Рішення

від 23.10.2023 по справі 915/1008/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Справа № 915/1008/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу

за позовом Дочірнього підприємства «ІНДАСОФТ-УКРАЇНА», вул. Євгена Коновальця, 29, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 32706598)

електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: kiev@indusoft.com.ua

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 33133003)

електронна пошта зазначена в ЄДРЮОФОПГФ: kanselyariya@mik-al.com

про стягнення коштів в сумі 658 301, 86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ручка О. А. (поза межами зали суду),

від відповідача: Шевченко М.С. (в залі суду)

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Дочірнє підприємство "ІНДАСОФТ-УКРАЇНА" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" заборгованість за договором № НГЗ-Д-21-273 від 14.06.2021 в сумі 658 301, 86 грн., в тому числі:

- основна заборгованість - 487 200, 00 грн.;

- пеня - 48 232, 80 грн.;

- інфляційні втрати - 104 847, 34 грн.;

- 3 % річних - 18 019, 72 грн.

Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2023 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2023 підготовче засідання відкладено на 28.08.2023 в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 20.09.2023 в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2023 призначено судове засідання на 23.10.2023 в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 23.10.2023 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № НГЗ-Д-21-273 від 14.06.2021, відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника зобов`язується виконати на умовах цього договору комплекс робіт по оновленню Комплексної інформаційної системи управління виробництва на базі програмного забезпечення PI System на ТОВ «МГЗ», а саме: зобов`язань щодо оплати вартості робіт в строки, встановлені умовами договору та специфікації № 8 від 01.03.2022, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, яку заявлено до стягнення.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, які також заявлено до стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 258, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 837, 854 ЦК України, ст. 20, 193, 216, 230, 232, 343 ГК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву (вх. № 9610/23 від 20.07.2023), в якому відповідач визнає наявність основного боргу в сумі 487 200, 00 грн. та заперечує проти стягнення штрафних санкцій з підстав їх необґрунтованості та неспівмірності.

Відповідач зазначає, що підставами неналежного виконання зобов`язань за договором № НГЗ-Д-21-273 від 14.06.2021 є обставини непереборної сили, а саме застосування до ТОВ «МГЗ» заходів Національного банку України, що затверджені постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» (далі - Постанова НБУ). У зв`язку із положеннями зазначеної Постанови було зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій ТОВ "МГЗ". Відтак, ТОВ «МГЗ» не має можливості виконувати свої договірні грошові зобов`язання, в. т.ч. за даним договором.

На підтвердження цього факту відповідачем надано лист №6/19-2892 від 21.04.2022 з обслуговуючого банку, яким повідомлено, що отримані засобами Клієнт-Банк платіжні доручення ТОВ «МГЗ» були залишені без виконання та відхилені в рамках виконання Банком Постанови, оскільки операції не підпадають під перелік виключень, зазначених в п. 15 Постанови НБУ.

З приводу нарахування штрафних санкцій відповідач зазначає наступне.

Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 26.06.2023 р., то, з врахуванням положень ч. 1 ст. 258 ЦК України, строк позовної давності сплив за період до 26.06.2022 р. (звернення до суду), а не до 14.06.2022р. З врахуванням зазначеного, пеня може нараховуватись, починаючи з 26.06.2022р., а не з 14.06.2022 р.

Отже, з огляду на те, що позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховується пеня, а нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то розмір пені безпідставно завищено на 12 днів прострочення, тобто на 5 846,40грн. (48 232,80 грн. - 42 386,40 грн.).

Проте, відповідач вважає взагалі безпідставною вимогу про стягнення пені, оскільки прострочення оплати відбулося з незалежних від нього причин і за відсутності його вини.

Відповідач зазначає, що заявлені до стягнення суми санкцій (171 099, 86 грн.) у вигляді штрафу, пені і процентів річних є вочевидь неспівмірними для відповідача та вигідними для позивача.

У зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань з об`єктивних причин - внаслідок дії непереборної сили, та за відсутності вини, ТОВ «МГЗ» має бути звільнено від відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку з частковим визнанням позову відповідачем в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 487 200, 00 грн., відповідач, посилаючись на ст. 130 ГПК України, просить суд вирішити питання щодо пропорційного повернення позивачу судового збору з бюджету.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 614, 617, ЦК України, ст. 130 ГПК України.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (замовник) та Дочірнім підприємством «ІНДАСОФТ-УКРАЇНА» (виконавець) укладено договір №НГЗ-Д-21-273 від 14.06.2021.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 30.06.2022 р.

Відповідно до п. 8.8 договору всі додатки, зміни, доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною.

Додатками до договору є:

- додаток № 1 «Специфікація програмного забезпечення компанії OSIsoft, LLC»;

- додаток № 2 «План-графік виконання робіт по оновленню Комплексної інформаційної системи управління виробництва на базі програмного забезпечення PI System на ТОВ «МГЗ»;

- додаток № 3 «Перелік мнемосхем»;

- додаток № 4 «Перелік дисплеїв»;

- додаток № 5 «Перелік звітів».

Додатковою угодою № 1 від 31.08.2021 до договору №НГЗ-Д-21-273 від 14.06.2021 сторони погодили змінити План-графік виконання робіт (додаток № 2 до договору).

Договір з додатками та додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець за завданням замовника зобов`язується виконати на умовах цього договору комплекс робіт по оновленню комплексної інформаційної системи управління виробництва на базі програмного забезпечення PI System на ТОВ «МГЗ» (далі система) якій включає:

п. 1.1.1. постачання програмного забезпечення PI System компанії OSIsoft (далі - ПЗ) для ТОВ «МГЗ» (далі - кінцевий користувач), в обсязі і на умовах, зазначених в цьому Договорі та в специфікації (додаток №1 до цього договору);

п. 1.1.2. виконання робіт по оновленню системи (далі - «роботи») відповідно згідно плану-графіку виконання робіт (додаток № 2 до цього договору).

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець в рамках цього договору зобов`язаний:

п. 2.1.1. поставити програмне забезпечення PI System компанії OSIsoft, LLC, яка зазначено в специфікації №1 (додаток №1) для кінцевого користувача.

п. 2.1.2. протягом 5-ти днів від дати отримання ПЗ замовником надати підписаний зі свого боку акт прийому-передачі ПЗ і надання права використання ПЗ в двох примірниках.

Відповідно до п. 2.1.5 договору виконавець зобов`язаний оформляти документи, необхідні для прийманя-передачі резулътатiв виконання робiт по кожному егатry Плану-графіку виконання робiт (Додаток № 2 до цього Договору) - акт здачi-приймання робiт, рахунок на оплату i надавати їx Замовнику не пiзнiше 5 (п`яти) робочих днів пiсля закiнчення робiт по кожному з етапiв Плану-графiку виконання робiт (Додаток № 2 до цього Договору).

Відповідно до п. 2.4.1 договору замовник в рамках цього договору зобов`язаний у встановленому в цьому договорі порядку приймати і оплачувати винагороду за надане програмне забезпечення, роботи.

Відповідно до п. 3.1 договору орієнтована вартість договору становить 2 483 057, 25 гривень (два мільйона чотириста вісімдесят три тисячі п`ятдесят сім гривень 25 копійок), крім того ПДВ 20% - 285 600, 00 гривень (двісті вісімдесят п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок). Загальна орієнтована вартість Договору - 2 768 657, 25 гривень (два мільйони сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят сім гривень 25 копійок).

Відповідно до п. 3.2 договору вартість договору складається з наступних сум:

п. 3.2.1. суми винагороди за програмне забезпечення згідно з специфікацією № 1 (додаток № 1), в розмірі 1 055 057, 25 гривень (один мільйон п`ятдесят п`ять тисяч п`ятдесят сім гривень 25 копійок) без ПДВ, що еквівалентно 37 647, 00 доларів США за курсом продажу доларів США станом на 20.04.2021 на українському міжбанківському валютному ринку (згідно даних сайту https://index.minfin.com.ua/exchange/archive/mb/rate/2021-04-20/ ) - 28,025 грн. за 1 долар США. ПДВ не нараховується згідно Податкового кодексу України.

п. 3.2.2. вартості робіт, визначеної планом-графіком виконання робіт (додаток №2) - 1 428 000, 00 гривень (один мільйон чотириста двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% - 285 600, 00 (двісті вісімдесят п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок). Всього вартість робіт - 1 713 600, 00 гривень (один мільйон сімсот тринадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 3.2.3 договору у вартість робіт включені витрати виконавця на відрядження у кількості 20 днів. В разі відсутності (або зменшення кількості днів) відряджень, вартість останнього етапу буде зменшена на суму, виходячи з розрахунку вартості 1 дня відрядження 1-го спеціаліста - 1300 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата винагороди за ПЗ PI System компанії OSIsoft, LLC п. 3.2.1 замовником здійснюється у розмірі 100% відсотків вартості ПЗ протягом 20 календарних днів від дати підписання акту прийому-передачі програмного забезпечення на підставі виставленого рахунку виконавцем.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата робіт здійснюється замовником поетапно протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт за кожен етап і виставлення виконавцем рахунку на оплату за виконані роботи та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄДРПН) податкової накладної на суму зобов`язань з ПДВ виконавця.

Відповідно до п. 3.5 договору замовник здійснює платежі шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п. 3.6 договору датою платежу вважається дата перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4.2 договору строки виконання робіт визначаються в плані-графіку виконання робіт (додаток № 2).

Відповідно до п. 5.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно викликано обставинами непереборної сили, а саме: пожежі, повені, землетруси, війни, епідемії, прийняття нових постанов державними та урядовими органами і т.п., і якщо ці обставини безпосередньо перешкоджають виконанню цього договору.

Відповідно до п. 5.2 договору достатнім підтвердженням виникнення та існування обставин непереборної сили буде довідка, сертифікат або інший відповідний документ, виданий уповноваженим державним органом, розташованим за місцем виникнення зазначених обставин, який повинен бути представлений іншій стороні протягом 30 (тридцяти) днів з моменту настання зазначених обставин.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.3 договору за порушення Замовником строків оплати виконавець вправі стягнути з нього пеню в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення виконання зобов`язань, але не більше 10 % від належної до сплати суми.

Відповідно до п. 6.5 договору відшкодування збитків і сплата пені/неустойки не звільняють сторони від належного виконання зобов`язань за цим договором.

Судом встановлено, що додатком № 1 до договору "Специфікація програмного забезпечення компанії OSIsoft, LLC» сторони погодили вартість програмного забезпечення в сумі 1 055 057, 25 грн.

На виконання умов договору позивач ДП «ІНДАСОФТ-УКРАЇНА» (виконавець) надав (передав) ТОВ «МГЗ» (замовнику), а замовник прийняв екземпляри програмного забезпечення на загальну суму 1 055 057, 25 грн., що підтверджується актом №1 прийому-передачі програмного забезпечення від 30.06.2021.

Акт прийому-передачі програмного забезпечення підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками сторін.

Підставою передачі програмного забезпечення у вищевказаному акті прийому-передачі зазначено договір № НГЗ-Д-21-273 від 14.06.2021.

Судом встановлено, що відповідачем в повному обсязі оплачено кошти за програмне забезпечення, що підтверджується банківською випискою, а саме: платіжне доручення № 04225 від 06.08.2021 на суму 1 055 057, 25 грн., призначення платежу «за ПО по дог. НГЗ-Д-21-273 от 14.06.2021 по сч. № 50 от 30.06.21 акт 1 от 30.06.21 без НДС».

Судом встановлено, що на виконання умов договору та плану-графіку виконання робіт по оновленню Комплексної інформаційної системи управління виробництва на базі програмного забезпечення PI System на ТОВ «МГЗ» в редакції додаткової угоди №1 від 31.08.2021 до договору позивач в період жовтень 2021 - березень 2022 виконав роботи на загальну суму 1 682 400, 00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- акт № 29 від 07.10.2021 на суму 281 280, 00 грн. з ПДВ (рахунок на оплату № 76 від 07.10.2021);

- акт № 3 від 18.01.2022 на суму 913 920, 00 грн. з ПДВ (рахунок на оплату № 4 від 18.01.2022);

- акт № 8 від 01.03.2022 на суму 487 200, 00 грн. з ПДВ (рахунок на оплату № 19 від 01.03.2022).

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін.

Підставою виконання робіт у вищевказаних актах зазначено договір № НГЗ-Д-21-273 від 14.06.2021.

Судом встановлено, що відповідачем частково проведено оплату за договором за виконані роботи на загальну суму 1 195 200, 00 грн., що підтверджується банківською випискою, а саме:

- платіжне доручення № 06611 від 03.12.2021 на суму 281 280, 00 грн., призначення платежу «за вып. работ по дог. НГЗ-Д-21-273 от 14.06.2021 по сч. №76 от 07.10.2021 в т.ч. НДС 46 880, 00 грн.»

- платіжне доручення № 00726 від 08.02.2022 на суму 913 920, 00 грн., призначення платежу «за вып. работ по дог. НГЗ-Д-21-273 от 14.06.2021 по сч. 4 от 18.01.2022 в т.ч. НДС 152 320,00 грн.».

