Ухвала

від 06.11.2023 по справі 296/11151/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/11151/23

1-кс/296/4089/23

УХВАЛА

Іменем України

06 листопада 2023 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження № 12023060000000090 від 17 лютого 2023 року про арешт майна

В С Т А Н О В И В :

Слідчий за погодженням прокурора звернувся до суду із вказаним клопотанням в обґрунтування якого зазначив, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060000000090 від 17 лютого 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 04 квітня 2012 року зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «ДІВОЧКИ-САД» (далі ТОВ «ДІВОЧКИ-САД»), ідентифікаційний код юридичної особи 37684066. Основним видом діяльності ТОВ «ДІВОЧКИ-САД» визначено вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до протоколу загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «ДІВОЧКИ-САД» № 1 від 30 березня 2012 року, ОСОБА_5 був призначений на посаду директора юридичної особи приватного права - ТОВ «ДІВОЧКИ-САД».

Крім того, 07.09.2018 зареєстровано приватне підприємство «ДЮК і К» (далі ПП «ДЮК і К») Співзасновниками ПП «ДЮК і К» виступили ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Окрім того, протоколом зборів засновників № 1 ПП «ДЮК і К» від 07.09.2018 ОСОБА_5 обрано директором ПП «ДЮК і К».

У точно невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, проте не пізніше 26 вересня 2022 року у ОСОБА_5 , який був достовірно обізнаний про набуті ним права та обов`язки, визначені Статутом, з положеннями Статуту щодо мети та предмету діяльності Товариства, заборону діяти всупереч інтересам підприємства, виник злочинний умисел, направлений на використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права своїх повноважень як службової особи Товариства з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи, який полягав у продажі майна ТОВ «ДІВОЧКИ-САД» Приватному підприємству «ДЮК і К» за завідомо заниженими цінами.

22.08.2023, згідно ст. ст. 111, 112, 278 КПК України: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у зловживанні повноваженнями, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи, використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначив, що з метою запобігання відчуженню, зміні, перереєстрації корпоративних прав засновників та учасників ПП «ДЮК і К», існує необхідність у накладенні арешту, тобто тимчасово позбавити права будь-яких осіб на відчуження, розпорядження та/або користування таким майном, шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи.

Слідчим подано заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Клопотання підтримує та просить задовольнити.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали вважаю за необхідне зазначити наступне.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98. КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 173. КПК України слідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Приписами ч.10 ст.170 КПК України визначено, зокрема, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст.170 КПК України).

Слідчий суддя зазначає, що приєднані до клопотання докази не підтверджують той факт, що корпоративні права юридичної особи є речовим доказом - знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить iншi вiдомостi, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набутий кримінально протиправним шляхом, спеціально виготовлений або пристосований для вчинення злочинів.

Також, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не наведено достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не доведено існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтовано мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.

Також слідчий суддя бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження майна, в органу досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить і про те, що клопотання базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.

Під час розгляду клопотання не знайшли свого підтвердження обставини викладені слідчим у клопотанні, а саме, що відносно корпоративних прав можуть бути вчинені дії з його відчуження та інші дії, які унеможливлюють збереження його як речового доказу у кримінальному провадженні. Враховуючи викладене, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Керуючись статтями 98, 170-172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження № 12023060000000090 від 17 лютого 2023 року про арешт майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1