Рішення

від 18.10.2023 по справі 923/1631/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1631/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21А, код ЄДРПОУ 41022900)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БАРХОН ДСТ (73025, Херсонська область, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 18, код ЄДРПОУ 37164716)

про визнання недійсним пункту договору та додатку до договору, стягнення 198000 грн., -

за участю представників сторін: не з`явились

Суть спору: Акціонерне товариство Українська залізниця в особі Філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БАРХОН ДСТ, в якому просить суд визнати недійсним п.3.1 договору про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20241/Ю від 15.04.2020 та додаток №1 до цього договору в частині включення в ціну договору податку на додану вартість в розмірі двадцяти відсотків; стягнути з відповідача 198000 грн. податку на додану вартість, сплаченого без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги АТ Українська залізниця в особі Філії Пасажирська компанія обґрунтовані тим, що п.3.1 договору та додаток №1 до договору, які визначають, зокрема, включення в ціну договору податку на додану вартість, суперечать Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита та на думку позивача розмір ПДВ за договором сплачений без достатньої правової підстави та має бути повернений.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області (суддя Пінтеліна Т.Г.) від 14.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей) змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області з визначенням їх територіальної підсудності Господарському суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №923/1631/21 між суддями Господарського суду Одеської області від 13.06.2023, справу розподілено судді Бездолі Ю.С.

Ухвалою Господарському суду Одеської області від 26.06.2023 прийнято справу №923/1631/21 до свого провадження; підготовче засідання призначено на 13.07.2023 о 17:15. Ухвалою суду від 04.07.2023 підготовче засідання призначено на 20.07.2023 о 17:15. Ухвалою суду від 20.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №923/1631/21 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі на 06.09.2023 о 16:45. У підготовчому засіданні 06.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.09.2023 о 14:45. У судовому засіданні 27.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 18.10.2023 о 15:00.

У судове засідання 18.10.2023 позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідач у підготовчі та судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Відповідач повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулись до суду з відповідними довідками поштових відділень та додатково на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронну пошту. Таким чином, судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

Справа №923/1631/22 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 18.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

15.04.2020 між Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український центр стратегічних рішень (нині - ТОВ БАРХОН ДСТ) (постачальник, відповідач) укладений договір про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20241/Ю.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна вартість якого визначаються згідно специфікації, яка є додатком 1 до договору, а замовник зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах даного договору.

Згідно з п.2.1 договору для цілей, визначених згідно з Законом України Про публічні закупівлі, товар, що поставляється на підставі цього договору, відноситься на основі національного класифікатора України Єдиного закупівельного словника до коду ДК (021:2015): Код ДК 021:2015 - 33140000-3 Медичні матеріали ((НК 024:2019,18094, Лицева маска для захисту дихальних шляхів), Маска медична). Товари спрямовані на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірсної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Закупівля товару здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №225, якою затверджено Порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірсної хвороби (COVID-19).

За п.3.1 договору ціна договору та ціна за одиницю товару зазначаються в специфікації та включають в себе, але не виключно, вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, у тому числі на користь третіх осіб, та пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням даного договору, не сплачується замовником окремо та вважається врахованою у ціну цього договору.

У відповідності до п.4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у розділі 15 даного договору, в порядку, встановленому в додатку 1 до цього договору.

Згідно з п.5.6 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п.12.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, а в частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання.

Додаток №1 до договору №УЗ/ЦЛ-20241/Ю - Специфікація визначає найменування товару, кількість та ціну.

Відповідно до п.1 Додатку №1 до договору №УЗ/ЦЛ-20241/Ю загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 1188000,00 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 20% - 198000,00 (сто дев`яносто вісім тисяч гривень 00 копійок).

В матеріалах справи наявні підписані з обох сторін видаткові накладні: №113 від 24.04.2020 на суму 605583 грн., у т.ч. ПДВ - 100930,50 грн.; №114 від 24.04.2020 на суму 134541, у т.ч. ПДВ - 22423,50 грн.; №123 від 23.04.2020 на суму 447876, у т.ч. ПДВ - 74646 грн. Всього на суму 1188000 грн., у т.ч. ПДВ - 198000 грн.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату позивачем за договором №УЗ/ЦЛ-20241/Ю: №2705667 від 17.04.2020 на суму 415800 грн., у т.ч. ПДВ - 69300 грн.; №2721676 від 30.04.2020 на суму 393628,95 грн., у т.ч. ПДВ - 65604,83 грн.; №2721679 від 30.04.2020 на суму 87451,65 грн., у т.ч. ПДВ - 14575,28 грн.; №2721682 від 30.04.2020 на суму 291119,40 грн., у т.ч. ПДВ - 48519,90 грн. Всього на суму 1188000 грн., у т.ч. ПДВ - 198000 грн.

Вважаючи, що п.3.1 договору №УЗ/ЦЛ-20241/Ю та додаток №1 до договору, що визначають, зокрема, включення в ціну договору податку на додану вартість, суперечать положенням законодавства України та вважаючи, що податок на додану вартість сплачений без достатньої правової підстави, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Разом з цим, ч.1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ГК України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України Про ціни і ціноутворення вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У відповідності до ч.1 ст. 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до п.14.1.178 ст. 178 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу;.

Згідно з п/п "а", "б" п.185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У відповідності до п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Законом України від 30.03.2020 №540 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

Зокрема, до вказаного Переліку, у редакції, яка діяла на момент укладення договору від 15.04.2020, включено медичні маски (код згідно УКТЗЕД 6307909800 Медична маска, респіратор FFP2 або FFP3, маски, не оснащені змінними фільтрами).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №753/20633/15-ц:

- предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права;

- зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України);

- об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб;

- під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №495/2442/16-ц наведено, що системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). У постанові також вказано, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що на виконання вимог укладеного між сторонами договору про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20241/Ю від 15.04.2020 та додатку №1 до вказаного договору позивачем було отримано та сплачено відповідачу за товар - медичні маски, 1188000 грн., у т.ч. ПДВ - 198000 грн. Разом з тим, з урахуванням норм ПК України (в редакції на час виникнення правовідносин) та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224 господарський суд вбачає, що поставлений позивачу та сплачений позивачем товар був звільнений від оподаткування податком на додану вартість.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, щодо першої позовної вимоги, господарський вказує, що враховуючи те, що договір про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20241/Ю від 15.04.2020 укладений після прийняття вищевказаних нормативно-правових актів, які регулювали питання сплати податку на додану вартість на товар за спірним договором, господарський суд дійшов висновку, що п.3.1 договору про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20241/Ю від 15.04.2020 та додаток №1 до цього договору в частині включення в ціну договору податку на додану вартість суперечать Закону України від 30.03.2020 №540 та постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, з огляду на що позовні вимоги про визнання недійсними п.3.1 договору про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20241/Ю від 15.04.2020 та додатку №1 до цього договору в частині включення до ціну договору податку на додану вартість є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, щодо другої позовної вимоги, господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням встановлених судом обставин, позивач під час здійснення оплати за товар на суму 1188000 грн., у т.ч. ПДВ - 198000 грн., не мав сплачувати розмір ПДВ, а тому господарський суд дійшов висновку, що сплачена сума у розмірі 198000 грн. є такою, що набута відповідачем без достатньої правової підстави та підлягає поверненню позивачу. Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 198000 грн.

Іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити повністю.

2.Визнати недійсними п.3.1 договору про поставку товару №УЗ/ЦЛ-20241/Ю від 15.04.2020 та додаток №1 до цього договору в частині включення до ціни договору податку на додану вартість в розмірі двадцяти відсотків.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАРХОН ДСТ (73025, Херсонська область, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 18, код ЄДРПОУ 37164716) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21А, код ЄДРПОУ 41022900) грошові кошти у розмірі 198000 /сто дев`яносто вісім тисяч/ грн. та 5240 /п`ять тисяч двісті сорок/ грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля