Постанова

від 08.11.2023 по справі 280/4704/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 280/4704/21

адміністративне провадження № К/990/22577/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/4704/21

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод «Квік» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Сацького Р. В.) від 09 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Л. А. Божко, Ю. В. Дурасова, О. М. Лукманова) від 07 червня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «Квік» (далі - ТОВ «Машинобудівний завод «Квік», ТОВ «МЗ «Квік», позивач, товариство) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач, скаржник, податковий/контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2021 року:

№ 0048940705 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 309 276,00 грн.;

№ 0048970705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2 601 109,00 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок нереальності господарських операцій з ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК» (код ЄДРПОУ 43358274), ТОВ «МОДУМ ТЕХНО» (код ЄДРПОУ 43346253), ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+» (код ЄДРПОУ 42188388) та надходження товару з джерела невідомого походження, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними, з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами.

Стверджує, що доводи контролюючого органу про відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди може мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань. Вказує, що звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Також звертає увагу на те, що використані податковим органом інформаційні бази даних не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, тому вони не можуть розглядатись, як належні докази, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Крім того, зазначає, що досліджувані в ході перевірки первинні документи є первинними документами за будь-якої обставини і підтверджують здійснення господарських операцій в будь-якому разі, за винятком скасування судом самих первинних документів або визнанням судом угоди, здійснення якої вони підтверджують, недійсною.

З огляду на викладене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 01 квітня 2021 року № 0048940705, № 0048970705, прийняті ГУ ДПС у Запорізькій області.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 22 червня 2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог, і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік» в задоволенні позову у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 01 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому, позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

У цілому доводи відзиву позивача є аналогічними аргументам адміністративного позову, відзиву на апеляційну скаргу та згодою з висновками судів попередніх інстанцій, у зв`язку з чим, повторному зазначенню не потребують.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12 січня 2021 року по 18 лютого 2022 року ГУ ДПС у Запорізькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Машинобудівний завод «Квік» з питання дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, що визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої 19 лютого 2021 року складений акт № 1273/08-01-07-05/38284929, яким встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, оскільки:

занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 206 184 грн, в т.ч. за період - листопад 2020 року - 206 184 грн;

завищена сума від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2020 року, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 2 601 109 грн.

9. Обґрунтовуючи висновок про порушення позивачем податкового законодавства, контролюючий орган послався на придбання товарів (послуг) у ризикових контрагентів ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК», ТОВ «МОДУМ ТЕХНО», ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+» та надходження товару з джерела невідомого походження.

10. Не погоджуючись з висновками акту перевірки, ТОВ «МЗ «Квік» надало свої заперечення (вих. № 2021/03/088 від 12 березня 2021 року), на які контролюючий орган надав відповідь (вих. № 1063/12/08-01-07-05-07 від 29 березня 2021 року), залишивши висновки акту перевірки без змін.

11. 06 квітня 2021 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2021 року:

№ 0048940705, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 309 276,00 грн.;

№ 0048970705, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2 601 109,00 грн.

12. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, ТОВ «МЗ «Квік» звернулося зі скаргою (вих. № 120-04/2021 від 16 квітня 2021 року) до Державної податкової служби України.

13. Рішенням Державної податкової служби України від 18 червня 2021 року № 13771/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, скаргу ТОВ «МЗ «КВІК» залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 01 квітня 2021 року № 0048940705, № 0048970705 - без змін.

14. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином, рух придбаних товарів відображений в бухгалтерських документах, придбана продукція використовувалася позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

16. Заперечення відповідача проти долучення позивачем до матеріалів справи актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей для обробки запасних частин за вересень-листопад 2020 та товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), не прийнято до уваги, так як такі докази не були підставою для формування податкового кредиту, а отже не були підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Звернуто увагу на те, що ні в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву, ні у попередніх судових засіданнях контролюючий орган не зазначав про ненадання позивачем зазначених вище документів в підтвердження передачі ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+» запасних частин для обробки. Також, відповідачем не надано доказів, що ці акти та ТТН не надавались інспектору при проведені перевірці.

17. Крім того, відповідно до акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно третіх осіб - контрагентів позивача щодо подання ними звітності, наявності трудових і матеріальних ресурсів, але не підтверджені жодними доказами, які б спростовували б факти господарської діяльності позивача.

18. Судами зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

19. При цьому, доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, а також доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

20. Крім того, контролюючим органом також не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності позивача, засвідчені вказаними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

21. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаним контрагентом не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами. Більш того, відповідачем ані в акті перевірки, ані в судових засіданнях не надали будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вказаних правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

23. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: суди застосували норму права підпункт 14.1.36, підпункт 14.1.181, підпункт 14.1.231, пункт 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201 ПК України, без урахування висновку, викладених у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 810/4434/16, від 20 лютого 2018 року у справі № 809/117/13-а, від 06 березня 2018 року у справі № 804/5444/16, від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19 щодо застосування норми права у подібних правовідносин.

24. Також скаржник зауважує про дефектність документів, якими оформлено операції між позивачем та ТОВ «АЛЬТРО ГРУП ТК», ТОВ «МОДУМ ТЕХНО», ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+», нереальність операцій з придбання товару у зв`язку з тим, що постачання здійснювалось контрагентами з адреси за якою вони свою господарську діяльність не проводять, жодний з контрагентів не є сталим продавцем даного виду товару на ринку, всі контрагенти віднесені до категорії ризикових платників, по контрагентам ТОВ АЛЬТРО ГРУП ТК» та ТОВ «МОДУМ ТЕХНО» подано розрахунки за формою 1-ДФ про суми виплачених доходів, якими встановлено, що реєстраційні номери осіб зі штату підприємств мають недійсний податковий номер фізичної особи. Ланцюг постачання товару, виробниками якого не є контрагенти позивача, фактично відсутній, оскільки згідно даних податкових накладних безпосередні контрагенти позивача придбавали поставлений на адресу позивача товар самі у себе, через третіх осіб - контрагентів позивача.

25. Крім того, скаржник звертає увагу на відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, що необхідний для здійснення господарської діяльності в значних обсягах.

26. Скаржник також наголошує на тому, що внесені дані у товарно-транспортних накладних не відповідають дійсності.

27. Відповідач звертає увагу і на те, що позивач має достатній матеріально-технічний ресурс та штат у відповідній кваліфікації та кількості (слюсарі, фрезерувальник, електрозварювальники, інженер-конструктор, оператор верстатів з програмним керуванням, дефектоскопіст з ультразвукового контролю, токарі, тощо) для виконання власними силами робіт, придбання яких оформлено від ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+».

28. Додаткового відповідачем зазначено, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту за рахунок інших суб`єктів підприємницької діяльності.

29. У цілому скаржник наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

31. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

32. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

33. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

34. При цьому, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

35. Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

36. Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

37. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

38. Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

39. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

40. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

41. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

42. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

43. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

44. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

45. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

46. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

47. Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

48. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

49. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

50. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

51. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

52. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

53. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

54. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

55. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

56. Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).

57. Водночас сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

58. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

59. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

60. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

61. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Альтро груп ТК», ТОВ «Модум Техно» та ТОВ «Глобал Трейдінг+».

62. Так, між позивачем та ТОВ «Альтро груп ТК» було укладено договір № 1102.1 від 02 листопада 2020 року, відповідно до умов якого ТОВ «Альтро груп ТК», як постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити позивачу, як покупцю товар, згідно видаткових накладних на кожну партію поставки товару, а покупець зобов`язався прийняти поставлений товар і вчасно сплатити постачальнику його вартість відповідно до умов даного договору.

63. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем було надано: видаткові накладні за листопад 2020 року, рахунки-фактури за листопад 2020 року, платіжні дорученнями № 9682 від 26 листопада 2020 року та № 9679 від 26 листопада 2020 року, ТТН № 7 від 02 листопада 2020 року, № 11 від 02 листопада 2020 року, № 14 від 03 листопада 2020 року, договір про надання послуг з вантажних перевезень від 16 червня 2020 року № 0616.2, акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000056 від 02 листопада 2020 року, № ОУ-0000057 від 02 листопада 2020 року, № ОУ-0000058 від 03 листопада 2020 року.

64. На підтвердження використання придбаного товару у своїй господарській діяльності позивачем було надано: засвідчені копії договорів, укладених з ТОВ «Елтранс Україна», ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», ПрАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності, сертифікати якості, ТТН, експрес-накладні, платіжні доручення.

65. Між ТОВ «МЗ «КВІК» та ТОВ «МОДУМ ТЕХНО» 02 листопада 2020 року було укладено Договір поставки № 1102.2, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

66. На підтвердження виконання умов Договору позивачем було надано: видаткові накладні за листопад 2020 року, рахунки-фактури за листопад 2020 року, платіжні доручення № 936 від 15 грудня 2020 року та № 10040 від 01 лютого 2021 року, ТТН № 25 від 16 листопада 2020 року, № 42 від 18 листопада 2020 року, № 60 від 23 листопада 2020 року, договір про надання послуг з вантажних перевезень від 16 червня 2020 року № 0616.2, акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000066 від 16 листопада 2020 року, № ОУ-0000067 від 18 листопада 2020 року, № ОУ-0000068 від 23 листопада 2020 року.

67. Як встановлено судами, придбаний товар у ТОВ «МОДУМ ТЕХНО» реалізовувався під час виконання договорів з ТОВ «Елтранс Україна», ПрАТ «Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», ТОВ «Українська локомотивнобудівна компанія», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», на підтвердження чого до матеріалів справи долучені засвідчені копії Договорів, видаткових накладних, рахунків-фактури, довіреностей, сертифікатів якості, ТТН, експрес-накладних, платіжних доручень.

68. Між позивачем та ТОВ «Глобал Трейдінг+» 01 вересня 2020 року укладений договір надання послуг № 0901.1У, згідно умов якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги з неруйнівного контролю запасних частин (виробів), наданих замовником; послуги з механічної, фрезерної, товарної обробки деталей, запчастин, вузлів деталей наданих замовником; послуги з термічної, антикорозійної обробки деталей, запчастин, вузлів деталей. штампування, гідродинамічне випробування, рентгеноскопія, координатно-розточні роботи, хонінгування деталей, запчастин, вузлів деталей наданих замовником.

69. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: акти надання послуг, рахунки-фактури, акти приймання-передачі ТМЦ, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні за вересень листопад 2020 року, договір про надання послуг з вантажних перевезень від 16 червня 2020 року № 0616.2, акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000034 від 21 вересня 2020 року, № ОУ-0000035 від 01 жовтня 2020 року, № ОУ-0000050 від 01 жовтня 2020 року, № ОУ-0000036 від 05 жовтня 2020 року, № ОУ-0000037 від 15 жовтня 2020 року, № ОУ-0000046 від 16 жовтня 2020 року, № ОУ-0000047 від 20 жовтня 2020 року, № ОУ-0000053 від 20 жовтня 2020 року, № ОУ-0000052 від 23 жовтня 2020 року, № ОУ-0000048 від 26 жовтня 2020 року, № ОУ-0000054 від 26 жовтня 2020 року, № ОУ-0000059 від 28 жовтня 2020 року, № ОУ-0000049 від 30 жовтня 2020 року, № ОУ-0000060 від 02 листопада 2020 року, № ОУ-0000087 від 05 листопада 2020 року, № ОУ-0000088 від 11 листопада 2020 року, № ОУ-0000075 від 12 листопада 2020 року, № ОУ-0000089 від 13 листопада 2020 року, № ОУ-0000071 від 16 листопада 2020 року, № ОУ-0000076 від 17 листопада 2020 року, № ОУ-0000072 від 20 листопада 2020 року, № ОУ-0000077 від 23 листопада 2020 року, № ОУ-0000073 від 26 листопада 2020 року, № ОУ-0000074 від 30 листопада 2020 року.

70. На підтвердження дійсності використання товарів, отриманих від ТОВ «МОДУМ ТЕХНО», позивачем додано до матеріалів справи засвідчені копії договорів, укладених з ТОВ «Елтранс Україна», ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», ПрАТ «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат», видаткових накладних, рахунків-фактури, довіреностей, сертифікатів якості, ТТН, експрес-накладних, платіжних доручень.

71. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «Машинобудівний Завод «Квік», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

72. Верховний Суд наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм, шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

73. Як свідчать матеріали справи, доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами, контролюючий орган посилався, зокрема на те, що: в ході проведення перевірки отримано податкову інформацію, яка свідчить про відсутність реального характеру вказаних господарських взаємовідносин; не підтверджено факт транспортування, зберігання товарів (зокрема, ТТН або містить недоліки або взагалі до перевірки не надано); перевіркою не підтверджено реальність проведення операцій в зв`язку з відсутністю у контрагентів необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності необхідної кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників, відсутності виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; постачання товарів, згідно ТТН, здійснювалось з адреси за якою вони свою господарську діяльність не проводять; жодний з контрагентів не є сталим продавцем відповідного виду товару на ринку; всі контрагенти віднесені до категорії ризикових платників; по контрагентам ТОВ АЛЬТРО ГРУП ТК» та ТОВ «МОДУМ ТЕХНО» подано розрахунки за формою 1-ДФ про суми виплачених доходів, якими встановлено, що реєстраційні номери осіб зі штату підприємств мають недійсний податковий номер фізичної особи.

74. Також відповідач наголошував, що ланцюг постачання товару, виробниками якого не є контрагенти позивача, фактично відсутній, оскільки згідно даних податкових накладних, безпосередні контрагенти позивача оформлювали придбання поставленого на адресу позивача товару самі у себе, через третіх осіб - контрагентів позивача. Тобто, товар постачався по кругу між контрагентами.

75. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у цій справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

76. Як свідчать матеріали справи в судових рішеннях лише зазначено про укладання договорів між позивачем та переліченими вище контрагентами, натомість судами не надано правову оцінку змісту укладених угод між позивачем та його контрагентами та не досліджено обставин фактичного виконання вказаних угод.

77. Також, доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і контрагентом ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙДІНГ+» контролюючий орган посилався, зокрема на те, що підприємством до перевірки не надано товарно-транспортні накладні. Такі документи були надані під час розгляду справи. При цьому, звертає увагу на їх недоліки у їх оформлені, як то, відсутній підпис та печатка перевізника, підпис водіїв/експедиторів та інші.

78. Відповідно до абзаців двадцять п`ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

79. Пунктом 1.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

80. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

81. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

82. Разом з тим, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

83. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

84. Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

85. Таким чином, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

86. Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий "обрив" ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

87. У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

88. З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

89. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

90. У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

91. Висновки суддів попередніх інстанцій зроблені без урахування вказаних правових висновків Верховного Суду та без дотримання вимог статті 90 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

92. Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач. Доводи контролюючого органу були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.

93. Окрім того, щодо реального змісту операцій між позивачем і ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД+», судами не перевірено, якими силами та засобами надавались оспорювані послуги, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання відповідних робіт/послуг.

94. Поряд з цим слід зазначити, що кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є розумна економічна причина (ділова мета), тобто причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

95. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

96. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

97. Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання кожної з угод, з якими пов`язане донарахування спірного податкового зобов`язання.

98. Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодити або спростувати висновки судів попередніх інстанцій, оскільки ненадання правової оцінки таким обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи та входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень.

99. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

100. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

101. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

102. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

103. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

104. З вказаного слідує, що доводи та вимоги касаційних скарг є частково обґрунтованими.

105. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з наданням належної правової оцінки наданим позивачем первинним документам на предмет належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів) та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі № 280/4704/21 скасувати, а справу направити до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов