Рішення

від 31.10.2023 по справі 342/552/15-ц

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/552/15-ц

Провадження № 2/352/8/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Струтинського Р. Р.

з участю секретаря Гребінника В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду об`єднану цивільну справу запозовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні правом власності на житловий будинок та виселення, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення коштів, затрачених на майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності в порядку спадкування, визнання незаконним запису в книзі реєстрації права власності на нерухоме майно Коломийського БТІ про реєстрацію права власності на будинковолодіння, про зобов`язання Коломийського БТІ внести запис про анулювання попередньо зробленого запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, про визнання недійсним договору дарування та про зобов`язання виконати судове рішення, повернувши приватному нотаріусу Яшан Р. Р. правовстановлюючий документ про цей факт,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 22.05.2013 звернувся з позовом до суду до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив усунути перешкоди в користуванні житловим будинком з приналежними господарськими спорудами та земельною ділянкою площею 0,226 га за адресою: АДРЕСА_1 , виселити відповідача з належного позивачу на праві приватної власності зазначеного житлового будинку, та стягнути судові витрати.

ОСОБА_2 21.04.2016 звернувся з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення коштів у розмірі 52114 грн, затрачених ним на майно по АДРЕСА_1 , яке набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім`ї.

13.05.2016 ОСОБА_2 подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив: 1) визнати незаконним та скасувати свідоцтво за 2003 рік про право власності в порядку спадкування, видане ОСОБА_4 на будинковолодіння по АДРЕСА_1 ; 2) визнати незаконним запис від 21.10.2009 в книзі реєстрації прав власності на нерухоме майно Коломийського БТІ про реєстрацію права власності на будинковолодіння та зобов`язати Коломийське БТІ внести відповідний запис про анулювання попереднього зробленого в інтересах ОСОБА_4 запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.10.2009; 3) визнати недійсним договір дарування від 01.08.2014, що посвідчений приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу; 4) зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_1 виконати судове рішення, повернувши приватному нотаріусу Яшан Р. Р. правовстановлюючий документ про цей факт.

Заявлений позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він є власником будинковолодіння та земельної ділянки (кадастровий номер 2621682601:01:001:0054) загальною площею 0,226 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 . У даному житловому будинку проживає відповідач ОСОБА_2 , який вселився і зареєструвався в ньому при попередньому власнику будинковолодіння як член сім`ї (зять). Після набуття права власності на будинковолодіння, позивач повідомив ОСОБА_2 , що має намір проживати у вказаному будинку і зробити ремонт. Однак відповідач чинить йому перешкоди у користуванні своєю власністю, зокрема ОСОБА_2 вважає себе господарем будинку, погрожує йому, що позбавить його права власності, відмовляється віддавати йому ключі від вхідних дверей. Про свій намір вселитися в будинок, позивач неодноразово повідомляв і сільського голову, який в свою чергу повідомляв відповідача. Кілька разів позивач приходив із своїми майстрами, які мали проводити ремонт, приходив і з сільським головою та старшим дільничним інспектором Городенківського РВ УМВС до спірного будинковолодіння, однак не міг туди попасти, про що складено відповідні акти. Своїми неправомірними діями відповідач порушує його право власності на майно, яке відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України є непорушним.

Відповідачем ОСОБА_2 подано заперечення на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що про укладення договору дарування № 1143, згідно якого спірний житловий будинок належить позивачу ОСОБА_1 йому нічого не відомо. Він з 14.10.1993 і по даний час постійно проживає у будинку. З того часу ним здійснено реконструкцію та перебудову житлового будинку, побудовано веранду до житлового будинку протягом 2002-2003 років, побудовано огорожу та вкладено значні кошти в покращення в цілому та утримання житлового будинку з господарськими прибудовами по АДРЕСА_1 . Жодним чином ним не чинились перешкоди в користуванні житлом ОСОБА_4 , з якою перебував у родинних відносинах. Про набуття права приватної власності вказаного будинковолодіння одноособово ОСОБА_4 домовленістю між ним, його дружиною ОСОБА_5 як співвласниками спірного майна не було. Вважає, що являється співвласником спірного майна. За таких обставин, згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Він, та його члени сім`ї добросовісно володіють з 14.10.1993 спірним майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 забезпечено позов ОСОБА_1 , шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо перебудови, зміни майна ОСОБА_1 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 18.09.2015 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні правом власності на будинковолодіння до вирішення справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, визнання за ним 1/3 частки власності домоволодіння.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 22.04.2016 провадження у справі відновлено.

Заявлений позов ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що в 1993 році між ним та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб. З дня укладення шлюбу він, його дружина (вже колишня) проживають в будинку по АДРЕСА_1 . В цьому ж будинку проживав батько дружини, який помер в 1997 році та її мама (колишня теща) ОСОБА_4 . Тому позивач, його дружина та теща з 01.01.2004 у розумінні ст. 3 СК України становили сім`ю, бо спільно проживають, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Особа має право на своє майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім`ї, бо таке є спільною сумісною власністю сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі, тим самим позивач має право на частку майна, створеного після 24.01.1993, що знаходиться в нерухомому майні по АДРЕСА_1 . Однак, щоб ОСОБА_2 не скористався своєю часткою права власності, ОСОБА_4 таємно зареєструвала 21.10.2009 своє право на все спірне майно, хоча з 24.01.1993 дане майно істотно змінилося в ціні, кількості, якості та розмірах, за рахунок коштів позивача. Він особисто фінансував добудову будинку, заміну дверей та вікон будинку, внутрішній ремонт та переобладнання жилих кімнат будинку, перебудову господарських споруд (стайні та стодоли), перебудову літньої кухні, уклав огорожу. ОСОБА_2 особисто витратив на це 100000 грн. Шлюб з ОСОБА_5 у 2009 році розірвано. Тому ОСОБА_4 з 2009 року робила все, щоб позбавити позивача права власності на частину нерухомого майна. Також в подальшому колишня теща відчужила будинковолодіння та земельну ділянку ОСОБА_1 . Оскільки з питанням державної реєстрації права власності на будинок, ОСОБА_2 пропустив строк позовної давності, йому іншого не залишається, крім як вимагати від ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стягнення суми коштів, затрачених ним на спірне майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів його сім`ї, яке мало б бути зареєстровано спільною сумісною власністю. Таким чином, вважає, що відповідачі, перш ніж заявляти вимогу про його виселення з будинку, зобов`язані відшкодувати йому вкладені кошти, що по збережених квитанціях складають понад 50000 грн, а якщо таких коштів не має для негайного повернення ОСОБА_2 , то останній не заперечує звернути стягнення на вказану суму на частину будинку по АДРЕСА_1 .

У заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що в 2003 відповідачка ОСОБА_4 заволоділа всім майном по АДРЕСА_1 , отримавши свідоцтво про право на спадщину про право власності на це майно в державного нотаріуса Городенківської районної нотаріальної контори Панькова Д.М. Вважає, що дане свідоцтво є частково незаконним та безпідставним, оскільки ним охоплено те майно, яке не було і не могло бути спадковою масою його тестя, бо як мінімум частину нерухомого майна належало йому, позивачу, та його дружині як спільна сумісна власність подружжя, а також як мінімум частина як спільна часткова його, позивача, власність з тестем, тещею і дружиною. Таким чином спадщину відповідачка могла прийняти лише на частину будинковолодіння, яка не перевищує частки. При цьому позовна давність щодо вимоги про визнання свідоцтва про прийняття ОСОБА_4 у спадщину всього будинковолодіння по АДРЕСА_1 підлягає поновленню, бо ОСОБА_2 не знав і не міг знати про зазначене свідоцтво в силу нотаріальної таємниці. В 2009 році позивач закінчив роботи з новостворюваного нерухомого майна, та потрібно було здійснити дії щодо його державної реєстрації, з 2012 по 2014 у нього не получалось здійснити державну реєстрацію, оскільки в інспекції архітектурно-будівельного контролю в усній формі повідомлялось, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 в експлуатацію вже прийнято, повторне прийняття того ж об`єкту в експлуатацію неможливе. Таким чином, судом має бути частково скасовано свідоцтво за 2003 рік про визнання права власності в порядку спадкування на спірне будинковолодіння на ім`я ОСОБА_4 , і як наслідок повинна бути визнана незаконною та безпідставною державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, зроблена на ім`я ОСОБА_4 в Коломийському БТІ від 21.10.2009, а також в результаті цього підлягає визнанню судом недійсним договір від 01.08.2014 дарування будинковолодіння відповідачу ОСОБА_1 , оскільки цим договором подаровано майно, яке відповідачці ОСОБА_4 не належало на праві приватної власності.

Відповідачкою ОСОБА_4 29.09.2016подано запереченняна позовнузаяву ОСОБА_2 ,в якомупросила відмовитив задоволенніпозову якв частиніпервинних вимог,так ізбільшених,у зв`язкуз безпідставністютаких вимог,оскільки ОСОБА_2 не бравучасті успорудженні спірногобудинковолодіння,і завесь часспільного проживанняз нимне було,і немогло бутижодних домовленостейта неукладались ніякіугоди простворення спільногомайна.У 2008-2009роках неюбуло здійсненодокументальне оформленняздійсненої добудови(веранди)до будинкуна існуючійземельній ділянці.Дозвіл надобудову бувнаданий ОСОБА_4 .Вікнянською сільськоюрадою (рішення №23від 12.05.2009р.)Ця добудовабула здійсненавиключно за їїкошти,які воназаощаджувала зпенсійних виплат,а такожіз отриманогонею таїї мамою, ОСОБА_6 майнового паю,виданого сільськогосподарськимвиробничим кооперативом«Вікно».Відповідачка ОСОБА_4 не заперечувалатого факту,що періодично,по мірінеобхідності,проводились певні покращення(дрібніремонти,заміна віконта дверей іт.д.),однак цене вплинулосуттєво назбільшення вартості спірногомайна.Ці витратинесли вонаразом зчоловіком.Вважає,що однихквитанцій танакладних недостатньодля доведенняпонесення позивачемвитрат наспірне майно.Більшість накладнихне містять обов`язковихреквізитів,що унеможливлюєідентифікувати особу,яка бралаучасть угосподарській операції.Тому такінакладні неможуть вважатисяналежними тадопустимими доказами.Також, позивач не довів, що він мав право на спадкове та подароване майно та не навів правових підстав недійсності правочину. Відповідно до вимог чинного законодавства він, як зять спадкодавця ОСОБА_7 не мав права на спадкування спірного майна. Йому, як зятю було відомо про смерть тестя і, якщо він вважав, що має право на спадкування, мав можливість звернутися в нотаріальну контору і подати заяву про прийняття спадщини. Однак цього своєчасно не зробив, і , відповідно, пропустив строк на звернення до суду з такою вимогою. Договір дарування від 01.08.2014, укладений між нею та ОСОБА_1 є правочином, то недійсним його можна визнати тільки за наявності підстав для недійсності правочинів. Спірний житловий будинок з приналежними господарськими прибудовами належав їй, ОСОБА_4 на праві приватної власності, що підтверджено відповідними правовстановлюючими документами. Відповідно до норм цивільного законодавства власник майна має право вільно розпоряджатись належним йому майном, в тому числі і дарувати його.

Відповідачем ОСОБА_1 07.10.2016 подано заперечення на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому просив відмовити в задоволенні позову як в частині первинних вимог, так і збільшених, заявлених до неналежного відповідача, оскільки жодних зобов`язань перед ОСОБА_2 не має., членом його сім`ї ніколи не був, спільно з ним не проживав, не мав спільного побуту, взаємних прав та обов`язків. Права власності на спірне будинковолодіння він набув правомірно, на підставі договору дарування від 01.08.2014. Його мамі ОСОБА_4 будинковолодіння належало на прав приватної власності, яке підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Городенківської районної державної нотаріальної контори Паньковим Д. М 21.10.2009 за реєстровим № 203 та витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим ОКП «Коломийське міжрайонним бюро технічної інвентаризації» від 22.10.2009 за №24215386. Право власності мами ніким не оспорювалось. Відповідно до норм цивільного законодавства власник майна має право вільно розпоряджатись належним йому майном, в тому числі і дарувати його. Крім того, позивач ОСОБА_2 не брав участь у спорудженні будинку. Відповідно до технічного паспорта спірний житловий будинок АДРЕСА_1 з приналежними господарськими прибудовами був побудований моїми батьками мамою ОСОБА_4 та батьком ОСОБА_7 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ще у 1966 року. Земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, загальною площею 0.2206га, була надана його покійному батькові, що підтверджується довідкою Вікнянської сільської ради від 16.09.2016 №580. У 1988 батькові було видане свідоцтво про право власності б/н від 23.12.1988 на будинковолодіння. Після смерті батька спадщину прийняла мама ОСОБА_4 (спадкова справа №675 від 23.12.1997), а згодом, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєструвала право власності на спадкове майно. Ніякого спору щодо спадкового майна у них з мамою та з сестрою не було, і на даний час немає.

18.12.2016 представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 подано заяву про зменшення позовних вимог, зокрема просив виключити з числа доказів накладну б/н від 05.05.2005 на суму 4790 грн, видану від імені підприємця ОСОБА_9 та накладну від 04.08.2011 на суму 8643,50 грн, видану від імені підприємця ОСОБА_10 . Таким чином позовна вимога про стягнення коштів, затрачених на майно, яке набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, зменшена на 13433,5 грн.

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24.02.2017 об`єднано в одне провадження цивільні справи № 342/401/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та № 342/552/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 31.03.2017 в об`єднаній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, та провадження по справі зупинено.

02.07.2018 на адресу Городенківського районного суду Івано-Франківської області надійшов висновок експерта № 43.

13.09.2018 об`єднана цивільна справа надійшла на адресу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 13.09.2018 передана в провадження судді Струтинського Р. Р.

Ухвалою судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2018 відкрито провадження в об`єднаній цивільній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.10.2018 витребувано докази.

17.10.2018 ОСОБА_2 та його представником подано відзив на позов ОСОБА_1 , в якому сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи, що даним позовом ОСОБА_1 хоче позбавити його, ОСОБА_2 житла, що є неприпустимим, оскільки він був членом сім`ї відповідачки ОСОБА_4 .

01.11.2018представник позивача ОСОБА_1 -адвокат ЯремчукМ.Є.у відповідіна відзивзазначила,що ОСОБА_1 набув правовласності наспірне будинковолодінняна підставідоговору дарування,укладеного 01.08.2014між нимі йогомамою ОСОБА_4 ,посвідченого приватнимнотаріусом Городенківськогорайонного нотаріального округуЯшан Р.Р.і зареєстрованогов реєстріза №1143.Договір даруванняє тежправочином інедійсним йогоможна визнатитільки занаявності підставдля недійсностіправочинів.На данийчас договірдарування єдійсним,його незмінено,не скасованота невизнано всудовому порядкунедійсним.Тому немаєпідстав стверджувати,що правовласності ОСОБА_1 набуто незаконно.Також після припиненняправа власностіна спірний житловийбудинок ОСОБА_4 ,членом сім`їякої буввідповідач ОСОБА_2 ,припинилося і правоостаннього накористування спірнимжитлом.Така позиціяпідтверджується правовимвисновком ВерховногоСуду України,наданим у постановівід 05.11.2014р.під часрозгляду справи№ 6-158цс14.Отже вимоги ОСОБА_1 є законними та обгрунтованими. Наведена у відзиві практика Європейського суду з прав людини не спростовує вимог позивача, оскільки обставини справ, по яких ухвалювались наведені рішення, не є ідентичними з обставинами нашої справи.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

22.09.2021 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Яремчук М. Є. подано заяву про розгляду справи без участі сторони позивача.

01.10.2021 представник ОСОБА_2 ОСОБА_8 надав письмові додаткові пояснення щодо заявлених вимог, просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 93000 грн за покращення споживчих властивостей житла, в яке ОСОБА_2 був законно вселений, прожив в ньому понад 25 років, з якого ОСОБА_1 висловив бажання виселити його, що єдине можливе лише з одночасним відшкодуванням ОСОБА_2 зазначеної суми.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08.02.2022 витребувано з Коломийського відділу ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області витяг з реєстру про державну реєстрацію смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03.03.2022 витребувано з Городенківського відділу ДРАУС у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного МУ МЮ (Івано-Франківськ) витяг з реєстру про державну реєстрацію смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2022 зупинено провадження у справі до залучення до участі в справі правонаступника померлої відповідачки ОСОБА_4 .

Ухвалою Тисменицького районногосуду Івано-Франківськоїобластівід 04.11.2022 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Тисменицькогорайонного судуІвано-Франківськоїобластівід 27.12.2022 витребувано у державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори інформацію щодо спадкоємців ОСОБА_4 та копію спадкової справи.

Ухвалою Тисменицького районногосуду Івано-Франківськоїобластівід 27.06.2023 до участі в справі залучено правонаступника померлої відповідачки ОСОБА_1

ОСОБА_1 є єдиним відповідачем у даній справі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явились, у поданій суду заяві представник позивача просила справу розглянути у відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явились, у поданій суду заяві представник відповідача просив справу розглядати за відсутності сторони відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, приходить до наступного.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Установлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.10.2009 єдиним власником будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 (т.2, а.с. 56)

У 1993 році ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_11 , і сім`я прийшла проживати у спірне будинковолодіння в АДРЕСА_1 .

Згідно рішення виконавчого комітету Вікнянської сільської ради № 23 від 12.05.2009 ОСОБА_4 надано дозвіл на оформлення документації на побудовані господарські споруди - веранду до житлового будинку, та зобов`язано останню оформити в архітектурно-планувальному бюро відділу містобудування і архітектури райдержадімінстрації будівельний паспорт на побудовані господарські будівлі (т. 2, а.с.49).

Згідно договору дарування від 01.08.2014 ОСОБА_4 подарувала будинковолодіння АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_1 (т.1, а.с.59).

Позивач ОСОБА_2 вважає, що вказаний договір дарування житлового будинкупо АДРЕСА_1 є недійсним, та йому належить 1/3 частина цього будинковолодіння. Посилаючись на те, що з 1993 року він проживав у цьому будинковолодінні в якості зятя та приймав участь у покращенні стану будинковолодіння, проводив добудову веранди, перебудову стайні, влаштував огорожу, замінив двері, вікна, провів ремонт житлових кімнат.

Однак твердження ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2206 га по АДРЕСА_1 надавалась покійному ОСОБА_7 , який у 1966 році разом з дружиною ОСОБА_4 побудували спірне будинковолодіння. Тобто станом на 1993 рік, коли ОСОБА_2 прийшов проживати в указане будинковолодіння, майно вже було створено подружжям ОСОБА_12 .

Участь ОСОБА_2 у проведенні ряду робіт, з його слів: заміна дверей та вікон будинку, внутрішній ремонт та переобладнання жилих кімнат, перебудова господарських споруд, літньої кухні, встановлення огорожі, не створює у нього права власності на 1/3 частину будинковолодіння, яке належало ОСОБА_4 .

Долучені ОСОБА_2 до матеріалів справи квитанції та накладні (т. 2, а.с.2-23) не підтверджують понесення ним власних коштів, і саме на спірне майно. Суд зауважує, що накладна та квитанція на цеглу виписані 16.10.1992, тобто ще до того як ОСОБА_2 прийшов проживати в будинковолодіння, а також вартість цегли вказана у карбованцях, як і в накладній і квитанції на листи шиферу від 20.05.1993. Однак ОСОБА_2 самостійно, без будь-якого обґрунтування оцінив зазначені будівельні матеріали у 10000 грн.

Також дві накладні, а саме: від 05.05.2055 б/н на придбання вагонки, лінолеуму, пластику на суму 4790 грн (т.2, а.с.15), від 04.08.2011 на придбання труби, кутника, прута, цементу та ін. матеріалів на суму 8643,50 грн (т.2, а.с. 18) є підробленими, що підтверджується вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2017 (т. 3, а.с.166-167).

Шлюб між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано згідно рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2013 (т.2, а.с.68-69), в даному рішенні встановлено, що сторони спільно не проживали з 19.04.2011. Таким чином, будівельні матеріали згідно накладної № 586 від 29.07.2011, накладної б/н від 07.06.2012, накладної б/н від 22.11.2012, накладної б/н від 18.05.2012, накладної б/н від 14.06.2013, накладної № 8 від 11.05.2012 ОСОБА_2 купляв на власний розсуд, і до спільного майна не має відношення, також накладна з квитанціє від 17.07.2001 видані на прізвище ОСОБА_13 .

Твердження позивача ОСОБА_2 про те, що він покращив спірне будинковолодіння в 2009 році, проводив реконструкцію будівлі, спростовується висновком експерта № 43 від 26.05.2018 (т.3, а.с.102-124), згідно якого вартість нерухомого майна (будівель та споруд), що знаходилось за адресою АДРЕСА_1 , що існувало на момент 19 жовтня 1993 (по об`єму загальної (усієї) забудови на вказану дату, але на нинішні ціни) становить 482171 грн; вартість нерухомого майна (будівель та споруд) по об`єму загальної (усієї) забудови на дату проведення експертизи та в нинішніх, становить 459494 грн; вартість новоствореного об`єму забудови після 19 жовтня 1993 (в частині будівель і споруд без земельних поліпшень, які належать до будівель та приміщень, призначених для виконання спеціальних технічних функцій колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо) по АДРЕСА_1 , в поточних цінах, становить 102630 грн; вартість будівель і споруд, які були побудовані до 19 жовтня 1993, із врахуванням їх технічного стану станом на цю дату, але в цінах на час проведення експертизи становить 482171 грн. Як вбачається з матеріалів інвентарної справи та за результатами проведеного огляду встановлено, що технічний стан об`єктів, які входять в склад будівель і споруд побудованої до 1993 року станом на даний час не покращився, а їх фізичний знос, за даними інвентарної справи (в 2009-2017 роках) становить, а саме: житлового будинку (літ.А)- 45%, (в т. ч. веранди (літ.А1)- 15%), літньої кухні (літ.Б)- 40%, стодоли (літ.В)-40%, стайні (літ.Г)-40%, навісу (літД)-50%, сараю (літ.Ж)-30%, сараю (літ.З)-30%, сараю (літ.І)- 30%. Технічний стан, який характеризується фізичним зносом, є складовою вартості, і те, що технічний стан об`єктів нерухомості побудованих до 1993 року не покращився (отже об`єкти не підлягали своєчасному ремонту та відповідному догляду) їх вартість станом на даний час зменшилась порівняно з попередніми періодами. На даний час, з врахуванням їх теперішнього технічного стану та з врахуванням вартості новоствореного об`єму забудови після 19 жовтня 1993, всього вартість становить 459494 грн (в тому числі вартість новоствореного об`єму забудови після 19 жовтня 1993 року складає 102630 грн. Отже, з цього слідує, що в цінах на даний час, вартість об`єктів побудованих до 1993 року ( в тому стані в якому перебували на цю дату) є більшою ніж на даний час вартість всіх будівель та споруд (як тих, що побудовані до 1993 так і після 1993).

З огляду на викладене, позовна вимога ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 93000 грн за покращення споживчих властивостей житла до задоволення не підлягає, як і не підлягає до задоволення вимога про визнання незаконним та скасування свідоцтва за 2003 рік про право власності в порядку спадкування, видане ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_2 не мав права на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 , та не навів правових підстав незаконності вказаного правовстановлюючого документу.

Щодо визнання недійсним договору дарування від 01.08.2014 слід зазначити, що недійсність правочину можна визнати тільки за наявності підстав для недійсності правочинів.

Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України для чинності правочину, його зміст не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п`ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України.

Правомірність є конституційною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

Відповідно до п.3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути пред`явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів, а саме однією зі сторін або заінтересованою особою, тобто права яких вже були порушені на момент вчинення правочину.

Позивач ОСОБА_2 не є стороною оспорюваного правочину, і крім того у своїй позовній заяві не вказав в чому полягає порушення його права оспорюваним правочином, тому, відповідно, не має права на звернення в суд з такою вимогою.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Що стосується клопотання сторони відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_2 слід зазначити, що сплив позовної давності є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.

В даному випадку суд прийшов до висновку, що заявлені ОСОБА_2 всі позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, тому в задоволенні позову слід відмовити саме з цієї підстави.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 згідно договору дарування від 01.08.2014 є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

У даному будинковолодінні на даний час проживає відповідач ОСОБА_2 , який не є членом сім`ї ОСОБА_1 , та який вселився та зареєструвався у ньому при житті попереднього власника будинку ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу в користуванні його ж власністю, зокрема, не допускає його в будинок, не віддає ключі від вхідних дверей, що підтверджується актами, складеними сільським головою с. Вікно Городенківського району Івано-Франківської області та ст. ДІМ Городенківського РВ УМВС від 05.02.2015, 16.03.2015, 25.04.2015 (т.1, а.с.17-19). Також, не заперечував таких обставин і сам відповідач ОСОБА_2 , оскільки вважає себе власником будинку.

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.11.2014 у справі № 6-158цс14, яка згідно ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, з урахуванням того, що право відповідача ОСОБА_2 на користування спірним будинковолодінням було похідним від прав попереднього власника ОСОБА_4 , право власності якої припинилось у зв`язку з укладенням договору дарування в 2014 році на користь ОСОБА_1 , тому право на житло у відповідача теж припинилося. Судом не встановлено обставин, що позивач як власник майна надавав згоду на проживання ОСОБА_2 у своєму будинку.

Таким чином, ураховуючи, що відповідач проживає в будинку позивача без його згоди, чинить перешкоди у користуванні власністю, чим порушує право позивача на користування та розпорядження належним майном, вказане порушене право власника підлягає захисту, а відтак, вимога позивача про усунення перешкод у користуванні будинковолодінням шляхом виселення відповідача є законною, обґрунтованою, є способом захисту його прав як власника, тому підлягає до задоволення.

З відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн(т.1, а.с.1), та 121,80 грн судового збору за забезпечення позову (т.1, а.с.88).

На підставі наведеного, відповідно до ст. 203, 204, 215, 319, 328, 383, 391 ЦК України, ст. 156 ЖК УРСР, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні правом власності на житловий будинок та виселення задоволити.

Усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловим будинком з приналежними господарськими спорудами та земельною ділянкою площею 0,226 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 365 (триста шістдесят п`ять) грн 40 коп судових витрат.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення коштів, затрачених на майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності в порядку спадкування, визнання незаконним запису в книзі реєстрації права власності на нерухоме майно Коломийського БТІ про реєстрацію права власності на будинковолодіння, про зобов`язання Коломийського БТІ внести запис про анулювання попередньо зробленого запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно, про визнання недійсним договору дарування та про зобов`язання виконати судове рішення, повернувши приватному нотаріусу Яшан Р. Р. правовстановлюючий документ про цей факт - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Адвокат Яремчук Марія Євстахіївна, вул. Вагилевича, 8/1, м. Івано-Франківськ.

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник- ОСОБА_8 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 09.11.2023.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