Рішення

від 07.11.2023 по справі 910/14384/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2023Справа № 910/14384/23

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноліміт»

про стягнення 25 042,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернувся до Господарського суду міста Києва (надалі - Військова частина) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноліміт» (надалі - ТОВ «Ноліміт») про стягнення 25 042,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання із поставки товару на підставі договору №163/В33-2022 від 09.05.2022, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 015,30 грн. та штрафу у розмірі 16 027,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №0105474433753, проте поштове відправлення повернулось на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд відзначає, що вказаний лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження ТОВ «Ноліміт», яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 12.09.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В той же час, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

09.05.2022 між Військовою частиною (замовник) та ТОВ «Ноліміт» (учасник), було укладено договір №163/В33-2022 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого учасник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 5.1 Договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказану в розділі 13 цього договору. Учасник зобов`язаний засобами телефонного зв`язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації яка зазначена в заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку, з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: АДРЕСА_1 та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника.

Відповідно до заявки позивача від 01.06.2022 до Договору, Військовою частиною здійснено замовлення крупи вівсяної із наступними умовами:

- місце постачання - АДРЕСА_1 , у кількості - 3 000,00 кг у строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_2 , у кількості - 15 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_3 , у кількості - 10 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_4 , у кількості - 10 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_5 , у кількості - 5 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_6 , у кількості - 10 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_7 , у кількості - 2 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_8 , у кількості - 5 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_9 , у кількості - 2 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_10 , у кількості - 20 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_12, у кількості - 8 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_13, у кількості - 10 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022.

За твердженням позивача, відповідачем здійснено поставку замовленого позивачем товару із порушенням строків обумовлених умовами Договору, зокрема, відповідно до видаткових накладних:

- №НЛ-0000729 від 20.07.2022, за адресою: АДРЕСА_8;

- №НЛ-0000745 від 29.07.2022, за адресою АДРЕСА_1.

Спір у справі виник у зв`язку із несвоєчасною, на думку позивача, поставкою відповідачем товару на підставі Договору, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 015,30 грн. та штрафу у розмірі 16 027,20 грн.

Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (заявка від 01.06.2022 до Договору) підтверджується домовленість сторін щодо поставки позивачу товару на підставі Договору, зокрема, у наступні строки:

- місце постачання - АДРЕСА_1, у кількості - 3 000,00 кг у строк не пізніше 13.06.2022;

- місце постачання - АДРЕСА_8, у кількості - 5 000,00 кг в строк не пізніше 13.06.2022.

В свою чергу, відповідачем здійснено поставку товару позивачу у наступні строки:

- АДРЕСА_8 - 20.07.2022 (видаткова накладна №НЛ-0000729 від 20.07.2022);

- АДРЕСА_1 - 29.07.2022 (видаткова накладна №НЛ-0000745 від 29.07.2022).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 6.1 Договору та умов заявки від 30.09.2022 до Договору, відповідач допустив порушення строків поставки товару за Договором згідно із видатковими накладними №НЛ-0000729 від 20.07.2022 та №НЛ-0000745 від 29.07.2022.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов`язання із своєчасної поставки товару на підставі Договору. Відповідачем факту прострочення виконання зобов`язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з передачі товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, яка відбулась у зв`язку із загостренням бойових днів на маршрутах доставки товару, штрафні санкції до учасника не застосовуються. У інших випадках, учасник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений в п. 5.7 договору, замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару пені, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, не тільки за невиконання грошового зобов`язання, а відтак суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованою.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення вказаних пунктів Договору не суперечать нормам чинного законодавства, так як їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення виконання зобов`язання, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання зобов`язання, а також враховуючи, що спірних поставках термін прострочення тривав більше 30 календарних днів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.

Суд погоджується із розрахунком Військової частини та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 9 015,30 грн. та штраф у розмірі 16 027,20 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Ноліміт» на користь Військової частини пені у розмірі 9 015,30 грн. та штрафу у розмірі 16 027,20 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноліміт» (03057, м. Київ, провулок Ковальський, будинок 5; ідентифікаційний код 44476694) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_11 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 9 015 (дев`ять тисяч п`ятнадцять) грн. 30 коп., штраф у розмірі 16 027 (шістнадцять тисяч двадцять сім) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий