Рішення

від 06.11.2023 по справі 357/8220/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8220/23

Провадження № 2/357/2392/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 листопада 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Товстоног С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2023 року позивач ОСОБА_1 до суду з позовною заявою приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

12 січня 2023 року поштовим повідомленням 0911312307785, відділення №13 м. Біла Церква була надіслана заява до директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон» Хмарі Ользі Афанасіївні, яке було отримано 18 січня 2023 року (копія заяви та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - додається).

В заяві від 12.01.2023 року ставилось прохання надати повну, вичерпну та достовірну відповідь щодо не сплати за користування земельними ділянками, які унаслідував згідно закону та надати пояснення, чому були перереєстровані державним реєстратором Бартко Т.М. Комунальне підприємство «Пріоритет» договори оренди на десять років на померлого батька ОСОБА_2 .

Відповіді на його звернення в належний термін не отримано, взагалі. Повідомлень про результати розгляду заяв в жодному випадку на його адресу не поступало. Навіть в телефонному режимі, ні єдиного повідомлення. Намагаючись на очну зустріч було відмовлено, намірів на діалог взагалі відсутні.

06 квітня 2023 року поштовим повідомленням 0910711916390, відділення № 7 м. Біла Церква було надіслано повторну заяву до директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон» Хмарі Ользі Афанасіївні, яке отримано 14 квітня 2023 року (копія заяви та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення додається).

До заяви від 06.04.2023 р долучено копію заяви від 12.01.2023 року.

На сьогоднішній день жодного повідомлення про розгляд його звернень на його адресу не поступало, незважаючи, що звернення розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження.

Варто зазначити, що навіть на ухвалу суду, справа № 357/4780/23 щодо розгляду питання про скасування рішення державної реєстрації не надіслано будь - якого відзиву, чи заперечення стосовно позовних вимог, жодного реагування.

Його звернення були направлені до юридичної особи, яка є самостійним суб`єктом, має власну цивільну правоздатність та дієздатність, від свого імені приймає участь у цивільних та господарських відносинах (так само, як у адміністративних, податкових зобов`язаннях тощо).

Його позовні вимоги обґрунтовуються тим, що всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян», керівником приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон» Хмарою Ольгою Афанасіївною, не було розглянуто та не перевірено всіх поставлених у зверненні питань, не вживалися заходи для належної перевірки всіх доводів заявника, не надано вичерпної, належним чином обґрунтованої, вмотивованої відповіді. Відповідач не забезпечив та проігнорував той факт, що вказані звернення стосуються виконання та дотримання договірних зобов`язань щодо користування земельними ділянками для товарного сільськогосподарського виробництва, не зателефонував, не надав можливості представити власні аргументи які спонукали у поданні заяви такого змісту та вирішенні питань по суті заявлених вимог, проведенню відповідної перевірки та вирішення питань у порядку передбаченому чинним законодавством.

У зверненні від 12.01.2023 року до директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон» Хмари Ольги Афанасіївни не мало великого обсягу перевірки та переліку заходів які мав виконати керівник, щодо усунення порушень чинного законодавства та умов, які сприяли порушенню його, законних прав та інтересів, відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних відшкодувань за користування земельними ділянками.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але це пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про звернення громадян» особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Так, відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про звернення громадян України» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Просив суд визнати протиправними дії директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон», код ЄДРПОУ 20580703, ОСОБА_3 щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на звернення від 12.01.2023 року (№0911312307785 повідомлення про вручення) у строки встановлені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», визнати неправомірними дії директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон», код ЄДРПОУ 20580703, ОСОБА_3 щодо ненадання ОСОБА_1 всебічної, повної та об`єктивної відповіді на звернення від 12.01.2023 року (№ 0911312307785 повідомлення про вручення), зобов`язати директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон», код ЄДРПОУ 20580703, ОСОБА_3 всебічно, повно та об`єктивно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.01.2023 року (№ 0911312307785 повідомлення про вручення) та надати належним чином обґрунтовану, мотивовану та вичерпну письмову відповідь на звернення з кожного окремого питання поставленого у зверненні по суті заявлених вимог, в термін передбачений ст.20 Закону України «Про звернення громадян», стягнути з приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон», код ЄДРПОУ 20580703, директор Хмара Ольга Афанасіївна, моральної шкоди в розмірі 10 000 (десять) тисяч гривень, стягнути з приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон», код ЄДРПОУ 20580703, директор Хмара Ольга Афанасіївна, судові витрати ( а. с. 1-5 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023 року ( а. с. 16 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 14 липня 2023 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 11.09.2023 року ( а. с. 21-22 ).

18 серпня 2023 року за вх. № 36714 судом отримано відзив на позовну заяву, який мотивований наступним.

Приватне підприємство «Виробничо - комерційна організація «Еталон» (надалі за текстом - «Відповідач») не погоджується з викладеними обставинами в позові ОСОБА_1 - (надалі за текстом - «Позивач»), та вважає вимогу Позивача про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 (десять) тисяч гривень, судових витрат безпідставною та необґрунтованою.

Звертають увагу Суду, що ОСОБА_1 не надавав ПП Виробничо - комерційній організації «Еталон» жодних повідомлень щодо переходу права власності на земельні ділянки відповідно до вимог ЗУ «Про оренду землі» та ст. 148-1. Земельного кодексу України.

За змістом текст заяви від 12 січня 2023 року та текст заяви від 06 квітня 2023 року не містить жодного типу звернення визначеного Закон України "Про звернення громадян".

Також, відшкодування моральної шкоди у разі порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» передбачено при розгляді скарги. Позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача приватного підприємства «Виробничо - комерційною організацією «Еталон» із заявою (відповідно до назви документа). Тобто, відшкодування маральної шкоди в даному випадку не передбачено спеціальним законом, який регулює правовідносини, що виникли між сторонами по справі.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача, передбачених ч.2 ст.23 ЦК України.

Таким чином позивачем не надано суду жодного доказу спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 10 000 (десять) тисяч грн., як і не обґрунтовано сам розмір моральної шкоди.

Тому, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства «Виробничо - комерційною організацією «Еталон» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди у повному обсязі ( а. с. 27-30 ).

28 серпня 2023 року за вх. № 37735 судом отримано відповідь на відзив ( а. с. 34-35 ).

Протокольною ухвалою від 02.10.2023 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2023 року ( а. с. 49-53 ).

В судове засідання позивач не з`явився, 06.11.2023 року за вх. № 48931 від представника позивача адвоката Коннової Н.І. надійшла заява, в якій судове засідання 06.11.2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «ВКО «Еталон» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди просила проводити без її участі та участі позивача. Позов підтримує в повному обсязі і просить його задовольнити ( а. с. 55 ).

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, 06.11.2023 року за вх. № 48930 судом отримано клопотання, в якому представник відповідача ОСОБА_4 просив розглянути справу без його участі, проти позовної заяви позивача заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі ( а. с. 56 ).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).

Оскільки учасники справи були належним чином повідомленими, надали заяви по розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів, так як наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін ( представника сторони ), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справ не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що 12 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до директора ПП «Виробничо-комерційна організація «Еталон», в якій просив надати повну, вичерпну, об`єктивну та достовірну відповідь щодо несплати Товариством за користування земельними ділянками з 2017 року по 2022 роки та вказати умови, обставини щодо перереєстрації договорів оренди укладених в 2012 році ( а. с. 10 ).

Так, поштовим повідомленням 0911312307785, відділення № 13 м. Біла Церква була надіслана заява до директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон» Хмарі Ользі Афанасіївні, яке було отримано 18 січня 2023 року ( а. с. 11, 12 ).

Встановлено, що позивач відповіді на його звернення в належний термін не отримано.

06 квітня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою до директора ПП «Виробничо-комерційна організація «Еталон», в якій просив надати повну, вичерпну, об`єктивну та достовірну відповідь на питання, які порушені заявою від 12.01.2023 року ( а. с. 13 ).

Так, поштовим повідомленням 0910711916390, відділення № 7 м. Біла Церква було надіслано повторну заяву до директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон» Хмарі Ользі Афанасіївні, яке отримано 14 квітня 2023 року ( а. с. 14, 15 ).

Оскільки на до сьогодні, жодного повідомлення про розгляд його звернень на його адресу не поступало, незважаючи, що звернення розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, позивач звернувся до суду з вищевказаними вимогами.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, особа може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який здатен захистити інтереси власника суб`єктивного права та припинити їх порушення на майбутнє або усунути загрозу його порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 того ж Закону передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно із ст. 5 вищевказаного Закону звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону. Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Статтею 15 того ж Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно із ст. 16 вищевказаного Закону скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Приписами ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина.

Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян. Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Згідно із статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але це пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 Закону.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про звернення громадян» особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

З наявної в матеріалах справи заяви позивача ОСОБА_1 від 12 січня 2023 року, яка спрямована директору приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» Хмарі О.А. слідує, що останній просив надати повну, вичерпну, об`єктивну та достовірну відповідь щодо несплати Товариством за користування земельними ділянками з 2017 року по 2022 роки та вказати умови, обставини щодо перереєстрації договорів оренди укладених в 2012 році ( а. с. 10 ).

ЦК України (ст. 92) визначає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Керівник підприємства діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. У відносинах з третіми особами керівник підприємства виступає як законний представник юридичної особи.

Зміна керівника ніяким чином не впливає на існування договірного зобов`язання, що ним було укладено раніше, оскільки це зобов`язання пов`язує безпосередньо юридичну особу з її контрагентами, та не припиняє свого існування і жодним чином не змінюється у випадку зміни виконавчого органу юридичної особи.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем було отримано заяву від ОСОБА_1 від 12.01.2023 року, в якій останній просив надати йому обґрунтовану відповідь з питань порушених у заяві, однак, позивач не отримав відповіді на свою заяву, з якою звертався до директора приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» Хмари О.А., не отримав відповіді і на повторну заяву від 06.04.2023 року ( а. с. 10, 13 ).

Доводи відповідача у відзиві про те, що ОСОБА_1 не надавав ПП «Виробничо - комерційній організації «Еталон» жодних повідомлень щодо переходу права власності на земельні ділянки відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі» та ст. 148-1 Земельного кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний про те, що до позивача перейшло право власності на земельні ділянки, які перебувають в оренді відповідача.

Так, з наявного в матеріалах справи рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2018 року вбачається, що на розгляді в суді перебувала позовна заява ОСОБА_1 до ПП «Виробничо-комерційної організації «Еталон», третя особа: ОСОБА_5 про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення коштів за користування земельними ділянками, за результатом розгляду якої в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено ( а. с. 36-38 ).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що 03.04.2012 року між ОСОБА_2 та ПП «Виробничо-комерційної організації «Еталон» було укладено договір оренди землі № 126 та 131. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть. Встановленим є те, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом та набув право власності на вказані дві земельні ділянки, які перебувають в оренді у відповідача з квітня 2012 року. Наведене підтверджено копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2018 року повернута скаржнику та визнана неподаною ( а. с. 39 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Спадкоємці за законом успадковують за спадкодавцем в порядку черговості (п`ять черг). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі відповідні права на земельну ділянку, на земельний пай.

Зокрема, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, що перебуває у користуванні іншої особи, переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди щодо такої земельної ділянки (ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України).

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву позивача, що зміст заяви від 12.01.2023 року не містить жодного типу звернення, визначеного Законом України «Про звернення громадян», оскільки вказаним Законом передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою у письмовій формі, яка відповідала вимогам, передбаченим в ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» ( у зверненні зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, прохання. Письмове звернення підписано заявником із зазначенням дати ).

Неправомірна поведінка - це неналежна або протиправна поведінка, мотивована умисною чи навмисною метою або упертою байдужістю до наслідків своїх вчинків. Це дія, яка заборонена, або невиконання того, що вимагається.

Тому, відповідачем порушено право позивача на отримання відповіді на звернення, оскільки відповідачем не доведено факт направлення письмової відповіді про результати розгляду заяви у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», який зобов`язаний письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем було порушено Закон України «Про звернення громадян», такі дії є протиправними, а тому подана позивачем заява від 12 січня 2023 року повинна бути розглянута відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2020 року у справі №759/5773/17.

В свою чергу, вимоги позивача в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дії директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон» (код ЄДРПОУ 20580703) Хмари Ольги Афанасіївни щодо ненадання ОСОБА_1 всебічної, повної та об`єктивної відповіді на звернення від 12.01.2023 року не підлягають задоволенню, оскільки задовольняючи вимоги позивача в частині визнання вищевказаних дій протиправними суд вже надав правової оцінки таким діям, які виразилися в порушенні з боку відповідача Закону України «Про звернення громадян».

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає про наступне.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року №4( з наступними змінами і доповненнями), позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про звернення громадян" громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Враховуючи ту обставинну, що судом знайшло своє підтвердження неправомірних дій з боку відповідача щодо ненадання позивачу відповіді на його заяву, суд приходить до висновку про встановлення причинного зв`язку між спричиненою позивачу моральною шкодою, яка виразилася у виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності вжиття додаткових заходів для отримання потрібної йому інформації, витрачання особистого часу тощо, і протиправними діями з боку відповідача, а тому є підстави для часткового задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

Враховуючи обсяг моральних страждань позивача, виходячи з обставин справи, та з принципу розумності і справедливості, суд приходить до висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 грн.

Такої правої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 січня 2018 року у справі № 331/5300/14 ( провадження № 61-1847 св 17 ).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Так, при зверненні позивачем до суду з вищевказаною позовною заявою, остання містила чотири вимоги (визнання протиправними дії, визнання неправомірними дії, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди ).

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18.

Поняття «судовий збір» надане у Законі України «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого під судовим збором розуміється - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки судового збору, розмір яких, з урахуванням прожиткового мінімуму, з 01.01.2023 року становить: за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 073,60 грн., а за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1073,60 грн та не більше 13420 грн.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 147,20 гривень, що підтверджується квитанцією № 25 від 20.05.2023 року ( а. с. 6 ) та 2 147,20 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 1 від 07.07.2023 року ( а. с. 7 ), загалом при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 294,40 гривень ( три вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру ).

Тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 3 220,80 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України, ст. 11, 15, 16, 22, 23, 92 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про звернення громадян», п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України N4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон» ( код ЄДРПОУ 20580703) Хмари Ольги Афанасіївни щодо ненадання ОСОБА_1 всебічної, повної та об`єктивної відповіді на звернення від 12.01.2023 року.

Зобов`язати директора приватного підприємства «Виробничо - комерційна організація «Еталон» (код ЄДРПОУ 20580703 ) Хмару Ольгу Афанасіївну всебічно, повно та об`єктивно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12.01.2023 року та надати належним чином обґрунтовану, мотивовану та вичерпну письмову відповідь на звернення з кожного окремого питання поставленого у зверненні по суті заявлених вимог, в термін передбачений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Стягнути приватного підприємства «Виробничо-комерційна організація «Еталон» (код ЄДРПОУ 20580703 ), директор Хмара Ольга Афанасіївна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 гривень та судовий збір в розмірі 3 220,80 гривень, загалом 3 720,80 гривень ( три тисячі сімсот двадцять гривень вісімдесят копійок ).

В решті позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Приватне підприємство «Виробничо-комерційна організація «Еталон» ( адреса місцезнаходження: 09161, Київська область, Білоцерківський район, с. Скребеші, вул. Набережна, буд. 3, ЄДРПОУ: 20580703 ).

Повний текст судового рішення складено 06 листопада 2023 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов