Рішення

від 01.11.2023 по справі 924/833/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2023 р. Справа № 924/833/23

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Гладій С.В., при секретарі судового засідання Гусько О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Кронау" смт. Високопілля, Високопільського району, Херсонської області

до Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Нетішин, Хмельницької області

про стягнення 29191,82 грн.

Представники сторін:

від позивача: Тихоша Д.С. - адвокат згідно ордеру

від відповідача: Козлюк М.М. - згідно виписки

В судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Кронау" смт. Високопілля, Високопільського району, Херсонської області звернулося до Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Нетішин, Хмельницької області про стягнення 120835,67 грн., з яких 89000,00 грн. основного боргу, 27605,82 грн. інфляційних втрат, 4228,85 грн. 3% річних.

Свої вимоги мотивує неналежним виконання відповідачем умов договору про надання послуг щодо винесення меж в натурі №37-124-08-21-16160 від 08.11.2021р. в частині своєчасності та повноти розрахунків.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.09.2023р.

Ухвалою суду від 12.09.2023р. прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог згідно якої останній просить стягнути 29191,82 грн., з яких 25906,45 грн. інфляційних втрат та 3285,37 грн. 3% річних та закрито підготовче провадження та призначено справу №924/833/23 до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.10.2023р. судове засідання у справі №924/833/23 перепризначено з 12.10.2023р. на 19.10.2023р.

Ухвалою суду від 19.10.2023р. відкладено судове засідання на 01.11.2023р.

Відповідач у відзиві на позов від 28.08.2023р. вказує, що відповідачем повністю сплачена основна заборгованість за договором від 08.11.2021р. №37-124-08-21-16160. Вказує, на те, що позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати в завищеному розмірі, ніж це можливо відповідно до приписів ст. ст. 253, 253, ч. 2 ст. 625 Цивільний кодекс України з урахуванням умов договору. Також зазначає, що позивачем обрахунок 3% річних та інфляційних втрат проведений без належного врахування висновків Верховного суду щодо нарахувань, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, а також у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Відповідач також вважає, що позивачем при проведенні обрахунку 3% річних безпідставно не враховано приписи статей 253, 254 ЦК України та умови пункту 5.1. Договору щодо початку перебігу і закінчення строків для виконання зобов`язань з оплати наданих послуг.

Вважає, також що позивач неправильно визначив кількість днів у кожному періоді прострочення оплати наданих послуг та не врахував того, що у день здійснення оплати, заборгованість, на яку нараховуються відсотки річних за цей день, підлягають зменшенню на суму здійсненої у цей день оплати. Також вважає, що інфляційні втрати на вказану позивачем суму заборгованості з оплати наданих послуг не підлягають нарахуванню за квітень, травень, червень 2023 року, оскільки у ці місяці заборгованість в сумі 89 000,00 грн. була вже погашена.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні 01.11.2023р. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні 01.11.2023р. проти позову заперечує та просить в позові відмовити.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

08.11.2021 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») (Замовник) та приватним підприємством «Кронау» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг щодо винесення меж в натурі №37-124-08-21-16160 від 08.11.2021р., згідно з п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги з винесення меж в натурі.

Відповідно до п. 1.2 договору код послуг, що є предметом закупівлі по даному договору, згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 021-2015:71250000-5.

Згідно п. 1.3 договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов цього договору.

Обсяг та склад послуг, що надаються виконавцем за цим договором, технічні вимоги до них визначаються Технічною специфікацією (Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору. (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору строк надання послуг: початок - з дати укладення договору, закінчення - 31 грудня 2021 року.

Згідно п. 3.1 договору ціна послуг за цим договором згідно з Протоколом погодження договірної ціни (додаток №1) становить 132000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 договору договірна ціна послуг, яка передбачена цим договором, розрахована згідно з кошторисом (Додаток №3).

Згідно п. 4.1 договору замовник здійснює оплату наданих послуг за договором протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг.

Відповідно до п. 4.2 договору датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Замовника.

Відповідно до п. 5.3.3 договору замовник зобов`язаний оплатити надані послуги в порядку та строки, передбачені цим договором.

Згідно п.6.1 договору місце надання послуг: межі 2-го поясу Нетішинського водоносного горизонту зон санітарної охорони водозабору м. Нетішина та Хмельницької АЕС на експлуатацію Нетішинського родовища прісних підземних вод в Славутському районі Хмельницької області.

Відповідно до п.11.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом», за умови підписання його обома сторонами, і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Додатком № 1 до договору оформлено протокол погодження договірної ціни на виконання послуг винесення меж в натурі, в якому сторонами досягнуто згоди, що ціна договору складає 132000,00 грн. без ПДВ. Сторони підтверджують, що ціна договору погоджена за взаємною згодою, без будь-якого впливу іншої сторони.

Додатком № 2 до договору оформлено технічну специфікацію, в якій визначено технічні характеристики винесення меж в натурі.

Додатком № 3 до договору оформлено кошторис наданих послуг.

24.12.2021р. між сторонами складено акт №1 за грудень здачі - приймання наданих послуг, відповідно до якого виконавцем у відповідності до вимог діючого законодавства та згідно умов договору надані послуги з винесення меж в натурі. Проведені послуги в повному обсязі відповідають умовам договору і оформлені і належному порядку. Вартість послуг по договору 132000,00 грн., без ПДВ. Сторони претензій одна до одної не мають.

Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором. Відповідач прийняв надані позивачем послуги, однак обов`язку по його оплаті в строк встановлений договором не виконав.

18.02.2022р. позивач на адресу відповідача надіслав лист №01/02-22 згідно якого просить надати інформацію щодо строків оплати за надані послуги згідно договору та акту здачі - приймання наданих послуг.

15.03.2022р. відповідач сплатив на користь позивача 43000,00 грн. заборгованості за надані послуги, що підтверджується випискою з банку від 15.03.2022р.

21.03.2023р. відповідач сплатив на користь позивача 89000,00 грн. заборгованості за надані послуги, що підтверджується платіжною інструкцією №2421 від 21.03.2023р. на суму 89000,00 грн.

У зв`язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунку за надані послуги, позивачем нараховано відповідачу 3285,37 грн. 3% річних та 25906,45 грн. інфляційних втрат, які останній просить стягнути з відповідача

Аналізуючи надані докази та пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

За приписами абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України, встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України, визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 08.11.2021р. укладено договір №37-124-08-21-16160 про надання послуг щодо винесення меж в натурі , за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання надати послуги, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних послуг №1 від 24.12.2021р.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 4.1 договору замовник здійснює оплату наданих послуг за договором протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг.

Відповідно до п. 4.2 договору датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Замовника.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 ЦК України строк визначається, зокрема, місяцями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст.254 ЦК України).

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання слід враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

З урахуванням положень ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку, період у часі, упродовж якого має місце прострочення відповідача щодо виконання зобов`язання з оплати перед позивачем, починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, а саме з наступного дня після надання послуг (підписання акту здачі - приймання надання послуг).

Якщо останній день строку для оплати товару припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу ч.5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, 24.12.2021 позивачем надано відповідачу послуги щодо винесення меж в натурі, що підтверджується актом №1 здачі - приймання наданих послуг від 24.12.2021.

Таким чином, у відповідності до п. 4.1 Договору, оплата наданих послуг відповідачем повинна була бути проведена протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг - 23.01.2022р.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договором. Відповідач прийняв надані позивачем послуги, однак обов`язку по його оплаті в строк встановлений договором не виконав. Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору становить 89000,00 грн., яка 12.09.2023р. відповідачем повністю була сплачена.

Судом констатується, що сплата коштів за Договором про надання послуг щодо винесення меж в натурі №37-124-08-21-16160 від 08.11.2021р., здійснена відповідачем поза межами 30 днів, а відтак має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем на суму боргу 132000,00 грн. нараховано 2112,00 грн. інфляційних втрат за період з 23.01.2022р. по 15.03.2022р., на суму боргу 89000,00 грн. нараховано 23794,45 грн. інфляційних втрат за період з 15.03.2022р. по 21.03.2023р., а всього 25906,45 грн. інфляційних втрат, а також 654,16 грн. 3% річних за період 23.12.2022 р. по 15.03.2022 р. на суму 132000,00 грн. боргу, та 2721,21 грн. 3% річних за період 15.03.2022 р. по 21.03.2023 р. на суму 89000,00 грн. боргу, а всього 29164,82 грн. 3 % річних.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд встановив, що позивач невірно визначив строк оплати наданих послуг, оскільки не врахував, що останній день строку припав на вихідні дні.

Крім того, згідно з п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови). В той же час позивач нарахував 3% річних на суму боргу 132000,00 грн. в тому числі і за день фактичної її сплати (23.01.2022), що суперечить вищевказаним положенням.

З огляду на викладене та зважаючи на встановлені судом вище строки здійснення розрахунку за надані послуги, суд провів перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та встановив, що правомірним буде нарахування в сумі 3273,53 грн., з яких: 553,32 грн. 3% річних за період 24.12.2022 р. по 15.03.2022 р. на суму 132000,00 грн. боргу, та 2721,21 грн. 3% річних за період 15.03.2022 р. по 21.03.2023 р. на суму 89000,00 грн. боргу,

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде нарахування 3% річних в сумі 3273,53 грн. Нарахування 11,84 грн. є безпідставним.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно здійснено дані нарахування, відповідно, позовні вимоги позивача в частині стягнення 25906,45 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України). Статями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу приписів ч. 1. ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "Кронау" смт. Високопілля, Високопільського району, Херсонської області до Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Нетішин, Хмельницької області про стягнення 29191,82 грн. задовольнити частково.

Стягнути з відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд.20, код 21313677) на користь приватного підприємства «Кронау» (74000, смт. Високопілля, Високопільського району, Херсонської області, вул. Суворова,8б, код 30874694) - 25906,45 грн. (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шість гривень 45 коп.) інфляційних втрат, 3273,53 грн.(три тисячі двісті сімдесят три гривні 53 коп.) 3% річних, 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В позові в частині стягнення 11,84 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 08.11.2023р.

Суддя С.В. Гладій

Відрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (74000, смт. Високопілля, Високопільського району, Херсонської області, вул. Суворова,8б, код 30874694) (реком. з повід.)

3 - представнику позивача (адвокату Тихошу Д.М.) ІНФОРМАЦІЯ_1

4,5- відповідачу energoatom@atom.gov.ua, office@khnpp.atom.gov.ua