Рішення

від 07.11.2023 по справі 916/3787/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" листопада 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3787/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 923/3787/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» /ЄДРПОУ 34807883, адреса - 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, оф. 27, e-mail: Vtsupa@gmail.com/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торба-Одеса» /ЄДРПОУ 40822731, адреса - 73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км/

про стягнення 10 377,88 грн

ВСТАНОВИВ:

29.08.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 4300/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю «Торба-Одеса» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 25/02/20-1 від 25.02.2020 у розмірі 10 377,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 25/02/20-1 від 25.02.2020.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3787/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 у справі № 916/3787/23 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до повернутого на адресу суду 19.09.2023 рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, відправлення № 0600225404604 не вручено отримувачу у зв`язку із «відсутністю за вказаною адресою» 15.09.2023.

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2023 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/3787/23, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 25.02.2020 між ТОВ «Торговий дім «ДМСЗ» /постачальник/ та ТОВ «Торба-Одеса» /покупець» укладено договір купівлі-продажу товарів № 25/02/20-1, за умовами якого продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцю, а покупець зобов`язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором, товари /п. 1.1 договору/.

Конкретне найменування та асортимент товару, що продається на умовах даного договору визначається у видаткових товарних накладних /п. 1.2 договору/.

Відповідно до п. 1.5 договору, для цілей даного договору терміни «продаж», «купівля-продаж», «передача у власність» та «поставка» вживаються як тотожні. Мета купівлі товару: для використання покупцем у власній господарській діяльності.

Покупець здійснює розрахунки з продавцем за реалізований товар /п. 2.5 договору/.

Покупець зобов`язується надавати звіт про реалізацію товарів один раз на тиждень способом відправки звіту на електронну пошту продавця або надати доступ до інтернет-ресурсу Tor-Portal, де наявна інформація за реалізований товар /п. 2.6 договору/.

Підставою для оплати товару по даному договору вважається передача покупцю оформлених належним чином (згідно п. 4.2 даного договору) облікових документів /п. 2.7 договору/.

Порушення строків оплати товару покупець зобов`язаний сплатити покупцю проценти за користування грошовими коштами продавця. Сторони домовилися встановити розмір процентів за користування грошовими коштами продавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період користування грошовими коштами /п. 2.9 договору/.

Розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування покупцем суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок продавця, зазначений в даному договорі. Зобов`язання покупця по оплаті за товар вважається виконаним в момент завершення переказу грошових коштів на користь продавця /п. 2.10 договору/.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі накладних, оформлених відповідно до замовлень покупця. Товар, замовлений покупцем, може бути оформлений однією або кількома накладними /п. 3.1 договору/.

Будь-які накладні на поставку товару, що є предметом даного договору, які підписані сторонами протягом строку дії даного договору, вважаються такими, що оформлені на виконання даного договору не залежно від наявності або відсутності у самій накладній вказівки на даний договір /п. 3.4 договору/.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством і умовами даного договору /п. 6.1 договору/. У разі несвоєчасного розрахунку покупця за поставлений вчасно продавцем товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу /п. 6.3 договору/.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань /п. 8.2 договору/.

На виконання договору № 25/02/20-1 від 25.02.2022 судом досліджено:

- видаткову накладну № 30 від 12.01.2022 на суму 1 427,40 грн; товарно-транспорту накладну № Р30 від 12.01.2022 на суму 1 427,40 грн;

- видаткову накладну № 58 від 19.01.2022 на суму 2 713,14 грн; товарно-транспорту накладну № Р58 від 19.01.2022 на суму 2 713,14 грн;

- видаткову накладну № 93 від 26.01.2022 на суму 1 444,44 грн; товарно-транспорту накладну № Р93 від 26.01.2022 на суму 1 444,44 грн;

- видаткову накладну № 117 від 02.02.2022 на суму 2 233,02 грн; товарно-транспорту накладну № Р117 від 02.02.2022 на суму 2 233,02 грн;

- видаткову накладну № 153 від 10.02.2022 на суму 2 680,03 грн; товарно-транспорту накладну № Р153 від 10.02.2022 на суму 2 680,03 грн.

Разом на суму 10 498,03 грн. Видаткові накладні та товарно-транспорті накладні сторонами без зауважень та застережень.

Судом досліджено наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2022 - липень 2023 р, відповідно до якого станом на 31.07.2023 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 10 377,88 грн. З акту слідує, що відповідач здійснював оплату на суму 36 000,00 грн.

Судом також досліджено платіжне доручення № 2433 від 07.03.2022 про перерахування відповідачем грошових коштів на користь позивача у розмірі 3 000,00 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату товару у строк, визначений у договорі, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 25/02/20-1 від 25.02.2020 у розмірі 10 377,88 грн.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів № 25/02/20-1 від 25.02.2020, за умовами якого продавець зобов`язується продати (передати у власність) покупцю, а покупець зобов`язується купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором, товари /п. 1.1 договору/.

Отже, з моменту укладання між сторонами договору купівлі-продажу товарів № 25/02/20-1 від 25.02.2020, між ними виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору купівлі-продажу.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Дослідивши акт звірки взаєморозрахунків, господарський суд зазначає, що вищезазначений акт підписаний лише позивачем та не містить підпису від відповідача. У зв`язку із чим господарський суд не приймає вказаний суд як доказ заборгованості відповідача.

Суд зауважує, що строк виконання грошових зобов`язань згідно ч.2 ст.530 та ч.1 ст.692 ЦК України настав негайно після прийняття товару, з огляду на наступне.

З наведених в п.п.41-45 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.04.2023 р. по справі № 916/1349/21 правових висновків, які за правилами ч.4 ст.236 ГПК України є обов`язковими до врахування судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин та які зводяться до того, що:

- ,,згідно з абз.2 ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;

- цю норму необхідно застосовувати (тлумачити) у взаємозв`язку з загальними положеннями ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України, які визначають, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати;

- те, що при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання, вказувала також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19;

- відповідно до лексичного значення словосполучення ,,неминуче має настати" означає як те, що обов`язково та безумовно має відбутися;

- за змістом норми ч.1 ст.530 ЦК України у взаємозв`язку з ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова".

Господарський суд зауважує, що в Договорі термін виконання Покупцем обов`язку оплатити Товар слід визнати не встановленим сторонами.

Разом із тим, положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, розглядаючи справу за правилами ч. 1 ст. 14 ГПК України, тобто в межах заявлених позовних вимог, господарський суд враховує наданий акт звірки взаєморозрахунків в частині доводів самого позивача стосовно здійснених відповідачем оплат.

Отже, у відповідача наявна заборгованість за договором купівлі-продажу товарів № 25/02/20-1 від 25.02.2020 у розмірі 10 377,88 грн.

При цьому суд враховує, що відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на їх спростування доводів, викладених позивачем, а також обставин, встановлених судом. Зокрема, відповідачем не надано доказів складених та наданих у порядку п. 2.6 договору звітів про реалізацію товарів, де наявна інформація за реалізований товар.

Таким чином судом встановлено, що позивачем здійснено поставку товару, натомість, відповідач лише частково здійснило оплату за отриманий товар за договором купівлі-продажу. Наявність заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 25/02/20-1 від 25.02.2020 у розмірі 10 377,88 грн відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 1127 від 10.08.2023.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 126, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торба-Одеса» /ЄДРПОУ 40822731, адреса - 73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДМСЗ» /ЄДРПОУ 34807883, адреса - 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, оф. 27, e-mail: Vtsupa@gmail.com/ заборгованість за договором купівлі-продажу товарів № 25/02/20-1 від 25.02.2020 у розмірі 10 377,88 грн /десять тисяч триста сімдесят сім гривень 88 копійок/ та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн /дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 07 листопада 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко