Рішення

від 08.11.2023 по справі 910/13954/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2023Справа № 910/13954/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 2/10, ідентифікаційний код: 14307699)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія Олександрит» (04107, м. Київ, вул. Половецька, 49, ідентифікаційний код: 37888860)

про стягнення 66 130, 86 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія Олександрит» про стягнення 66 130, 86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна № 067-12/2017 від 26.12.2016 в частині оплати послуг по користуванню майном у розмірі 32 760,69 грн, договору № 477/18-ЕН про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.10.2018 з додатками до нього у розмірі 1 491,78 грн та договору № 067-13/2017 від 26.12.2016 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна у розмірі 5 517,70 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов`язання у загальній сумі 10 051, 08 грн, а також інфляційні втрати у загальному розмірі 16 309, 61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/13954/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.09.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.09.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (нове найменування - Акціонерне товариство «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія Олександрит» (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №067-12/2017 (далі - договір оренди), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення №2 на першому поверсі (учб. корпус літ. «В»), загальною площею 43, 6 кв. м., розташоване за адресою: м: Київ, вул. Половецька, 49 (далі - майно).

Умовами пункту 1.3 договору оренди визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісу та під виробництво.

Згідно з пунктом 2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту прийняття - передання майна, який підписується сторонами у строк до десяти календарних днів з дати підписання цього договору і стає невід`ємною частиною договору.

За актом приймання-передання майна в оренду від 26.12.2016 (додаток №2 до договору оренди) орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду у задовільному технічному стані приміщення №2 на першому поверсі (учб. корпус літ. «В»), загальною площею 43, 6 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 49).

За умовами пункту 3.1. договору оренди орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 10 числа оплачуваного місяця.

Орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що вартість комунальних витрат, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати, орендар зобов`язаний відшкодовувати (оплачувати) зазначені витрати (послуги) на підставі окремого договору, який сторони зобов`язуються укласти протягом десяти календарних днів з дня підписання цього договору.

За змістом пункту 3.4 договору оренди орендна плата без урахування плати за землю за базовий місяць оренди становить 1 517, 28 грн з ПДВ.

Також, додатком №1 до договору оренди сторонами погоджено розрахунок місячної орендної плати за використання майна, що передається ДАХК «Артем» в оренду приміщення №2 на першому поверсі (учб. корп. Літ. «В»), загальною площею 43, 6 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 49.

При цьому, в пункті 3.5. договору оренди зазначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахунковий державними органами статистики індекс інфляції. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100 % розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

У випадку відмови, ухиляння від отримання чи несвоєчасного отримання орендарем рахунка на сплату орендної плати орендар не звільняється від відповідальності за несплату (несвоєчасну оплату) платежів за цим договором (п. 3.9. договору оренди).

Згідно пункту 3.10. договору оренди сторони зобов`язуються на вимогу будь-якої сторони проводити звірку взаєморозрахунків за договором зі складанням відповідних актів.

У разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату включно до дня фактичного повернення майна за актом приймання - передання. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції (п. 3.11. договору оренди).

У відповідності до пункту 5.2. договору оренди орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість комунальних послуг, податок на землю (земельний податок) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна згідно з відповідним окремим договором. Самостійно оплачувати не передбачені зазначеним окремим договором витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна.

Пунктом 9.6. договору оренди сторони встановили, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Цей договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до « 26» листопада 2019 року (включно), в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання (пункт 10.1. договору оренди).

Як зазначено позивачем, в подальшому сторонами погоджено продовження строку дії договору до 01.10.2022.

Дійсність договору оренди нерухомого майна №067-12/2017 від 26.12.2016 сторонами не оспорюється, а відтак в силу приписів ст. 204 ЦК України вказаний договір є правомірним та таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки.

Разом з цим, на виконання умов пункту 3.3. договору оренди, 26.12.2016 між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (далі - сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія Олександрит» (далі - сторона 2) укладено договір №067-13/2017 на компенсацію витрат (плати за землю) на утримання орендованого майна до договору оренди №067-12/2017 від 26.12.2016 (далі - договір про компенсацію витрат (плати на землю)), відповідно до пункту 2.1. якого, в редакції, викладеній у додатковій угоді №6 від 01.11.2020, сторона 2 зобов`язана компенсувати (відшкодувати) стороні 1 плату за землю з ПДВ в залежності від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, що переданий в оренду, та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений стороною-1 з ПДВ в залежності від ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, встановленої органами місцевого самоврядування згідно з розрахунком, який є невід`ємною частиною договору (додаток №1).

Сторона 2 зобов`язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати сторони 1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку сторони 1 (п. 2.2. про компенсацію витрат (плати на землю)).

У випадку збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, який переданий в оренду, розмір витрат (плати на землю), які сторона 2 компенсує стороні 1, підлягає обов`язковому перегляду та погодженню сторонами договору (п. 2.3. про компенсацію витрат (плати на землю)).

У пункті 4.3. про компенсацію витрат (плати на землю) сторони встановили, що у разі порушення термінів оплати платежів, визначених в п. 2.1., 2.2. договору сторона 2 на вимогу сторони 1 зобов`язана сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Додатковою угодою №5 від 01.11.2019 до договору про компенсацію витрат (плати на землю) сторони продовжили його дію на 2 роки 11 місяців - до 01.10.2022.

Додатком №1 до вказаного договору сторонами визначено розрахунок компенсації витрат (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна загальною площею 43,6 кв.м., що передається ДАХК «Артем» в оренду приміщення №2 на першому поверсі (учб. корп. Літ. «В»), загальною площею 43, 6 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Половецька, 49, до якого в подальшому були внесені зміни шляхом укладання додаткової угоди №7 від 31.03.2021 до договору про компенсацію витрат (плати на землю).

Умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до ї укладення, а саме з 01.01.2021 (пункт зазначеної 2 додаткової угоди).

Таким чином, сума компенсації стороною 2 на користь сторони 1 витрат податку на нерухоме майно склала 261,60 грн за місяць без ПДВ, а сума компенсації податку на землю склала 173,18 грн без ПДВ.

Окрім цього, керуючись пунктом 3.3. договору оренди, 01.10.2018 Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» (далі - виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія Олександрит» (далі - споживач) уклали, також, договір №477/18-ЕН про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір про відшкодування комунальних послуг).

За змістом пункту 1.1. договору про відшкодування комунальних послуг виконавець забезпечує споживача: електричною енергією, опаленням питною водою, водовідведенням, а також проводить (за необхідністю) монтажні, налагоджувальні та інші роботи у орендованому чи взятому у лізинг приміщенні, а споживач зобов`язується отримати послуги та відшкодувати виконавцю витрати, пов`язані з наданням послуг згідно умов, викладених в цьому договорі.

У відповідності до пункту 2.2. договору про відшкодування комунальних послуг виконавець, зокрема, зобов`язаний забезпечувати споживача енергоносіями у вигляді: електричної енергії, опалення, питної води, забезпечує водовідведення та забезпечує послугами зв`язку, а також зобов`язаний проводити монтажні, налагоджувальні та інші роботи в орендованому приміщенні згідно з окремим кошторисом та актом виконаних робіт (підпункт 2.2.1); розраховувати кількість спожитих споживачем послуг приладами обліку, встановленими у споживача, а при відсутності приладів обліку, обсяг послуг встановлюється розрахунковим шляхом. Періодична метрологічна повірка комерційних приладів обліку здійснюється споживачем у строки, встановлені Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (підпункт 2.2.2.); виконавець зобов`язаний складати акти забезпечення енергоносіями, а у разі надання додаткових робіт (монтажні, налагоджувальні та інші) складати акти виконаних робіт. На підставі актів виконавець виставляє платіжні вимоги (рахунки) за спожиті енергоносії чи виконані роботи (підпункт 2.2.4.).

В свою чергу споживач, згідно підпункту 2.4.3. пункту 2.4. договору про відшкодування комунальних послуг зобов`язаний сплачувати за платіжними вимогами (рахунками) за використані енергоносії абр виконані роботи (при їх наявності), не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку виконавця.

В разі несплати платежів, відповідно до п. 2.4.2. та п. 2.4.3. договору споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання такого платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, та нараховується за весь час існування боргу (пункт 4.4.3. договору про відшкодування комунальних послуг).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін дії договору оренди, лізингу або іншого виду користування приміщенням та обладнанням (пункт 5.1. договору про відшкодування комунальних послуг).

Як вбачається з матеріалів справи за період з квітня 2020 року по червень 2021 року позивачем було нараховано та виставлено відповідачу рахунки на оплату оренди по договору від 26.12.2016 №067-12/2017 в загальному розмірі 32 760,69 грн, а саме: №1749 від 14.04.2020 на суму 2 093,62 грн; №2002 від 13.05.2020 на суму 2 110,37 грн; №2269 від 11.06.2020 на суму 2 116,70 грн;№2643 від 10.07.2020 на суму 2 120,94 грн; №2991 від 17.08.2020 на суму 2 120,94 грн; №3296 від 10.09.2020 на суму 2 120,94 грн; №3708 від 15.10.2020 на суму 2 131,55 грн; №4082 від 13.11.2020 на суму 2 152,86 грн; №4523 від 15.12.2020 на суму 2 180,84 грн; №245 від 18.01.2021 на суму 2 200,48 грн; №662 від 17.02.2021 на суму 2 229,08 грн; №1084 від 17.03.2021 на суму 2 551,38 грн; №1360 від 15.04.2021 на суму 2 289, 65 грн; №1876 від 18.05.2021 на суму 2 305,68 грн; №2255 від 14.06.2021 на суму 2 335, 66 грн, які, втім, не були сплачені відповідачем.

Позивач також зазначає, що за даними бухгалтерського обліку Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» станом на 01.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія Олександрит» мало заборгованість по договору на компенсацію витрат (плати за землю) на утримання орендованого майна №067-13/2017 від 26.12.2016 в сумі 3 778,58 грн, після чого позивачем також виставлені відповідачу рахунки на оплату: №1085 від 17.03.2021 на суму 434,78 грн; №1361 від 15.04.2021 на суму 434,78 грн; №1877 від 18.05.2021 на суму 434,78 грн та №2256 від 14.06.2021 на суму 434,78 грн, які не були сплачені останнім. Отже, загальний розмір заборгованості за договором про компенсацію витрат (плати на землю), за розрахунком позивача, склав 5 517, 70 грн.

Окрім того, згідно з умовами договору про відшкодування комунальних послуг, між позивачем та відповідачем складено та підписано акти узгодження вартості комунальних послуг, спожитих орендарем, які підлягають компенсації за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг орендарю за період серпень - жовтень 2021 року на загальну суму 1 491,78 грн, а саме: №1163 від 31.08.2021 на суму 272,53 грн; №1301 від 30.09.2021 на суму 1106, 68 грн; №1442 від 29.10.2021 на суму 112,57 грн. Позивачем також складено та виставлено відповідачу рахунки на оплату за відповідний період: №3403 від 31.08.2021; №3873 від 30.09.2021; №4301 від 29.10.2021, що також не були сплачені відповідачем.

Відтак, у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Студія Олександрит» виконувало свої зобов`язання за вищевказаними договорами неналежним чином, виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача становить 32 760,69 грн орендної плати, 5 517,70 грн відшкодування витрат на утримання майна (плати за землю) та 1 491,78 грн відшкодування витрат із надання комунальних послуг.

Позивач звертався до відповідача з претензією №2021-22-07/2209/094 від 22.07.2021 про сплату заборгованості з оренди та по компенсації витрат (плати за землю), а також з претензією №2022-20-01/194/094 від 20.01.2022 щодо сплати витрат з комунальних послуг, відповідно до яких вимагав у строк протягом 10 днів з дня отримання зазначених претензій сплатити наяву заборгованість.

Вказані претензії не були вручені відповідачу засобами поштового зв`язку з причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», вимоги за ними залишені без задоволення, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Так, умовами пунктів 3.4; 3.5 договору оренди сторонами встановлено, що орендна плата без урахування плати за землю за базовий місяць оренди становить 1 517, 28 грн з ПДВ. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахунковий державними органами статистики індекс інфляції. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100, 0% розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

Водночас, пунктом 3.3. договору оренди сторони погодили, що вартість комунальних витрат, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за змелю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати, орендар зобов`язаний відшкодовувати (оплачувати) зазначені витрати (послуги) на підставі окремого договору, який сторони зобов`язуються укласти протягом десяти календарних днів з дня підписання цього договору.

Таким чином, у договорі оренди сторонами також погоджений обов`язок орендаря відшкодувати орендодавцю вартість комунальних витрат, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю на підставі окремих договорів.

Так, згідно додатку №1 до договору про компенсацію витрат (плати на землю), чинного з 01.01.2023, сума компенсації витрат податку на нерухоме майно склала 261,60 грн за місяць без ПДВ, а сума компенсації податку на землю склала 173,18 грн без ПДВ.

В свою чергу, за умовами пункту пункті 2.2.4. договору про відшкодування комунальних послуг, рахунки за спожиті енергоносії чи виконані роботи виставляються виконавцем на підставі відповідних актів узгодження вартості комунальних послуг.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.1. договору оренди сторони погодили, що орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 10 числа оплачуваного місяця.

За змістом пункту 2.2. договору про компенсацію витрат (плати на землю) сторона 2 зобов`язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати сторони 1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку сторони 1.

Згідно підпункту 2.4.3. пункту 2.4. договору про відшкодування комунальних послуг споживач зобов`язаний сплачувати за платіжними вимогами (рахунками) за використані енергоносії або виконані роботи (при їх наявності), не пізніше наступного останнього числа поточного місяця на підставі рахунку виконавця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту вищевказаних пунктів договорів строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договорами строки орендну плату, а також відшкодування витрат з комунальних послуг, з плати за землю та податку на нерухоме майно в належному розмірі не здійснював.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів та витрат з відшкодування комунальних послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу зі сплати орендних платежів у розмірі 32 760,69 грн та заборгованості по відшкодуванню витрат з комунальних послуг у розмірі 1 491,78 грн.

У той же час, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу з відшкодування витрат (плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), оскільки, зазначаючи про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 3 778, 58 грн станом на 01.03.2021, позивач жодним чином не обґрунтовує підстави виникнення спірної суми, зокрема не зазначає, за які саме періоди нарахована вказана заборгованість. Водночас, з огляду на тривалий час існування правовідносин між сторонами та неодноразове внесення змін до розрахунку зазначених витрат (оплати за місяць) у суду відсутня можливість встановити такі відомості самостійно.

При цьому, обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

Позаяк, у даному випадку, вказуючи про наявність боргу за відшкодування витрат (плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) станом на 01.03.2021 в сумі 3 778, 58 грн, позивач не надає належних доказів, які б підтверджували зазначений розмір заборгованості відповідача, тоді як, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд визнає підтвердженою суму боргу в розмірі 1 739, 12 грн, яка виникла у період з квітня по липень 2021 року, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Так, пунктом 9.6. договору оренди сторони встановили, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

В той же час, пунктом 4.3. договору про компенсацію витрат (плати за землю) сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати платежів, визначених в п. 2.1., 2.2. договору сторона 2 на вимогу сторони 1 зобов`язана сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

В свою чергу, за умовами пункту 4.4.3. договору про відшкодування комунальних послуг в разі несплати платежів, відповідно до п. 2.4.2. та п. 2.4.3. договору споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання такого платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дні, коли зобов`язання мало бути виконано та нараховується за весь час існування боргу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати орендних платежів, відшкодування витрат з податку на нерухоме майно, плати за землю та витрат зі сплати комунальних послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 11 022, 79 грн.

Окрім того, оскільки за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у загальному розмірі 16 309, 61 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем допущено арифметичні помилки під час розрахунку інфляційних втрат за прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів, а також з огляду на невірно визначену суму основного боргу по договору про компенсацію витрат (плати за землю). Відтак, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 2 922,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 383,13 грн, в іншій частині цих вимог позивачу належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Студія Олександрит» (04107, м. Київ, вул. Половецька, 49, ідентифікаційний код: 37888860) на користь Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 2/10, ідентифікаційний код: 14307699) заборгованість у розмірі 35 991 грн 59 коп., пеню у розмірі 2 922 грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 383 грн 13 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 203 грн 76 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.11.2023

Суддя Пукшин Л.Г.