Постанова

від 26.09.2023 по справі 758/6578/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №758/6578/2020

номер провадження №22-ц/824/8057/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Гуль В.В., Слюсар Т.А.

секретаря Рагушіній І.В.

за участі: представника відповідача ТОВ «ФК «Фінмарк» - адвоката Карпин Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Вишгородського районного суду Київської області Чіркова Г.Є.,

у цивільній справі №758/6578/2020 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Фонд гарантування інвестицій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінмарк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

в с т а н о в и л а:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій», ТОВ «ФК «Фінмарк», третя особа:

приватний нотаріус КМНО Швець О.О., за результатами розгляду якого просив:

- визнати недійсним договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 500-07-1 від 25 березня 2020 року укладений між ТОВ «ФК «Фінмарк» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» з моменту його укладення;

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договром від 25 березня 2020 року укладений між ТОВ «ФК «Фінмарк» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Швець Р.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1240.

В обґрунтування доводів позовних вимог зазначаючи, що 16 липня 2007 року між ним та АБ «Національні інвестиції» укладено кредитний договір № 500-07 згідно умов якого, банк зобов`язався надати позивачу, а позивач зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 40 000 доларів США на строк з 16 липня 2007 року по 15 липня 2008 року включно, у порядку та на умовах визначених договором. З метою забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором, того ж дня між ним та банком укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, позивач передає банку в іпотеку земельну ділянку площею 0.0849 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський р-н, Хотянівська селищна рада, садове товариство «Троянда-2», та належить позивачу на праві приватної власності. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року із ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором. 14 травня 2019 року між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «ФК «Фінмарк», за результатами відкритих електронних торгів, укладено договір № 05/2019-5 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки. 25 березня 2020 року між ТОВ «ФК «Фінмарк» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» укладено договір № 500-07-1 про відступлення прав вимоги та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором. Проте, договори від 25 березня 2020 року укладені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки договір № 05/2019-5 про відступлення прав вимоги від 14 травня 2019 року за своєю природою є договором факторингу, який не містить жодного застереження щодо дозволу наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, а отже договір про відступлення права вимоги від 25 березня 2020 року не відповідає вимогам ст. 1083 ЦК України та має бути визнаний недійсним. При цьому, оскільки договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором до позивача від 25 березня 2020 року укладено на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитним договором то визнання останнього недійсним тягне за собою визнання недійсним договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором, також на підставі ст. 1083 ЦК України. Крім того, позивач не був повідомлений про відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними договорами. Про наявність цих договорів йому стало відомо із заяви про заміну стягувача від 12 травня 2020 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Солдаткін О.С. подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що жодного застереження щодо дозволу наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі договір № 05/2019-05 про відступлення права вимоги укладений між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «ФК «Фінмарк» 14 травня 2019 року не містить, а отже договір № 500-07-1 про відступлення права вимоги від 25 березня 2020 року укладений між ТОВ «ФК «Фінмарк» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» не відповідає вимогам законодавства та має бути скасований. Вказуючи, що метою укладення оспорюваних договорів було отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника, що свідчить про укладення 14 травня 2019 року саме договору факторингу, а не договору відступлення права вимоги, що є підставою для визнання оспорюваних договорів недійними.

05 червня 2023 року від ТОВ «ФК «Фінмарк» надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Зазначаючи, що договір № 05/2019-5 від 14 травня 2019 року за своєю суттю є змішаним договором, так як містить елементи договору купівлі-продажу прав вимоги та договору відступлення прав вимоги (цесії), та не є договором факторингу. Вказуючи, що оспорювані договори не впливають безпосередньо на права та обов`язки позивача, оскільки його основне зобов`язання не встановлюється, не припиняється та не змінюється.

ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованим листом судової повістки-повідомлення на його поштову адресу, зазначену у апеляційній скарзі. Однак, лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення повістки у день проставлення у поштовому повідомленні такої відмітки (аналогічний висновок про належне повідомлення сторони по справі зазначеним чином викладено у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 638/20248/19).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Солдаткін О.С. до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про доставку судової повістки-повідомлення на його електронну адресу, зазначену у апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ФК «Фінмарк» заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Приватний нотаріус КМНО Швець Р.О. до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про підтвердження отримання судової повістки-повідомлення на електронну адресу товариства.

Також, ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» повідомлялося про дату, час та місце судового розгляду шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті Судової влади.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 16 липня 2007 року між Акціонерним Банком «Національні інвестиції» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №500-07 за яким, банк зобов`язався надати позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування у сумі 40 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки (т. І а.с. 18-19).

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним договором, 16 липня 2007 року між Акціонерним Банком «Національні інвестиції» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого, банку передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,0849 га з кадастровим номером 3221888800380181255, яка заходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., Хотянівська селищна рада, садове товариство «Троянда-2» (т. І а.с. 20-22).

05 квітня 2019 року проведено електронні торги з продажу майна АТ «Банк «Національні інвестиції», переможцем яких стало ТОВ «ФК «Фінмарк», що підтверджується протоколом № UA-EA-2019-03-28-000089b від 05 квітня 2019 року. Згідно вказаного протоколу початкова ціна лоту F05GL42093 складає 26 241 450 грн. 67 коп. Ціна продажу лоту складає 5 510 704 грн. 64 коп. Найменування активів (майна) лоту (склад лоту): прав вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами; прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання; дебіторської заборгованості з відступленням права вимоги за кредитними договорами; дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю; векселів та майнових прав, що випливають з векселя; основних засобів у кількості 70 шт.; контрольних пломб для каси у кількості 2000 шт.; грошових чекових книжок у кількості 653 шт.; трудових книжок у кількості 19 шт.; вкладишів до трудових книжок у кількості 10 шт.; майнових прав на нерухоме майно (житловий будинок (літера «А») заг. площею 1329,2 м.кв., що розташований на земельній ділянці, кадастровий № 3223155400:05:086:0024 площею 0,1870 га, знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ), що належать АТ «БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (т. І а.с. 23-24).

За результатами проведення вказаних торгів, 14 травня 2019 року між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «ФК «Фінмарк» укладено договір №05/2019-5 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого, сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги). Сторони визнають, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором. Сторони безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього договору.

Згідно п.2.2. договору, новий кредитор в день укладення цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, визначених договорами, вказаних у додатку №1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, відшкодування за договором страхування, тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 5 878 грн. 62 коп. без ПДВ. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5. цього договору, на підставі протоколу № UA-EA-2019-03-28-000089b від 05 квітня 2019 року, лот F05GL42093, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Відповідно до п. 4.1 договору, вартість відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за цим договором, визначено пропорційно до співвідношення між ціною продажу відповідної частини лоту та його початкової ціни, що складає 5 878 грн. 62 коп. без ПДВ, які були сплачені покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу UA-EA-2019-03-28-000089b від 05 квітня 2019 року, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець (т. І а.с. 78-82).

Також, 14 травня 2019 року між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» і ТОВ «ФК «ФІНМАРК» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 16 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. 16 липня 2007 року зареєстрований в реєстрі за № 6449, відповідно до п.1.1 якого, у зв`язку з укладенням між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем договору про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги № 05/2019-5 від 14 травня 2019 року, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю право вимоги позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців), та/або поручителів, в тому числі за кредитним договором № 500-07 від 16 липня 2007 року з урахуванням усіх змін та доповнень внесених до нього, укладеним між ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» та ОСОБА_1 , первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю своє право вимоги за договором іпотеки з всіма змінами та доповненнями внесеними до нього, укладеним між первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.2 договору, право вимоги за договором іпотеки відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Відповідно до п.1.3 договору, за договором іпотеки (надалі - «Предмет Іпотеки») є нерухоме майно - земельна ділянка загальною площею 0,0849 га, кадастровий номер 3221888800380181255, заходиться за адресою Київська обл., Вишгородський р-н., Хотянівська селищна рада, садове товариство «Троянда-2». Земельну ділянку надано іпотекодавцю для ведення садівництва. Загальна вартість предмету іпотеки згідно договору іпотеки становить 380 282 грн. 23 коп.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору, відступлення права вимоги за цим договором здійснюється відповідно договору №5/2019-5 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 14 травня 2019 року, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом UA-EA-2019-03-28-000089b від 05 квітня 2019 року, переможцем яких став новий іпотекодержатель. Дата проведення аукціону: 05 квітня 2019 року. Право вимоги за цим договором вважається відступленим в повному обсязі з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення цього договору (т. І а.с. 86-89).

Згідно акту приймання-передачі від 14 травня 2019 року підписаний уповноваженими особами АТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «ФК «Фінмарк», товариство прийняло документи, що засвідчують дійсність права вимоги, зокрема, кредитний договір №500-07 від 16 липня 2007 року, договір іпотеки від 16 липня 2007 року, та договори про внесення змін та доповнень, позичальником за якими є ОСОБА_1 (т. І а.с. 84-85).

25 березня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» укладено договір №500-07-1 про відступлення прав вимоги, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги, що випливає з кредитного договору № 500-07 від 16 липня 2007 року з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є його невід`ємною частиною, укладеним між Акціонерним банком «Національні Інвестиції» та ОСОБА_1 . Право вимоги за основним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги (т. І а.с. 91-93).

Також, 25 березня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» та ТОВ «Факторингова компанія «Фонд гарантування інвестицій» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно п. 1.1 якого, на первісний іпотекодержатель передає (відступає) новому іпотекодержавтелю право вимоги за договором іпотеки від 16 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. 16 липня 2007 року та зареєстрованим в реєстрі за № 6449, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_1 (т. І а.с. 95-96).

25 березня 2020 року уповноваженими особами ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» та ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» підписано акт приймання-передачі прав та документів від 25 березня 2020 року, яким передано у відповідності до договору №05/2019-5 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги документи, що посвідчують дійсність права вимоги, згідно переліку, вказаному в цьому акті, зокрема ТОВ «ФК «Фонд гарантування інвестицій» прийняла кредитний договір №500-07 від 16 липня 2007 року з усіма доповненнями та змінами, де позичальником є ОСОБА_1 (т. І а.с. 94).

27 березня 2020 року ТОВ «ФК «Фінмарк» та ТОВ «ФК «ФГІ» направило на поштову адресу ОСОБА_1 письмове повідомлення про заміну кредитора за кредитним договором №500-07 від 16 липня 2007 року та договорами забезпечення: застави, поруки, іпотеки, тощо, що підтверджується цінним листом з описом вкладення (т. І а.с. 99-102).

04 червня 2019 року за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції» Луньо І.В. направила на поштову адресу ОСОБА_1 письмове повідомлення про заміну кредитора в зобов`язанні за кредитним договором №500-07 від 16 липня 2007 року року та договором іпотеки від 16 липня 2007 року, реєстровий №6450 (т. І а.с. 97-98).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір №05/2019-5 від 14 травня 2019 року укладений між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «ФК «Фінмарк» про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги не є таким, що може вважатися договором факторингу.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, виходячи з наступного.

Частиною 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту ст. 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до вимог ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, положеннями ст.ст.512,1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу ст.ст. 512-518 ЦК України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до ст. 2 ЦК України учасниками цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим із ч. 1 ст. 1077 ЦК України та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 7 зазначеного Закону, юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (ст. 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з ч.1 ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 26 липня 2023 року у справі № 463/1204/19 та від 12 вересня 2023 року у справі № 521/13919/21.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведених електронних торгів, ПАТ «Банк «Національні інвестиції» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Фінмарк» (новий кредитор) укладено договір №05/2019-5 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 14 травня 2019 року, за яким банк шляхом продажу відступив ТОВ «ФК «Фінмарк» право вимоги до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців), та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору. У пункті 1.2 договору сторони встановили, що жодне з положень договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням банку новим кредитором.

Із наведеного вбачається, що за результатами торгів ПАТ «Банк «Національні інвестиції» визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.

Отже, за своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в частині того, що метою укладення оспорюваних договорів було отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника, не ґрунтується на матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що договір № 05/2019-05 від 14 травня 2019 року не містить застереження щодо дозволу наступного відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, на думку колегії суддів не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, оскільки вказаний договір не є договором факторингу, а відтак, не потребує зазначення у договорі про дозвіл наступного відступлення права грошової вимоги третій особі.

Отже, враховуючи те, що договір №05/2019-5 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 14 травня 2019 року за своєю правовою природою є договором про відступлення прав вимоги, а не договором факторингу, на що вказував позивач, то підстави для визнання укладених на їх підставі договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25 березня 2020 року та договору про визнання договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 25 березня 2020 року, відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування на підставі доводів викладених у апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Солдаткіна Олександра Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: