Рішення

від 07.11.2023 по справі 472/513/23

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/513/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2023 року смт Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Скрипник О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

В позові позивач ОСОБА_2 зазначила, що 19 жовтня 2018 року між нею та ОСОБА_1 було укладено шлюб. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.

Відповідач з грудня 2022 року не приймає участі в утриманні дитини. Дитина знаходиться на її забезпеченні. Відповідач виділяє кошти на дитину лише 4 дні на місяць, а саме в той часі, коли забирає її до себе додому, усі іграшки, які дарує дитині залишає в себе. Забезпечення соціально-побутових умов, лікування ті іншого матеріального забезпечення дитини покладається повністю на неї.

Відповідач працює прокурором окружної прокуратури міста Миколаєва та має постійний дохід. Просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання доньки в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 13 червня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

04 липня 2023 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позивачка просить стягнути з нього на її користь аліменти на утримання їхньої доньки у розмірі частки всіх видів доходів щомісяця, зазначаючи, що донька нібито проживає з нею. Проте, з січня 2023 року їхня донька проживає з батьками позивачки (бабусею та дідусем) за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є прокурором Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Бузький Бульвар, 15, де протягом поточного року постійно перебувала на робочому місці. Крім того, позивачка винаймає квартиру та фактично проживає також в Центральному районі міста Миколаєва. Позивачка дозволяє йому бачити і забирати доньку лише 4 дні в 4 тижні (через вихідні з другої половини дня п`ятниці до другої половини дня неділі). Як наслідок, позивачка відвідує їхню доньку також 4 дні в 4 тижні (через вихідні з другої половини дня п`ятниці до неділі). Тобто фактично їхня донька проживає з дідусем та бабусею в смт. Веселинове, а з матір`ю, як із батьком, бачиться лише на вихідних. Фактично позивачка не проживає з їхньою донькою, що є безумовно необхідним критерієм відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України. Крім того, так як позивачка залишила доньку жити в смт. Веселинове, що знаходиться на відстані близько 150 км від їхньої домівки, то кожен раз, коли він забирає доньку додому, то він з урахуванням технічного стану автомобіля, витрачає близько 3500 грн. на поїздки. Це ті кошти, які б могли бути витрачені безпосередньо на доньку.

Одним із основних принципів цивільного процесуального права є принципи рівності та пропорційності. Тобто батьки мають витрачати грошові кошти на утримання доньки в рівних частках. Ним, незважаючи на регулярні перепони з боку позивачки, постійно забезпечується гармонійний розвиток доньки. Він займається як фізичним так і психологічним розвитком доньки, а саме тоді, коли забирає доньку до міста Миколаєва, де відвідує зоопарк, дитячі розважальні центри, ходить з нею в кінотеатр, на що й витрачаються і будуть витрачатися грошові кошти. Кожної п`ятниці донька відвідує тренування з дитячої хореографії, які оплачуються ним (100 грн. одне тренування), кожну суботу та неділю відвідує тренування з плавання в басейні "Екватор". Як правило донька займається з тренером (600 грн. тренування), іноді без тренера (490 грн.). У випадку ж стягнення з нього аліментів у розмірі всіх видів доходів щомісяця, сума коштів на утримання ним доньки зросте до кардинально непропорційної суми в порівнянні з коштами, які витрачає позивачка на утримання їхньої доньки, що порушуватиме принцип рівності, а також він не в змозі буде оплачувати всі тренувально-розважальні заклади, які відвідує донька. Отже, стягнення аліментів у розмірі, визначеному позивачем є безпідставними, оскільки принцип справедливості, закладений в основу принципу верховенства права включає в себе рівність батьків, в тому числі і при вирішенні питання утримання дітей. Також у нього є батьки: мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким він допомагає, зокрема фінансово. Батьки є пенсіонерами та особами похилого віку. У матері замінений колінний суглоб на правій нозі, а також вона потребує негайної заміни колінного суглобу на лівій нозі. У зв`язку з чим на даний час оформлюється третя група інвалідності. У випадку ж задоволення позову у такому розмірі, у якому просить позивачка, це унеможливить його допомогу батькам на достатньому рівні.

У випадку задоволення позовних вимог позивачки розмір витрат обох батьків на дитину в місяць буде значно перевищувати прожитковий мінімум для дітей, визначений законодавцем. Сама ж сума у розмірі 6500 грн. щомісяця або 1/6 частина всіх видів доходу буде достатньою для задоволення тих потреб дитини, які забезпечуються безпосередньо позивачкою. Просить суд позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 6500 грн. або 1/6 частки всіх видів доходів щомісяця, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття.

