Ухвала

від 08.11.2023 по справі 607/21787/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

08.11.2023 Справа №607/21787/23

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Юлія Леонідівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Юлія Леонідівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав суду заяву про забезпечення позову, у якій він просив заборонити приватному нотаріусу Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Юлії Леонідівні вчиняти дії щодо оформлення прав на спадщину та видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 видане 22 лютого 2022 року).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказав, що він звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовного заявою предметом якої є визначення судом додаткового строку тривалістю два місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті його бабусі ОСОБА_4 .

Позовна заява обгрунтована необізнанітю спадкоємця за заповітом про існування заповіту станом на дату відкриття спадщини, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, на яку в позовній заяві зроблено відповідні посилання, є поважною причиною та відповідно дає підстави для звернення до суду із обгрунтованою заявою про визначення додаткового строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із змісту заповіту, вчиненого ОСОБА_4 , який посвідчений 07 вересня 2021 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л., зареєстрований в ресстрі за № 1618, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на випадок свосї смерті розпорядилась:

належну їй 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер якої 6125280300:01:001:0156, площею 3,8609 га, місце розташування: Тернопільська область, Тернопільський район, Баворівська сільська рада, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

земельну ділянку, кадастровий номер якої 6125280300:01:001:0549, площею 0,25 га, місце розташування: на території Баворівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, а також решту свого майна, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що вона за законом матиме право, і що буде належати їй на момент смерті заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. від 26 жовтня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прав на спадщину за заповітом на 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер якої 6125280300:01:001:0156, площею 3,8609 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Тернопільська область, Тернопільський район, Баворівська сільська рада, відмовлено у зв`язку із неприйняттям спадщини.

Як вбачається із змісту вказаної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, 31 липня 2023 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю. Л. заведено спадкову справу № 34/2023 після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 , який є, зокрема спадкоємцем за вказаним вище заповітом.

З огляду на те, що відповідачем подано заяву про прийняття спадщини, виникла необхідність у забезпеченні позову, бо існує ймовірність отримання ним свідоцтва про право на спадщину до вирішення позову по суті, що в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З метою захисту законних прав та інтересів позивача та з метою уникнення будь-яких дій з боку відповідача, спрямованих на оформлення права власності та відчуження нерухомості іншим особам, що в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення, заявник вбачає доцільним забезпечити позов шляхом заборони нотаріусу видати свідоцтва про право на спадщину, яка відкрита після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову забороною вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 212/7106/21 вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, позивачем подано суду позов до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Юлія Леонідівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у якому він просить визначити додатковий строк тривалістю 2 місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 .

Отже, між сторонами реально існує спір про право, оскільки визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для звернення до нотаріуса та оформлення спадкоємцем за заповітом своїх прав на спадкове майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину.

Водночас, за змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

В силу ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 1488цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 726/822/21.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З поданої ОСОБА_1 заяви не вбачається наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів.

Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження № 6117180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 1290гс20) виснував, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Крім того, відповідно до п. 4.13. гл. 10 розд. ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Відтак, позивач ОСОБА_1 має право звернутися з обґрунтованою письмовою заявою до нотаріуса, в провадженні якого перебуває спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з наданням копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, що є підставою для відкладення нотаріусом видачі свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Юлія Леонідівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. 149153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача: ОСОБА_3 ,приватний нотаріусТернопільського районногонотаріального округуДемкович ЮліяЛеонідівна провизначення додатковогостроку дляподання заявипро прийняттяспадщини відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Герчаківська