Рішення

від 09.11.2023 по справі 914/2692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2023 Справа № 914/2692/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім», м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкохаб», м. Червоноград, Львівська область;

про стягнення заборгованості. Ціна позову 6996,70грн.

Представники сторін не викликалися.

Заяв про відвід не поступало.

Розгляд справи судом.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкохаб» про стягнення заборгованості в сумі 6996,70грн.

Ухвалою суду від 11.09.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.

Відповідач письмового відзиву не подав. Причин не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов`язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, за адресою зазначеною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 04 травня 2023 року у справі № 910/12087/21 де відзначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано ухвалу Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується трекінгом 0600044857895. Ухвалу суду від 11.09.2023р. було повернуто на адресу суду 03.10.2023р. за вх. № 24017/23 із довідкою органу поштового зв`язку ф.20, причина повернення адресат відсутній за вказаною адресою. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 914/2692/23 ухвалу суду від 11.09.2023р. було додатково надіслано на адреси, вказані в договорі, що підтверджується трекінгами № 0600050768934 та № 0600050766010. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкохаб» (Відповідач) 16 травня 2022 року було укладено договір поставки №63/14 (Договір).

Позивач вказує, що на виконання умов вказаного договору відповідачу 28.03.2023 року та 04.04.2023 року було поставлено товар на загальну суму 11996,70 грн., проте, за поставлений товар відповідач повністю оплати не здійснив, а тому станом на день звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем складає 6996,70 грн.

З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 6996,70 грн.

Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.

Обставини, встановлені судом.

16.05.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім» (Постачальник/Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкохаб» (Покупець/Відповідач) було укладено договір поставки №63/14 (Договір).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору, постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої (надалі - Товар), згідно замовлення за ціною, кількістю та за іншими умовами, узгодженими сторонами в додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що підтверджується підписом матеріально-відповідальної особи покупця про отримання товару на видатковій накладній (товарно-транспортній накладній на переміщення алкогольний напоїв).

Згідно із п. 2.2 договору, асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються в накладних/товарно-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

За приписами п. 2.5. договору передача - приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 від 15.06.1965р. та 25.04.1966р.: при централізовано-кільцевому завозі - на складі покупця, при самовивозі - на складі постачальника.

За умовами п. 2.8 договору за погодженням з постачальником покупець має право повернути проданий товар у випадку, якщо буде виявлено, що товар не відповідає вимогам щодо: асортименту, якості, упаковки і маркування товару чи вимогам, викладеним у замовленні покупця чи іншим вимогам до товару, вказаних у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у даному договорі банківський рахунок постачальника.

Згідно із п. 3.1.1 договору оплата за алкогольні напої проводиться покупцем окремими платіжними дорученнями з вказівкою призначення платежу: «за алкогольні напої». Постачальник залишає за собою право у випадку необхідності інформувати покупця про зміну формулювання призначення платежу, про що покупець буде повідомлений письмово шляхом надсилання листа.

За приписами п. 4.3 договору за порушення терміну розрахунку, передбаченого в п.3.1. даного договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування. У випадку протермінування покупцем сплати коштів більш ніж на 20 днів з моменту поставки, останній сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості. Крім цього, при порушенні термінів розрахунку постачальник має право в односторонньому порядку змінити пункт 3.1. даного договору.

За умовами п. п. 7.1, 7.2 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань покупцем. Якщо за місяць до закінчення дії даного договору жодна зі сторін не виявила письмових заперечень з приводу подальшої співпраці, даний договір щоразу продовжує свою дію на наступний календарний рік.

Відповідно до п. 7.3 договору договір може бути розірваний достроково у випадках невиконання сторонами умов договору, ліквідації однієї з сторін, в порядку, який передбачено законодавством, а також за ініціативою однієї з сторін, з обов`язковим повідомленням іншої сторони не менш, ніж за 30 (тридцять) календарних днів. При цьому покупець зобов`язаний здійснити повний розрахунок за отриманий товар.

Договір підписано сторонами, скріплено їх печатками та копію договору долучено до матеріалів справи.

Доказів на підтвердження виявлення письмових заперечень з приводу подальшої співпраці чи повідомлення про розірвання договору, передбачених пунктами 7.2 та 7.3 договору сторонами суду не представлено.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 996,70 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними: № 0016606 від 28.03.2023р. на суму 2609,82 грн.; № 0016615 від 28.03.2023р. на суму 1460,52 грн.; № 0016616 від 28.03.2023р. на суму 920,64 грн.; № 0016617 від 28.03.2023р. на суму 2445,18 грн.; № 0017900 від 04.04.2023р. на суму 1960,86 грн. та № 0017901 від 04.04.2023р. на суму 2599,68 грн. Товарно-транспортні накладні підписані обома сторонами, скріплені їх печатками та копії накладних долучено до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату за поставлений товар частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 6996,70 грн.

Доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплат суду не представлено.

До матеріалів справи також долучено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2023р. по 09.08.2023р між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкохаб», в якому зазначено, що відповідач 12.04.2023р. здійснив оплату на суму 3649,98грн., 24.05.2023р. здійснив оплату на суму 3000,00грн., 19.06.2023р. здійснив оплату на суму 2000,00грн. Вказаний акт звірки підписано та скріплено печаткою позивача.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів оплати заборгованості суду не надав.

Позиція суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11 996,70 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками товарно-транспортними накладними: № 0016606 від 28.03.2023р. на суму 2609,82 грн.; № 0016615 від 28.03.2023р. на суму 1460,52 грн.; № 0016616 від 28.03.2023р. на суму 920,64 грн.; № 0016617 від 28.03.2023р. на суму 2445,18 грн.; № 0017900 від 04.04.2023р. на суму 1960,86 грн. та № 0017901 від 04.04.2023р. на суму 2599,68 грн.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами пункту п. 3.1 договору покупець здійснює оплату за товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на вказаний у даному договорі банківський рахунок постачальника.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 6996,70 грн.

Позивачем в позовній заяві визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи розмірі 5000,00грн. Однак, доказів в підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною позивача не надано. Відтак, враховуючи вимоги ст. 126,129 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для розподілу витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6996,70 грн. основного боргу є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкохаб» (80105, Львівська обл., Червоноградський р-н, місто Червоноград, вул.Сокальська, будинок 8, приміщення 22, ідентифікаційний код 42011161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський лікеро-горілчаний Торговий Дім» (79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Мирона Кордуби, будинок 2А, ідентифікаційний код 32483182) 6996,70 грн. основного боргу та судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 09.11.2023р.

Суддя Іванчук С.В.