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 487 200, 00 грн. (1 682 400, 00 грн. - 1 195 200, 00 грн.).

Таким чином, відповідачем не проведено оплату за виконані роботи згідно одного акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 01.03.2022 на суму 487 200, 00 грн. (рахунок на оплату № 19 від 01.03.2022).

Судом також встановлено, що на виконання вимог податкового законодавства позивачем подано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 17 від 01.03.2022 на суму 487 200, 00 грн., що підтверджується квитанцією від 16.06.2022.

22.03.2023 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 12/2023, в якій вимагав від відповідача терміново сплатити заборгованість за договором у сумі 487 200, 00 грн. з урахуванням неустойки. До листа додано акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 01.03.2022 та рахунок на оплату № 19 від 01.03.2022.

Факт направлення листа з додатками підтверджується описом вкладення та поштовою накладною.

29.06.2022 відповідачем направлено позивачу лист № МГЗ-Вих-01-22-461 від 29.06.2022, яким повідомлено позивача про відсутність можливості здійснювати видаткові операції по рахункам та виконання зобов`язання по оплаті по договору №НГЗ-Д-21-273 від 14.06.2021 після прийняття рішення НБУ щодо поновлення видаткових операцій за рахунками ТОВ «МГЗ» (підстава п. 15 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану").

10.04.2023 відповідачем направлено на адресу позивача лист № МГЗ-Вих-01-23-191 від 10.04.2023, яким повідомлено позивача про неможливість відповідачем ТОВ «МГЗ» належним чином виконувати свої договірні зобов`язання, в т.ч. грошові, у зв`язку з дією заходів, запроваджених НБУ на підставі постанови № 18. В листі відповідач зазначив, що неодноразово звертався як до Національного банку України, так і до державних органів, проте на підставі цих клопотань НБУ не прийнято позитивне рішення, на підтвердження цього твердження відповідачем до листа додано копію листа Міністерства економіки України від 25.10.2022 №3101-03/71509-01, у якому зазначається, що НБУ, станом на дату складання листа, не прийняв рішення щодо здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками Товариства на підставі звернень відповідно до п. 152 Постанови №18.

Відповідач в листі також зазначив, що вказані обставини є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними та непереборними, що об`єктивно унеможливлюють виконання відповідачем зобов`язань за договором, у зв`язку з чим відповідач просив відстрочити оплату виконаних робіт за договором на 30 банківських днів після припинення дії обставин непереборної сили.

Додатком до листа є лист Міністерства економіки України від 25.10.2022 № 3101-03/71509-01.

Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в загальній сумі 487 200, 00 грн. за виконані роботи, що і стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних правовідносин.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

4.2. Правове регулювання змішаного договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

4.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

4.4. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

4.5. Правове регулювання застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; постанову ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

В постанові КГС ВС від 20.08.2020 у справі № 902/959/19 Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі № 17/034-11 та від 11.12.2012 у справі № 10/065-11.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію (постанова КГС ВС від 20.08.2020 у справі № 902/959/19).

Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі № 916/612/19.

4.6. Правове регулювання зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 918/116/19).

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

4.7. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (замовник) та Дочірнім підприємством «ІНДАСОФТ-УКРАЇНА» (виконавець) укладено договір №НГЗ-Д-21-273 від 14.06.2021, відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника зобов`язався поставити програмне забезпечення та виконати роботи по оновленню системи, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити винагороду за надане програмне забезпечення, роботи (п. 1.1, п. 1.1.1, п. 1.1.2, п. 2.4.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав (поставив) відповідачу екземпляри програмного забезпечення на загальну суму 1 055 057, 25 грн., що підтверджується актом прийому-передачі програмного забезпечення № 1 від 30.06.2021, вартість якого (програмного забезпечення) повністю оплачена відповідачем.

Крім того, позивачем на виконання умов договору в період з жовтня 2021 по березень 2022 виконано роботи на загальну суму 1 682 400, 00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) акт № 29 від 07.10.2021 на суму 281 280, 00 грн., акт № 3 від 18.01.2022 на суму 913 920, 00 грн., акт № 8 від 01.03.2022 на суму 487 200, 00 грн., які (роботи) оплачено відповідачем частково в сумі 1 195 200, 00 грн., у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 487 200, 00 грн. згідно останнього акту № 8 від 01.03.2022. Факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем не заперечується відповідачем, факт наявності заборгованості у вказаному розмірі визнано відповідачем.

На виконання вимог податкового законодавства та умов п. 3.4 договору позивачем зареєстровано податкову накладну в ЄРПН, а також виставлено рахунок на оплату, тобто дотримано умов п. 3.4 договору.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем вищевказаної заборгованості, строк оплати якої настав відповідно до умов ст. 530, 629 ЦК України, п. 3.4 договору.

Отже, в силу умов п. 3.4 договору зобов`язання з оплати повинно було бути виконане боржником в період з 02.03.2022 по 21.03.2022 включно, а з 22.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 487 200, 00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 18 019, 72 грн. за період з 22.03.2022 по 14.06.2023, а також інфляційні втрати в сумі 104 847, 34 грн. за період з квітня 2022 по квітень 2023.

Перевіривши подані позивачем до матеріалів справи розрахунки, судом встановлено, що розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат виконано позивачем арифметично правильно, період нарахувань визначено правильно, індекси інфляції застосовано правильно. Враховуючи, вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення позовної вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 18 019, 72 грн. та інфляційних втрат в сумі 104 847, 34 грн., які не є штрафними санкціями в розумінні ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що позивачем також нараховано відповідачу пеню в сумі 48 232, 80 грн. за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 14.06.2022 по 20.09.2022.

Відповідно до п. 6.3 договору за порушення Замовником строків оплати виконавець вправі стягнути з нього пеню в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення виконання зобов`язань, але не більше 10 % від належної до сплати суми.

Отже, в силу умов ч. 6 ст. 232 ГК України та умов п. 6.3 договору нарахування пені в спірному випадку могло здійснюватись в період з 22.03.2022 по 22.09.2022, тобто з дня виникнення прострочення боржника та в межах шестимісячного строку. Позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану за менший період, але в межах можливого періоду нарахування, що не порушує приписи чинного законодавства та умови договору.

Судом перевірено за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" та встановлено, що нарахований позивачем розмір пені, виходячи з 0, 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, не перевищує розмір пені, нарахованої, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Отже, нарахування пені в сумі 48 232, 80 грн. за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 14.06.2022 по 20.09.2022 є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

Водночас, судом враховано, що відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про сплив строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦК України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із даним позовом 15.06.2023, що підтверджується поштовим штемпелем на поштовому конверті.

Отже, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, нарахованої за один день 14.06.2022. Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2023 усно підтвердив, що строк позовної давності в цій частині пропущено.

Керуючись ст. 267 ЦК України, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення пені, нарахованої за 14.06.2022, розмір якої становить 487, 20 грн., у зв`язку із застосуванням строків позовної давності.

Водночас, обґрунтованим є нарахування пені за період з 15.06.2022 по 20.09.2022 в сумі 47 745, 60 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з наявністю яких закон пов`язує можливість зменшення штрафних санкцій (зокрема, підтвердження майнового стану, доведення розміру не співмірності неустойки тощо).

Щодо посилань відповідача на наявність обставин непереборної сили, то суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, відповідачем не дотримано умови п. 5.2 договору щодо направлення доказів виникнення обставин непереборної сили, як стверджує відповідач, іншій стороні протягом 30 (тридцяти) днів з моменту настання зазначених обставин.

Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні підстави для зменшення розміру пені, а також для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання у формі пені. Отже, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню пеня в сумі 47 745, 60 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 9 867, 19 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в сумі 7, 31 грн. слід покласти на позивача.

Щодо заяви відповідача про вирішення питання щодо пропорційного повернення позивачу судового збору з бюджету, у зв`язку з частковим визнанням позову відповідачем, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що вказаною нормою не передбачено повернення з бюджету судового збору у випадку часткового визнання позову відповідачем, в суду відсутні підстави для повернення судового збору позивачу з бюджету.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 33133003) на користь позивача Дочірнього підприємства «ІНДАСОФТ-УКРАЇНА», вул. Євгена Коновальця, 29, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 32706598):

- 487 200, 00 грн. (чотириста вісімдесят сім тисяч двісті грн. 00 коп.) - основної заборгованості;

- 47 745, 60 грн. (сорок сім тисяч сімсот сорок п`ять грн. 60 коп.) - пені;

- 104 847, 34 грн. (сто чотири тисячі вісімсот сорок сім грн. 34 коп.) - інфляційних втрат;

- 18 019, 72 грн. (вісімнадцять тисяч дев`ятнадцять грн. 72 коп.) - 3 % річних;

- 9 867, 19 грн. (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят сім грн. 19 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.11.2023

Суддя Е. М. Олейняш