Ухвала

від 09.11.2023 по справі 947/27238/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/27238/23

Провадження № 2/947/4130/23

УХВАЛА

09.11.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Утсонія» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2023 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Утсонія» про стягнення грошових коштів в розмірі 3000 доларів США.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01.09.2023 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомлення сторін по справі.

У судове засідання призначене на 09.11.2023 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оглянувши матеріали справи суд дійшов до наступного.

Так, відповідно до ч. 1ст. 125 Конституції України, ч. 1ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.

Параграфом 3 глави 2 Розділу І передбачено види територіальної юрисдикції, а саме: підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд або суддя (ст.26); підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст.27); підсудність справза виборомпозивача (ст.28); підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (ст. 29); виключна підсудність (ст.30).

За загальним правилом, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.2 ст. 27 ЦПК України).

Як вбачається, під час постановлення ухвали суду від 01.09.2023 року про відкриття провадження по справі, підсудність цієї справи було встановлено на підставі ч.2 ст. 27 ЦПК України, а саме за місцем зареєстрованого місця знаходження відповідача ТОВ «Утсонія, за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушка, 29.

Однак, з позову вбачається, що предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 3000 доларів США, переданих за попереднім договором від 24.07.2023 року, предметом якого є нерухоме майно земельна ділянка, загальною площею 0,0378 га, з кадастровим номером 5123755800:01:003:4742, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннямист.181 ЦК Українидо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Пунктом 27постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об`єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей181,190та191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред`являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, а також стосуються позовів щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно, тощо.

Віднесення позовів до виключної підсудності здійснюється, виходячи із критерію їх виникнення з приводу нерухомого майна, навіть коли вимоги не заявлені безпосередньо відносно самого нерухомого майна.

Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майном», а тому правило вищевказаних норм розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги заякими стосуютьсянерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Cловосполучення з приводу нерухомого майна необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що предметом позову в цій справі є вимоги що стосуються нерухомого майна, а відтак до зазначеної справи підлягають застосуванню правила підсудності справи у відповідності до ч.1 ст. 30 ЦПК України.

Частиною 16 статті 28 ЦПК України передбачено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленоїстаттею 30цього Кодексу.

З урахуванням того, що нерухоме майно, щодо якого пов`язані вимоги в цій справі, у відповідності до адміністративно територіального поділу відносні до смт. Таїрове, Одеського району, колишнього Овідіопольського району Одеської області, суд вважає, що справа не підсудна Київському районному суду міста Одеси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Приймаючи вищевикладене, оскільки справа Київському районному суду міста Одеси не підсудна, суд вважає, що цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Утсонія» про стягнення грошових коштів, слід передати у відповідності до вимог п.1. ч.1 ст.31ЦПК України на розгляд до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції суд, встановлений законом викладена Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України. Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію суд, встановлений законом: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Згідно ч.2 ст. 32 ЦПК України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 27, 28, 31 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Передати цивільну справу №947/27238/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Утсонія» про стягнення грошових коштів, до Овідіопольського районного суду Одеської області, за територіальною юрисдикцією.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Передачу справи на розгляд іншому суду здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження.

Головуючий Калініченко Л. В.