Рішення

від 07.11.2023 по справі 280/4903/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року Справа № 280/4903/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі машинобудівні технології» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 29 кв. 6; код ЄДРПОУ 31230458)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі машинобудівні технології» (далі позивач, ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.06.2023 №Ю-58235-0829, прийняту ГУ ДПС у Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з розрахунком недоїмки, вказаній в оскаржуваній вимозі, оскільки вважає, що сума заборгованості є меншою на 21491,58 грн. Просить позов задовольнити. .

Ухвалою суду від 10.07.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.08.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого не погоджується з доводами позивача та зазначає, що визначена в оскаржуваній вимозі сума заборгованості з єдиного внеску узгоджується з даними, відображеними в інтегрованій картці платника, та розрахована з урахуванням наявної станом на 08.11.2021 переплати в сумі 187191,50 грн; самостійно визначених позивачем сум єдиного внеску; суми 21491,58 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0197902406 від 22.12.2021, яке не оскаржувалось позивачем, а тому є узгодженим; а також фактично сплачених позивачем сум. За наведеного вважає оскаржувану вимогу правомірною. Просить відмовити в задоволенні позову.

07.09.2023 позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив про відсутність інформації про заборгованість зі штрафів та пені в оскаржуваній вимозі. Вважає, що визначена рішенням про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0197902406 від 22.12.2021 сума 21491,58 грн має стягуватись окремо від сум недоїмки, які існували на момент складання оскаржуваної вимоги.

19.09.2023 відповідач подав заперечення, в яких зазначив, що сума 21491,58 грн згідно рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0197902406 від 22.12.2021 сплачена позивачем 04.08.2022 в порядку календарної черговості виникнення. Таким чином сума 21491,58 грн була погашена до винесення оскаржуваної вимоги та не увійшла до неї. Натомість заборгованість у сумі 563270,73 грн, яка визначена в оскаржуваній вимозі, складається з несплачених сум, нарахованих з 09.08.2022 по 10.05.2023 згідно самостійно поданої позивачем звітності. Вважає аргументи відповіді на відзив безпідставними.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області з 14.11.2000 як платник єдиного внеску.

ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2023 №Ю-58235-0829, відповідно до якої повідомлено, що станом на 31.05.2023 ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» має заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 563270,73 грн, у тому числі, недоїмка 563270,73 грн, штрафи 0,00 грн, пеня 0,00 грн.

Позивач вважає, що до суми недоїмки безпідставно включено суму 21491,58 грн, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У розумінні Закону № 2464-VI позивач є платником єдиного внеску.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до частини 7 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв`язку.

Частина 8 цієї норми передбачає, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VIпередбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, у тому числі, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Згідно з частиною 15 статті 25 Закону № 2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Відповідно до частин 16 статті 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати єдиний внесок в розмірі, встановленому законодавством, незалежно від фінансового стану. У разі несплати єдиного внеску податковий орган надсилає платнику вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску, а також застосовує фінансові санкції та нараховує пеню, про що приймається відповідне рішення. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені виконуються в однаковому порядку. При цьому, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

З інтегрованої картки платника єдиного внеску ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» встановлено таке:

- станом на 08.11.2021 обліковувалась переплата в сумі 187 191,50 грн;

- 09.11.2021 нараховано єдиний внесок за 3 квартал 2021 року в сумі 423 871,33 грн, самостійно задекларований позивачем;

- за період з 09.11.2021 по 30 11.2021 позивачем сплачено єдиний внесок на загальну суму 40850,00 грн. Залишок несплаченої заборгованості становить 195 829,83 грн;

- за період з 01.12.2021 по 23.12.2021 позивачем сплачено єдиний внесок на загальну суму 45 150,00 грн. Залишок несплаченої заборгованості становить 150 679,83 грн;

- за період з 24.12.2021 по 31.12.2021 позивачем сплачено єдиний внесок на загальну суму 43 900,00 грн. Залишок несплаченої заборгованості становить 106779,83 грн;

- 09.02.2022 нараховано єдиний внесок за 4 квартал 2021 року в сумі 268 871,31 грн, самостійно задекларований позивачем;

- 09.02.2022 нараховано штрафні санкції в розмірі 21 070,18 грн та пеню в розмірі 421,40 грн на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0197902406 від 22.12.2021;

- 10.05.2022 нараховано єдиний внесок за 1 квартал 2022 року єдиний внесок в сумі 199765,28 грн, самостійно задекларований позивачем;

- 09.08.2022 нараховано єдиний внесок за 2 квартал 2022 року в сумі 166597,26 грн, самостійно задекларований позивачем;

- 09.11.2022 нараховано єдиний внесок за 3 квартал 2022 року в сумі 157767,39 грн, самостійно задекларований позивачем;

- протягом 2022 року позивачем сплачено єдиний внесок на загальну суму 311 642,00 грн та зараховано кошти у загальній сумі 150 679,83 грн за наслідками примусового стягнення. Станом на 31.12.2022 заборгованість становить 458 950,82 грн;

- 09.02.2023 нараховано єдиний внесок за 4 квартал 2022 року в сумі 135225,90 грн, самостійно задекларований позивачем;

- 10.05.2023 нараховано єдиний внесок за 1 квартал 2023 року в сумі 106094,01 грн, самостійно задекларований позивачем;

- за період з 01.01.2023 по 31.05.2023 позивачем сплачено єдиний внесок на загальну суму 137000,00 грн. Станом на 31.05.2023 заборгованість становить 563270,73 грн.

Отже, сума недоїмки з єдиного внеску, визначена оскаржуваною вимогою, відповідає даним інтегрованої картки платника.

При цьому, аргументи позивача щодо окремого порядку виконання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0197902406 від 22.12.2021 є хибними, оскільки, як зазначалось вище, порядок стягнення сум недоїмки та штрафів і нарахованої пені є однаковим.

Крім того, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, отже, погашення штрафних санкцій та пені, визначених рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0197902406 від 22.12.2021 здійснено за рахунок коштів, що сплачувались позивачем в рахунок погашення заборгованості з єдиного внеску, що повністю узгоджується з порядком, визначеним чинним законодавством.

Враховуючи, що на момент винесення оскаржуваної вимоги сума штрафу та пені в загальному розмірі 21491,58 грн була погашена, підстави для окремого зазначення в оскаржуваній вимозі суми штрафу та пені були відсутні.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Інші аргументи сторін та надані ними письмові докази не є визначальними для вирішення даної справи з огляду на викладені вище висновки суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі машинобудівні технології» (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 29 кв. 6; код ЄДРПОУ 31230458) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07.11.2023.

Суддя М.О. Семененко