Рішення

від 18.10.2023 по справі 908/2019/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/181/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023 Справа № 908/2019/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА "ЕНЕРГОСИСТЕМИ" (електрона пошта: info@askue.net; вул. Зої Космодем`янської, буд. 10, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 35764186)

До відповідача: Комунального підприємства "ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС" Запорізької міської ради (електронна пошта: reception.zrs@zp.gov.ua; вул. Добролюбова, буд. 23-А, м.Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 22144952)

про стягнення 225 776,63 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бєлан С.В., ордер серії АР № 1127876 від 13.03.2023, посвідчення №ЗП001559 від 09.02.2018, свідоцтво ЗП001559 від 09.02.2018, адвокат;

від відповідача: Яковенко В.І., ордер серії АР №1132674 від 23.08.2023 (посвідчення адвоката України №ЗП002361 від 12.09.2019);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

20.06.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА "ЕНЕРГОСИСТЕМИ" до Комунального підприємства "ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС" Запорізької міської ради про стягнення 225 776,63 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2023 справу №908/2019/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2019/23 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.07.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 24.07.2023 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 23.08.2023 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

Ухвалою від 23.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.10.2023 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 03.10.2023 судом оголошено перерву до 18.10.2023 об 10 год. 30хв.

В судовому засіданні 18.10.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що у позов заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості 225 776,63 грн. за договором поруки №17/09 від 17.09.2020. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 544, 546, 553-556, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173-175, 193, 202 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмове клопотання від 17.10.2023 про зменшення витрат судового збору на підставі статті 130 ГПК України, у зв`язку з тим, що відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОКУС ЛТД» (далі - Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА «ЕНЕРГОСИСТЕМИ» (далі - Поручитель) та Комунальним підприємством «ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС» ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - Боржник) укладено договір поруки №17/09, відповідно до пункту 1.1 якого передбачено, що у порядку та на умовах, визначених цим договором, Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання Боржником його зобов`язань перед Кредитором, що виникли за договором від 12.05.2020 №12, укладеним між ПАТ «Запоріжжяобленерго», Кредитором та Боржником (далі - Основний договір), у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником названих зобов`язань.

У разі порушення Боржником обов`язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники (п. 1.2).

В свою чергу, за умовами «Основного договору» - договору поруки №12 від 12.05.2020 ТОВ «КРОКУС ЛТД», як поручитель, зобов`язувалось відповідати перед ПАТ «Запоріжжяобленерго», як кредитором, за виконання КП «Запоріжремсервіс» ЗМР, як боржником, зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №14445 від 01.11.2017 у сумі 303776,63 грн. (залишок за 2018 рік), укладеного між ПАТ «Запоріжжяобленерго» (в особі ЗМЕМ) та КП «Запоріжремсервіс» ЗМР, у випадку невиконання або неналежного виконання останнім названих зо бов`язань.

В пункті 2.1 договору поруки №17/09 від 17.09.2020 сторони погодили, що під основним договором в цьому Договорі розуміють Договір від 12.05.2020 №12, укладений між Кредитором (в основному договорі іменується «Поручитель»), Боржником (в основному договорі іменується «Боржником») та ПАТ «Запоріжжяобленерго» (в основному договорі іменується «Кредитор»). Так, за умовами Основного договору Кредитор у якості Поручителя сплатив ПАТ «Запоріжжяобленерго» суму 225 776,63 грн., в т.ч. ПДВ замість Боржника.

Права Кредитора, відповідно, перейшли до ТОВ «КРОКУС ЛТД» від ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору поруки Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором, як солідарні боржники за своєчасну оплату відповідно до Основного договору на суму 225 776,63 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 4.1 договору поруки №17/09 від 17.09.2020, у випадку невиконання зо бов`язань Боржником за основним договором, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, при цьому Кредитор вправі вимагати виконання зобов`язань як від усіх Сторін спільно, так і від кожної окремо, при чому як цілком, так і в частині боргу. Якщо Поручитель або Боржник не задовольнить вимогу Кредитора у повному обсязі, то інша сторона (відповідно Боржник або Поручитель) несе перед Кредитором відповідальність у розмірі невиконаного зобов`язання і в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи оплату заборгованості, пені, трьох процентів річних та інфляції.

Відповідно до п. 4.2 цього ж договору поруки Поручитель зобов`язаний у разі порушення Боржником обов`язку щодо своєчасної сплати 225 776,63 грн. за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок Боржника перед Кредитором в 5 денний строк з дня отримання письмової вимоги Кредитора.

Відповідно до п. 4.5 договору поруки №17/09 від 17.09.2020 р. до Поручителя, який вико нав обов`язок за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього договору, переходять усі права Кредитора щодо цього обов`язку за основним договором. Боржник зобов`язаний виконати зобов`язання перед Поручителем протягом 20 календарних днів від дати одержання Боржником від Поручителя повідомлення про виконання обов`язку Поручителем перед Кредитором.

За умовами пунктів 5.1 та 5.2 договору поруки №17/09 від 17.09.2020 р., у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується «порушення Договору»), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Пунктом 6.1 цього ж договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2020, але не раніше виконання Сторонами всіх фінансових зобов`язань одна перед одною.

Отже, відносини, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору поруки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, спла тити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

З огляду на умови укладеного сторонами договору поруки №17/09 від 17.09.2020 р., він за своєю правовою природою є договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання бор жником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено до говором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений догово ром або законом.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

На виконання умов договору поруки №17/09 від 17.09.2020, ТОВ «КРОКУС ЛТД» листом від 17.09.2020 за вих. №17/09 звернулось до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР та ТОВ «НВФ «Енергосистеми» з проханням виконати зобов`язання за вказаним договором.

У зв`язку з невиконанням КП «Запоріжремсервіс» ЗМР свого обов`язку щодо своєчасної сплати 225 776,63 грн. за основним договором, 24.09.2020 ТОВ «НВФ «Енергосистеми» відповідно до умов договору поруки №17/09/01 від 17.09.2020 перерахувало на поточний рахунок ТОВ «КРОКУС ЛТД» грошові кошти в сумі 225 776,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням №467 від 24.09.2020.

Крім того, виконання ТОВ «НВФ «Енергосистеми» своїх зобов`язань за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 підтверджується листом ТОВ «КРОКУС ЛТД» від 29.09.2020 №29/09.

Листом від 12.11.2020 р. за вих. №Е8-ОМ-20-299 ТОВ «НВФ «Енергосистеми» повідомило КП «Запоріжремсервіс» ЗМР про виконання ТОВ «НВФ «Енергосистеми» своїх зобов`язань замість КП «Запоріжремсервіс» ЗМР перед ТОВ «КРОКУС ЛТД» за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 щодо оплати 225 776,63 грн. та попросило КП «Запоріжремсервіс» ЗМР компенсувати ТОВ «НВФ «Енергосистеми» обсяг виконаного зобов`язання в сумі 225 776,63 грн. з ПДВ.

Однак, вказаний лист ТОВ «НВФ «Енергосистеми» залишився без відповіді та будь-якого реагування з боку КП «Запоріжремсервіс» ЗМР.

Крім того, на лист ТОВ «НВФ «Енергосистеми» від 27.01.2022 за вих. №Е8-ОМ-22-015 стосовно сплати заборгованості КП «Запоріжремсервіс» ЗМР на користь ТОВ «НВФ «Енергосистеми» в сумі 349703,64 грн. за двома договорами поруки (в т.ч. 225776,63 грн. за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 р.) КП «Запоріжремсервіс» ЗМР листом від 14.02.2022 р. №376/01-05 на дало відповідь, відповідно до якої повідомило про свою складну фінансову ситуацію та відсутність реальної можливості погасити заборгованість у 2021 році. Також в цьому листі КП «Запоріжремсервіс» ЗМР повідомило про ймовірність виходу підприємства з фінансової кризи у 2023 році та прагнення КП «Запоріжремсервіс» ЗМР сплатити заборгованість перед ТОВ «НВФ «Ене ргосистеми» у найкоротший термін.

Супровідним листом від 03.02.2023 р. за вих. №Е8-ОМ-23-010 ТОВ «НВФ «Енергосистеми» надіслало на адресу КП «Запоріжремсервіс» ЗМР акт звірки взаємних розрахунків за двома договорами поруки від 17.09.2020 №17/09/01 та №17/09 станом на 01.01.2023, який з боку останнього залишився без підписання, відповіді та будь-якого його реагування.

Листом від 23.03.2023 за вих. №Е8-ОМ-23-015 ТОВ «НВФ «Енергосистеми» повторно звернулось до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР з проханням виконати свої зобов`язання за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 та сплатити на користь ТОВ «НВФ «Енергосистеми» заборгованість в сумі 225776,63 грн. з ПДВ шляхом перерахування грошових коштів на його поточний рахунок.

На вказаний лист ТОВ «НВФ «Енергосистеми» від 23.03.2023 за вих. №Е8-ОМ-23-015 КП «Запоріжремсервіс» ЗМР надало відповідь листом від 10.04.2023 за вих. №604/01-05, в якому повідомило про введення в Україні воєнного стану та про існування листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих. №2024/02.0-7.1 стосовно можливості віднесення певних обставин до форс-мажорних (обставин непереборної сили).

16.05.2023 ТОВ «НВФ «Енергосистеми» направило на адресу КП «Запоріжремсервіс» ЗМР претензію від 15.05.2023 за вих. №Е8-ОМ-23-024 з вимогою (проханням) сплатити заборгованість за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 в сумі 225 776,63 грн., звернувши увагу на безпідставність і необґрунтованість посилань КП «Запоріжремсервіс» ЗМР на введення в Україні воєнного стану та лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

У відповідь на вказану претензію КП «Запоріжремсервіс» ЗМР листом від 22.05.2023 за вих. №1061/01-05 повідомило ТОВ «НВФ «Енергосистеми» про введення в Україні воєнного стану та існування листа ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Однак, як зазначив позивач, будь-яких конкретних умов щодо сплати заборгованості в розмірі 225 776,63 грн. (строків, сум, тощо) вказаний лист КП «Запоріжремсервіс» ЗМР не містив.

Як вбачається з умов договору поруки №17/09 від 17.09.2020 та змісту вищезазначених документів, строк виконання відповідачем зобов`язань за договором поруки є таким, що настав.

Отже, враховуючи положення частини 2 статті 556 ЦК України та пункту 4.5 договору поруки №17/09 від 17.09.2020, суд зазначає, що виконавши перед ТОВ «КРОКУС ЛТД» грошове зобов`язання КП «Запоріжремсервіс» ЗМР, ТОВ «НВФ «Енергосистеми» набуло права кредитора стосовно відповідача.

КП «Запоріжремсервіс» ЗМР не надано суду належних та допустимих доказів виконання свого зобов`язання зі сплати на користь ТОВ «НВФ «Енергосистеми» грошових коштів в сумі 225776,63 грн.

Таким чином, заборгованість КП «Запоріжремсервіс» ЗМР перед ТОВ «НВФ «Енергосистеми» за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 становить 225 776,63 грн., яка визнана відповідачем у повному обсязі та підтверджується матеріалами справи, отже суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат судового збору на підставі ст.130 ГПК України у зв`язку з визнанням відповідачем позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позивачем при поданні цього позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 3 386,66 грн., визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе 50% судового збору в розмірі 1 693,33 грн. повернути позивачу з Державного бюджету про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору у розмірі 1 693,33 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу розмірі 26 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (ч. 1) За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 2)

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3)

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4)

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з позовної заяви від 19.06.2023, у відповідності до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ТОВ "НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА "ЕНЕРГОСИСТЕМИ" зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи станом на день подання цієї позовної заяви позивач вже фактично поніс витрати в розмірі 3386,66 грн., пов`язані зі сплатою судового збору. Після подання цієї позовної заяви до суду позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн. (за дві зустрічі Адвоката з представниками позивача за адресою позивача: ознайомлення адвоката з необхідними документами та їх аналіз, з`ясування обставин спору та надання представникам позивача відповідей на запитання та відповідних консультацій, розгляд і погодження можливих варіантів та подальших дій; підготовку листа на адресу відповідача щодо сплати на користь позивача заборгованості за договором поруки; підготовку претензії на адресу відповідача щодо сплати на користь позивача заборгованості за договором поруки, в т.ч. з урахуванням відповіді відповідача на вказаний лист позивача; підготовку цієї позовної заяви).

За підготовку відповіді на відзив відповідача, якщо такий буде поданий ним до суду 1-ої інстанції, позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

За участь адвоката у підготовчих судових засіданнях в господарському суді Запорізької області позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. за кожне підготовче судове засідання.

Також позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. за кожне судове засідання, в якому його права та інтереси буде представляти адвокат.

За можливу підготовку адвокатом клопотань, заяв та/або пояснень, в т.ч. з процесуальних питань, позивач очікує додатково понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі від 700,00 грн. до 1200,00 грн. за кожний такий документ.

Всі докази фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, як тих, які вже понесені, так і тих, які він фактично понесе в процесі розгляду справи в суді 1-ої інстанції (навіть, із обов`язком сплатити їх в майбутньому) будуть окремо надані суду пізніше.

Представник відповідача надав суду письмове клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від 17.10.2023 та зазначив, що представником позивача не було надано належних доказів в підтвердження понесення таких витрат. Також, вважає заявлений до стягнення розмір витрат представника позивача на професійну правничу допомогу в сумі 26 000,00 грн. не співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт і є значно завищеним. Зазначає, що дана справа по своїй суті є не складною поставка продукції відбулась, а обсяг договірної документації є мінімальним і весь її об`єм наявний у позивача, тобто не потрібно проводити ніякого збору документів, з нашого боку не заперечувався ні факт поставки, ні факт відсутності оплати, що свідчить про безспірність заявлених позивачем вимог. Отже, ця справа не потребувала узгодженості правової позиції щодо підстав і обґрунтованості позову, так як в цій ситуації підстави і обґрунтування є простими і не мають альтернативних варіантів, тобто є факт поставки за відсутності факту оплати. На підставі викладеного, відповідач вважає, що заявлена вимога про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 26 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження стягнення суми 26 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано копію договору №1303/0508 від 13.03.2023, укладеного між ТОВ «НВК «Енергосистеми» (далі - Клієнт) та адвокатом Белан С.В.

За умовами цього договору (пункти 1.1, 1.2 (Б), 1.3): адвокат зобов`язується здійснити представництво клієнта, що вказане в цьому Договорі, та надати інші види правової допомоги (послуг) клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги (послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору; безпосередній зміст професійної правничої допомоги адвоката за цим Договором полягає в тому, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього Договору здійснити представництво (представити) клієнта в будь-яких органах, установах та організаціях незалежно від форм власності (в т.ч. в КП «Запоріжремсервіс» ЗМР, будь-яких відділах державної виконавчої служби та приватних виконавців), а також в усіх необхідних судах (Господарському суді Запорізької області, Центральному апеляційному господарському суді, Верховному суді) в тому числі по наступній справі: за позовом клієнта до КП «Запоріжремсервіс» ЗМР про стягнення заборгованості за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 в сумі 225 776,63 грн., а також, за необхідності, суми пені за відповідний період прострочення, 3% річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України,- а також надати клієнту інші види правової допомоги (послуг), пов`язані з досудовим вирішенням спорів, поданням до господарського суду відповідних позовних заяв та з розглядом відповідних справ в усіх судах; конкретний зміст/перелік/обсяг професійної правничої (правової) допомоги та послуг, які надаються адвокатом клієнту за цим Договором, встановлюються сторонами у Додатках до цього Договору, які є невід`ємною його частиною.

На виконання п. 1.4 вказаного договору адвокатом Бєлан С.В. виданий ордер на надання правничої (правової) допомоги позивачу серії АР №1127876 від 13.03.2023.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4, 3.5 договору №1303/0508 від 13.03.2023 р.:

- розміри гонорару (його частини) / вартість послуг визначаються та узгоджуються Сторонами в Додатках до цього Договору в залежності від конкретного змісту/переліку/обсягу правової допоМ0ГИ та послуг, ЯКІ надаються адвокатом клієнту за цим Договором;

- сплата узгоджених Сторонами сум гонорару (його частин) / вартостей послуг здійснюється клієнтом в готівковому або безготівковому порядку відповідно до чинного законодавства України шляхом передплати (внесення авансу) та/або оплати за фактично надані послуги протягом ста робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг;

- конкретні умови виплат гонорару (його частин) / оплати послуг, в тому числі розміри передплат (авансів) та строків виплат/оплат, визначаються та узгоджуються Сторонами окремо в кожному із Додатків до цього Договору; в разі, якщо такі умови відрізняються від тих, які наведені в п. 3.4 цього Договору, то Сторонами застосовуються ті умови виплат/оплат, що зазначені в Додатках до цього Договору.

Згідно з п. 4.1 цього договору факт надання послуг (правової допомоги) за цим Договором та Додатками до нього підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг.

Також, між ТОВ «НВК «Енергосистеми» та адвокатом Бєлан С.В. укладені наступні Додатки до договору про надання правової допомоги №1303/0508 від 13.03.2023, в яких були визначені конкретні види/обсяги правової допомоги та послуг, їх вартість (розміри гонорару) та умови оплати: №1Б від 13.03.2023 (вартість послуг/розмір гонорару за яким становить 4 000,00 грн.); №2Б від 06.06.2023 (вартість послуг/розмір гонорару за яким становить 12 000,00 грн.); №ЗБ від 03.07.2023 (вартість послуг/розмір гонорару за яким визначена у фіксованому розмірі залежно від кількості послуг/об`єму робіт та їх видів).

За фактом надання адвокатом позивачу послуг (правової допомоги) відповідно до умов договору №1303/0508 від 13.03.2023 р. та Додатків №№1Б, 2Б, ЗБ до нього між ними складені та підписані відповідні акти приймання-передачі наданих послуг №1Б від 18.05.2023 на суму 4000,00 грн., №2Б від 30.06.2023 на суму 12000,00 грн. та №ЗБ від 06.10.2023 на суму 7000,00 грн.

На виконання умов договору №1303/0508 від 13.03.2023 р., Додатків №1Б та 2Б до нього, а також на підставі вказаних вище підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, ТОВ «НВФ «Енергосистеми» сплатив адвокату Бєлану С.В. на його картковий рахунок гонорар (вартість послуг) в загальному розмірі 16 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №168 від 15.08.2023.

Представник позивача зазначив, що оплата гонорару (вартості послуг) в сумі 7000,00 грн. на підставі акту приймання-передачі наданих послуг №ЗБ від 06.10.2023 буде здійснена позивачем пізніше відповідно до п. З Додатку №ЗБ від 03.07.2023 р. (протягом ста робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг).

Також представник позивача зазначив, що наступний акт приймання-передачі наданих послуг на суму 3000,00 грн. (щодо участі адвоката у судовому засіданні 18.10.2023 в приміщенні Господарського суду Запорізької області), які в тому числі погоджені сторонами у Додатку №ЗБ від 03.07.2023, та оплата за цим актом, будуть оформлені та здійснені пізніше відповідно до пунктів 4.3, 4.5 договору №1303/0508 від 13.03.2023 та п. 3 Додатку №ЗБ від 03.07.2023.

В матеріалах справи містяться копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1127876 від 13.03.2023, виданого адвокатом Бєланом С.В. щодо представлення інтересів ТОВ «НВК «Енергосистеми», в тому числі у Господарському суді Запорізької області на підставі договору №1303/0508 від 13.03.2023, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001559 від 09.02.2018, виданого БєлануС.В.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанов об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Викладена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі №908/2685/19.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами є стала практика.

Крім того, спірні правовідносини регулюються лише положеннями Цивільного кодексу України щодо виконання умов договору поруки. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 26 000,00 грн. є значно завищеною у порівнянні з предметом позову про стягнення суми 225 776,63 грн., не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру таких витрат.

Таким чином враховуючи, що відповідач визнав заявлені позовні вимоги, жодних заперечень відносно предмету спору не заявляв, надаючи оцінку наведеному позивачем переліку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, у відповідності до принципу диспозитивності та змагальності, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити та зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 16 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "ЗАПОРІЖРЕМСЕРВІС" Запорізької міської ради (електронна пошта: reception.zrs@zp.gov.ua; вул. Добролюбова, буд. 23-А, м.Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 22144952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО ВИРОБНИЧА ФІРМА "ЕНЕРГОСИСТЕМИ" (електрона пошта: info@askue.net; вул. Зої Космодем`янської, буд. 10, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 35764186) заборгованість за договором поруки №17/09 від 17.09.2020 в сумі 225 776 (двісті двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 63 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 693 (одна тисяча шістсот дев`яносто три) грн. 33 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено: 30.10.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.