Рішення

від 07.11.2023 по справі 925/1277/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року Черкаси справа №925/1277/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеколан» (вул.Ломоносова, 73-А, офіс 5, м.Київ, 03189, ідентифікаційний код 34076774)

до фермерського господарства «Святовит» (вул.Лесі Українки, 69, с.Бойківщина, Золотоніський район, Черкаська область, 19853, ідентифікаційний код 36772748)

про стягнення 106 739,28 грн,

21.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Шеколан» звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом, у якому просить суд стягнути з фермерського господарства «Святовит» штрафні санкції за договором №47 про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) від 28.10.2021 у розмірі 106 739,28 грн з яких: 37906,16 грн інфляційні витрати, 64973,48 грн пеня, 3859,64 грн 3% річних. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.10.2022 у справі №925/593/23 повністю задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеколан» та стягнуто з фермерського господарства «Святовит» на користь позивача 118308,30 грн боргу, 14737,24 грн пені, 21773,96 грн штрафу, 2085,82 грн 3% річних та 2481 грн витрат зі сплати судового збору, штрафні санкції нараховані за період з 11.11.2021 до 17.06.2022. Кошти у сумі 153 725,06 грн, які були стягнуті з відповідача, останній 26.07.2023 перерахував на користь позивача згідно з платіжною інструкцією №7933. У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань за договором, позивач і звернувся з цим позовом до суду із вимогами про стягнення з відповідача штрафних санкцій за період, який не охоплено рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.10.2022 у справі №925/593/23.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали та заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 10 днів з дня отримання відзиву.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 про відкриття провадження у справі 26.09.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (судом був замовлений Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) та 03.10.2023 була вручена представнику відповідача, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, з огляду на те, що судом виконано усі дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та неподання ним відзиву, суд розглядає справу за наданими позивачем доказами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.10.2022 у справі №925/593/22, яке набрало законної сили 24.11.2022, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеколан» та стягнуто з фермерського господарства «Святовит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеколан» 118 308,30 грн боргу, 14737,24 грн пені, 21773,96 грн штрафу, 2085,82 грн 3% річних та 2481 грн витрат зі сплати судового збору.

Під час розгляду справи №925/593/22, господарським судом встановлені наступні факти.

28.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕКОЛАН» (зерновий склад) та Фермерське господарство «СВЯТОВИТ» (покладодавець) уклали договір про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) №47 з додатками №1, №2, №3.

За умовами договору поклажодавець доручає, а зерновий склад зобов`язується виконати роботи по прийманню, сушці, очистці, зберіганню (включаючи доробку вентилюванням та/або охолодженням в процесі зберігання) та відвантаження зернових та олійних культур в асортименті та кількості, вказаних нижче: найменування: ячмінь, горох, пшениця, ріпак, соняшник, кукурудза, соя; одиниця виміру: тонн; кількість (тонн): згідно складських квитанцій (пункту 1.1 договору).

Вартість послуг зернового складу вказано в додатках до договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 3.2 договору).

Зерновий склад щомісяця виставляє поклажодавцю рахунки за фактично надані послуги (виконані роботи), до 5 числа кожного наступного місяця, а також акти виконаних робіт. Поклажодавець зобов`язаний до 10 числа кожного наступного місяця оплатити надані зерновим складом послуги (виконані роботи) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок зернового складу, а також підписати акти виконаних робіт (пункт 3.3 договору).

За порушення строків оплати вартості послуг (робіт), вказаних в даному договорі, поклажодавець сплачує на користь зернового складу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочки. При цьому, сторони погодили, що нарахування пені здійснюється з моменту порушення зобов`язань поклажодавцем до моменту фактичного погашення заборгованості. У разі прострочення строків оплати вартості послуг (робіт) більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів поклажодавець, окрім сплати пені, сплачує також штраф у розмірі 10 (десяти)% від вартості неоплачених в строк робіт (пункт 4.6 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору строк зберігання зерна встановлюється сторонами: з 28 жовтня 2021 року до 30 червня 2022 року включно кукурудза, соя, соняшник.

Згідно із пунктом 5.2 договору до настання терміну, обумовленого в пункті 5.1 договору, поклажодавець зобов`язаний повністю розрахуватися за надані зерновим складом послуги і забрати зерно зі зберігання.

Згідно з пунктом 7.3 договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання, а в частині взаєморозрахунків сторін та сплати штрафних санкцій до повного виконання сторонами таких зобов`язань по договору.

Договір №47 від 28.10.2021 підписаний представниками обох сторін.

28.10.2021, 01.11.2021 та 23.12.2021 сторонами було підписано додатки №1, №2 та №3 до договору, якими сторони погодили вартість послуг за надання послуг.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги згідно з актами: №485 від 31.10.2021 на суму 115 524,11 грн; №577 від 30.11.2021 на суму 49355,59 грн; №613 від 22.12.2022 на суму 528,60 грн, а всього на загальну суму 165 408,30 грн. Вказані акти надання послуг підписані представниками обох сторін.

Сплатити за надані послуги відповідач повинен був до 10 числа кожного місяця наступного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача до 10.11.2021, до 10.12.2021 та до 10.01.2022.

Відповідач зобов`язання з оплати наданих послуг виконав частково, сплативши 47100,00 грн, його заборгованість перед позивачем на час прийняття рішення у справі №925/593/22 становила 118 308,30 грн (165 408,30 грн - 47100,00 грн). За прострочення виконання зобов`язання зі сплати коштів за надані послуги позивач нарахував 21773,96 грн 10% штрафу, 14737,24 грн пені, 2085,82 грн 3% річних за період з 11.01.2022 до 17.06.2022, які були стягнуті з відповідача рішенням суду.

На виконання рішення від 26.10.2022 у справі №925/593/22, Господарським судом Черкаської області 24.11.2022 видано наказ.

За заявою позивача приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області постановою від 21.02.2023 відкрито виконавче провадження №71099951 з виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2022 у справі №925/593/22.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2022 фактично виконано відповідачем 26.07.2023, що підтверджене платіжною інструкцією №7933 від 26.07.2023 на суму 153 725,06 грн (а.с.25).

У зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язань за договором, позивач і звернувся з цим позовом до суду за примусовим стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків та річних за період, який не охоплено рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.10.2022 у справі №925/593/22.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі, є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання за договором.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.10.2022 у справі №925/593/22, яке набрало законної сили 24.11.2022 було встановлено, що відповідач у порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) у строк, визначений умовами цього договору за надані позивачем послуги повністю не розрахувався.

У зв`язку з цим рішенням суду був задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеколан» та стягнуто з фермерського господарства «Святовит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеколан» 118 308,30 грн боргу, 21773,96 грн штрафу, 14737,24 грн пені, 2085,82 грн 3% річних та 2481 грн витрат зі сплати судового збору.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.10.2022 у справі №925/593/22, яке набрало законної сили у встановленому порядку, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у цій справі, не можуть їй суперечити.

У силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з наданими позивачем доказами, заборгованість, яка була стягнута господарським судом у справі №925/593/22, була сплачена відповідачем 26.07.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №7933 на суму 153725,06 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність рішення суду про стягнення заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення обов`язку відповідача з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє його обов`язків та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

У рішенні суду у справі №925/593/23 встановлено, що відповідач повинен був оплатити надані послуги до 10 числа кожного місяця наступного місяця, тобто за трьома актами до 10.11.2021, 10.12.2021 та 10.01.2022. За цим же рішенням з відповідача стягнуто 3% річних за період з 11.12.2021, з 11.01.2022, з 11.02.2022 (за кожним з актів) і до 17.06.2022.

Сума заборгованості, до якої також було включено вимоги про стягнення 3% річних сплачена відповідачем 26.07.2023. Отже, враховуючи викладене, позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 18.06.2022 до 25.07.2023.

За розрахунком позивача розмір 3% річних на суму 118 308,30 грн (розмір заборгованості за актами надання послуг №485 від 31.10.2021, №577 від 30.11.2021 та №613 від 22.12.2021) за цей період становить 3859,64 грн. Нарахована позивачем сума не перевищує розміру можливого нарахування тому суд задовольняє вимогу про стягнення 3% річних у розмірі, яка вказана позивачем.

Судом встановлено, що у справі №925/593/22 позивачем не заявлялось позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат за прострочення відповідачем оплати послуг за договором. Тому позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних витрат за увесь період прострочення у сумі 37906,16 грн.

За розрахунком боргових періодів позивача (аркуш 5 позовної заяви) розмір інфляційних витрат за актом надання послуг №485 за період з 12.11.2021 до 25.07.2023 становить 21520,08 грн, за актом надання послуг №577 за період з 18.06.2022 до 25.06.2023 16210,60 грн, за актом надання послуг №613 за період з 18.06.2022 до 25.07.2023 175,48 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат позивача, судом встановлено, що він здійснений без врахування часткових оплат відповідача, 01.12.2021 на суму 7100,00 грн, 03.12.2021 на суму 30000,00 грн, 17.12.2021 на суму 10000,00 грн.

За розрахунком суду, розмір інфляційних витрат за актом надання послуг №485 від 31.10.2021 за період з 12.11.2021 (дата визначена позивачем) до 30.11.2021 на суму 115 524,11 грн становить 924,19 грн; за період з 01.12.2021 (дата сплати відповідачем 7100,00 грн) до 02.12.2021 на суму 108 424,11 грн 0,00 грн; за період з 03.12.2021 (дата сплати відповідачем 30000,00 грн) до 16.12.2021 на суму 78424,11 грн 470,54 грн; за період з 17.12.2021 (дата сплати відповідачем 10000,00 грн) до 25.07.2023 (дата визначена позивачем у позовні заяві) на суму 68424,11 грн 21627,35 грн. Загальний розмір інфляційних витрат за актом №485 від 31.10.2021 становить 23022,08 грн. За актом надання послуг №577 від 30.11.2021 за період з 18.06.2022 до 25.06.2023 (період визначений позивачем) на суму 49355,59 грн - становить 6301,96 грн. За актом надання послуг №613 від 22.12.2021 за період з 18.06.2022 до 25.07.2023 (період визначений самим позивачем) на суму 528,60 грн - становить 63,92 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних витрат за період, який визначений позивачем у позовній заяві за актами №485, №577 та №613, за розрахунком суду становить 29387,96 грн, проте суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у межах розміру, який заявлений позивачем та з урахуванням здійсненого судом власного розрахунку у сумі 27885,96 грн (21520,08 грн за актом №485 + 6301,96 грн за актом №577 + 63,92 грн за актом №613).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 64973,48 грн за період прострочення 18.06.2022 до 25.07.2023, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/593/22 від 26.10.2022, у зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання за період з 11.11.2021 до 17.06.2022 на підставі пункту 4.6 договору з відповідача стягнуто пеню у розмірі 14737,24 грн за актами надання послуг №485 від 31.10.2021, №577 від 30.11.2021 та №613 від 22.12.2021.

Відповідно до пункту 4.6 договору за порушення строків оплати вартості послуг (робіт), вказаних в даному договорі, поклажодавець сплачує на користь зернового складу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочки. При цьому, сторони погодили, що нарахування пені здійснюється з моменту порушення зобов`язань поклажодавцем до моменту фактичного погашення заборгованості.

Позивач, посилаючись на пункт 4.6 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 64973,48 грн за період прострочення з 18.06.2022 до 25.07.2023.

Суд зазначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Враховуючи період, за який було стягнуто пеню за рішенням у справі №925/593/22, позивач має право на нарахування та стягнення з відповідача пені за період з 18.06.2022 до 25.07.2023 до моменту фактичного погашення заборгованості.

Суд перевіривши розрахунок позивача зазначає, що розмір пені за період прострочення з 18.06.2022 до 25.07.2023 у розмірі 64973,48 грн (із сум 118 308,30 грн) не перевищує розмір можливого розміру, тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині у межах заявлених позивачем позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеколан» до фермерського господарства «Святовит» про стягнення 106 739,28 грн підлягають до часткового задоволення у частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3859,64 грн, інфляційних витрат у сумі 27885,96 грн та пені у сумі 64973,48 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачки у сумі 2432,04 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фермерського господарства «Святовит» (вул.Лесі Українки, 69, с.Бойківщина, Золотоніський район, Черкаська область, 19853, ідентифікаційний код 36772748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шеколан» (вул.Ломоносова, 73-А, офіс 5, м.Київ, 03189, ідентифікаційний код 34076774) 3% річних у сумі 3859,64 грн, інфляційні витрати у сумі 27885,96 грн, пеню у сумі 64973,48 грн та 2432,04 грн судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко