ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа №640/2305/19
адміністративне провадження № К/9901/34503/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №640/2305/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Катющенка В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Губської Л.В., суддів Карпушової О.В., Степанюка А.Г.) у справі №640/2305/19
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2019 року Приватне акціонерне товариство «Кременчукгаз» (далі по тексту - ПрАТ «Кременчукгаз») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2, 3 пункту 2, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» від 30 січня 2019 №63, пункт 1 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» від 30 січня 2019 року №63 та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» від 30 січня 2019 року №63.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» в частині окремих її положень і додатку, як такої, що була прийнята Урядом з порушенням законодавчо встановленого порядку для прийняття регуляторних актів.
Позивач вважає, що оспорювана Постанова №63 в частині положень пункту 3, якою встановлюється обов`язок операторів газорозподільних систем (у тому числі позивача) передавати персональні дані побутових споживачів Міністерству фінансів України, що, на думку позивача, обмежене у своїх повноваженнях по збору цих даних, прийнята відповідачем без дотримання вимог частини другої статті 32 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття пункту 1, абзаців 2, 3 пункту 2, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додатку до цієї Постанови.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані порушенням Кабінетом Міністрів України процедури прийняття оскаржуваних пунктів постанови від 30 січня 2019 року №63 як регуляторного акта, розробником якого було Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, з огляду на недотримання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Регламенту Кабінету Міністрів України, встановлених до порядку підготовки та оприлюднення проектів регуляторних актів.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість застосування належного способу констатації та захисту порушеного права позивача на дотримання загального правового порядку, шляхом виходу за межі позовних вимог та часткового задоволення позову шляхом визнання зазначених вище дій відповідача протиправними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з судовими рішеннями, Кабінет Міністрів України направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року по справі №640/2305/19, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Кременчукгаз» повністю.
У скарзі посилається на те, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, як головним розробником проекту оскаржуваної постанови виконано вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та здійснено публікацію проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» на своєму сайті, що спростовує висновки судів про порушення вимог вказаного закону.
Скаржник зазначає, що від ПрАТ «Кременчукгаз» не надходили звернення стосовно оскаржуваної постанови із зауваженнями та пропозиціями.
Касатор наголошує, що оскільки пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року №143 «Питання споживання природного газу, визнано такими, що втратили чинність, зокрема, пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» від 30 січня 2019 №63 та додаток до неї, задоволення судом позовних вимог жодним чином не забезпечить ефективний захист прав свобод та інтересів позивача, що не відповідає основній меті адміністративного судочинства.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року по справі №640/2305/19.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року №2228/0/78-21, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2021 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2021 року прийнято до провадження справу №640/2305/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Кременчукгаз» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року №926/0/78-23, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
5. Верховний суд ухвалою від 08 листопада 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 08 листопада 2023 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. 30 січня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами», наступного змісту:
1. Затвердити норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу згідно з додатком.
2. Установити, що:
застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 року;
не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. №237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2015 р., №36, ст. 1075) та від 23 березня 2016 р. №203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 24, ст. 958);
не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. №619 (ЗП України, 1996 р., №13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
3. Операторам газорозподільних систем, на яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 р. №867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» покладено спеціальні обов`язки, подавати Міністерству фінансів до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання, інформацію стосовно поштової адреси об`єкта газовикористання, дати та номера договору розподілу природного газу, укладеного з побутовим споживачем, персонального коду ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку для її узагальнення.
4. Рекомендувати публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» разом з операторами газорозподільних систем забезпечити встановлення індивідуальних лічильників природного газу за заявами побутових споживачів.
5. Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом з публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» забезпечити врахування у фінансовому плані товариства витрат на встановлення індивідуальних лічильників газу для побутових споживачів.
6. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається».
Пунктом 1 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого зазначеною постановою Уряду, визначено, що втрачає чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року №619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.
Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 49 вказаного Закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
9. Предметом оскарження у цій справі є пункт 1, абзаців 2, 3 пункт 2, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додатку до цієї Постанови.
10. Суди попередніх інстанцій встановили, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання споживання природного газу» від 27 лютого 2019 №143, пунктом 4 якої визнано такими, що втратили чинність, зокрема, пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додаток до неї.
Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції спірні положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додаток до неї втратили чинність на підставі іншої постанови відповідача від 27 лютого 2019 №143.
11. Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року по справі №826/24498/15, предметом оскарження у якій був нормативно правовий акт, який зазнав змін і на час розгляду справи втратив чинність, зробив наступні висновки щодо застосування норм права:
«…положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.
З огляду на вищевказане імперативне положення Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.
При цьому Верховний Суд наголошує, що юридичний спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Конституційний Суд України в пп.3.6 п.3 Рішення від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.».
Правові позиції аналогічного змісту викладено в постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року по справі №640/6699/20 та від 27 квітня 2023 року по справі №161/16515/16-а.
12. Враховуючи, що на момент розгляду справи судом першої інстанції спірні положення постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та додаток до неї втратили чинність на підставі іншої постанови відповідача, колегія суддів КАС ВС не вбачає підстав для відступу від наведеної позиції Верховного Суду.
17. З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України стосовно прийняття оскаржуваних положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами», оскільки це не призведе до захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин.
З огляду на зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року по справі №640/2305/19 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити Приватному акціонерному товариству «Кременчукгаз» у задоволенні адміністративного позову до Кабінету Міністрів України повністю.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Стеценко С.Г.
Тацій Л.В.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.11.2023 |
Оприлюднено | 10.11.2023 |
Номер документу | 114804926 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері житлово-комунального господарства; теплопостачання; питного водопостачання |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Стрелець Т.Г.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Губська Людмила Вікторівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Губська Людмила Вікторівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Губська Людмила Вікторівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Губська Людмила Вікторівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Губська Людмила Вікторівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні