Постанова

від 08.11.2023 по справі 500/1014/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 500/1014/23 пров. № А/857/11449/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (головуючий суддя Мандзій О.П., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Приватного підприємства «Начмед» про застосування адміністративного арешту,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося в суд першої інстанції з позовною заявою до приватного підприємства «Начмед», в якому просило застосувати адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Хмельницькій області оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати таке і постановити нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що приведення у наказі про проведення перевірки однієї з альтернативних підстав, передбачених диспозицією пункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України є достатнім для розуміння причин та характеру дій, які, на думку контролюючого органу можуть вказувати на порушення податкового законодавства з боку платника податків, а також щодо кола питань, які будуть предметом перевірки. В такій ситуації у разі виникнення спору щодо обґрунтованості припущень щодо вчинення платником податків порушень та наявності дійсних підстав для проведення перевірки суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

У даній справі ГУ ДПС у Хмельницькій області, надаючи відповідь на відзив, було надано суду (долучено до матеріалів справи) заяву ОСОБА_1 , у якій наведені відомості, зокрема, щодо назви платника (ПП «Начмед»), інформації про місця його діяльності, про здійснення діяльності в м. Хмельницькому без наявності ліцензії МОЗ України тощо. Проте, судом ця інформація не була досліджена та взагалі залишена поза увагою.

Враховуючи те, що у наказі про проведення перевірки в достатньому обсязі було вказано підставу проведення перевірки (хоча і без уточнення джерела інформації), проте податковим органом належними засобами доказування доведено існування фактичної підстави для її призначення, такий недолік як незазначення у наказі посилань на звернення покупця (споживача) у спірному випадку не може нівелювати саму перевірку і не є таким істотним недоліком, що безумовно тягне до не допуску до перевірки.

Поряд з цим, зазначений недолік не можна визнати істотним (фундаментальним), тобто, таким, що унеможливлює визначення фактичної підстави для призначення податкової перевірки або ж свідчить про відсутність такої підстави взагалі.

Апелянт вважає, що відсутність в наказі детального опису підстави для проведення перевірки жодним чином не порушує вимог ст. 81 ПК України та абсолютно не зумовлює протиправність її проведення.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Отже, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Крім того, метою накладення такого арешту має бути спонукання платника податків (способом забезпечення) виконання його обов`язків, визначених законом.

Водночас ПК України передбачені також інші, випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема такі випадки визначено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України. Тобто, арешт коштів на рахунках платника можливий як з підстав передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, так і з підстав передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема, у разі недопуску платником податків до проведення перевірки. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не створюють конкуренцію правових норм та регулюють різні правовідносини.

Норми пункту 94.2 ПК України визначають підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, за підстав визначених у зазначеному пункті.

Натомість, підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України підлягає застосуванню виключно у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: - адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; - арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

При цьому, відсутність майна ПП «Начмед» підтверджується ідентифікаційними даними з ЄДР, а саме, відомостями про об`єкти оподаткування платника податків (додаток до позову), де зазначено, що всі об`єкти оподаткування ПП «Начмед» (медичні центри) не перебувають у його власності, а орендуються. Даний факт також не був досліджений судом.

Отже, арешт на кошти платника податків може накладатися за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що на адресу Головного управління ДПС у Хмельницькій області 22.02.2023 надійшла заява ОСОБА_1 про порушення ТОВ «НМЦ Профпатології» та ПП «Начмед» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Кодексу законів про працю України, в якій просив провести фактичні перевірки щодо встановлення порушень вимог чинного законодавства України ТОВ «НМЦ Профпатології» та ПП «Начмед» за адресами: АДРЕСА_1 ; м.Хмельницький, вул.Подільська, 38; м.Хмельницький, вул.Курчатова, 8; м.Чернівці, вул.Оренбурзька, 7а; м.Тернопіль, вул.Івана Мазепи, 2; м.Луцьк, вул.Еовельська, 5.

10.03.2023 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято наказ №703-п «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого керуючись пп.20.1.10 п.20.1 ст.20, п.75.1, ст.75 ПК України та на підставі пп.80.2.3, 80.2.7 п.80.2 ст.80, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, доручено провести фактичну перевірку медичного центру, що здійснює діяльність за адресою: м.Хмельницький, вул.Курчатова, 8, з 10.03.2023, тривалістю 10 діб.

На підставі вказаного наказу, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області видано направлення на перевірку від 10.03.2023 № 1244 та № 1249 головним державним інспекторам відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Хмельницькій області Шабатурою В.В. та Шупер С.В.

10.03.2023 вказані посадові особи Головного управління ДПС у Хмельницькій області прибули для проведення фактичної перевірки та здійснили контрольну розрахункову операцію з отримання послуг щодо оформлення медичної довідки на право здійснення керування автотранспортом, вартість якої становить 350,00 грн., розрахунок проведений банківською карткою. Згідно отриманого чека про оплату отриманих послуг, було встановлено, що за вказаною адресою знаходиться медичний центр, де здійснює діяльність ПП «Начмед».

Від підпису у направленнях на перевірку медичний центр відмовився, що засвідчено актом про відмову від підпису у направленнях про проведення фактичної перевірки.

Від допуску до проведення фактичної перевірки відповідач відмовився, про що складено акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 10.03.2023 №101/22-01-07-05/ НОМЕР_1 .

У зв`язку з відмовою платника податків у допуску до перевірки, контролюючий орган звернувся у суд з вимогою про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.

Постановляючи рішення суд першої інстанції правильно врахував, що підпунктом 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу

Наведена норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Отже, відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, як підстава для накладення арешту на кошти платника податку у банку, має бути підтверджена під час судового розгляду.

Також, судом першої інстанції враховано, що за приписами п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до вимог пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пп.94.6.2 п.94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Як з`ясовано судом першої інстанції, підставою звернення до суду з позовом став факт не допуску відповідачем посадових осіб до проведення документальну перевірку відповідача, тобто звернення до суду в даному випадку обґрунтоване позивачем вимогами пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, а не пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача податкового боргу, а так само відсутності (недостатності) у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу (у випадку наявності податкового боргу), тобто до спірних правовідносин пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України незастосовний.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як передбачено п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пп.80.2.3, 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

При цьому, судом першої інстанції у даній спірній ситуації враховано, що згідно п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

У відповідності до пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, фактичних перевірок.

Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, відповідно до п.81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Як встановлено судом першої інстанції, наказ від 10.03.2023 №703-п «Про проведення фактичної перевірки», направлення на перевірку від 10.03.2023 № 1244 та № 1249 стосується медичного центру, що здійснює діяльність за адресою: м.Хмельницький, вул.Курчатова, 8.

Відтак у вказаних наказі про проведення перевірки та направленнях на перевірку відсутні найменування та реквізити суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність за вищевказаною адресою, стосовно якого повинна проводитись перевірка.

Актом про відмову від підпису у направленнях про проведення фактичної перевірки позивач знову ж таки засвідчив відмову «медичного центру», а не ПП «Начмед».

Також, наказ від 10.03.2023 №703-п «Про проведення фактичної перевірки» не містить жодних посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім зазначення норм ПК України, якими лише визначаються певні підстави для проведення фактичної перевірки.

Існування ж абстрактної підстави для призначення фактичної перевірки платників податків не лише суперечить ст.80 ПК України, а й принципу законності, який регулює діяльність органів державної влади.

За змістом положень ст.81 ПК України пред`явлення наказу про проведення перевірки, що оформлений з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Суд першої інстанції вірно вважав, що у спірних правовідносинах недопуск відповідачем посадових осіб Головного управління ДПС у Хмельницькій області до проведення перевірки є обґрунтованим.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року по справі № 500/1014/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. І. Мікула А. Р. Курилець