Ухвала

від 07.11.2023 по справі 927/1379/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.11.2023Справа № 927/1379/23

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши

заяву Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Чернігів-Автогаз»

про видачу судового наказу.

ВСТАНОВИВ:

04.10.2023 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Чернігів-Автогаз» про видачу судового наказу про стягнення 3074,27 грн боргу за послугу із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за березень 2020 року, надану на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 4614.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2023 заяву від 28.09.2023 № 174 про видачу судового наказу Акціонерному товариству «Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Чернігів-Автогаз» (код ЄДРПОУ 38704507) про стягнення 3074,27 грн направлено за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 справу № 927/1379/23 для розгляду заяву про видачу судового наказу передано судді Літвіновій М.Є.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про видачу судового наказу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст.4. ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Чернігів-Автогаз» 3074,27 грн заборгованості за послугу із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за березень 2020 року, надану на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 4614.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).

Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).

У випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

23.04.2014 між ПАТ «Чернігівобленерго» (далі - постачальник) та ТОВ «Компанія «Чернігів- Автогаз» (далі - споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №4614.

Відповідно до Рішення загальних зборів від 16.04.2019 змінено найменування ПАТ Чернігівобленерго» на АТ «Чернігівобленерго». АТ «Чернігівобленерго» є новим найменуванням ПАТ «Чернігівобленерго». АТ «Чернігівобленерго» по всьому майну, правам та обов`язкам є правонаступником ПАТ «Чернігівобленерго», що підтверджується Статутом.

Згідно п. 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В обґрунтування заяви про видачу судового наказу стягувач зазначає, що на підставі акту про використання електричної енергії від 31.03.2020 виставлено рахунок №8090014907334 від 31.03.2020 за березень 2020 щодо розподілу електричної енергії на суму 24 737.00 грн, який в повному обсязі оплачено

Також, боржнику на підставі вищезазначеного акту виставлено рахунок №2090014907330 від 31.03.2020 за березень 2020 щодо перетікання реактивної електроенергії на суму 3074,27 грн, який Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігів-Автогаз» не сплачено.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів заяви, стягувач не надав доказів переривання перебігу позовної давності. Клопотання заявника про поновлення пропущеного строку позовної давності відсутнє.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За змістом вказаної вище норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання такого зобов`язання.

Приписами пункту 5 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.

Таким чином, Акціонерним товариством «Чернігівобленерго» заявлено вимогу за березень 2020, яка виходить за межі позовної давності, що є підставою для відмови у видачі наказу.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 Господарського процесуального кодексу України). Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Акціонерного товариства «Чернігівобленерго».

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерному товариству «Чернігівобленерго» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Чернігів-Автогаз» заборгованості у розмірі 3074,27 грн.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є. Літвінова