Рішення

від 07.11.2023 по справі 510/1709/23

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1709/23

Провадження № 2/510/1166/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.23 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивачка на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія довідки старости Орлівського старостинського округу виконкому Ренійської міської ради від 04.08.2023р. про склад сім`ї ОСОБА_3 на день його смерті; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про народження відповідача; копія виписки з погосподарської книги №7 (2016-2023р.р.) виконавчого комітету Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про належність домоволодіння ОСОБА_3 ; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , оформленого на ім`я ОСОБА_3 ; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості житлового будинку та присадибної земельної ділянки від 10.08.2023р.; копія державного акту серії ОД №097398 від 20.10.2004р. на право власності на земельну ділянку земельні ділянки загальною площею 2,16 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; копія Інформації ДЗК про право власності та речові права на земельні ділянки від 16.08.2023р.; копія постанови нотаріуса від 11.08.2023р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії; відповідь завідувачки Ренійської державної нотаріальної контори від 24.10.2023р.; копія заяви ОСОБА_1 від 07.03.2023р. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 23.10.2023р. (дата заведення спадкової справи 15.03.2023р.).

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є вдовою нині померлого ОСОБА_3 , відповідач є його сином. За життя ОСОБА_3 належало майно:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 на підставі даних виписки з погосподарської книги №7 (2016-2023р.р.) виконавчого комітету Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області;

-земельні ділянки загальною площею 2,16 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ОД №097398 від 20.10.2004р. на право власності на земельну ділянку.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом. Про це свідчить копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 23.10.2023р. (дата заведення спадкової справи 15.03.2023р.).

Незважаючи на своєчасне звернення позивачки за прийняттям спадщини, оформити її в повному обсязі неможливо у зв`язку із тим, що в неї були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідач у справі на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформила позивачка.

У нинішній час, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину (на житловий будинок та земельні ділянки), їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказані спадкові об`єкти.

Необхідні нотаріусу документи позивачка надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачем не було оформлено, він не в змозі отримати дублікати державних актів про право власності на землю.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Отже, після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на житловий будинок та земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач її не прийняв та на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємицею першої черги за законом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою, але оформити право на спадщину не вдалося. Як зазначила позивачка, після смерті ОСОБА_3 у неї були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові житловий будинок та земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у подачі нею заяви про прийняття спадщини, її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на будинок, земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, прийняла її за законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на житловий будинок та земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 ;

-земельні ділянки загальною площею 2,16 га із кадастровими номерами 5124183600:01:005:0008, 5124183600:01:001:0001, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту серії ОД №097398 від 20.10.2004р. на право власності на земельну ділянку,

що належали ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник