Постанова

від 08.11.2023 по справі 687/185/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 687/185/23

Провадження № 22-ц/4820/1982/23

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №687/185/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» на ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 30 серпня 2023 року (суддя Борсук В.О.) про відмову в прийнятті додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» про розірвання договору оренди землі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» (далі - ТОВ «Агрохолдинг 2012», Товариство), в якому просила розірвати договір оренди землі, укладений 11 квітня 2014 року між нею та ТОВ «Оболонь Агро», площею 1,6734 га кадастровий номер 6825281200:04:001:0103, розташованої на території Чемеровецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, що зареєстрований Чемеровецькою державною нотаріальною конторою Хмельницької області 06.05.2016 за № 29525510, яка належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Чемеровецької районного нотаріального округу 11.04.2014.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В липні 2023 року ТОВ «Агрохолдинг 2012» подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в частині стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 30 серпня 2023 року відмовлено в прийнятті додаткового рішення.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ТОВ «Агрохолдинг 2012» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про розірвання договору оренди землі є необґрунтованим та недобросовісним зверненням, без наявності реального предмету спору між сторонами цієї справи, про що відповідач наголошував у відзиві на позов.

ТОВ «Агрохолдинг 2012» посилається на те, що саме за наслідками його відзиву, додатками до якого до справи долучено відповідні докази: додаткову угоду та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (щодо реєстрації прав за додатковою угодою до договору оренди землі), підтверджується безпідставність звернення позивачки із позовом за відсутності реального предмету спору і ОСОБА_1 одразу було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду. У протилежному випадку, за відсутності таких доказів, розгляд судової справи продовжувався б.

Отже, відповідач вважає, що має право на компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивачки, а тому ТОВ «Агрохолдинг 2012» просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Позивачка посилається на те, що зі змісту апеляційної скарги не зрозуміло, в чому саме відбулося зловживання нею правами, оскільки вона скористалася своїм правом на звернення до суду і будь-якої недобросовісної поведінки з її сторони не відбувалося. У поданій представником відповідача заяві про стягнення судових витрат не було наведено належних обґрунтувань та не додано доказів щодо зловживання позивачкою своїми процесуальними правами, а саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтованість її дій.

Учасники справи та їх представники до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином, про причини неявки суд не повідомили. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила розгляд справи проводи без її участі і представник ТОВ «Агрохолдинг 2012» також подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 1,6734 га кадастровий номер 6825281200:04:001:0103, що розташована на території Чемеровецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (а.с. 12).

11 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Оболонь Агро» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6825281200:04:001:0103 строком на 10 років (а.с. 9-10).

15 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Оболонь Агро» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 12 квітня 2014 року, право оренди зареєстровано 06.05.2016 за №14429822 (а.с. 56 -57) .

22 вересня 2021 року діяльність ТОВ «Оболонь Агро» припинено в зв`язку з реорганізацією в ТОВ Агрохолдинг 2012», що є правонаступником ТОВ «Оболонь Агро».

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 , посилаючись на норми статті 32 Закону України «Про оренду землі», статтю 783 ЦК України, просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2014 року, вказуючи, що не бажає укладати з ТОВ Агрохолдинг 2012» змін до договору оренди земельної ділянки та надавати в подальшому цій юридичній особі в оренду земельну ділянку, а орендар в добровільному порядку розривати договір оренди не бажає.

05 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про залишення її позову без розгляду і ухвалою Чемеровецького районного суду від 24 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ«Агрохолдинг 2012»про розірваннядоговору орендиземлі залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.

В липні 2023 року ТОВ «Агрохолдинг 2012» подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, адже Товариством у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу, проте питання про судові витрати судом вирішені не були. Обґрунтовуючи заяву частиною 3 статті 141 ЦПК України, ТОВ «Агрохолдинг 2012» просило суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на понесену професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 30 серпня 2023 року відмовлено ТОВ «Агрохолдинг 2012» в прийнятті додаткового рішення з тих підстав, що позивачкою заяву про залишення позову без розгляду було подано до початку розгляду справи по суті, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання дій ОСОБА_1 необґрунтованими, оскільки звернення до суду з позовом, а також інші дії позивачки пов`язані з реалізацією її процесуальних прав та не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами і не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Частинами 1 і 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За нормами частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, відповідно до положень частин 5, 6 статті 142, частини 9 статті 141 ЦПК України необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, від 06 липня 2023 року в справі № 750/6669/22.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 295/2963/21 зазначено, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.

Як вбачається із правових позицій Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18, саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.

Вирішуючи заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій ОСОБА_1 необґрунтованими, оскільки її звернення до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не свідчать про зловживання позивачкою своїми процесуальними правами та відповідно не можуть вважатися необґрунтованими і тягнути за собою обов`язок останньої відшкодувати понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено здійснення ОСОБА_1 необґрунтованих дій під час розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає вірними висновки районного суду про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення і стягнення з позивачки судових витрат, понесених відповідачем.

Аргументи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм цивільного процесуального законодавства не заслуговують на увагу з огляду на викладені вище мотиви і висновки та зводяться до власного тлумачення апелянтом норм процесуального права і незгоди із судовим рішенням.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги, що звернення ОСОБА_1 до суду в цьому випадку є цілковито необґрунтованим та недобросовісним, без наявності реального предмету спору між сторонами даної справи, про що відповідач наголошував у відзиві на позов, а тому, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивачки, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Так, районний суд правомірно зазначив, що звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом особи, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України і є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, чинним законодавством передбачено право особи звернутись до суду з позовом про розірвання договору, яким ОСОБА_1 і скористалась.

Крім того, згідно пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України позивач має право до початку розгляду справи по суті подати заяву про залишення позову без розгляду, що позивачкою і було зроблено.

З огляду на наведене, відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно, систематично протидіяла правильному та швидкому вирішенню спору та її дії є умисними з метою ущемлення прав та інтересів відповідача.

Отже, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» залишити без задоволення.

Ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 30 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2023 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай