Постанова

від 16.09.2010 по справі 2а-8110/10/5/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.09.10

Справа №2а-8110/10/5/0170

   15:03

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді               Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В. розглянувши за участю представників позивача – Гафарова Г.Н. – дов. б/н від 16.09.10р., Вайс М.Ф. – дов. б/н від 16.09.10р. у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом  Комунального підприємства с. Геройське           

до   Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим,  м. Саки                 

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Комунальне підприємство с. Геройське (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001191502/0 від 16.06.2010р.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке визначені у платіжному документі, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання та незаконно нарахував останньому штрафні санкції.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомляв, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином – під розписку. Письмових заперечень на позов суду не надав.

Суд, приймаючи до уваги повідомлення відповідача про день та місце розгляду справи належним чином та ненадання останнім доказів неможливості участі у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи його клопотання про неможливість розгляду справи без його участі, керуючись ч.6 ст. 71 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.06.10р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ за травень 2009 року по КП с. Геройське.  

За результатами проведення вказаної перевірки 11.06.10р. складений Акт                               № 957/15-02/30688897 (а.с.7).

У вказаному акті відповідач зафіксував  порушення позивачем зокрема вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме  позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ за травень 2009р.   

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 16.06.2010р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001191502/0 (а.с.8), яким позивачу, у зв’язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 329 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, застосований штраф  у розмірі 50% - 1301,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою)  є податкове  зобов’язання (з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок  подання  податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що  платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму  податкового зобов’язання, зазначену  у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону для подання декларації  платника податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ).

Відповідно до п.п. 5.4.1.п.5.4. ст. 5 вказаного закону  узгодження сума  податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою  податкового боргу платника податків.

У разі,  коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання  в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.  Податкові вимоги також надсилаються платникам податків , які  самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього  направлення (вручення податкового повідомлення (п.п. 6.2.1., 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Згідно з п.п. 1.6  ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання  це загальна сума  податку , одержана (нарахована) платнику  податку у звітному (податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач подав відповідачу Декларацію                (вх. № 14056 від 22.06.09р.) по сплаті ПДВ за травень 2009р. (а.с.10-11) у графі 27 якої визначив податкове зобов’язання з ПДВ за травень в сумі 2602,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем надана копія  платіжного доручення № 73 від 22.06.2009р. на суму 2602,00 грн., де у графі «Призначення платежу» зазначено ПДВ за травень місяць 2009р. (а.с.9).

Вивчивши вказані документи, керуючись  Законами України “Про податок на додану вартість”, “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, приймаючи до уваги сплату позивачем узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за травень 2009р. в сумі 2602,00 грн., суд вважає, що відповідач помилкового встановив факт порушенням позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення   контролю  за   використанням   майна  відповідно   до  загальних   інтересів  або  для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим, що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або  в умовах відсутності  рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Позивач добровільно перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати ПДВ за травень 2009р., визначивши це у графі «Призначення платежу» відповідного платіжного документу.

Отже відповідач не мав правових підстав застосовувати до позивача штраф у розмірі 50% - 1301,00 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001191502/0 від 16.06.2010р. на суму 1301,00 грн. не може бути визнане таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення                   № 0001191502/0 від 16.06.2010р. без вимоги про визнання його протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення                   № 0001191502/0 від 16.06.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В ході судового засідання, яке відбулось 16.09.10р., оголошено  вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 21.09.10р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0001191502/0 від 16.06.2010р.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства               с. Геройське (96564, АР Крим, Сакський район, с. Геройське, вул. Миру, 48: ЄДРПОУ 30688897) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Сидоренко Д.В.