Рішення

від 31.03.2023 по справі 320/4609/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 року № 320/4609/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №334630411, №334610411 від 22.11.2022, №330960411 від 21.11.2022.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення є безпідставними. Оскаржувані рішення ґрунтуються на висновках щодо порушень, які позивач не вчиняв, а також на невірному застосуванні відповідачем норм податкового законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувані рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року закрито підготовче засідання та суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» зареєстроване 11.03.2020 як юридична особа в реєстрі юридичних фізичних осіб підприємців - громадських формувань, про що зроблено запис: 1 068 102 0000 057974.

01.04.2020 року ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» зареєстровано платником ПДВ, перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління державної податкової служби у м.Києві.

Фінансово-господарську діяльність Товариство фактично розпочало з квітня 2020 року. Основним видом діяльності ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» являється код за КВЕД: Інші роботи із завершення будівництва.

Іншими видами діяльності Товариства є: Будівництво житлових і нежитлових будівель; Будівництво водних споруд; Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; Знесення; Підготовчі роботи на будівельному майданчику; Розвідувальне буріння; Електромонтажні роботи; Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Інші будівельно-монтажні роботи; Штукатурні роботи; Установлення столярних виробів; Покриття підлоги й облицювання стін; Малярні роботи та скління; Інші роботи із завершення будівництва; Покрівельні роботи; Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і у; Надання в оренду будівельних машин і устатковання; Надання в оренду інших машин, устаткований та товарів, н. в. і. у.; Загальне прибирання будинків; Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Неспеціалізована оптова торгівля; Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Діяльність у сфері архітектури; Діяльність у сфері інжинірингу геологїї та геодезії, надати послуг технічного консультування в цих сферах; Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; Надання в оренду вантажних автомобілів; Організація будівництва будівель; Будівництво доріг і автострад; Будівництво мостів, тунелів: Будівництво трубопроводів; Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

На підставі п.200.10 ст.200, п.п. 75.1.1 п.75.1 ст.75 та у порядку ст.76 п.п.69.2 п.69 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, працівником ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральні перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, поданої підприємством ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР», за результатами яких складено Акти від 20.10.2022 №31992/Ж5/26-15-04-11-03/43560780, від 19.10.2022 №31126/ж5/26-15-04-11-03/43560780, від 19.09.2022 №31145/ж5/26-15-04-11-03/43560780.

Перевірками встановлено такі порушення: п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за період червень, липень, серпень 2022 року, яке сплачується до державного бюджету.

До ГУ ДПС у м. Києві платником ТОВ «БК «СТАТУС ЛІДЕР» надано заперечення до актів камеральної перевірки. За результатами розгляду заперечення ТОВ «БК «СТАТУС ЛІДЕР» Головне управління ДПС у м. Києві висновки до Актів про результати камеральних перевірок податкової звітності за червень, липень, серпень 2022 року залишив без змін, а заперечення без задоволення.

Головним Управлінням ДПС у м. Києві відповідно до вимог п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.198.6 ст. 198, п. 123.1 ст. 123 Кодексу, на підставі Акту камеральної перевірки №31126/ж5/26-15-04-11-03/43560780 від 19.10.2023 винесено податкові повідомлення- рішення від 22.11.2022 № 334630411 на загальну суму штрафної санкції 825052,50 грн; на підставі Акту камеральної перевірки №31145/ж5/26-15-04-11-03/43560780 від 19.10.2023 винесено податкові повідомлення-рішення від 22.11.2022 № 334610411 на загальну суму штрафної санкції 571357,50 грн; на підставі Акту камеральної перевірки №31992/ж5/26-15-04-11-03/43560780 від 20.10.2023 винесено податкові повідомлення-рішення від 21.11.2022 № 330960411 на загальну суму штрафної санкції 2168583,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Розділ V Податкового кодексу України (ст. ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п. п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п. п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані всі необхідні документи, які відповідають вимогам бухгалтерського обліку.

Матеріалами справи встановлено, що 01.03.2022 між позивачем (покупець) та ТОВ «СДС-ПЛЮС» (постачальник) укладено договір поставки №01/03/22-1, предметом якого є поставка товару (найменування та кількість якого зазначено у рахунках).

На виконання вищевказаного договору, ТОВ «СДС-ПЛЮС» виставили рахунки, а позивач згідно видаткових накладних отримало замовлений товар (арк. 44-109 т. 2).

Оплату здійснено згідно умов договору, проте оплата відбувалася поетапно різним платежами та сумами, що підтверджується оборотно сальдовою відомістю до рахунку №631 за червень 2022 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» на виконання податкових зобов`язань включив до суми податкового кредиту вартість сплаченого Товару на подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2022 року з Додатком №1.

Також, 01.07.2022 між позивачем (покупець) та ТОВ «СПЕЦТОРГЦЕНТР» (постачальник) укладено договір поставки №4, предметом якого є поставка товару (найменування та кількість якого зазначено у рахунках).

На виконання вищевказаного договору, ТОВ «СПЕЦТОРГЦЕНТР» виставили рахунки, а позивач згідно видаткових накладних отримало замовлений товар (арк. 244-250 т.1, арк. 1-43 т. 2).

Оплату здійснено згідно умов договору, проте оплата відбувалася поетапно різним платежами та сумами, що підтверджується оборотно сальдовою відомістю до рахунку №631 за липень 2022 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» на виконання податкових зобов`язань включив до суми податкового кредиту вартість сплаченого Товару на подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2022 року з Додатком №1.

Крім того, 01.07.2022 між позивачем (покупець) та ТОВ «СПЕЦТОРГЦЕНТР» (постачальник) укладено договір поставки №4, предметом якого є поставка товару (найменування та кількість якого зазначено у рахунках).

На виконання вищевказаного договору, ТОВ «СПЕЦТОРГЦЕНТР» виставили рахунки, а позивач згідно видаткових накладних отримало замовлений товар (арк. 32-153 т. 1).

Оплату здійснено згідно умов договору, проте оплата відбувалася поетапно різним платежами та сумами, що підтверджується оборотно сальдовою відомістю до рахунку №631 за серпень 2022 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» на виконання податкових зобов`язань включив до суми податкового кредиту вартість сплаченого Товару на подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період серпень 2022 року з Додатком №1.

У позивача наявне нежитлове приміщення для використання як офісне приміщення, відповідно до договору №ЯМ194-04/21 суборенди нежитлового приміщення від 27.04.2021 укладеного між позивачем та ТОВ «ВАНРАЙС». Крім того, передача даного приміщення від ТОВ «ВАНРАЙС» до ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» підтверджується актом приймання-передачі від 27.04.2021.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивач сформував податковий кредит, щодо якого відповідач дійшов висновку про його завищення, на підставі господарський операцій за наслідками реєстрації податкових накладних контрагентами позивача.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентами позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнутий правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі № 816/809/17.

Відсутність або недостатність, на думку податкового органу, у контрагентів позивача (або контрагентів контрагентів позивача) матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року в справі № 810/4391/16.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Отже, контрагенти-підрядники, в тому числі і субпідрядники, не позбавлені права для виконання відповідних робіт залучати інших осіб ніж працевлаштовані працівники, в тому числі шляхом укладення нових субпідрядних договорів з іншими підприємствами, фізичними особами-підприємцями, тощо.

Таке право надано укладеними позивачем як замовником з його контрагентами-постачальниками договорів.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС "Податковий блок" та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі № К/800/39786/15.

Суд звертає увагу на те, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов`язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

За вказаних обставин суд зазначає, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо завищення ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР» податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів/послуг.

У відповідності до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, в той же час відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення №334630411 від 22.11.2022, №334610411 від 22.11.2022, №330960411 від 21.11.2022, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 24810 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №334630411 від 22.11.2022, №334610411 від 22.11.2022, №330960411 від 21.11.2022.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СТАТУС ЛІДЕР»суму судового збору в розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.