Постанова

від 09.11.2023 по справі 200/2031/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року справа №200/2031/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г.,

за участю секретаря судового засідання Усенко Т.І.,

представника позивача Боледзюка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «БУД ГРУПП» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року по справі №200/2031/23 (суддя І інстанції Стойка В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «БУД ГРУПП» до Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання Бахмутський відділ державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУД ГРУПП (код ЄДРПОУ: 40703020) як боржника за виконавчим провадженням №57583618; зобов`язати Бахмутський відділ державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати всі арешти, накладені на майно Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУД ГРУПП (код ЄДРПОУ: 40703020) в рамках виконавчого провадження №57583618.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Таким чином, ГУ Держпраці у Донецькій області мав право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом трьох місяців. Однак, після повернення виконавчого документу без виконання 21.06.2019р. Держпраці повторно не пред`явило його до примусового виконання. Законодавством не передбачено можливості поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу, виданого не судом. Таким чином, стягувач фактично втратив право на примусове виконання виконавчого документа. Проте, позивач досі продовжує перебувати в статусі боржника, незважаючи на те, що фактично з нього вже не може бути стягнуто кошти за виконавчим документом. Позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту порушеного права є ефективним способом поновлення його порушеного права.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив задовольнити апеляційну скаргу. Проти винесення рішення щодо виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУД ГРУПП та скасування всіх арештів винесених в межах АСВП 57583618 не заперечує.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 05.11.2018р. на виконання до відповідача надійшла постанова №ДЦ889/12072НД/АВ/СПТД видана ГУ Держпраці у Донецькій області 25.09.2018р. про стягнення штрафу з ТОВБудівельна фірмаБУД ГРУППна користь ГУ Держпраці у Донецькій області в розмірі 372300,00 грн. Постанова надійшла до відділу разом із заявою ГУ Держпраці у Донецькій області про примусове виконання виконавчого документу.

05.11.2018р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №57583618. Відомості щодо позивача як боржника були внесені до Єдиного реєстру боржників.

21.03.2019 року постановами державного виконавця за ВП №57583618 накладено арешт на грошові кошти на банківських рахунках позивача.

21.06.2019р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу через те, що на арештованих рахунках позивача, відкритих в установах банків грошові кошти відсутні, а майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, відсутнє.

В квітні 2023 року позивачем було направлено відповідачу клопотання про виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо позивача як боржника за виконавчим провадженням № 57583618 та скасування всіх арештів, накладених на майно позивача в рамках виконавчого провадження №57583618.

Листом від 04.05.2023р. відповідачем було відмовлено в задоволенні клопотання позивача. Відповідач, зокрема, зазначив, що постановою державного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення), тобто, виконавче провадження не є закінченим, таким чином немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст. 40 Закону України Про виконавче провадження, у вигляді зняття арешту. Керуючись п. 7 ст. 9 Закону України Про виконавче провадження, представник відповідача наголошує, що підстави для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників також відсутні.

Матеріали справи не містять доказів повторного надання зазначеного виконавчого документу на виконання, відомостей щодо сплати боржником боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла у спірний період (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1404-VIII реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.

Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - Система) та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

За правилами ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VІІІ відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

За приписами ч. 1, 2, 4, 5 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, виконавчий документ (постанова ГУ Держпраці у Донецькій області №ДЦ889/12072НД/АВ/СПТД від 25.09.2018р.) був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII постановою державного виконавця від 21.06.2019р..

Отже, стягувач мав право повторно пред`явити спірний виконавчий документ до примусового виконання протягом трьох місяців з дня повернення - до 21.09.2019р..

Матеріали справи не містять доказів повторного надання зазначеного виконавчого документу на виконання.

Згідно пояснень відповідача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк повторного пред`явлення постанови ГУ Держпраці у Донецькій області до виконання визначається до 21.09.2019р.. Інформація щодо звернення стягувача із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу відсутня.

Відтак, стягувачем пропущений встановлений Законом строк пред`явлення спірного виконавчого документу до виконання.

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5).

Згідно з пунктом 2 Положення №2432/5 єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 Розділу X Положення №2432/5 Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Як встановлено вище, 21.06.2019р. відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, що не перешкоджало стягувачу повторно пред`явити до виконання виконавчий лист у строки визначені ст. 12 Закону № 1404-VIII.

Між тим, виконавчий лист повторно стягувачем не було пред`явлено до виконання у визначений Законом № 1404-VIII строк. Отже, на час розгляду справи в суді на примусовому виконанні вказаний виконавчий документ не перебуває.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом чотирьох років не вчиняє активних дій з метою пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників.

Колегія суддів вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв`язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред`явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Водночас, збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1404-VIII.

У відповідності до вимог ч.5 ст.59 Закону № 1404-VІІІ арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відтак, судове рішення є правовою підставою про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5368,00 грн. та апеляційної скарги в сумі 8052,00 грн..

Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «БУД ГРУПП» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі №200/2031/23 задовольнити .

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі №200/2031/23 скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «БУД ГРУПП» до Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати Бахмутський відділ державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити відомості про боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «БУД ГРУПП» з Єдиного реєстру боржників внесених, у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження ВП №57583618 та скасувати всі арешти, накладені на майно Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУД ГРУПП в рамках виконавчого провадження №57583618.

Стягнути з Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «БУД ГРУПП» (код ЄДРПОУ 40703020) судовий збір в сумі 13420,00 грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень, 00 копійок).

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 09 листопада 2023 року.

Повний текст постанови складений 09 листопада 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді: І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв