Постанова

від 09.11.2023 по справі 640/32484/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/32484/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Аліменка В.О.,

Cобківа Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило: визнати неправомірним та скасувати рішення Київської митниці ДМС України, М/п «Спеціалізований», про коригування митної вартості товарів №UA100430/2020/000020/2 від 19.10.2020 року.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення є протиправним, оскільки відповідачем не взято до уваги поданий інвойс, в якому міститься інформація щодо вартості партії товару. Крім того, у рішенні відповідачем не вказано конкретних підстав з посиланням на законодавство, які дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлені не повні чи недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема, не вказано, які складові є не підтвердженими.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДМС України, М/п «Спеціалізований», про коригування митної вартості товарів №UA100430/2020/000020/2 від 19.10.2020.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в базі даних митного органу наявні митні оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості, та наявна інформація про вартість імпортованої рибної продукції Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» з вищим рівнем митної вартості, що стало однією з підстав виникнення сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів.

На думку апелянта, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, що свідчить про правомірність оскаржуваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що у всіх наданих позивачем документах абсолютно всі числові значення зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними.

Як вказує позивач, неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами, тому відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100430/2020/000020/2 від 19.10.2020.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2020 уповноваженою особою позивача ТОВ «Лео-Логістик Груп» звернулося до митного посту «Спеціалізований» Київської митниці ДМС України з електронною митною декларацією (ЕМД) №UА100430/2020/011380 та пакетом документів для митного оформлення товару.

До митної декларації позивачем було надано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №FSAL36/FS/103/2020 від 06.09.2020; автотранспортна накладна (Road consignment note) №045901 від 16.10.2020; сертифікат з перевезення (походження) товару форми ЕUR. 1 (Movement certificate.1) № А1015258Т від 05.10.2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01/07/18-27 від 01.07.2018; договір про надання послуг митного брокера 206-20/01 від 10.01.2020 року; сертифікат якості товару (Certificate of quality) від 21.08.2020; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 6097989 від 16.10.2020; коносамент (Bill of lading) № 608052623 від 05.10.2020.

Однак, 16.10.2020 головним державним інспектором Київської митниці ДМС України складено картку відмови №UА100430/2020/00077 з підстав неподання декларантом документів для підтвердження митної вартості згідно з статтею 53 Митного кодексу України, чим порушено вимоги статей 52, 53 Митного кодексу України.

У свою чергу, 16.10.2020 головним державним інспектором Київської митниці ДМС України направлено позивачу повідомлення, в якому просить надати оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів, та документи щодо підтвердження митної вартості товарів.

16 жовтня 2020 року позивачем подано заяву відповідачу про продовження строку митного оформлення у зв`язку з необхідністю подання додаткових документів.

Як наслідок, додатково позивачем надано такі документи: Price list 31.07.2020 року; експортну декларації країни відправлення № 20ES00359110416350 від 05.10.2020 року.

Однак, не зважаючи на викладене, 19.10.2020 Київською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА100430/2020/000020/2, яким застосовано резервний метод визначення митної вартості, оскільки:

1) в наданому до митного оформлення контракті від 01.07.2018 року №01/07/18-27 пунктом 1.5 передбачено наявність проформи-інвойса, виставленої постачальником, пунктом 3.1 передбачено письмове замовлення покупця на поставку, а у пункті 5.5 зазначено, що «платежи могут осуществляться как в виде предоплаты, так и с отсрочкой платежа», в комерційному інвойсі від 06.09.2020 №FSAL 36/FS/103/2020 зазначено «предоплата или отсрочка платежа 90 банковских дней» та «Appendix №CR-596 dated 01.08.2020». Проте, жоден з вищевказаних документів до митною оформлення не надавався;

2) в коносаменті № 608052623 в графі «port of Loading» зазначено Montevideo, Uruguay а в графі «Place of issue of waybill» зазначено Madrid. Відправником товарів згідно коносамента №608052623 та сертифіката форми EUR.1 № А1015258Т є Peska Herculina S.A. Avda. De Los Consignatarios, S/N 35008 Las Palmas, Spain;

3) в базі даних митного органу наявні митні оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості, та наявна інформація про вартість імпортованої рибної продукції Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» з вищим рівнем митної вартості.

На думку митного органу, декларантом надано витребувані митницею додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості не у повному обсязі, а саме:

- надано копію митної декларації країни відправлення № 20ES00359110416350 від 05.10.2020 року, де відправником зазначено «Pesca Herculina S.A.» Іспанія, проте відповідно до коносаменту №608052623 та даним митної декларації, країною відправлення є Уругвай;

- надано прайс-лист від 31.07.2020 року іноземною контрагента «Cronexus Investments Ltd», Кіпр,який не є виробником товару.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки заявлена позивачем митна вартість товару підтверджувалася наданими позивачем документами, в той час, як ні картка відмови в прийнятті митної декларації від 16.10.2020, ні повідомлення митного органу під час консультації від 16.10.2020 не містило вказівок, які конкретно документи для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем не подано, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару згідно частини третьої статті 53 МК України.

Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України, зокрема позивачем подано: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №FSAL 36/FS/103/2020 від 06.09.2020; автотранспортна накладна (Road consignment note) №045901 від 16.10.2020; сертифікат з перевезення (походження) товару форми ЕUR. 1 (Movement certificate.1) № А 1015258 Т від 05.10.2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 01/07/18-27 від 01.07.2018; договір про надання послуг митного брокера 206-20/01 від 10.01.2020 року; сертифікат якості товару (Certificate of quality) від 21.08.2020; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 6097989 від 16.10.2020; коносамент (Bill of lading) № 608052623 від 05.10.2020.

Однак, не зважаючи на вказане, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, неможливість встановити умови оплати за товар, відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості, відсутність доказів, які б свідчили про приналежність розмитнюваного товару до стокового.

Як наслідок, спірним рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товарів визначена за резервним методом.

Так, у спірному рішенні митний орган дійшов до висновку, що:

1) в наданому до митного оформлення контракті від 01.07.2018 року №01/07/18-27 пунктом 1.5 передбачено наявність проформи-інвойса, виставленої постачальником, пунктом 3.1 передбачено письмове замовлення покупця на поставку, а у пункті 5.5 зазначено, що «платежи могут осуществляться как в виде предоплаты, так и с отсрочкой платежа», в комерційному інвойсі від 06.09.2020 №FSAL 36/FS/103/2020 зазначено «предоплата или отсрочка платежа 90 банковских дней» та «Appendix №CR-596 dated 01.08.2020». Проте, жоден з вищевказаних документів до митною оформлення не надавався;

2) в коносаменті № 608052623 в графі «port of Loading» зазначено Montevideo, Uruguay а в графі «Place of issue of waybill» зазначено Madrid. Відправником товарів згідно коносамента №608052623 та сертифіката форми EUR.1 № А1015258Т є Peska Herculina S.A. Avda. De Los Consignatarios, S/N 35008 Las Palmas, Spain;

3) в базі даних митного органу наявні митні оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості, та наявна інформація про вартість імпортованої рибної продукції Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» з вищим рівнем митної вартості.

Крім того, на думку митного органу, декларантом надано витребувані митницею додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості не в повному обсязі, а саме:

- надано копію митної декларації країни відправлення № 20ES00359110416350 від 05.10.2020 року, де відправником зазначено «Pesca Herculina S.A.» Іспанія, проте відповідно до коносаменту №608052623 та даним митної декларації, країною відправлення є Уругвай;

- надано прайс-лист від 31.07.2020 року іноземною контрагента «Cronexus Investments Ltd», Кіпр,який не є виробником товару.

Як свідчать матеріали справи, 01.07.2018 між компанією «Cronexus Investments Ltd.» (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) укладено Контракт № 01/07/18-27 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Постачальник постачає даному Покупцю Товар, який вказується в Додатках до даного Контракту (п. 1.1. Контракту).

У відповідності до п.1.2 Контракту Покупець приймає Товар та бере на себе зобов`язання щодо розрахунків з Постачальником.

Як наслідок, на виконання умов контракту №01/07/18-27 від 01.07.2018 ТОВ «Аквафрост» імпортувало на митну територію України в жовтні 2020 року товар, зазначений у Додатку №CR-596 від 01.08.2020 року до Контракту №01 /07/18-27 від 01.07.2018 року та Інвойсі від 06.09.2020 року №FSAL 36/FS/103/2020, який є невід`ємною частиною цього Контракту, зокрема: кальмар Loligo Patagonica (Loligo Gahi) морожений, не в первинній упаковці, не солоний, без харчових добавок, без приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавався, без консервантів: розмір 7-9 см. - 2777 кг: розмір - 9-12 см. - 3891 кг.

Поставка товару здійснювалась на умовах СFR (Вартість і фрахт) м. Чорноморськ, Україна, згідно Інкотермс 2010, відповідно до яких продавець зобов`язаний за власний рахунок доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення.

Згідно положень Додатку СR-596 від 01.08.2020 року до Контракту № 01/07/18-27 від 01.07.2018 року та Інвойсу від 06.09.2020 року №FSAL 36/FS/103/2020 оплата Товару здійснювалась на таких умовах: передоплата чи відстрочка платежу 90 (дев`яносто) банківських днів з моменту митної очистки вантажу.

Вартість Товару визначено у вищезазначених документах, що становила: 1,75 Евро за 1 кг. замороженого кальмару в розмірі 7-9 см. (загальна кількість 2 777 кг.) та 2,55 Евро за 1 кг замороженого кальмару в розмірі 9-12 см. (загальна кількість 3 891 кг.).

Сума поставки замороженого кальмару Loligo Patagonica (Loligo Gahi) складає 14 781,80 евро, вага нетто - 6668 кг.

У той же час, наданий до суду додаток № СR-596 від 01.08.2020 року до Контракту № 01/07/18-27 від 01.07.2018, до митного оформлення МД №UА100430/2020/011380 не надавався.

Втім, як вірно відзначено судом першої інстанції, зазначений документ відповідачем не витребовувався й під час консультації позивача 16.10.2020, тому позивач не був обізнаний про необхідність його надання.

Водночас, митна вартість, заявлена позивачем підтверджується документами, поданими до митного оформлення, такими як Інвойс від 06.09.2020 №FSAL 36/FS/103/2020 та прайс-листом від 31.07.2020 від контрагента «Cronexus Investments Ltd», Кіпр.

У даному випадку, з матералів справи вбачається, що компанія «Cronexus Investments Ltd» є постачальником, а не виробником продукції, враховуючи що виробник та країна-експортер є Іспанія. Відповідно, вантажовідправником (екпортером) товару є компанія «Pesca Herculina S.A.» Іспанія, від імені якого діє компанія «Cronexus Investments Ltd», Кіпр, що постачала товар за контрактом від 01.07.2018 №01/07/18-27.

У свою чергу, у коносаменті №608052623 та заяві виробника «Declaration by the producer» від 21.08.2020 зазначено, що порт навантаження (port of loading) - Montevideo Uruguay, а місце видачі накладної (place of issue of waybill) - є Мадрид (Madrid).

При цьому, зазначені обставини жодним чином не порушують норми Митного кодексу.

Таким чином, заявлена позивачем митна вартість товару підтверджувалася наданими позивачем документами, зокрема, додатковими документами, поданими останнім під час консультації, в той час, як ні Картка відмови в прийнятті митної декларації від 16.10.2020, ні повідомлення митного органу під час консультації від 16.10.2020 не містило вказівок, які конкретно документи для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем не подано.

Крім того, відповідачем у спірному рішенні не доведено, які саме норми Митного кодексу України порушено позивачем у зв`язку з наданням останнім документів, згідно з якими країна - виробник товару та країна постачальник товару є різними, та зокрема, не зазначено, яким чином вказані документи впливають на наявність обґрунтованого сумніву щодо визначення саме митної вартості цього товару.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, в сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Інших належних та достатніх доказів та обґрунтувань відповідач щодо обставин та фактів, вказаних у спірному рішенні, не зазначив та не навів.

Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, які не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

У свою чергу, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

У той же час, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені частиною другою ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту (за основним методом).

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.О. Аліменко

Я.М. Собків