Рішення

від 07.11.2023 по справі 420/5252/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5252/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2021 року про виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 року про виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення та прийняти відповідне рішення.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; у відповідь на дану заяву, 22.09.2021 року, позивачу був наданий розрахунок страхового стажу позивача; до теперішнього часу позивачу не надано мотивованої відповіді на заяву позивача від 12.08.2021 р., про призначення позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

18.09.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб установлено з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018 щомісячну доплату 2000 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону. Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 01 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до ст.ст. 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного етапом на 01 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту. У разі коли пенсія особам, зазначеним в абз.абз.1 і 2 цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року, щомісячна доплата, встановлена абз.абз.1 і 2 цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2 000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2 000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру 3 пенсії, визначеного Законом, починаючи з 01 липня 2021 року.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою від 11.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 06.09.2023 року № 419 «Про призначення повторного автоматичного розподілу справи у зв`язку із довготривалою відпусткою головуючого судді Цховребової М.Г.» призначено повторний автоматичний розподіл справи № 420/5252/22.

06.09.2023 року справа № 420/5252/22 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Бутенку А.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

12.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до відповідача, в якій просила призначити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 «Прикінцевих положень Закону України» «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та повідомив, що за призначенням пенсії раніше не звертався, жодного виду пенсії не отримував.

Листом від 18.04.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення, повідомило, зокрема:

- пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон), передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

- оскільки за наданими документами стаж позивача, що дає право на виплату грошової допомоги становить 25 років 8 місяців, для виплати зазначеної допомоги законних підстав не має;

- до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги не враховано періоди роботи у дитячому садку з 09.12.1994 по 30.06.1999, з 01.07.1999 по 31.12.2005, оскільки з 09.12.1994 Українське Дунайське пароплавство перейменовано в ВАТ Українська Дунайська судноплавна компанія, яке не відноситься до державної або комунальної форми власності.

Не погоджуючись з бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2021 року про виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На виконання ухвали суду відповідачем надано копії матеріалів пенсійної справи позивача, яка містить, яка містить, зокрема, заяву позивача за призначення / перерахунком пенсії від 12.08.2021 року, в якому останній просить призначити пенсію за віком; трудової книжки позивача, яка заповнена 07.09.1978 року, відповідно до якої щодо спірних періодів роботи позивача зазначено/заповнено (мовою оригіналу), зокрема:

- Сов. Дунайськое пароходство:

- 13.04.1990 р.: Переведена на должность воспитателя д/с «Дельфиненок» п/р. 92 12.04.90;

- 30.06.1999 р.: Уволена по ст. 36 п. 5 КЗОТ Украины переводом в профсоюзный комитет береговый подразделений ОАО «УДП» пр. 110 от 29.06.99. Зазначений запис внесений із зазначенням посади, прізвища та ініціалів особи, якою внесено запис, та містить печатку підприємства;

- Профсоюзный комитет береговый подразделений ОАО «УДП»:

- 01.07.1999 р.: Принята на должность воспитателя д/с «Дельфиненок» переводом из ОАО «УДП» пр. 01 от 01.07.99;

- 31.12.2005 р.: Уволена по ст. 36 п. 5 КЗОТ Украины переводом в городской отдел образования пр. 62 30.12.05. Зазначений запис внесений із зазначенням посади, прізвища та ініціалів особи, якою внесено запис, та містить печатку підприємства.

Судом встановлено, відповідно до Витягу з ЄДР за допомогою «Опендатабот», Приватне Акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство», засноване 22.09.1997 року, власником є Міністерство Інфраструктури України, акціонери з великими частками: Держава Україна (в особі суб`єкта управління об`єкта державної власності: (Міністерство інфраструктури України) частка 100%.

Згідно статуту Приватного Акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від « 24» жовтня 2018 р. № 491 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 28 січня 2022 р. № 53) встановлено, що Приватне Акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» (далі «Товариство») є юридичною особою приватного права, створене та діє відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства» (далі «Закон»), а також інших нормативно-правових актів України.

Приватне Акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», заснованого відповідно до наказів Міністерства транспорту України від 09 грудня 1994 року № 625 та від 04 вересня 1997 року № 325 шляхом перетворення державного підприємства «Українське Дунайське пароплавство» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93 (із змінами).

Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства «Українське Дунайське пароплавство», підприємства Українське дунайське ордена Дружби народів пароплавство (Дунайське пароплавство), а також Радянського Дунайського пароплавства.

Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод (ідентифікаційний код 01125011, м. Кілія Одеської області) у зв`язку із реорганізацією останнього шляхом приєднання до Товариства.

Засновником Товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України (що є правонаступником Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства транспорту України відповідно до Указів Президента України «Про утворення Міністерства транспорту та зв`язку України» від 16 липня 2004 року № 811/2004 та від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»).

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 року № 2628-ІІІ, «Про акціонерні товариства» від 27.07.2022 року № 2465-IX.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно з п. е ст. 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Відповідно до п. 7-1 Розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Переліком № 909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема: дошкільні навчальні заклади всіх типів: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Згідно з абц.абц. 2, 4 ч. 1 ст. 12 Закону № 2628-III відповідно до потреб громадян України створюються такі заклади дошкільної освіти: заклад дошкільної освіти (ясла) для дітей віком від одного до трьох років, де забезпечуються догляд за ними, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти; заклад дошкільної освіти (дитячий садок) для дітей віком від трьох до шести (семи) років, де забезпечуються їх розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти:

Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Висновки суду.

Суд зазначає, що відповідач визнав за позивачем, що за наданими документами стаж позивача, що дає право на виплату грошової допомоги становить 25 років 8 місяців

Разом з тим, до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги не враховано періоди роботи у дитячому садку з 09.12.1994 по 30.06.1999, з 01.07.1999 по 31.12.2005, оскільки з 09.12.1994 Українське Дунайське пароплавство перейменовано в ВАТ Українська Дунайська судноплавна компанія, яке не відноситься до державної або комунальної форми власності.

Згідно зі змісту трудової книжки позивача, яка заповнена 07.09.1978 року, відповідно до якої щодо спірних періодів роботи позивача зазначено/заповнено (мовою оригіналу), зокрема:

- Сов. Дунайськое пароходство:

- 13.04.1990 р.: Переведена на должность воспитателя д/с «Дельфиненок» п/р. 92 12.04.90;

- 30.06.1999 р.: Уволена по ст. 36 п. 5 КЗОТ Украины переводом в профсоюзный комитет береговый подразделений ОАО «УДП» пр. 110 от 29.06.99. Зазначений запис внесений із зазначенням посади, прізвища та ініціалів особи, якою внесено запис, та містить печатку підприємства;

- Профсоюзный комитет береговый подразделений ОАО «УДП»:

- 01.07.1999 р.: Принята на должность воспитателя д/с «Дельфиненок» переводом из ОАО «УДП» пр. 01 от 01.07.99;

- 31.12.2005 р.: Уволена по ст. 36 п. 5 КЗОТ Украины переводом в городской отдел образования пр. 62 30.12.05. Зазначений запис внесений із зазначенням посади, прізвища та ініціалів особи, якою внесено запис, та містить печатку підприємства.

Отже, зі змісту трудової книжки вбачається, що позивач займала посаду вихователя у дитячих садках у спірних періодах.

Щодо твердження позивача, що з 09.12.1994 Українське Дунайське пароплавство перейменовано в ВАТ Українська Дунайська судноплавна компанія, яке не відноситься до державної або комунальної форми власності, суд наголошує таке.

Судом встановлено, відповідно до Витягу з ЄДР за допомогою «Опендатабот», Приватне Акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство», засноване 22.09.1997 року, власником є Міністерство Інфраструктури України, акціонери з великими частками: Держава Україна (в особі суб`єкта управління об`єкта державної власності: (Міністерство інфраструктури України) частка 100%.

Згідно статуту Приватного Акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від « 24» жовтня 2018 р. № 491 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 28 січня 2022 р. № 53) встановлено, що Приватне Акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» (далі «Товариство») є юридичною особою приватного права, створене та діє відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства» (далі «Закон»), а також інших нормативно-правових актів України.

Приватне Акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство», заснованого відповідно до наказів Міністерства транспорту України від 09 грудня 1994 року № 625 та від 04 вересня 1997 року № 325 шляхом перетворення державного підприємства «Українське Дунайське пароплавство» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93 (із змінами).

Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства «Українське Дунайське пароплавство», підприємства Українське дунайське ордена Дружби народів пароплавство (Дунайське пароплавство), а також Радянського Дунайського пароплавства.

Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод (ідентифікаційний код 01125011, м. Кілія Одеської області) у зв`язку із реорганізацією останнього шляхом приєднання до Товариства.

Засновником Товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України (що є правонаступником Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства транспорту України відповідно до Указів Президента України «Про утворення Міністерства транспорту та зв`язку України» від 16 липня 2004 року № 811/2004 та від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»).

Відповідно до абц. 1 п. 1 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93 постановлено, зокрема встановити, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об`єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

Одним із видів господарських організацій, які належать до державного сектора економіки, є державне акціонерне товариство. Проте у спірні періоди було відсутнє визначення поняття «державне акціонерне товариство».

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності суб`єктів державного сектору економіки» від 01.12.2022 року № 2792-ІХ частину третю статті 3 доповнено абзацом четвертим, згідно з яким Державними акціонерними товариствами є акціонерні товариства, 100 відсотків акцій у статутному капіталі яких перебувають у державній власності.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство», 100% акцій яких перебували/перебувають у державній власності, можна ототожнювати з поняттям закладу та установи державної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розумінні п. 7-1 Розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 1058-IV.

Отже, в трудовій книжці позивача наявні записи про періоди роботи позивача на посаді вихователя дошкільного закладу державної форми власності з 09.12.1994 по 30.06.1999, з 01.07.1999 по 31.12.2005, які не зараховані відповідачем до страхового стажу згідно з листом-відмовою від 18.04.2022 року та відзивом на позов.

Разом з тим, позивач визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2021 року про виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення.

Проте відповідач відповідь на заяву позивача від 12.08.2021 року надав 18.04.2022 року, а саме після отримання ухвали про відкриття провадження у справі № 420/5252/22.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, відповідно підлягають задоволенню, у спосіб, з урахуванням встановлених судом обставин щодо вчинення відповідачем протиправних дій.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 12.08.2021 року про виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач у заяві, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2021 року про виплату їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко