Рішення

від 06.11.2023 по справі 925/916/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Справа № 925/916/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Шимановський А.В. - адвокат,

від відповідача Керей О.В. - представник за довіреністю,

Гоцуляк С.В. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства ВІТАЛІНА-РАЙС, м. Черкаси

до державного підприємства Служба місцевих автомобільних доріг

у Черкаській області, м. Черкаси

про стягнення 405 272 грн. 00 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство ВІТАЛІНА-РАЙС до державного підприємства Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області про стягнення з відповідача 405 272 грн. 00 коп. заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №361 на виготовлення проектно-кошторисної документації від 29 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 10 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 05 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 28 вересня 2023 року.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 28 вересня 2023 року клопотання відповідача про призначення експертизи суд залишив без задоволення.

Також вказаною ухвалою суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 26 жовтня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 жовтня 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 30 хв. 06 листопада 2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві та зазначали, що виготовлення проектної документації позивачем очевидно відбулося вже після відмови відповідача від договору (розірвання договору), що унеможливлює оплату робіт на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Встановлений умовами договору обов`язок здійснювати попередні погодження проектних рішень має важливе значення для виконання наступного етапу зобов`язання (проходження експертизи).

Експертиза проектної документації є завершальним етапом її розробки та здійснюється на підставі договору між замовником експертизи та відповідною організацією в строк не більше 15 днів, в той же час фактичні обставини справи свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Позивач об`єктивно міг здійснити експертизу проектної документації до кінця березня 2022 року.

Позивача не було обмежено у виборі організації, яка надаватиме відповідні послуги, отже, навіть при відсутності у ДП Експертна організація можливості виконати необхідну роботу ПП Віталіна Райс мала можливість звернутися до іншої установи з метою вжиття всіх можливих та належних заходів для виконання зобов`язання.

Оскільки позивачем виконано зобов`язання не в повному обсязі (неналежним чином), а частковий результат робіт надано після розірвання договору, Служба повернула надіслані їй документи та акти-прийому передачі із зазначенням причин.

При цьому сама проектна документація не розглядалася на предмет якості та об`ємів виконаних робіт, оскільки будь-яке виконання зобов`язання після розірвання договору відповідач приймати не зобов`язаний.

Проектна документація, яка не пройшла експертизу робочого проекту не може бути використана для виконання на її основі ремонтних робіт, а покладення на Службу обов`язку щодо її оплати не відповідає інтересам держави, без проведення експертизи не може бути підтверджена дійсна вартість та належність робіт, оскільки вона лише, на думку позивача, складає 405 272 грн.

Також відповідач зазначав, що на підставі умов договору в односторонньому порядку відмовився від договору підряду, оскільки форс-мажорні обставин, про які стверджував сам позивач тривали більше трьох місяців.

З огляду на погоджені умови договору розрахунок з позивачем проводиться лише після повного та належного виконання підрядником всього обсягу робіт, отже, факт часткового виконання зобов`язання не породжує для Служби жодного фінансового обов`язку.

Станом на день відправлення повідомлення про відмову від договору, від позивача до Служби не було передано проектної документації або її частини, акти прийому-передачі не підписані.

Виходячи з вказаних обставин, відповідач просив суд у задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 листопада 2023 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/916/23.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 29 листопада 2021 року між державним підприємством Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області (замовник) та приватним підприємством ВІТАЛІНА-РАЙС (підрядник/виконавець) було укладено договір на виготовлення проектно-кошторисної документації (ПКД) №361.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник зобов`язався доручити, а підрядник - на свій ризик виконати власними та або залученими силами роботи з розробки та виготовлення проектно-кошторисної документації (далі - ПКД) по об`єкту: Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 241701-4 /Н-16/ - Хацьки - Степанки - Хутори, км 1+500 - км 6+100, Черкаський район, Черкаська область та проведення експертизи робочого проекту на оплатній основі, в межах фактичного обсягу видатків відповідно до ДК 021:2015: 7132000-7 Послуги з інженерного проектування.

Датою виготовлення ПКД вважається дата отримання позитивного експертного звіту за результатами експертизи робочого проекту (п.1.2. договору).

Загальна вартість виконання робіт з виготовлення ПКД становить 452 000,00 грн., без ПДВ, де розробка та виготовлення проектно-кошторисної документації 405 272,00 грн. без ПДВ, вартість понесених витрат за проведення експертизи робочого проекту 46 728,00 грн. з ПДВ, відповідно до зведеного кошторису, що є невід`ємною частиною цього договору.

Вартість виконання робіт по договору на 2021 рік становить 405 272,00 грн., без ПДВ, вартість виконання робіт по договору на 2022 рік становить 46 728,00 грн. з ПДВ (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 22 лютого 2022 року) строк виконання робіт становить:

-виготовлення ПКД до 07 лютого 2022 року;

-проведення експертизи до 31 березня 2022 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач вказував, що державне підприємство Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи відновило роботу з проведення експертизи проектної документації на будівництво та виконання договірних зобов`язань лише з 21 березня 2022 року.

14 березня 2022 року державне підприємство Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи повідомило, що через виникнення форс-мажорних обставин (військової агресії російської федерації проти України) імовірні випадки не виконання ДП Укрдержбудекспертиза та його філіями умов укладених договорів.

В зв`язку з чим, на думку позивача, для підрядника були об`єктивні перешкоди вчасно виконати роботи за договором.

Позивач вказує, що незважаючи на лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким ТПП засвідчила, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), підрядник не відмовлявся від виконання зобов`язань за договором, а лише просив замовника продовжити строк виконання робіт до зникнення об`єктивних обставин, які перешкоджали проходженню експертизи проектної документації.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року зі справи №904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

При цьому сертифікат ТПП України є не єдиним документом на підтвердження надзвичайних обставин - обставини форс-мажору можуть доводитися будь-якими доказами. Така позиція ВС викладена в постанові від 21 липня 2021 року по справі № 912/3323/20.

З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2022 року позивач звернувся до замовника з листом (а.с.8 зворот), в якому вказав про неможливість виконання зобов`язання по договору у встановлені строки у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин та просив продовжити строки виконання робіт до 31 серпня 2022 року.

Тобто, позивач від договору не відмовився, водночас просив змінити строки виконання робіт.

05 липня 2022 року позивачем було отримало від відповідача лист №623/08 від 01 липня 2022 року про відмову від договору №361 в односторонньому порядку.

Підставою для відмови від договору замовником визначено п. 8.4. договору, згідно якого в разі існування форс-мажорних обставин понад 3-х місяців, будь-яка сторона вправі в односторонньому порядку відмовитися від цього договору.

У відповіді від 08 серпня 2022 року №02/08/22 на вищевказаний лист позивач вказав, що замовником не надано допустимого доказу існування форс-мажорних обставин.

Також в листі зазначено, що Реєстр будівельної діяльності перестав працювати, приватне підприємство ВІТАЛІНА-РАЙС як підрядник звертався до замовника з заявою про продовження строку виконання робіт, до завершення об`єктивних обставин, які перешкоджали проходженню експертизи проектної документації.

В зв`язку з чим приватне підприємство ВІТАЛІНА-РАЙС не погодилося з односторонньою відмовою відповідача від договору.

Водночас, позивач запропонував розірвати договір за згодою сторін за умови оплати фактично виконаних робіт.

Разом з вказаними пропозиціями, відповідачу було направлено ПКД та акт виконаних робіт для погодження та підписання.

12 серпня 2022 року листом № 716/08 відповідач відмовив позивачу в оплаті фактично виконаних робіт та повернув ПКД.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 частини 1 ст. 889 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в даному випадку закон передбачає безумовне право саме замовника на відмову від договору у будь-який час до закінчення роботи, не зважаючи на існування чи не існування будь-яких інших обставин, в тому числі і форс-мажорних.

Проте, крім права на відмову від договору вказана норма Закону також встановлює обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки (за наявності).

Тобто, зобов`язання в даному випадку виникає безпосередньо із Закону.

Згідно договору, виконання робіт підрядником складається з двох частин: розробка та виготовлення проектно-кошторисної документації і проходження експертизи робочого проекту.

В матеріалах справи міститься копія виготовленої підрядником ПКД на CD-диску (а.с.84).

Отже, договір підрядник виконав частково, і ціна виконаної частини робіт за договором становить 405 272,00 грн.

До виконання договору підрядник приступив відразу після його підписання, а тому суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що роботи з виготовлення ПКД фактично відбулися вже після відмови від договору.

При цьому судом враховано специфіку (особливості) замовлених підрядних робіт (виготовлення проектної документації для ремонту автомобільної дороги), а саме: виконання даного виду робіт потребує значного проміжку часу.

Відповідно до п.9.2 договору строк дії договору сторони визначили до 31 грудня 2022 року.

Водночас, у разі порушення строків виконання робіт замовник не позбавлений права на звернення до суду з позовом про відшкодування понесених збитків (за наявності), а також стягнення неустойки на підставі п. 6.5 договору.

Також судом враховано, що після відмови від договору відповідач не укладав з будь-якою іншою підрядною організацією аналогічного договору на виготовлення ПКД для подальшого виконання ремонтних робіт автомобільної дороги і фактично не приступав до її ремонту саме у зв`язку з початком військової агресії рф проти України, а не у зв`язку з порушенням строків виконання робіт позивачем.

Тобто, відповідач на даний час втратив інтерес щодо виготовлення на його замовлення ПКД, що фактично і стало причиною виникнення даного спору.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно п. 4.2. договору після закінчення виконання робіт виконавець передає замовнику документацію у спосіб, що передбачений п. 3.2. договору.

Передача замовнику ПКД, яка отримала позитивний експертний звіт, здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.2. договору).

Отже, умови договору передбачали передачу замовнику ПКД та підписання акту приймання-передачі лише після отримання відповідного позитивного експертного звіту, що також спростовує доводи відповідача стосовно того, що позивач безпідставно до відмови від договору не передав документацію відповідачу, а тому роботи виконані вже після розірвання договору.

Відповідно до п. 4.4. замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту та комплекту документації зобов`язаний його розглянути і підписати та направити виконавцю 1 (один) примірник підписаного акту приймання - передачі викопаних робіт або надати письмову мотивовану відмову від його підписання. У разі неотримання акту приймання-передачі виконаних робіт або письмової мотивованої відмови у встановлений строк, такий акт приймання - передачі виконаних робіт вважається підписаним, роботи виконаними, що є підставою для розрахунків.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що у разі отримання письмової мотивованої відмови замовника від підписання акту приймання - передачі виконаних робіт сторони протягом 3 (трьох) робочих днів складають та підписують двосторонній акт з переліком необхідних зауважень, доопрацювань та термінів їх виконання (у межах завдання на проектування (Додаток №5 до договору)).

В пункті 4.6. договору сторони дійшли згоди, що у разі виявлення істотних недоліків у результатах виконаних робіт замовник вправі вимагати від виконавця усунення таких недоліків у 5-ти денний термін і лише після їх усунення підписати Акт приймання - передачі виконаних робіт.

Водночас, після отримання відповідачем від позивача ПКД, жодних зауважень щодо якості робіт зі сторони замовника не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Саме з цих підстав суд відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про призначення експертизи.

Обов`язок сплатити позивачу 405 272 грн. 00 коп. боргу у відповідача виник в силу приписів ч. 4 ст. 849 ЦК України, оскільки він в односторонньому порядку відмовився від договору.

Ціна розробки та виготовлення проектно-кошторисної документації була узгоджена сторонами в договорі.

Тому позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового виконання відповідачем своїх зобов`язань шляхом стягнення з останнього на свою користь 405 272 грн. 00 коп. боргу за виконану частину робіт з розроблення проектно-кошторисної документації.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом було також враховано результати розгляду аналогічного спору між тими ж сторонами зі справи № 925/934/22.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 травня 2023 року рішення місцевого господарського суду від 12 січня 2023 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 липня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 травня 2023 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 12 січня 2023 року у справі №925/934/22.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід / Захід Альянс Лімітед проти України(заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Крім того, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, зокрема, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19, від 18 березня 2021 року у справі №910/15621/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження витрат, які підлягають сплаті за надання професійної правничої допомоги адвокатом Шимановьким А.В. позивачу, останнім долучено наступні документи:

- договір про надання правничої/правової допомоги від 02 вересня 2022 року №2;

- додаткову угоду №1 від 29 червня 2023 року до договору;

- акт приймання передачі виконаних робіт від 29 червня 2023 року;

- платіжна інструкція №262 від 30 червня 2023 року.

Відповідні докази надано в належним чином завірених копіях.

Судом встановлено, що 02 вересня 2022 року між адвокатським об`єднанням Тищенко та Шимановський (адвокатське об`єднання) та приватним підприємством ВІТАЛІНА-РАЙС (клієнт/замовник) було укладено договір про надання правничої/правової допомоги №2.

Згідно п. 3.1. договору загальна вартість послуг за цим договором становить 20 000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Сума вказана в п. 3.1. даного договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 3.2. договору).

Згідно п. 4.6. договору оплата винагороди за надання послуг по даному договору здійснюється клієнтом на умовах відстрочки платежу до 10 календарних днів з моменту і на підставі підписаного сторонами відповідного акту наданих послуг або їх узгодження у встановленому у п. 2.2. цього договору порядку.

Судом враховано, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі №910/4201/19).

В даному випадку гонорар визначений сторонами у договорі у фіксованому розмірі.

При зверненні позивача до суду, останній мав право на професійний захист, а тому уклав договір з адвокатським об`єднанням.

Витрати позивача безпосередньо пов`язані з розглядом справи і враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає, що укладання позивачем договору та понесення витрат на адвоката були справді необхідними.

З акту приймання передачі виконаних робіт від 29 червня 2023 року вбачається, що відповідно до умов про надання правової допомоги від 02 вересня 2022 року адвокатом клієнту надані в повному обсязі наступні юридичні послуги:

- консультація клієнта з питань господарського судочинства;

- ознайомлення та юридичний аналіз документів, які надані клієнтом;

- обрання клієнтом правової позиції;

- складання процесуальних документів у справі, зокрема, позовної заяви, формування додатків до позовної заяви учасникам справи та суду (витрати на поштову кореспонденцію);

- подання документів до суду.

Вартість вказаних робіт за договором №2 про надання правничої/правової допомоги від 02 вересня 2022 року становить 20 000 грн. 00 коп. без ПДВ,

Надання вказаних у акті послуг підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, поданням суду адвокатом відповідних заяв, клопотань, а також участю адвоката в судових засіданнях.

Вартість участі адвоката в судових засіданнях по договору не залежала від часу та кількості судових засідань, як і вартість послуг не залежала від кількості поданих адвокатом заяв до суду.

Будь-яких зауважень від сторони щодо якості та професійності наданих адвокатом послуг в акті не вказано.

Дії та поведінка позивача не була недобросовісною і під час розгляду справи позивач та його представник не зловживали процесуальними правами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для позивача, ціни позову, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 20 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області, вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, ідентифікаційний код 42009566 на користь приватного підприємства ВІТАЛІНА-РАЙС, вул. Чигиринська, 48, кв. 12, м. Черкаси, ідентифікаційний код 38368673 405 272 грн. 00 коп. боргу за виконані роботи з розроблення проектно-кошторисної документації. 6 079 грн. 08 коп. судового збору, 20 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 08 листопада 2023 року.

Суддя А.В.Васянович