Справа № 309/2971/22
Провадження № 2/309/593/22
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2023 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого- судді Савицького С.А.
при секретарі Мацунич В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж земельної ділянки, мотивуючи тим, що є власником будинку, що розташований по АДРЕСА_1 . Його сусідка відповідачка по справі - ОСОБА_2 побудувала літню кухню без дозволу та дотримання встановленої межі таким чином, що ухил покрівлі направлений в сторону будинку ОСОБА_1 , чим пошкоджуються стіни будинку внаслідок сходження атмосферних опадів із покрівлі будинку відповідачки.
Межа між земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою відповідачки зміщена в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 у декількох місцях і виходить на частину земельної ділянки позивача.
Наведені обставини призвели до зменшення площі земельної ділянки позивача, що створює йому значні незручності.
Позивач звернувся до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою для внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи державного земельного кадастру.
Однак, при виготовленні технічної документації було виявлено, що при виготовленні відповідачу ОСОБА_2 працівниками землевпорядної організації були допущені технічні помилки. Виявилось, що межа між земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою відповідача зміщена в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 .
Право власності відповідача на земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку, серії І-ЗК №037478 від 25.09.2000 року, кадастровий номер 2125384800:01:003:0016.
Позивач звертає увагу суду на те, що жодного акту погодження меж, ОСОБА_2 , як суміжний землекористувач не підписував та жодних меж відповідачу не погоджував.
Стаття 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачає, що суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Частиною другою статті 152 ЗК України, передбачено, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України №6-84цс14 від 03.09.2014).
Відповідно до ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до п.4.1 Інструкції про встановлення /відновлення/ меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/ та їх закріплення межовими знаками від 16.06.2010 р. відновлення меж земельної ділянки в натурі здійснюється при повній /частковій/ втраті в натурі /на місцевості/ межових знаків, їх пошкодження, а також при розгляді земельних спорів між власниками /користувачами/ суміжних земельних ділянок.
Відповідно до положень ст.106 ЗК України обов`язок щодо визначення спільних меж, а саме ч.2 передбачено, що види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики.
Окрім того, ч.1 зазначеної статті, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Згідно ст.152 ЗКУ, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ч.ч.2, 3, 5 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками громадян, але органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж району містах, оскільки в силу статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст.12 ЗК України визначено, що до виключної компетенції міської ради у галузі регулювання земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів із рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
У пункті 4 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснено, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, за умови, якщо останні не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явився. До суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує та просить його задоволити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзив до суду на позов не подавала.
Відповідно до ст. 211, 223, 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників судового процесу без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено та належними доказами стверджено, що ОСОБА_1 являється власником будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Даний будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,26 га, призначеній для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка була виділена померлому батьку позивача рішенням 13 сесії двадцять другого скликання від 19.12.1997 року.
При виготовленні технічної документації було виявлено, що при виготовленні відповідачу ОСОБА_2 працівниками землевпорядної організації були допущені технічні помилки. Виявилось, що межа між земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою відповідача зміщена в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 .
Судом встановлено те, що жодного акту погодження меж, ОСОБА_1 , як суміжний землекористувач не підписував та жодних меж відповідачу не погоджував.
Стаття 158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачає, що суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Частиною другою статті 152 ЗК України, передбачено, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховного Суду України №6-84цс14 від 03.09.2014).
Відповідно до ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до п.4.1 Інструкції про встановлення /відновлення/ меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/ та їх закріплення межовими знаками від 16.06.2010 р. відновлення меж земельної ділянки в натурі здійснюється при повній /частковій/ втраті в натурі /на місцевості/ межових знаків, їх пошкодження, а також при розгляді земельних спорів між власниками /користувачами/ суміжних земельних ділянок.
Відповідно до положень ст.106 ЗК України обов`язок щодо визначення спільних меж, а саме ч.2 передбачено, що види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики.
Окрім того, ч.1 зазначеної статті, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Згідно ст.152 ЗКУ, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ч.ч.2, 3, 5 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками громадян, але органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж району містах, оскільки в силу статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" та ст.12 ЗК України визначено, що до виключної компетенції міської ради у галузі регулювання земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів із рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
У пункті 4 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснено, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, за умови, якщо останні не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, підставним, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. ст. 10, 12, 18, 81, 258, 259, 263-265,281-282 354 ЦПК України, ст.120 ЗК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити.
Зобов`язати ОСОБА_2 , мешканку АДРЕСА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_1 шляхом відновлення суміжної межі між їхніми земельними ділянками, згідно старих межових знаків, встановлених при виготовленні державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК №037478 від 25.09.2000 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. .
Суддя Хустського
районного суду: Савицький С.А.
Суд | Хустський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2023 |
Оприлюднено | 10.11.2023 |
Номер документу | 114772939 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою |
Цивільне
Хустський районний суд Закарпатської області
Савицький С. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні