Рішення

від 06.11.2023 по справі 420/15219/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15219/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання протиправним та скасування наказу №227-ВВ від 12.05.2023, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 27.06.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання протиправним та скасування наказу №227-ВВ від 12.05.2023.

03.07.2023 ухвалою прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ є безпідставним та незаконним, оскільки позивач, як військовослужбовець не допускала порушень Дисциплінарного статуту Збройних сил України та Статуту внутрішньо служби Збройних сил України. Вказує, що з тексту наказу взагалі неможливо встановити, що саме полягає під терміном недбалість та у чому вона виражається, чи в формі діяльності/бездіяльності наявності умислу у діях або необачності тощо. В оскаржуваному наказі не зазначено, яка саме первинна облікова документація була оформлена неналежним чином з порушеним норм законодавства чи діючих інструкції, не зазначено, які саме первинно-облікові документи та відносно яких пацієнтів оформленні з порушенням, не оформленні тощо. Зазначає, що зі змісту наказу неможливо встановити коли та за яких обставин позивач вчинила дії, за які на неї накладено стягнення, тобто взагалі не можливо встановити дотримання строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

24.07.2023 до суду від відповідача за вх №24937/23 надійшов відзив на позов, в якому з посиланням на обставини справи зазначено, що: накладення на військовослужбовця офіцерського складу дисциплінарного стягнення у вигляді - догани віднесено до повноважень начальника центру, а відтак це рішення прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а саме Дисциплінарним статутом Збройних Сил України; після надходження доповіді начальника клініки терапії - терапевтичного відділення підполковника медичної служби Олени Устинської письмовим рапортом з доданими документами, підтверджуючими факт порушення, начальником центру з використанням повноважень на виконання обов`язку щодо прийняття рішення про необхідність притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності з метою дотримання військової дисципліни було прийнято відповідне рішення про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності. Відповідачем у відзиві вказано, що: відповідно до медичної карти стаціонарного хворого №827 05.05.2023 позивачкою зроблено запис щодо проведеного огляду (без зазначення часу: години, хвилини), також не здійснено запис щодо стану хворого (погіршення, поліпшення, повне одужання) та процесу медичного лікування чи реабілітації впродовж перебування в стаціонарі, також відсутній підпис лікуючого лікаря позивачки; відповідно до медичної карти стаціонарного хворого №913 05.05.2023 позивачкою зроблено запис щодо проведеного огляду (без зазначення часу: години, хвилини), також не здійснено запис щодо стану хворого (погіршення, поліпшення, повне одужання) та процесу медичного лікування чи реабілітації впродовж перебування в стаціонарі, також відсутній підпис лікуючого лікаря позивачки; відповідно до медичної карти стаціонарного хворого №916 05.05.2023 позивачкою зроблено запис щодо проведеного огляду (без зазначення часу: години, хвилини), також не здійснено запис щодо стану хворого (погіршення, поліпшення, повне одужання) та процесу медичного лікування чи реабілітації впродовж перебування в стаціонарі, також відсутній підпис лікуючого лікаря позивачки; відповідно до відповідно до карти стаціонарного хворого №891 03.05.2023 позивачкою зроблено запис щодо проведеного огляду (без зазначення часу: години, хвилини), також не здійснено запис щодо стану хворого (погіршення, поліпшення, повне одужання) та процесу медичного лікування чи реабілітації впродовж перебування в стаціонарі, також відсутній підпис лікуючого лікаря позивачки; відповідно до карти стаціонарного хворого №808, 24.04.2023 позивачкою зроблено запис, проте він не містить інформації щодо стану хворого, процесу медичного лікування чи реабілітації впродовж перебування в стаціонарі, також відсутній підпис лікуючого лікаря - позивачки, та на протязі 24.04.2023 і до 06.05.2023 жодного запису про стан хворого, перебіг захворювання та лікування позивачкою зроблено також не було. Відповідачем зазначено, що при прийнятті оскаржуваного наказу ним було враховано притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності «попередження про неповну службову відповідність», оголошене наказом начальника ВМКЦ від 09.12.2022 №342-АГ, догани, оголошеної наказом від 11.11.2022 № 219-ОС, а також вчинене попередньо адміністративне правопорушення (Постанова Приморського суду м. Одеси від 06.10.2022 по справі №522/13171/22), за недотримання протоколів обстеження та лікування пацієнта за порушення вимог от. 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України). Вказано, що факт порушення з боку лікаря-військовослужбовця лейтенанта медичної служби ОСОБА_2 був встановлений (твердження позивачки про не вчинення нею дисциплінарного проступку не відповідають дійсності), вина доведена, а відтак рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності було прийнято обґрунтовано у спосіб і в межах повноважень, наданих Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , лейтенант медичної служби, з 2021 року проходить службу в якості начальником неврологічного відділення клініки терапії Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Загальні обов`язки військовослужбовців визначені в ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

В ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ зазначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Положеннями ст. 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені в Дисциплінарному статуті Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі Дисциплінарний статут).

В ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту, визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України (ст.1). Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (ст. 2).

Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

В ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, зазначено, що за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Положеннями ч. 1 ст. 6 Дисциплінарного статуту передбачено право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту, визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Приписами ст. 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Згідно ст. 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 Дисциплінарного статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (ст. 84).

Статтею 87 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

З вище зазначених приписів Статуту вбачається, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни.

Для притягнення військовослужбовця до відповідальності необхідно встановити: факт порушення, вину військовослужбовця, встановити ступінь його вини та з`ясувати причини і умови, що сприяли вчиненню військовослужбовцем правопорушення.

Рапортом начальника клініки терапії терапевтичного відділення підполковника медичної служби Олени Устинської від 08.05.2023 за №30.4/11794/23-Вн повідомлено першому заступнику начальника клінічного центру начальнику медичної частини полковнику медичної служби Андрію Буркацькому, що: «…08.05.2023 о 09:00 під час сумісного ранкового огляду пацієнтів неврологічного відділення клініки терапії, при перевірці медичної документації неврологічного відділення клініки терапії (медичні карти стаціонарних хворих №№ 808, 827, 891, 913, 916) виявлено порушення, а саме:

в медичних картах стаціонарних хворих №№ 827, 913, 916 відсутні щоденники нагляду від 05.05.2023 лікуючим лікарем лейтенантом медичної служби ОСОБА_3

в медичній карті стаціонарного хворого № 891 відсутні щоденники нагляду від 03.05.2023 та 05.05.2023 лікуючим лікарем лейтенантом медичної служби ОСОБА_3

в медичній карті стаціонарного хворого № 808 відсутні щоденники нагляду від 24.04.2023 по 05.05.2023 лікуючим лікарем лейтенантом медичної служби Ілони ТАТАРЧЕНКО.

Дійсним доповідаю, що лейтенант медичної служби Ілона ТАТАРЧЕНКО, згідно її доповіді 06.05.2023, «...У мене захворіла молодша донька. Я з 06.05.2023 відкрила «лікарняний листок»...», не виконує свої посадові обов`язки з 06.05.2023. Для подальшого лікування пацієнтів передано лікарю-невропатологу ОСОБА_4 з вказаними недоліками в історіях хвороб».

Наказом начальника Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 12.05.2023 №227-ВВ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» факт недбалого ставлення начальником неврологічного відділення клініки терапії лейтенантом м/с Ілоною ТАТАРЧЕНКО (3035112005), як лікуючим лікарем до ведення медичної документації хворих неврологічного відділення, визнано таким, що мав місце та за порушення статті 4 Статуту, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось у недбалому ставленні до ведення медичної документації хворих неврологічного відділення, начальнику неврологічного відділення клініки терапії лейтенанту м/с Ілоні Татарченко (3035112005) оголошено «догану».

При цьому, у оскаржуваному наказі зазначено таку підставу його прийняття: «Відповідно до рапорту начальника клініки терапії - начальника терапевтичного відділення (лікар-терапевт) підполковника медичної служби Олени Устинської від 08.05.2023 № 30.4/1794/23-Вн, стало відомо, що начальник неврологічного відділення клініки терапії лейтенант м/с Ілона Татарченко недбало віднеслась, як лікуючий лікар до ведення медичної документації хворих неврологічного відділення, чим порушила вимоги п.22 наказу начальника центру від 01.12.2022 № 31-ОД «Про організацію медичного забезпечення у клінічному центру у 2023 році», п. 27 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого №», яка затверджена наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Статут), ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV».

Отже, з оскаржуваного наказу вбачається, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача є неналежне виконання нею її службових обов`язків, що проявилось у недбалому ставленні до ведення медичної документації хворих неврологічного відділення.

Відповідно до п.22 наказу начальника центру від 01.12.2022 № 31-ОД «Про організацію медичного забезпечення у клінічному центру у 2023 році» щоденники у медичній карті стаціонарного хворого оформлювати лікуючому лікарю: щодня - на хворих, які перебувають у стані середньої тяжкості; не менше 3-х на добу - на хворих у тяжкому та вкрай тяжкому стані; на решту хворих - не менше 3-х разів на тиждень.

Згідно з п.27 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого №», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110 у пункті 43 лікар здійснює записи про стан здоров`я та медичного лікування хворого або щогодини, або щодня, або щотижня залежно від стану хворого та місця його перебування (палата інтенсивної терапії, відділення анестезіології та інтенсивної терапії, відділення хірургічного, терапевтичного, психіатричного профілю тощо). Записи повинні у повному обсязі відображати зміни стану хворого (погіршення, поліпшення, повне одужання) та увесь процес медичного лікування чи реабілітації впродовж перебування в стаціонарі. У день виписки хворого зі стаціонару запис лікаря має бути максимально детальним. Щоденникові записи потрібно формулювати стисло і чітко, обов`язково зазначати дату (число, місяць, рік) та час (години, хвилини) проведення медичного огляду пацієнта. Щоденникові записи засвідчуються підписом лікуючого лікаря. У період перебування хворого в стаціонарі форма № 003/о зберігається у лікуючого лікаря.

Суд зазначає, що відповідачем до суду надано належні та достатні докази на підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення.

Так, у медичних картках стаціонарного хворого:

- № 827 наявні записи про стан здоров`я та медичного лікування хворого датований 03.05.2023, а другий 08.05.2023, а також запис від 05.05.2023 «Огляд начальника неврологічного відділення» проте без опису стану здоров`я хворого та процесу його лікування/реабілітації а також підпису лікуючого лікаря;

- № 913 наявний запис про стан здоров`я та медичного лікування хворого датований 08.05.2023 а також запис від 05.05.2023 «Огляд начальника неврологічного відділення» проте без опису стану здоров`я хворого та процесу його лікування/реабілітації а також підпису лікуючого лікаря;

- № 916 наявні записи про стан здоров`я та медичного лікування хворого без дати (аркуш з даною не надано), та другий датований 08.05.2023, а також запис від 05.05.2023 «Огляд начальника неврологічного відділення» проте без опису стану здоров`я хворого та процесу його лікування/реабілітації а також підпису лікуючого лікаря;

- № 891 наявний запис про стан здоров`я та медичного лікування хворого датований 08.05.2023 а також запис від 03.05.2023 «Огляд начальника неврологічного відділення» проте без опису стану здоров`я хворого та процесу його лікування/реабілітації а також підпису лікуючого лікаря;

- № 808 наявний запис про стан здоров`я та медичного лікування хворого датований 21.04.2023 а також останній запис від 24.04.2023 «Огляд начальника неврологічного відділення сумісний огляд» проте без опису стану здоров`я хворого та процесу його лікування/реабілітації а також підпису лікуючого лікаря.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем п.22 наказу начальника центру від 01.12.2022 № 31-ОД «Про організацію медичного забезпечення у клінічному центру у 2023 році» при заповненні медичної картки стаціонарного хворого № 808 та п.27 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого №», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110 при заповненні медичних карток стаціонарних хворих №827, 913, 916, 891 та 808.

При цьому, зважаючи на наявність у оскаржуваному наказі посилання на рапорт начальника клініки терапії терапевтичного відділення підполковника медичної служби Олени Устинської від 08.05.2023 за №30.4/11794/23-Вн, який містить опис недоліків заповнення медичних карток стаціонарного хворого №827, 913, 916, 891 та 808, а також посилань відповідача на доведеність недбалого ставлення начальником неврологічного відділення клініки терапії лейтенантом м/с Ілоною Татарченко (3035112005), як лікуючим лікарем до ведення медичної документації хворих неврологічного відділення, зважаючи на те, що доводи позовної заяви ґрунтуються лише на формальних недоліках оскаржуваного наказу в частині фактичного невідтворення у ньому змісту рапорту, приймаючи до уваги посилання відповідача у відзиві на позов на наявність у позивача інших дисциплінарних стягнень (відповідно до службової картки позивача на неї накладено дисциплінарні стягнення: наказом від 09.08.2022 №155-ОС - у вигляді суворої догани, наказом від 11.11.2022 №219-ОС у вигляді догани; наказом від 09.12.2022 №342-аг у вигляді попередження про неповну службову відповідність, доказів скасування/зняття яких до суду не надано) та притягнення позивача до адміністративної відповідальності постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2022 у справі №522/13171/22 (за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП) як враховані при прийнятті оскаржуваного наказу обставини, суд доходить висновку, що відповідачем оскаржуваний наказ прийнято правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства а вид дисциплінарного стягнення є пропорційним вчиненому проступку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 84-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки вони стосуються проведення службового розслідування дисциплінарного правопорушення, яке у спірних правовідносинах не проводилось.

Суд зазначає, що навіть за умови не ознайомлення позивача з рапортом начальника клініки терапії - начальника терапевтичного відділення (лікар-терапевт) підполковника медичної служби Олени Устинської від 08.05.2023 № 30.4/1794/23-Вн до звернення до суду з даним позовом, отримавши відзив на позов з додатками 31.07.2023 позивач мала можливість надати до суду пояснення з доказам на спростування вчиненого нею дисциплінарного правопорушення у вигляді недбалого ставлення як лікуючим лікарем до ведення медичної документації хворих неврологічного відділення, проте таких пояснень та доказів позивачем до суду не надано.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному .дослідженні..

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання протиправним та скасування наказу №227-ВВ від 12.05.2023 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ).

Відповідач Одеський військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65062, код ЄДРПОУ 14321920).

СуддяВовченко О.А.