Ухвала

від 07.11.2023 по справі 260/5866/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про розподіл судових витрат

07 листопада 2023 рокум. Ужгород№ 260/5866/23 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" про стягнення судових витрат у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2023 року в.о. директора Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В позовній заяві позивач , зважаючи на відсутність достатнього фінансового забезпечення просив відстрочити сплату судового збору.

19 липня 2023 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі та відстрочено позивачу сплату судового збору за даним позовом на строк до 01 серпня 2023 року, про що зазначено в ухвалі від 19.07.2023 року яка була доставлена того ж дня до електронного кабінету позивача.

04 серпня 2023 року від Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" надійшов відзив на позов з додатками .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року позовну Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишено без розгляду. В даній ухвалі суд констатував:

- 13 липня 2023 року в.о. директора Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

19 липня 2023 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі та відстрочено позивачу сплату судового збору за даним позовом на строк до 01 серпня 2023 року, про що зазначено в ухвалі від 19.07.2023 року яка була доставлена того ж дня до електронного кабінету позивача.

04 серпня 2023 року від Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" надійшов відзив на позов з додатками .Таким чином, вимоги Ухвали суду від 19 липня 2023 року щодо необхідності сплати судового збору позивачем не виконані

Станом на 26 вересня 2023 року позивачем не надано до суду документу про сплату судового збору .

09 жовтня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про стягнення судових витрат у даній справі , якою просить:

-стягнути із Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Уж» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Вказана заява обґрунтована тим, що у зв`язку із зверненням до суду та відкриттям провадження у справі ТОВ «Нова Уж» понесло судові витрати. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 02 жовтня 2023 року, станом на 02 жовтня 2022 року, адвокат Романюк А.Б. надав, а ТОВ «Нова Уж» прийняло послуги пов`язані із захистом своїх прав та інтересів у цій справі та такі послуги оцінені на суму 6000,00 грн.

12 жовтня 2023 року ухвалою ЗОАС суді вирішив: прийняти до провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" про стягнення судових витрат у справі за позовом Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. 2. Запропонувати позивачу подати свої пояснення, заперечення щодо поданої заяви протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

20 жовтня 2023 року від Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшли заперечення щодо заяви про стягнення судових витрат у даній справі. Так зазначено, що після закінчення строку визначеного судом для сплати позивачем судового збору відповідач 04.08.2023р. подає відзив на позовну заяву до суду. Вважають такі дії відповідача по справі місять ознаки недобросовісного користування процесуальними правами. Крім того зазначено, що ТОВ «НОВА УЖ» не наведено доводів, не надано доказів щодо зловживання процесуальними правами з боку позивача, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії Фонду. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтею 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя.Крім цього, також наголошують , що Фондом здійснюється та реалізовується державна політика у сфері соціальної адаптації та захисту інвалідів (протези, милиці, крісла колісні, системи ортезів і Т.П.). За останній час, у зв`язку із агресією Росії кількість інвалідів в Україні кратно зросла і продовжує зростати, що зумовлює нагальні перевитрати визначених бюджетом асигнувань. З аналогічних мотивів, в тому числі, не виявилось коштів і на сплату судового збору. Тому, за даних умов та реалій, покладення на Фонд додаткових, невиправданих та необґрунтованих витрат відповідача є дією, що не відповідає дійсним викликам у суспільстві на даний час.

Розглядаючи подану заяву по суті, суд зазначає наступне.

Щодо посилання представника позивача у своїх заперечення на заяву про стягнення судових витрат на те, що в даному випадку відповідачем не наведено доводів, не надано доказів щодо зловживання процесуальними правами з боку позивача, саме по собі предявлення позову не може свідчити про необгрунтовані дії Фонду, а звернення з позовом - це субєктивне право позивача, гарантоване Конституцією, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Як встановлено судом, відповідно до наданої позивачем квитанції про направлення позову з додатками згідно інформації із сайту "Укрпошта" позовну заяву позивачем було направлено відповідачу 12 липня 023 року, яка була ним отримана 17 липня 2023 року.

13 липня 2023 року позов був зареєстрований ЗОАС ( вхідний номер 2/360/23) і задовольнивши клопотання позивачу судом ухвалою від 19 липня 2023 року було відстрочено сплату судового збору до 01 серпня 2023 року.

Однак позивач не сплатив судовий збір в строк до 01 серпня 2023 року, не надав будь-яких заяв про неможливість сплати .

Суд після спливу двох з половиною місяців після винесення даної ухвали , констатуючи, що судовий збір не сплачено, ухвалою аж 27 вересня 2023 року залишив позов без розгляду, так і не отримавши будь-яких пояснень щодо неможливості сплати судового збору.

Суд констатує, шо ЗУ "Про судовий збір" позивач не звільнений від сплати судового збору, хоча під час воєнного стану до даного Закону були внесені зміни та розширено коло осіб , які звільняються від сплати судового збору.

Також суд зауважує, що статтею 9 ЗУ "Про судовий збір" встановлено , що

-судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

-суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

- кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Відповідно до ч. 10 ст. 139 КАСУ у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В даному випадку подання позову позивачем -юридичної особи з клопотанням про відстрочку, та не надавши протягом двох з половиною місяців суду ні квитанції про сплату судового збору , ні будь-яких пояснень з цього приводу, надіславши відповідачу позовну заяву з додатками суд вважа\ дані дії позивача необгрунтованими.

А відповідач отримавши позовну заяву з додатками 17 липня 2023 року , а потім отримавши ухвалу суду про відкриття провадження , уклавши угоду з адвокатом в порядку визначеному КАСУ надіслав 27.07.2023 року Відзив з додатками суду і позивачу.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС у випадку постановлення ухвали про закритгя провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Питання витрат на правничу допомогу врегульовано ст. 134 КАСУ , а саме:

1.Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134, ч.8 ст.139 та ч.9 ст.139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, а також на зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань,

- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:

- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),

-документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, про що наголошено 01 серпня 2019 року Верховним Судом у Постанові по справі №915/237/18.

При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19:

1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно);

2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20:

1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором;

2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо;

3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат;

4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;

5) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24.03.2020р., по справі №320/3271/19 від 07.05.2020р.

Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу конкретного розміру гонорару адвоката (у тому числі і фіксованого розміру гонорару адвоката) за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження іншої сторони обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України безвідносно до виконання учасником справи вимог ч.6 ст.134 та ч.7 ст.134 КАС України, позаяк протилежне тлумачення змісту наведених норм закону явно та очевидно суперечить такому складовому елементу верховенства права як справедливість.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Судом встановлено, що ТОВ «Нова Уж» уклало з адвокатом Романюком А.Б. договір про надання правової допомоги від 18.07.2023 року (далі - Договір).

Відповідно до п.3.2 Договору підставою для сплати Адвокату гонорару є підписаний сторонами Акт приймання-передачі наданих послуг, в якому сторони вказують фактично наданий Адвокатом та прийнятий Клієнтом обсяг послуг із зазначенням конкретних послуг та їх вартості, а також наявності чи відсутності зауважень щодо їх якості. Сторони мають право підписувати проміжні Акти приймання-передачі наданих послуг стосовно частини наданих послуг.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 02 жовтня 2023 року, станом на 02 жовтня 2022 року, адвокат Романюк А.Б. надав, а ТОВ «Нова Уж» прийняло такі види послуг:

- Консультації клієнта, узгодження правової позиції - 1500,00 грн.

- Вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства та актуальної судової практики, оцінка судової перспективи справи - 1500,00 грн.

- Підготовка відзиву на позовну заяву - 3000,00 грн.

ВСЬОГО - 6000,00 грн.

Згідно з рахунком - фактурою №24 від 02.10.2023 року платником - ТОВ «Нова Уж» підлягає сплаті постачальнику - адвокату Романюк А.Б. на підставі договору про надання правової допомоги від 18.07.2023 року 6000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат, суд зважає, ініційований заявником спір за жодними ознаками не може бути визнаний складним. Судові засідання по справі не проводилися.

Предмет доказування у даному спорі не зумовлює виникнення потреби у дослідженні значного обсягу обставин фактичної дійсності.

Коло актів права, норми яких поширюються на спірні правовідносини, є незначним. Тлумачення змісту цих норм права не потребує докладання інтелектуальних надзусиль.

Водночас із цим, суд зважає, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовий висновок Верховного Суду з приводу розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу за процесуальним документом позивача, поданим у справі, котра слухалась у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін та після винесення судом рішення по суті спору викладений в ухвалі Верховного Суду від 07.07.2023р. у справі №340/2823/21 та у постанові Верховного Суду від 26.07.2023р. у справі №160/16902/20.

Суть сформульованих Верховним судом правових позицій з даного питання полягає у тому, що: 1) особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 КАС України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати; 2) положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення судом остаточного судового рішення; 3) передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу; 4) зазначення у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір; 5) відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат; 6) недотримання позивачем положень ч.7 ст.139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу зумовлює виникнення правових підстав для залишення згаданого клопотання без розгляду.

Відтак, слід дійти висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, послуги зазначені в акті прийому -передачі не підтверджено матеріалами справи, а тому, сума адвокатських послуг в даному випадку є необґрунтованою Отже, оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139,252 КАСУ суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" про стягнення судових витрат у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити частково.

2. Стягнути із Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю ( 88000, м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, 14

код ЄДРПОУ 13592841 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Уж" (88000, м. Ужгород, вул. Заньковецької, буд. 77А код ЄДРПОУ 37296996 ) 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя З.Б.Плеханова