Рішення

від 01.11.2023 по справі 510/1699/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1699/23

Провадження №2/510/1160/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.23 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка позовні вимоги визнала, щодо їх задоволення не заперечувала, просила розглянути справу у її відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія заповіту від 06.02.2015р., оформленого на ім`я позивача; копія довідки старости с.Лиманське виконкому Ренійської міської ради від 12.04.2021р. про склад сім`ї ОСОБА_3 на день його смерті; копія державного акту серії ЯИ №196492 від 14.01.2010р. на право власності на земельну ділянку земельну ділянку площею 0,1625 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); копія витягу з ДЗК про земельну ділянку від 15.04.2021р.; копія державного акту серії І-ОД №051198 від 21.11.2003р. на право приватної власності на землю земельні ділянки загальною площею 2,15 га, розташовані на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , 14 діл. № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_3 діл. № НОМЕР_4 ), виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копії витягів з ДЗК про земельні ділянки від 14.04.2021р.; копії кадастрових планів земельних ділянок; копія звіту від 11.09.2023р. про проведення експертної грошової оцінки вартості присадибної земельної ділянки; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11.09.2023р.; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження позивача; відповідь завідувачки Ренійської держнотконтори від 19.10.2023р.; копія заяви ОСОБА_1 від 04.06.2018р. про прийняття спадщини за заповітом; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 09.06.2018р. (свідоцтво про право на спадщину не видавалося); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 09.06.2018р. ( є чинний заповіт); копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 09.06.2018р. (дата заведення спадкової справи 09.06.2018р.); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 18.10.2023р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі є сином ОСОБА_3 та був призначений спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 , відповідачка була дружиною нині померлого.

За життя ОСОБА_3 належало майно:

на підставі державного акту серії ЯИ №196492 від 14.01.2010р. на право власності на земельну ділянку земельна ділянка площею 0,1625 га, розташована по АДРЕСА_1 , виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

на підставі державного акту серії І-ОД №051198 від 21.11.2003р. на право приватної власності на землю земельні ділянки загальною площею 2,15 га, розташовані на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , 14 діл. № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_3 діл. № НОМЕР_4 ), виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, 06.02.2015р. склав заповіт на ім`я позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за заповітом. Про це свідчить його заява від 04.06.2018р. про прийняття спадщини, подана нотаріусу. Проте, незважаючи на своєчасне звернення позивача за прийняттям спадщини, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в нього відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідачка у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач.

У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на вищевказані земельні ділянки, про що 11.09.2023р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи позивач надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) правовстановлюючого документу - при видачі свідоцтва про право на спадщину. На копіях (фотокопіях) правовстановлюючого документу проставляється відповідна відмітка «згідно з оригіналом» із зазначенням дати та підпису нотаріуса.

Отже, після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачка на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначив позивач, після смерті ОСОБА_3 у нього були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач також не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину юридично, оскільки його воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у подачі ним заяви про прийняття спадщини, його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подав заяву про прийняття спадщини, прийняв її за заповітом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233-1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на:

земельну ділянку площею 0,1625 га із кадастровим номером 5124181700:02:001:0032, розташовану по АДРЕСА_1 , виділену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно державного акту серії ЯИ №196492 від 14.01.2010р. на право власності на земельну ділянку;

земельні ділянки загальною площею 2,15 га із кадастровими номерами 5124181700:01:002:0087, 5124181700:01:001:0103, розташовані на території Лиманської сільської ради Ренійського району Одеської області (масив № НОМЕР_1 , НОМЕР_6 діл. № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_3 діл. № НОМЕР_4 ), виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії І-ОД №051198 від 21.11.2003р. на право приватної власності на землю,

що належали ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Вячеслав ДУДНИК