07 серпня 2023 року до суду від позивача ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких остання зазначила, що вона свій позов підтримує повністю та просить його задовольнити. Крім того зазначила, що відповідач у своєму відзиві не заперечує проти того, що дитина знаходиться на її утриманні, проживає разом з нею, її вік та наявність у нього аліментних зобов`язань, а також той факт, що між ними відсутня домовленість щодо сплати аліментів, відсутня угода про сплату аліментів. Відповідач заперечує лише проти розміру аліментів, який вона просить стягнути. Їхня сім`я розпалась через моральне насилля, тиранію зі сторони відповідача відносно неї. Відповідач принижував її як дружину та мати його дитини. Він ніколи не радився з нею у питаннях ведення сімейного бюджету, не давав кошти, коли вона не працювала, а купляв те, що він вважав необхідним. Брати до себе дитину на 4 дні в місяць було його рішенням. Вона ніколи не обмежувала його у спілкуванні з донькою. Відповідач ніколи не допомагав батькам і наразі не допомагає батькам, бо вони отримують пенсії, мають заощадження, власний житловий будинок і дві квартири, у його матері є бізнес вона має перукарню, а батько багато перепродує автомобілі, обидва мають гарний стан здоров`я. Вони не потребують його допомоги, в інакшому випадку стягнули б з нього аліменти в судовому порядку. Також у відповідача є старша сестра, яка також працює у прокуратурі.

24 жовтня 2023 року до суду від позивача ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких вона зазначила, що ніяких доказів того, що ОСОБА_1 забезпечує своїх батьків в розмірі 5000 грн. на місяць суду не надано. Окрім цього у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є донька ОСОБА_7 , яка також як і відповідач працює в органах прокуратури і має можливість забезпечувати батьків та допомагати їм. Батьки відповідача заможні люди, мають нерухомість, а саме - дві квартири, будинок та нежитлове приміщення для бізнесу. Мають земельну ділянку, яка перебуває в оренді, тобто батьки відповідача отримують прибуток у вигляді орендної плати. Мати відповідача є фізичною особою підприємцем, з 2006 року має у власності перукарню, яка працює і сьогодні. Їй незрозуміло, чому ОСОБА_1 надає суду фото і відео проведення часу з донькою, а також купівлю продуктів харчування і іграшок. Ще при поданні позову нею було зазначено, що донька перебуває у відповідача 4 дні на місяць і останній виділяє кошти на дитину лише в ці дні, коли забирає її до себе. Всі іграшки, які дарує дитині, залишає в себе. Забезпечення соціально-побутових умов, лікування та іншого матеріального забезпечення дитини покладається повністю на неї. Також, відповідачем 08.10.2023 року було надано їй під розписку 40000 гривень в якості аліментів, починаючи з червня місяця, щоб дана сума з нього не стягувалась виконавчою службою.

02 листопада 2023 року до суду від позивача ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких вона зазначила, що скріншоти, які надає відповідач не є доказами витрат саме на їхню доньку. Вона цих речей не бачила у дитини. З цих доказів неможливо встановити покупця і цільове призначення речей. Крім того зазначила, що до подачі нею позову про стягнення аліментів, відповідач не витрачався на дитину в таких розмірах, як зазначено в чеках та скріншотах. Не має ніяких доказів того, що відповідач утримує доньку і робить це наразі. Він лише забезпечує її дозвілля в ті дні, коли він бажає її бачити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, але до суду надійшли пояснення, в яких просить розглядати справу у її відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав частково, згоден сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 в розмірі 1/6 (однієї шостої) частки всіх видів його заробітку (доходу).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_1 займається вихованням своєї доньки ОСОБА_8 , купляє доньці все, що їй потрібно, водить до басейну. Бачить доньку 4 дня на місяць та в період цього часу утримує її. Протягом літа донька була у нього, а саме тоді, коли ОСОБА_9 був у відпустці, та весь цей час донька була з ним. Вона є пенсіонеркою та інвалідом 3 групи безстроково, отримує пенсію в розмірі 2800 гривень, а тому її син допомагає їй, а саме - надає допомогу приблизно в сумі 5000 грн. на місяць на придбання ліків. Крім того зазначила, що її чоловік ОСОБА_6 є також пенсіонером та отримує пенсію 2000 грн., він є приватним підприємцем, але ніякого доходу не отримував.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що його син ОСОБА_1 займається вихованням своєї доньки ОСОБА_8 , тобто виконує свої батьківські обов`язки. Він бачиться з донькою 4 дні на місяць. В період відпустки ОСОБА_1 донька перебувала з ним два тижні. Дійсно ОСОБА_1 допомагає їм, а саме - надає допомогу в розмірі 5000 грн.. Він є пенсіонером, отримує пенсію, але підробляє водієм та отримує приблизно дохід до пенсії в розмірі від 1000 грн. до 1500 грн. на місяць.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що знайомий з сім`єю ОСОБА_11 , оскільки вони товаришували сім`ями. ОСОБА_9 приділяє багато уваги доньці, водить її на гуртки, купляє іграшки, 4 дні на тиждень він її забирає до себе. Зі слів ОСОБА_1 він знає, що він також допомагає своїм батькам.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що ОСОБА_1 постійно проводить час з донькою ОСОБА_8 , займається її розвитком та вихованням. Знає, що у ОСОБА_13 є мати, яка є інвалідом 3 групи, тому він періодично допомагає батькам в утриманні, як продуктами харчування так і фінансово, він це бачив неодноразово.

Суд вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Миколаївському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що складено відповідний актовий запис № 716 від 19.10.2018 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 19 жовтня 2018 року.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16 січня 2020 року Корабельним районним у місті Миколаєві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 13 грудня 2022 року № 4813-7001663217 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_1 (а.с. 7).

З довідки, виданої виконавчим комітетом Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 13 грудня 2022 року № 4813-7001663231 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3ст. 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно дост. 141Сімейного кодексуУкраїнимати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно дост. 8 Закону України "Про охорону дитинства"кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: станздоров`ята матеріальнестановище дитини; станздоров`ята матеріальнестановище платникааліментів; наявністьу платникааліментів іншихдітей,непрацездатних чоловіка,дружини,батьків,дочки,сина; наявністьрухомого танерухомого майна,грошових коштів; доведеністягувачем аліментіввитрати платникааліментів,у томучислі напридбання нерухомогоабо рухомогомайна,сума якихперевищує десятикратнийрозмір прожитковогомінімуму дляпрацездатної особи,якщо платникомаліментів недоведено джерелопоходження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлено: з 1 січня 2272 гривні.

В судовому засіданні також встановлено, що мати відповідача ОСОБА_4 є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААг № 508002.

Відповідно до медичної картки амбулаторного хворого на ОСОБА_4 , останній призначено лікування у вигляді прийому медичних препаратів, зокрема моваліс, діклотол, вольтарен емельгель, мовекс актив, мовекс комфорт.

Також, батьки відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є непрацездатними особами.

Обов`язок повнолітніх дітей піклуватись про своїх непрацездатних батьків закріплено в ст. 51 Конституції України, яка знайшла своє відображення і в Сімейному кодексі України (глава 17 статті 202-206).

Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України право на утримання виникає, якщо батьки є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги (тобто батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв`язку із відсутністю пенсій чи їх низького розміру, а також у зв`язку із відсутністю у них інших джерел існування).

При цьому, непрацездатні громадяни особи, які досягли встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або особи з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Вважається, що повнолітні діти виконують свої обов`язки щодо утримання непрацездатних батьків добровільно. Разом з цим батьки та діти можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам законодавства та моральним засадам суспільства (частина перша статті 9 Сімейного кодексу України).

В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 доведено те, що він утримує своїх непрацездатних батьків, які перебувають на пенсії, а також матір, яка є особою з інвалідністю.

Зазначене підтверджується показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (батьків відповідача), допитаних в судовому засіданні, які зокрема вказали, що відповідач дійсно надає фінансову допомогу своїм непрацездатним батькам. Натомість позивачкою ОСОБА_2 зворотного в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами.

Слід зазначити, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 348303684 від 27.09.2023 року на ОСОБА_6 вбачається, що останній має у власності житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_3 , та квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 66-67 т. 2).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 348303665 від 27.09.2023 року на ОСОБА_4 вбачається, що остання має у власності квартиру, розташовану в АДРЕСА_5 ; земельну ділянку кадастровий номер 4822383600:01:000:0341 площа 1.7266 га розмір частки 1/3; земельну ділянку кадастровий номер 4822383600:01:000:0340 площа 5.6378 га, розмір частки 1/3; земельну ділянку кадастровий номер 4822383600:01:000:0345 площа 0,85 га, розмір частки 1/1; земельну ділянку кадастровий номер 4822383600:01:000:0344 площа 2.75 га, розмір частки 1/1; земельну ділянку кадастровий номер 7423883500:02:001:0369 площа 3.2417 га, розмір частки 1/1; земельну ділянку кадастровий номер 7423883500:02:001:0907 площа 1.5569 га, розмір частки 1/1; земельну ділянку кадастровий номер 4824882600:09:006:0015 площа 8.0673 га, розмір частки 1/1; кімнату в гуртожитку АДРЕСА_6 , форма власності спільна часткова 1/2; житловий будинок розташований в АДРЕСА_7 , частка власності 1/1; нежитлові приміщення перукарні, розташована за адресою АДРЕСА_8 , розмір частки 1/1 (а.с. 69-74 т. 2).

Вказаний вище доказ щодо наявності нерухомого майна у ОСОБА_4 , наданий позивачкою ОСОБА_2 , суд вважає недостатнім в розуміні ст. 80 ЦПК України, оскільки згідно з параметрами запиту пошук інформації здійснювався за частковим співпаданням, а саме відсутній РНОКПП фізичної особи, що не дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Також, згідно відповіді № 255735 від 04.10.2023 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_4 зареєстрована як підприємець (а.с. 58-59 т. 2). Згідно відповіді № 255755 від 04.10.2023 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 зареєстрований як підприємець (а.с. 60-61 т. 2).

Відповідно до інформації, що надана начальником Веселинівської державної податкової інспекції Головного Управління Державної податкової служби у Миколаївській області Зайцевим О. за № 9082/5/14-29-28-01 від 23.10.2023 року про отримані доходи громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , встановлено, що стосовно ОСОБА_6 за 2023 рік відсутня інформація про доходи останнього, в свою чергу ОСОБА_4 за 2023 рік отримала дохід в розмірі 6792,67 грн. від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю, лізингу, оренди, суборенди та інш. (а.с. 158-160 т. 2).

Разом з тим на переконання суду зазначений вище дохід не є таким, який значно поліпшує фінансове становище непрацездатної особи (пенсіонерки) та особи з інвалідністю ОСОБА_4 та в змозі забезпечити їй гідне існування при наявності запиту останньої на постійне лікування і потребу у зв`язку з цим в додатковій матеріальній допомозі. Зворотне позивачкою ОСОБА_11 також не доведено належними та допустимими доказами.

А тому, зважаючи на вказане, суд приймає доводи відповідача ОСОБА_1 щодо утримання ним непрацездатних батьків. І хоча такий його обов`язок, визначений в ст. 51 Конституції України та в ст. 202 СК України, не є абсолютним, проте він виконується відповідачем добровільно, а тому у даному випадку враховується судом як обставина, яка впливає на визначення розміру аліментів у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 182 СК України.

Крім вказаного вище, слід також зазначити, що судом також не беруться до уваги і докази, надані відповідачем ОСОБА_1 щодо здійснення витрат на утримання доньки під час періодичного (чотири дні на місяць) з нею спілкування та проживання за місцем свого мешкання в м. Миколаєві (на одяг, їжу, іграшки, фізичний розвиток, дозвілля та таке інше), оскільки такі витрати є як його правом так і обов`язком по відношенню до неповнолітньої дитини. При цьому, зазначені витрати не є гарантованими в їх періодичності і постійному отриманні донькою у майбутньому.

Суд дослідивши всі обставини справи, із врахуванням позиції позивача та відповідача, з урахуванням матеріального становища доньки та стану її здоров`я, яка проживає зпозивачкою та знаходиться на її утримані, а також стану здоров`я та матеріального становища відповідача, який є батьком доньки ОСОБА_8 , працездатний, і зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, з урахування встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку вважає, що аліменти в розмірі 1/5 (однієї п`ятої) частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 13 червня 2023 року та до досягнення донькою повноліття, є необхідними та достатніми для належного утримання дитини, а позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Такий розмір аліментів буде відповідати інтересам всіх учасників даних правовідносин та засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Тому, необхідно допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок, від сплати якого при зверненні до суду із цим позовом позивач була звільнена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 180 182, 191 Сімейного Кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 простягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти для утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 (однієї п`ятої) частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 13 червня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , судовий збір на користь держави в сумі 1073(однатисяча сімдесяттри)гривні 60(шістдесят)копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 листопада 2023 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський