Рішення

від 07.11.2023 по справі 911/2586/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/2586/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-енерго»

до Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації

про стягнення 8 441 433, 20 грн

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Налапко Ю.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Проценко О.В.;

від відповідача: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акку-енерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення суми грошових коштів у розмірі 8 441 433, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, російськими військами було окуповано селище міського типу Гостомель, Київської області, в результаті дій військових російської федерації зазнали ушкоджень складські, виробничі та офісні приміщення, які оренднує позивач, загальною площею 233,9 кв.м за адресою: 08290, Київська область, Бучанський, район, селище міського типу Гостомель, вулиця Бучанське шосе, 10, так військовослужбовці збройних сил російської федерації проникли до складського приміщення та викрали частину обладнання і товарів, які зберігалися там, іншу частину пошкодили, що призвело до понесення позивачем значних збитків, які підлягають відшкодуванню російською федерацією, як державою-агресором, що здійснює окупацію.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.09.2023.

Визначаючи, чи поширюється на російську федерацію судовий імунітет у справі, яка розглядається, судом враховано наступне.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення запитів та листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 № 796/165/18, від 18.05.2022 № 760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

13.09.2023 від представника позивача надійшло клопотання по долучення доказів, а саме останній просив долучити до матеріалів справи докази направлення копії позовної заяви до посольства російської федерації в Польщі.

26.09.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті Господарського суду Київської області. Суд протокольними ухвалами задовольнив клопотання представника позивача про долучення доказів і долучив подані документи до матеріалів справи та оголосив перерву в засіданні до 24.10.2023.

19.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додатків до позовної заяви в паперовому вигляді до матеріалів справи.

У підготовче засідання 24.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті Господарського суду Київської області. Суд прокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача та долучив додатки до позовної заяви в паперовому вигляді до матеріалів справи.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2023.

01.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд врахувати описку в прохальній частині позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2023 надав пояснення по суті позовних вимог, представник відповідача в засідання не з`явився.

Як зазначено судом вище, в зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.

Наведене унеможливлює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та звернення до суду держави-відповідача з судовим дорученням про вручення документів.

З огляду на викладене вище, судом з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи розміщено відповідні повідомлення на сайті Господарського суду Київської області.

Крім того, відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у мережі Інтернет на офіційному сайті судової влади України.

Отже, судом вжито всіх можливих заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 07.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю "АККУ-ЕНЕРГО" (позивач) є юридичною особою, що зареєстровано відповідно до законодавства України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.03.2002, видами економічної діяльності якого є: 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний), 27.90 виробництво іншого електричного устаткування, 27.20 виробництво батарей і акумуляторів, 43.21 електромонтажні роботи, 43.22 монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.29 інші будівельно-монтажні роботи, 43.31 штукатурні роботи, 43.33 покриття підлоги й облицювання стін, 43.34 малярні роботи та скління, 43.39 інші роботи із завершення будівництва, 77.33 надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютерів, 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у., 82.11 надання комбінованих офісних адміністративних послуг, 69.10 діяльність у сфері права, 69.20 діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, 70.10 діяльність головних управлінь (хед-офісів), 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування, 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 74.90 інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у., 33.14 ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування.

01.01.2021 між позивачем (замовник) та ТОВ «Аквілон Енергія» (виконавець) укладено договір про надання складських послуг № 010101/21, відповідно до якого останнє надає складські послуги з зберігання товару позивача на складі за адресою: 08290, Київська обл., Бучанський р-н, смт Гостомель, вул. Бучанське шосе, 10.

Також 01.01.2022 між позивачем (суборендар) та ТОВ «Аквілон Енергія» укладено договір суборенди приміщення № 010106/22, відповідно до якого позивач орендує допоміжні складські приміщення площею 218, 8 кв.м, допоміжні приміщення, побутові та офісні приміщена площею 15,1 кв.м, які знаходяться за адресою: 08290, Київська обл., Бучанський р-н, смт Гостомель, вул. Бучанське шосе, 10 (далі - об`єкт).

Відповідно до п.2.1., 3.1. вказаного вище договору, об`єкт, що орендується, передається в оренду терміном з 01.01.202. по 31.12.2023 для використання як допоміжне складське приміщення для зберігання товарів та використання допоміжних, побутових та офісних приміщень для соціально-побутових та виробничих цілей. Ціль оренди пов`язані з господарською діяльністю позивача, що передбачена його статутом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 Президентом України було видано Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до якого з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан.

Селище міського типу Гостомель, Бучанського району, Київської області, де розташовані зазначені вище об`єкти перебувало під окупацією російських військ, у селищі велися активні бойові дії, що неодноразово висвітлювалося в офіційних зведеннях Генштабу ЗСУ, поширювалося у засобах масової інформації.

Відповідно до листа за вих. № б/н від 16.06.2022 охоронної компанії «Сакура-М БЕЗПЕКА», яка надає ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» послуги з охорони відповідно до договору № 1 від 01.01.2020, на території, на якій розташована будівля складу 27.02.2022 перебував працівник охорони, згідно його пояснень, російські військові на бронетехніці протаранили в`їзні ворота на територію, на якій розташована будівля складу, в результаті чого вони були деформовані та відкриті настіж. Також солдати збройних сил російської федерації зламали другі в`їзні ворота на територію, на якій розташована будівля складу, після цього, зламали двері будівлі складу та проникли всередину. Охоронця, погрожуючи йому зброєю, змусили покинути територію, на якій розташована будівля складу. Враховуючи реальну загрозу життю та об`єктивну неможливість забезпечувати збереження цілісності майна на складі, охоронець був вимушений покинути територію, на якій розташована будівля складу та, до закінчення бойових дій у місті Гостомель і звільнення міста від російських окупантів, переховувався в підвалі житлового будинку неподалік.

Інженер з налагоджування і випробувань ТОВ «Акку-енерго» ОСОБА_1 пояснив, що 24.02.2022, у зв`язку із загрозою для свого життя та здоров`я через напад російських військ, він покинув територію складу і увесь час, до звільнення смт. Гостомель від російських окупантів, проживав у підвалі ліцею на території селища. 01.04.2022 він прибув на територію, на якій розташована будівля складу. Перше, що він побачив пошкоджені і вибиті ворота, сліди від гусениць і патрони від автомата на території, на якій розташована будівля складу. Характер пошкодження воріт свідчив про те, що вони були видавлені всередину бронетехнікою. Було вибито кілька вікон та пошкоджені замки дверей складського приміщення. На підлозі складу валялись розкиданими пусті коробки від акумуляторів. Упаковки палет з акумуляторами були пошкоджені, частина акумуляторів відсутня. В інших приміщеннях будівлі складу, в яких позивач здійснював сервісне обслуговування акумуляторних батарей, також були зламані двері, розбиті системні блоки та відсутня частина інструментів, одягу, обладнання, оргтехніки та акумуляторних батарей.

Керуючий складським господарством ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» Бондар С.М. пояснив, що 25.02.2022 до смт Гостомель зайшли російські війська, йому стало відомо, що безпосередньо біля території, на якій розташована будівля складу, відбувалися бойові зіткнення, в подальшому йому стало відомо, що ворота на територію складських приміщень відчинені, охоронець залишив територію складу. 11.03.2022 гуманітарним коридором разом з сім`єю він покинув смт Гостомель, у квітні 2022 року повернувся до смт Гостомель, повернувшись на роботу перше, що він побачив, було те, що в`їздні ворота на територію складу деформовані, біля будівлі складу лежали вибиті вікна, акумуляторні батареї та зарядні пристрої, які раніше зберігалися у складському приміщенні. В будівлі складу осколками снарядів було пошкоджено покрівлю, також були отвори в стіні, на території складу знаходяться дві спалені вантажівки клієнта, що привіз товар на склад для розвантаження перед нападом росіян, замки до вхідних дверей до офісного та складського приміщення були зламані, також були зламані замки та пошкоджені двері офісних приміщень. Металеві вогнестійкі двері складського приміщення були пошкоджені та відчинені навстіж, у складському приміщенні на підлозі знаходилися розкидані по всьому приміщенні акумуляторні батареї, деякі акумуляторні батареї та упаковки з акумуляторними батареями були пошкоджені, частини батарей не вистачало.

Вказані обставини, а також інші пошкодження складу, підтверджені актом обстеження технічного стану об`єктів складського господарства від 11.05.2022, який підписано комісією в складі: начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Думенко Т.В., керуючим складом ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» Бандар С.М., інженером з налагоджування та випробувань ТОВ «Акку-енерго» Чуднівець В.Г.

У результаті планомірного звільнення територій Київської області позивачу було забезпечено відносно безпечний доступ до об`єктів нерухомого майна, з метою встановлення розміру збитків, завданих в результаті дій військовослужбовців російської федерації, 18 квітня 2022 року ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» видано наказ № 1-18/04 про створення інвентаризаційної комісії з метою встановлення фактичної наявності (огляду виявлення, псування, нестач) основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться та зберігаються в складському комплексі в селищі міського типу Гостомель, Бучанське шосе, 10.

Також 18.04.2022 ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» видано наказ № 2-18/04 про проведення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» з перевіркою їх фактичної наявності та товарно-матеріальних цінностей клієнтів, які знаходяться на відповідальному зберіганні на умовах надання складських послуг з перевіркою їх фактичної наявності.

За результатами інвентаризації встановлено факт нестачі майна позивача, яке зберігалося в складських приміщеннях ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» відповідно до договору про надання складських послуг № 010101/21 від 01.01.2021.

Про даний факт ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» повідомило позивача листом № 19/2 від 22.04.2022 та надало копії відомості про інвентаризацію на складі № 4 від 20.04.2022 і інвентаризаційного опису № 12 від 21.04.2022, що містять перелік викраденого майна.

На підставі отриманих документів позивачем складено акт списання товарів № СпТ-2204003 від 29.04.2022, згідно якого балансова вартість викраденого майна, що належить позивачу і зберігалося в складських приміщеннях ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ», становить 1 398 824, 10 грн.

Також позивачем проведено інвентаризацію майна, що зберігалося в складських, виробничих та офісних приміщеннях відповідно до договору суборенди приміщення № 010106/22 від 01.01.2022, в ході якої встановлено факт нестачі майна, що належить позивачу балансовою вартістю 1 265 175,76 грн, що підтверджується протокол інвентаризаційної комісії № 1 від 29.04.2022.

Загальна балансова вартість викраденого майна, що належало позивачу та зберігалося в складських приміщеннях ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ», згідно акту списання товарів № СпТ-2204003 від 29.04.2022 та протоколу інвентаризаційної комісії №1 від 29.04.2022 станом на дату проведення інвентаризації, становить 2 663 999, 86 грн.

26.07.2022 позивач звернувся до органів поліції з заявою про вчинення військовослужбовцями російської федерації кримінальних правопорушень, зокрема викрадення майна, яке належить позивачу та зберігалося на складі ТОВ «АКВІЛОН-ЕНЕРГІЯ» відповідно до договору про надання складських послуг № 010101/21 від 01.01.2021 та договору суборенди приміщення № 010106/22 від 01.01.2022.

За результатами розгляду вказаного звернення, його приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12022111040000660 від 26.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.438 КК України.

Вартість майна позивача, яке зберігалось за адресою: 08290, Київська обл., Бучанський р-н, смт Гостомель, вул. Бучанське шосе, 10 та було викрадені внаслідок збройної агресії російської федераії проти України, яке зазначене в протоколі № 1 інвентаризаційної комісії № 1 від 29.04.2022 і акті списання товарів № СпТ-2204003 від 29.04.2022 складає 8 441 433, 20 грн, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи за № 11/22 від 20.12.2022.

Розмір упущеної вигоди позивача в результаті вказаних вище обставин складає 827 271, 52 грн, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 12/23 від 07.06.2023.

Розмір матеріальної шкоди (у вигляді реальних збитків) заподіяної позивачу внаслідок викрадення майна зазначеного в казаних вище протоколі та акті складає 3 533 153, 08 грн, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 06/23 від 10.02.2023.

Внаслідок окупації російськими військами селища міського типу Гостомель, Бучанського району Київської області було викрадено та пошкоджено майно позивача, в зв`язку з чим останній звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у загальному розмірі 8 441 433, 20 грн.

Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією рф проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.6 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У силу ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні та не потребує доказування.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Саме внаслідок дій Збройних сил Російської Федерації, було пошкоджено, знищено та викрадено майно позивача, чим останньому було завдано збитків.

Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно із п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до пп.18 п.2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п.5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року №951) Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І «Основні положення» Методики).

Розмір понесених позивачем збитків у сумі 8 441 433, 20 грн підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, серед яких, але не виключно: висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи за № 11/22 від 20.12.2022, висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 12/23 від 07.06.2023 та висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 06/23 від 10.02.2023.

Заперечення та спростування результатів оцінки збитків у матеріалах справи відсутні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

Суд встановив, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально підтвердженою, крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 8 441 433, 20 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2 684,00 грн.

Згідно із п.п.1 п.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, сума судового збору за розгляд даної справи складає 126 621, 50 грн. (1,5% від ціни позову 8 441 433, 20 грн) та покладається на відповідача і підлягає стягнення з останнього до Державного бюджету України.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 110 000,00 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертиз.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно п.1 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову на відповідача.

За змістом ч.4 ст.127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесених витрати на проведення судових експертиз у загальному розмірі 110 000, 00 грн позивачем надано наступні платіжні інструкції:, № 469 від 04.04.2023 на суму 30 000 грн, № 584 від 01.05.2023 на суму 40 000 грн, № 1109 від 04.10.2022 на суму 40 000 грн.

Відтак, оскільки, позивачем надано суду належні докази на підтвердження понесених ним витрат, пов`язаних з проведенням експертиз у розмірі 110 000, 00 грн, такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-енерго» до Російської Федерації в особі уряду Російської Федерації про стягнення 8 441 433, 20 грн задовольнити.

2. Стягнути з держави Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акку-енерго» (04209, місто Київ, вулиця Полярна, будинок 12-А, ідентифікаційний код 31902769) 8 441 433 (вісім мільйонів чотириста сорок чотири тисячі чотириста тридцять три) грн 20 коп. збитків та 110 000 (сто десять тисяч) грн 00 коп. витрат на проведення експертиз.

3. Стягнути з держави Російської Федерації в дохід Державного бюджету України 126 621 (сто двадцять шість тисяч шістсот двадцять одну) грн 50 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 09.11.2023

Суддя В.М. Антонова