Постанова

від 07.11.2023 по справі 140/2663/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 140/2663/23 пров. № А/857/13304/23

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Кузьмича С.М., Глушка І.В.

при секретарі судового засідання: Гранат В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року (рішення ухвалене о 11:21 у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Мачульського В.В., повне судове рішення складено 16.06.2023) у справі за первісним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» про стягнення фінансових санкцій та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2023 року позивач звернувся до суду з первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» про стягнення фінансових санкцій в сумі 500 000,00 грн. до державного бюджету.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що працівниками ГУ ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку ТзОВ «Транс Ойл Компані» за результатами якої сладено акт перевірки у висновках якого встановлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме зберігання пального без придбання відповідної ліцензії. 30.11.2022 ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення №000350-09 про застосування фінансових санкцій на суму 500 000,00 грн. ТзОВ «Транс Ойл Компані» оскаржило рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України від 30.01.2023 №2264/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення а рішення від 30.11.2022 №000350-09 без змін. ТзОВ «Транс Ойл Компані» у добровільному порядку не сплачено фінансові санкції у зв`язку з чи ГУ ДПС у Волинській області звернулось до суду про стягнення заборгованості по фінансових санкціях в сумі 500 000,00 грн. Просив позов задоволити.

Разом з тим, 14.03.2023 ТзОВ «Транс Ойл Компані» пред`явило зустрічний позов до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №000350-09 від 30.11.2022.

Позивач позовні вимоги зустрічного позову мотивував тим, що правовою підставою для його прийняття оскаржуваного рішення став акт від 31.10.2022 за №03/7680/09-012/44794352 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним, за висновками якого ГУ ДПС у Волинській області встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» - факт зберігання пального без наявності ліцензії. Не погоджується з висновками контролюючого органу та винесеним рішенням про застосування фінансових санкцій, оскільки ТзОВ «Транс Ойл Компані» відповідно до отриманої ліцензії серія АС №990614202200313 займається оптовою торгівлею пальним за відсутності місць оптової торгівлі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року в задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» про стягнення фінансових санкцій відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій №000350-09 від 30.11.2022.

Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДПС у Волинській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою первісний позов задоволити.

Згідно ч.4ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Транс Ойл Компані» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Основним видам діяльності є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с.31).

ТзОВ «Транс Ойл Компані» 25.05.2022 видано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, та відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 9906142022003131, терміном дії з 30.05.2022 до 30.05.2023, місцезнаходження: Україна, 43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 2 (а.с.32).

Між ТзОВ «Грандтермінал» (зберігач) та ТзОВ «Транс Ойл Компані» (поклажодавець) 02.09.2022 було укладено договір зберігання №02/09/22-1, за яким зберігач зобов`язується зберігати нафтопродукти (майно), передані йому поклажодавцем і повернути це майно в цілості розхідної накладної або ТТН. Сторони погодили наступні адреси терміналів місць зберігання майна, а саме: м. Луцьк, вул. Єршова, 1; Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Горішній, вул. Героїв України, 13; Львівська обл., Жовківський р-н, с. Малехів, вул. Київська, 34.

ТзОВ «Грандтермінал» 22.09.2020 видано ліцензію на право зберігання пального, реєстраційний номер 03180414202000793, терміном дії з 30.09.2020 до 30.09.2025, місцезнаходження: Україна, 43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 1, загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального (літри) 18600000.

Працівниками ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 20.10.2022 №1867-п «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Транс Ойл Компані» (а.с.9), направлень на перевірку від 20.10.2022 (а.с.10-11) проведено фактичну перевірку місця фактичного провадження діяльності, що знаходиться за адресою: місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 2, де здійснює свою господарську діяльність ТзОВ «Транс Ойл Компані» за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 31.10.2022 за №03/7680/09-02/44794352.

Під час проведення фактичної перевірки, перевіряючими встановлено, факт передачі пального, яке належало ТзОВ «Транс Ойл Компані», на зберігання до акцизного складу, який належить ТзОВ «Грандтермінал». Проте відповідно до відомостей про обсяги та залишки пального, переданого на зберігання встановлено залишки пального, а саме станом на 30.09.2022 215 732 літри та станом на 20.10.2022 83 829 літрів.

Відтак, перевіркою встановлено порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) факт зберігання пального без наявності ліцензії.

ТзОВ «Транс Ойл Компані» подало свої заперечення на акт перевірки №03/7680/09-02/44794352 від 31.10.2022.

ГУ ДПС у Волинській області листом від 22.11.2022 №2810/12/03-20-09-02-12 повідомила позивача за зустрічним позовом про те, що аргументи наведенні у запереченні не спростовують висновків акта фактичної перевірки, як наслідок висновки викладені в акті перевірки є занонними, об`єктивними та обґрунтованими.

На підставі акту перевірки №03/7680/09-02/44794352 від 31.10.2022, ГУ ДПС у Волинській області було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №000350-09, яким до ТзОВ «Транс Ойл Компані», застосовано штрафні санкції в сумі 500 000 грн.

ТзОВ «Транс Ойл Компані» скористалося процедурою досудового врегулювання спору керуючись п. 56.2, 56.3 ст. 56 ПК України, Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом N 916 Міністерства фінансів України 21 жовтня 2015 року, направивши скаргу на рішення ГУ ДПС у Волинські області № 000350-09 від 30.11.2022.

За результатами розгляду скарги, ДПС України 30.01.2023 прийнято рішення № 2264/6/99-00-06-03- 02-06, яким скаргу залишено без задоволення.

Вважаючи рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій протиправним, ТзОВ «Транс Ойл Компані» звернулося до суду із зустрічним позовом.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи.

Згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постановах від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16) Верховний Суд вказав, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК щодо визначення цієї підстави фактичної перевірки кореспондується з нормами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями).

У постановах від 16.09.2021 (справа №120/1431/20-а), від 12.10.2021 (справа №120/5729/20-а) Верховний Суд вказав на необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення (відповідно до підстав, визначених нормами цього підпункту).

При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки, однак в наказі від 20.10.2022 №1867-п підстава проведення перевірки відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка, встановленого нормами пункту 80.2 статті 80 ПК, не зазначена.

У пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України передбачені підстави для проведення фактичної перевірки пов`язані виключно з фактом отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства під час здійснення розрахункових (касових) операцій, наявності ліцензій/патентів в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.

Зі змісту наказу на проведення перевірки неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки. Навіть за наявності у податкового органу права на проведення перевірки, у зв`язку із здійсненням функцій контролю, вказане не позбавляє такий податковий орган обов`язку конкретизувати у наказі на призначення перевірки одну з передбачених пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстав.

Відповідний наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів контролюючим органом встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Формулювання конкретного змісту наказу хоча і є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього п.81.1 ст.81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але, при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував та не навів суду, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства.

Правильність оформлення наказу про проведення фактичної перевірки та його повнота є однією із найважливіших передумов для того, щоб контролюючий орган приступив до її проведення. Саме визначені у наказі юридична і фактична підстави окреслюють предмет і межі перевірки, а в подальшому утворюють предмет доказування в адміністративній справі у разі виникнення спору про правомірність призначення перевірки.

До функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19-1 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); забезпечення контролю за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку (п.п.19-1.1.15); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16).

Реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями податковий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.

У постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Верховий Суд зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання. Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду і в постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21.

Беручи до уваги відсутність у наказі про призначення перевірки фактичних підстав для їх проведення, які не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд приходить до висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено протиправно, а допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ТзОВ «Транс Ойл Компані» призвели до відсутності правових наслідків такої.

При вирішенні спору апеляційний суд вважає за доцільне перевірити висновки фактичної перевірки, які слугували підставою для прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій від 30.11.2022 №000350-09 та, які зводяться до встановлення порушень позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» - зберігання пального без наявності ліцензії.

Щодо порушення позивачем статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (Закон №481).

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (Закон №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Відповідно до постанови КМУ від 18.12.2018 №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227(Постанова №227), ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Згідно статті 1 Закону №481:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

- роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в батонах для побутових потреб населення та інших споживачів;

- єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Для того, щоб господарська діяльність суб`єкта господарювання підпадала під визначення оптова торгівля пальним, така діяльність має складатись одночасно із двох складових: 1) придбання пального: 2) реалізація пального іншим особам (оптова або роздрібна торгівля).

Статтею 15 Закону №481 визначено, що ліцензії на право провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності видаються уповноваженими КМУ органами виконавчої влади.

Частиною 1 статті 16 Закону №481 передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Перевіркою встановлено порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» - зберігання пального без наявності ліцензії.

Згідно статті 17 Закону №481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафу в розмірі 500 000 грн.

Між ТзОВ «Грандтермінал» (зберігач) та ТзОВ «Транс Ойл Компані» (поклажодавець) 02.09.2022 було укладено договір зберігання №02/09/22-1, за яким зберігач зобов`язується зберігати нафтопродукти (майно), передані йому поклажодавцем і повернути це майно в цілості на умовах, визначених даним договорам, тобто позивач приймає на зберігання, зберігає на власному акцизному складі, та повертає зі зберігання пальне контрагентів і згідно вимог законодавства, не має права розпоряджатись даним пальним, а може лише повернути пальне зі зберігання його власнику, або уповноваженій ним особі, в межах договорів зберігання пального. Сторони погодили адреси терміналів місць зберігання майна, зокрема м. Луцьк, вул. Єршова, 1 (а.с.44-46).

ТзОВ «Грандтермінал» видано ліцензію на право зберігання пального, реєстраційний номер 03180414202000793, терміном дії з 30.09.2020 до 30.09.2025, місцезнаходження: Україна, 43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 1, загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального (літри) 18600000.

Відповідно до пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України, акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно пп.14.1.32 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Ні Податковий кодекс України, ні Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не передбачають прямих заборон чи обмежень платника податку укладати договори відповідального зберігання пального.

Відповідно до пп. 14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Не є продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів відповідального зберігання, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області в ході проведення фактичної перевірки не підтверджено та не встановлено саме придбання відповідного пального у ТзОВ «Транс Ойл Компані», крім того, зі змісту договору зберігання від 02.09.2020 №02/09/22-1, укладеного із ТзОВ «Грандтермінал» як зберігачем вбачається, що перехід права власності на нафтопродукти поклажодавця не відбувається, що в свою чергу свідчить, що ця господарська діяльність не є продажем (реалізацією) товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні первісного позову та задоволені зустрічного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року у справі №140/2663/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич І. В. Глушко Повне судове рішення складено 08.11.2023