Рішення

від 06.11.2023 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/2957/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Хотенець П.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ" (61009, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 248, кімната 1, код ЄДРПОУ 38842958) про стягнення збитків в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ" про стягнення збитків у розмірі 65088,02 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2684,00 грн.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх.№ 2957/23 від 06.07.2023) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Яризько В.О., Хотенець П.В.

Ухвалою суду від 17.07.2023, крім іншого, прийнято позовну заяву Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» (вхідний номер 2957/23 від 06.07.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ" в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Докази надіслання відзиву іншій стороні постановлено надати суду. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив іншій стороні постановлено надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечення іншій стороні постановлено надати суду.

Для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ" (61009, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 248, кімната 1) , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №5023/10655/11 (922/2957/23) від 17.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію 23.08.2023 повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання".

Судом повторно направлено ухвалу про відкриття провадження по справі №5023/10655/11 (922/2957/23) від 17.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Проте, вказану судову кореспонденцію 23.10.2023 повторно повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання".

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2023

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Статтею 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 (із змінами) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повторне направлення копій ухвал суду від 17.07.2023 про відкриття провадження у справі на адресу відповідача для належного повідомлення останнього про час, місце та дату розгляду даної справи, для надання можливості відповідачу скористатись своїм процесуальним правом для надання відзиву на позовну заяву у даній справі, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку встановленого статтею 248 ГПК України, який у даному випадку не є розумним для розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи у розумні строки та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

28 травня 2019 року між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (далі - ДП «ЗІМ», Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Зеніт" (далі - Постачальник, ТОВ "НВК"Зеніт", відповідач) укладено договір поставки №388дп (далі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (надалі за текстом - Товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається Сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід`ємними частинами Договору.

У п.2.3 Договору зазначено, що Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику вартість партії Товару протягом 15 банківських днів з дати приймання Покупцем партії Товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п. 4.5 Договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію Товару не визначені Сторонами у відповідній специфікації, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

19.06.2019 постачальником відвантажено Товар згідно видаткової накладної №РН 0000323, відповідно до якої загальна вартість Товару склала 9 595,20 грн., у тому числі ПДВ 1 599,20 грн.

16.07.2019 постачальником відвантажено Товар згідно видаткової накладної №РН-0000357, відповідно до якої загальна вартість Товару склала 77 623,92 грн., у тому числі ПДВ- 12 937,32 грн.

16.08.2019 постачальником відвантажено Товар згідно видаткової накладної №РН-0000383, відповідно до якої загальна вартість Товару склала 30 426,24 грн., у тому числі ПДВ - 5 071,04 грн.

10.09.2019 постачальником відвантажено Товар згідно видаткової накладної №РН-0000412, відповідно до якої загальна вартість Товару склала 115200,00 грн., у тому числі ПДВ - 19 200,00 грн.

18.10.2019 постачальником відвантажено Товар згідно видаткової накладної №РН-0000429, відповідно до якої загальна вартість Товару склала 23042,76 грн., у тому числі ПДВ 3 840,46 грн.

На виконання умов Договору ДП ЗІМ здійснено оплату поставленого Товару, що підтверджується платіжними дорученнями від 18.07.2019 №4668, від 15.08.2019 №5348, від 02.09.2019 №5678, від 09.10.2019 №6679, від 08.11.2019 №7281.

17.03.2020 Постачальником відвантажено Товар згідно видаткової накладної №РН-0000002, відповідно до якої загальна вартість Товару склала 134 640,00 грн., у тому числі ПДВ 22 440,00 грн.

На виконання умов Договору ДП ЗІМ здійснено оплату поставленого Товару, що підтверджується платіжними дорученнями №1361 від 16.03.2020 (попередня оплата), №1362 від 16.03.2020 (попередня оплата), №1360 від 16.03.2020 (попередня оплата), №1710 від 27.03.2020, №1711 від 27.03.2020,№1712 від 27.03.2020, №1911 від 07.04.2020, №1909 від 07.04.2020, №1910 від 07.04.2020.

Згідно вимог п. 3.4, п. 3.5 Договору Постачальник зобов`язується скласти та зареєструвати в строки, встановлені Податковим кодексом України, податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов`язань Постачальника.

Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання будь-якою із Сторін своїх обов`язків за цим Договором винна сторона відшкодовує іншій Стороні завдані таким невиконанням збитки та сплачує штрафні санкції, передбачені цим Договором та чинним законодавством України. Штрафні санкції підлягають стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Як стверджує позивач, при здійсненні операцій з постачання товарів продавець в установлені терміни не склав податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 65088,02 грн .

Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» 20.08.2019, 20.09.2019, 21.10.2019, 20.11.2019, 19.06.2020 зверталось до Державної податкової служби України (Державної фіскальної служби України) з заявою про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8).

Позивач зазначає, що зобов`язання по здійсненню реєстрації податкових накладнихвідповідач не виконав, чим спричинив позивачу збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту на загальну суму 65088,02 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, 28 травня 2019 року між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (далі - ДП «ЗІМ», Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Зеніт" (далі - Постачальник, ТОВ "НВК"Зеніт", відповідач) укладено договір поставки №388дп (далі - Договір).

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як стверджує позивач, при здійсненні операцій з постачання товарів продавець в установлені терміни не склав податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 65088,02 грн по наступним господарським операціям:

- відвантаження Товару згідно видаткової накладної №РН-0000323 від 19.06.2019 на загальну суму 9 595,20 грн., у тому числі ПДВ - 1 599,20 грн.;

- відвантаження Товару згідно видаткової накладної №РН-0000357 від 16.07.2019 на загальну суму 77 623,92 грн., у тому числі ПДВ - 12 937,32 грн.;

- відвантаження Товару згідно видаткової накладної №РН-0000383 від 16.08.2019 на загальну суму 30 426,24 грн., у тому числі ПДВ- 5 071,04 грн.;

- відвантаження Товару згідно видаткової накладної №РН-0000412 від 10.09.2019 на загальну суму 115 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 19 200,00 грн.;

- відвантаження Товару згідно видаткової накладної №РН-0000429 від 18.10.2019 на загальну суму 23 042,76 грн., у тому числі ПДВ - 3 840,46 грн.;

- попередня оплата Товару згідно платіжного - доручення від 16.03.2020 № 1361 на загальну суму 4 080,00 грн., у тому числі ПДВ - 680,00 грн.;

- попередня оплата Товару згідно платіжного - доручення від 16.03.2020 № 1362 на загальну суму 20 400,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 400,00 грн.;

- попередня оплата Товару згідно платіжного - доручення від 16.03.2020 № 1360 на загальну суму 29 376,00 грн., у тому числі ПДВ - 4896,00 грн.;

- відвантаження Товару згідно видаткової накладної РН№-0000002 від 17.03.2020 на загальну суму 134640,00 грн., у тому числі ПДВ 22440,00 грн. Беручи до уваги різницю між здійсненою Позивачем попередньою оплатою Товару на загальну суму 53856,00 грн (попередня оплата Товару згідно платіжного доручення від 16.03.2020 № 1361 на загальну суму 4 080,00 грн., у тому числі ПДВ - 680,00 грн. +попередня оплата Товару згідно платіжного доручення № 1362 від 16.03.2020 на загальну суму 20 400,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 400,00 грн. + попередня оплата Товару згідно платіжного доручення № 1360 від 16.03.2020 на загальну суму 29 376,00 грн., у тому числі ПДВ - 4896,00 грн.) та фактично поставленим Товаром, сума незареєстрованої податкової накладної становить 80 784,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 464,00 грн.

Згідно вимог п. 3.4, п. 3.5 Договору Постачальник зобов`язується скласти та зареєструвати в строки, встановлені Податковим кодексом України, податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов`язань Постачальника.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що доказів реєстрації відповідачем відповідних податкових накладних згідно видаткової накладної №РН-0000323 від 19.06.2019 (платіжне доручення №4668 від 18.07.2019), видаткової накладної №РН-0000357 від 16.07.2019 (платіжне доручення №5348 від 15.08.2019), видаткової накладної №РН-0000383 від 16.08.2019 (платіжне доручення №5678 від 02.09.2019), видаткової накладної №РН-0000412 від 10.09.2019 (платіжне доручення №6679 від 09.10.2019), видаткової накладної №РН-0000429 від 18.10.2019 (платіжне доручення №7281 від 08.11.2019), попередньої оплати Товару згідно платіжного доручення від 16.03.2020 № 1361 на загальну суму 4 080,00 грн., у тому числі ПДВ - 680,00 грн., попередньої оплати Товару згідно платіжного доручення № 1362 від 16.03.2020 на загальну суму 20 400,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 400,00 грн., попередньої оплати Товару згідно платіжного доручення № 1360 від 16.03.2020 на загальну суму 29 376,00 грн., у тому числі ПДВ - 4896,00 грн., податкової накладної РН№-0000002 від 17.03.2020 (з урахуванням різниці між здійсненою позивачем попередньою оплатою товару на загальну суму 53856,00 грн ( платіжне доручення від 16.03.2020 № 1361 , платіжне доручення № 1362 від 16.03.2020, платіжне доручення № 1360 від 16.03.2020) та фактично поставленим Товаром, сума незареєстрованої податкової накладної становить 80 784,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 464,00 грн)- матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Як зазначено судом вище, доказів реєстрації відповідачем відповідних податкових накладних згідно видаткової накладної №РН-0000323 від 19.06.2019 (платіжне доручення №4668 від 18.07.2019), видаткової накладної №РН-0000357 від 16.07.2019 (платіжне доручення №5348 від 15.08.2019), видаткової накладної №РН-0000383 від 16.08.2019 (платіжне доручення №5678 від 02.09.2019), видаткової накладної №РН-0000412 від 10.09.2019 (платіжне доручення №6679 від 09.10.2019), видаткової накладної №РН-0000429 від 18.10.2019 (платіжне доручення №7281 від 08.11.2019), попередньої оплати Товару згідно платіжного доручення від 16.03.2020 № 1361 на загальну суму 4 080,00 грн., у тому числі ПДВ - 680,00 грн., попередньої оплати Товару згідно платіжного доручення № 1362 від 16.03.2020 на загальну суму 20 400,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 400,00 грн., попередньої оплати Товару згідно платіжного доручення № 1360 від 16.03.2020 на загальну суму 29 376,00 грн., у тому числі ПДВ - 4896,00 грн., податкової накладної РН№-0000002 від 17.03.2020 (з урахуванням різниці між здійсненою позивачем попередньою оплатою товару на загальну суму 53856,00 грн ( платіжне доручення від 16.03.2020 № 1361 , платіжне доручення № 1362 від 16.03.2020, платіжне доручення № 1360 від 16.03.2020) та фактично поставленим Товаром, сума незареєстрованої податкової накладної становить 80 784,00 грн., у тому числі ПДВ - 13 464,00 грн.) - матеріали справи не містять, а відповідачем зазначені обставини не спростовані, отже, відповідач не виконав належним чином обов`язку, встановленого Договором та Податковим кодексом України.

Таким чином, ураховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Аналогічний правовий висновок також міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 65088,02грн.збитків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ" (61009, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 248, кімната 1, код ЄДРПОУ 38842958)на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) збитки у розмірі 65088,02 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЗЕНІТ" (61009, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 248, кімната 1, код ЄДРПОУ 38842958).

Рішення складено та підписано 06.11.2023.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець В.О. Яризько