Постанова

від 09.11.2023 по справі 200/7905/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 200/7905/20-а

адміністративне провадження № К/990/25893/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 200/7905/20-а

за адміністративним позовом Акціонерного товариства «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя Лазарєв В. В.) від 11 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Блохіна А. А., Геращенко І. В., Міронова Г. М.) від 17 лютого 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2020 року Акціонерне товариство «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ» (далі - АТ «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2020 року № 0007463307, № 0007473307, від 29 квітня 2020 року № 0002800513, № 0002810513, № 0002820513, № 0002830513.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ «ТЕСА-ГРУПП», ТОВ «ПОЖЕЖБЕСПЕКА ДОНБАСУ», ТОВ «АНЕГА», ТОВ «ЛІДЕР ПРОМСНАБ», ТОВ «БК Будмонтаж Інновейшн», ТОВ «КЬЮ. ЕФ. ЕМ СЕРВІС», ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО». Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджено необхідними первинними документами.

Щодо повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, позивач звертає увагу, що підприємством вчасно та у повному обсязі сплачувався податок на доходи фізичних осіб.

Стосовно порушення вимог законодавства з питань екологічного податку позивач зазначає, що збільшення ставки податку в контексті статті 246 Податкового кодексу України (далі - ПК України) може бути застосовано саме за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів. З метою виключення впливу на навколишнє природне середовище, а також контролю за станом місць розміщення власних відходів підприємством впроваджено системний моніторинг. Згідно висновків проведеного в 2018 - 2019 роках моніторингу ТОВ «ГЕОЛОГІЧНІ СИСТЕМИ» оцінки впливу MBB № 18.03 від 08 червня 2016 року на водні об`єкти встановлено, що: на основі отриманих результатів можна говорити про відсутність впливу на водні об`єкти (підземні та поверхні) в зоні його можливого впливу на оточуюче середовище.

Водночас позивач зазначає про відсутність підстав для застосовування ставки податку 5 грн/т, оскільки в результаті реконструкції фабрики змінилися технічні характеристики дрібнодисперсних відходів збагачення вугілля - Шлам та хвости з фабрик збагачувальна (код 1010.2.9.01). До реконструкції фабрики дані відходи були в рідкому стані, після реконструкції - продукт з вологістю 38 %. Отже, дані відходи придбали властивості, схожі з гірською породою, яка відноситься до малонебезпечних нетоксичних відходів гірської промисловості, для яких застосовується ставка 0,49 грн/т.

Окремо позивач звертає увагу на те, що викладені в акті позапланової перевірки обставини щодо ненадання документів не відповідають дійсності, оскільки жоден із дев`яти актів про ненадання документів не було вручено платнику податків. Про факт існування актів про ненадання документів платнику податків стало відомо безпосередньо з акту позапланової перевірки. На думку представника позивача, підприємством до позапланової перевірки на вимогу податкового органу надані всі документи, надання яких передбачено діючим податковим законодавством. Представник позивача звертає увагу, що запитувані податковим органом журнали обліку відходів виробництва не є предметом перевірки контролюючим органом та вони не подаються до органів державної влади, на підставі даних, що зазначені у вказаних журналах не ведеться податковий облік. Подібний документ не є документом на підставі якого ведеться податковий облік у відповідності до ПК України.

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 28 квітня 2020 року № 0007473307, від 29 квітня 2020 року № 0002800513, № 0002810513, № 0002820513, № 0002830513.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Донецькій області від 28 квітня 2020 року № 0007463307 та від 29 квітня 2020 року №0002840513 - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь АТ «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 019,79 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 337 057,30 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 вересня 2022 року Головне управління ДПС у Донецькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року, в частині задоволення позовних вимог, у хвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити АТ «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ» в задоволенні позову.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

7. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ» є юридичною особою, зареєстроване 30 жовтня 1996 року, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 1 260 120 0000 000082, ідентифікаційний код 00176549, місцезнаходження: 85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вул. Красноармійська, будинок 1а.

9. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01 березня 2021 року зареєстровано зміну найменування юридичної особи ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» на АТ «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ».

10. У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 05.10 добування кам`яного вугілля (основний).

11. У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість.

12. З 03 березня 2020 року по 17 березня 2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка АТ «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ» з питань, що стали предметом заперечень за період діяльності з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2019 року.

13. За результатами перевірки 24 березня 2020 року був складений акт № 363/05-99-05-13/00176549, згідно якого податковий орган дійшов висновку про порушення АТ «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ»:

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 738 637 грн, в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 88 457 грн, за серпень 2017 року на суму 451 587 грн, за вересень 2017 року на суму 198 593 грн, що призвело: до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 738 637 грн;

- пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, підпункту г) пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.12 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року з врахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України всього у сумі 6 364 004 грн;

- підпункту г) пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті встановлених порушень по заниженню податкових зобов`язань з ПДВ виникли зобов`язання щодо складання податкових накладних за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року з врахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України на загальну суму 5 832 668 грн;

- підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пунктів 246.2, 246.4 статті 246, пункту 249.6 статті 249 ПК України, в результаті чого занижено екологічний податок за розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єкта господарювання) за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року з врахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України всього у сумі 42 379 465,91 грн;

- підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пунктів 18.1, 18.2 статті 18, пункту 51.1 статті 51, абзацу б пункту 176.2 статті 176 ПК України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556 в частині подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків та суми утриманого з них податку за 3 квартал 2017 року, 3 квартал 2018 року, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку;

- підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 18.1 статті 18, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 160 943,97 грн.

14. 10 квітня 2020 року позивачем направлено заперечення на акт перевірки (вх. №51833/10 від 15 квітня 2020 року).

15. Листом від 24 квітня 2020 року № 35709/10/05-99-05-13 відповідачем розглянуто заперечення на акт перевірки.

16. На підставі акту перевірки від 24 березня 2020 року №363/05-99-05-13/00176549 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 28 квітня 2020 року № 0007463307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510 грн;

- від 28 квітня 2020 року № 0007473307, яким збільшено суму грошових зобов`язань за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 31 177,49 грн, в тому числі 31 177,49 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 29 квітня 2020 року № 0002800513, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем екологічний податок на суму 52 974 332,39 грн, в тому числі 42 379 465,91 грн за податковими зобов`язаннями, 10 594 866,48 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 29 квітня 2020 року № 0002810513, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 7 176 793,75 грн, в тому числі за 5 741435 грн за податковими зобов`язаннями, 1 435 358,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 29 квітня 2020 року № 0002820513, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 7 955 005 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 6 364 004 грн, 1 591001 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 29 квітня 2020 року № 0002830513, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість на суму 2 916 334 грн;

- від 29 квітня 2020 року № 0002840513, яким застосовано штраф на суму 510 грн.

17. 15 травня 2020 року вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено у досудовому порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 31 липня 2020 року 24403/6/99-00-06-02-01-06, скаргу АТ «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ» залишено без задоволення, а рішення без змін.

18. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

20. Зокрема суди виснували, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з поставкою товарів та послуг за договорами, укладеними з ТОВ «ТЕСА-ГРУПП», ТОВ «ПОЖЕЖБЕСПЕКА ДОНБАСУ», ТОВ «АНЕГА», ТОВ «ЛІДЕР ПРОМСНАБ», ТОВ «БК Будмонтаж Інновейшн», ТОВ «КЬЮ. ЕФ. ЕМ СЕРВІС», ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО».

21. При цьому посилання відповідача на наявність в єдиному державному реєстрі судових рішень інформації про відкрите кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018080000000078 від 21 грудня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України стосовно контрагента ТОВ «Будівельний Майданчик» (код ЄДРПОУ 40871485), в якому фігурує ТОВ «Ялта Град Строй», суд визнали необґрунтованими, оскільки ТОВ «Будівельний Майданчик» не має безпосередніх відносин з АТ «ДТЕК ЖОВТНЕВА ЦЗФ».

22. Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій, податкова інформація щодо контрагентів, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

23. З приводу посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суди попередніх інстанцій зауважили, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), при цьому, документи обумовлені вказаними правилами зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

24. Суди також вважали, безпідставними посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських операцій не підтвердження ланцюгу постачання, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

25. З наведених мотивів суди дійшли висновку, що податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2020 року № 0002830513, № 0002820513, № 0002810513 є протиправними та підлягають скасуванню.

26. Щодо встановленого податковим органом порушення підпункт 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пунктів 246.2, 246.4 статті 246, пункту 249.6 статті 249 ПК України, в результаті занижено екологічний податок за розміщення відходів за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року суди виснували, що виробник відходів має право самостійно визначати відповідний клас та рівень небезпеки відходів у засіб, що не заперечує вимогам законодавства України, із відповідним зазначенням його у декларації екологічного податку за розміщення відходів та державних статистичних спостереженнях із екології.

27. Такий висновок судів мотивований тим, що на даний момент у законодавстві України відсутні діючи нормативно-правові, нормативно-технічні та спеціальні технічні акти, затверджені у встановленому порядку, що визначають поняття класу небезпеки відходів, а також порядок визначення класу небезпеки промислових відходів, тому у відповідності до вимог пункту «в» статті 17 та частини другої статті 34 Закону України «Про відходи» відповідний клас небезпеки відходів визначається виробником відходів, у засіб, що не суперечить вимогам законодавства України.

28. При цьому суди зауважили, що відходи флотації (кек) (код за державним класифікатором ДК 005-96 - 1010.2.9.01 - шлам та «хвости» з фабрик збагачувальних) ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», що розміщуються в місці видалення відходів «Породний комплекс» за технологію сумісного складування відходів великих і дрібних фракцій, відносяться для цілей державної статистичної звітності із екології до IV класу небезпечності (малонебезпечні), а для цілей оподаткування екологічним податком за розміщення відходів, до IV класу небезпеки відходів, за рівнем небезпечності - малонебезпечні нетоксичні відходи гірничої промисловості.

29. Також суди виснували, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про відходи» породний комплекс ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» відноситься до об`єктів поводження з відходами та є місцем видалення відходів (далі - МВВ). Будівництво та експлуатація породного комплексу ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» у період 2018 - 2019 роки відбувалося із дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Експлуатація породного комплексу ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» не призводить до забруднення атмосферного повітря, а саме змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

30. Суди також зауважили, що фактів порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у процесі експлуатації породного комплексу ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» у період 2018-2019 роки встановлено не було.

31. При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, оскільки відходи вуглезбагачення, утворені на ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» при проведенні робіт по обробці вугілля з шахт, порода великих і дрібних фракцій (кек) за ступенем небезпеки для здоров`я населення і навколишнього середовища можуть характеризуватись як відходи безпечні, експлуатація породного відвала, а саме розміщення безпечних відходів не підпадає під дію пункту 11 «Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», а тому не потребує згідно вимог статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу» проведення державної екологічної експертизи.

32. Оскільки відходи флотації (кек) ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» («Шлам та «хвости» з фабрик збагачувальних» (код за ДК 005-96 [46] -1010.2.9.01), що розміщуються в місці видалення відходів «Породний комплекс» за технологію сумісного складування відходів великих і дрібних фракцій, для цілей оподаткування екологічним податком за розміщення відходів, відносяться до IV класу небезпеки відходів, за рівнем небезпечності - малонебезпечні нетоксичні відходи гірничої промисловості, суди зробили висновок, що розміщені в місці видалення відходів «Породний комплекс» за технологію сумісного складування відходів великих і дрібних фракцій відходи «Шлам та «хвости» з фабрик збагачувальних» (код за ДК 005-96 [46] - 1010.2.9.01) та «Відходи збагачення вугілля, переробленого на збагачувальних та брикетних фабриках» (код за ДК 005-96 [46] - 1010.2.9.03) для цілей оподаткування, сумісно за місцем розміщення, відносяться для цілей оподаткування екологічним податком за розміщення відходів до IV класу небезпеки відходів, за рівнем небезпечності до малонебезпечних нетоксичних відходів гірничої промисловості (код 246.2.005, згідно Додатку 9 до Податкової декларації екологічного податку, введеної в дію наказом Міністерства фінансів «Про затвердження форми Податкової декларації екологічного податку»).

Враховуючи вищенаведене, а також те що, внаслідок експлуатації породного комплексу ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» відсутнє підтвердження фактів забруднення атмосферного повітря (змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища) та забруднення водних об`єктів (надходження до водних об`єктів забруднюючих речовин, суди попередніх інстанцій вважали, що податковий орган протиправно дійшов висновку щодо розміщення позивачем відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів та застосування при обчисленні екологічного податку коригуючого коефіцієнту 3 відповідно до пункту 246.4 статті 246 ПК України.

33. При цьому судами враховано висновок комплексної комісійної судової експертизи, який підтвердив вищезазначене.

34. Щодо встановленого податковим органом порушення в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у розмірі 160 943,97 грн., суди зауважили, що суб`єктом владних повноважень застосована штрафна санкція за ненарахування, неутримання та/або несплату податку, разом з цим, в акті перевірки встановлено інше порушення - несвоєчасна сплати податку, з посиланням на підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, відповідальність за яке передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про відсутність порушень з боку позивача вимог статті 127 ПК України і, як наслідок, безпідставність застосування до нього штрафних, санкцій, визначених зазначеною статтею.

35. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суди дійшли висновку, що обґрунтованими витратами на правничу допомогу є сума у розмірі 13 000 грн, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 12 999,87 грн.

36. При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, подання позивачем окремих відповідей на відзив щодо кожного контрагента не є необхідним, що свідчить про штучне збільшення обсягу наданої правничої допомоги. Крім того, суди зазначили, що тривалість судових засідань складала: 28 жовтня 2020 року - 3 хв., 05 листопада 2020 року - 12 хв., 14 липня 2021 року - 10 хв.,27 липня 2021 року - 10 хв. Таким чином, суди вважали, що такі витрати не були фактичними і неминучими, а їхній розмір - не є обґрунтованим.

Крім того, суди дійшли висновку, що сума витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту представників позивача, яка становить 4045,15 грн, підтверджується посадочними документами, а тому підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Також за висновками судів попередніх інстанцій, оскільки витрати на проведення експертизи підтверджуються платіжним дорученням, а тому підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати за проведення експертизи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 320 012,32 грн.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

37. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

38. Як на підставу для касаційного оскарження Головне управління ДПС у Донецькій області посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права (підпункт 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, статті 1, 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року по справі № 813/4143/13-а (щодо недоліків первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних), від 25 вересня 2019 року по справі № 823/530/15 (щодо узгодженості дій з недобросовісним постачальником), від 21 травня 2019 року по справі № 815/662/16 (щодо відсутності у контрагента ресурсів для здійснення господарської діяльності).

39. Крім того, з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права (пункт 246.4 статті 246 ПК України) без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року по справі № 808/2892/14 (щодо підтвердження фактів забруднення атмосферного повітря).

40. Також, як на підставу для касаційного оскарження Головне управління ДПС у Донецькій області посилається на пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, а саме: підтверджуючи документально задекларовані позивачем витрати та податковий кредит, суди обмежилися переліченням наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем під час розгляду справи. Проте, судами не досліджено надані податковим органом докази та не враховано доводи щодо відсутності ресурсів у контрагента для здійснення господарської діяльності, відсутності джерела походження товару та наданим податковим органом доказам (податкової звітності контрагента).

41. Обґрунтовуючи висновки про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарським операціям з переліченими вище контрагентами скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано доводи контролюючого органу про невідповідність придбаної та реалізованої номенклатури товару, укладення дефектних документів та операції з вищенаведеними контрагентами постачальниками не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для виконання такого обсягу документально оформлених операцій.

42. Також скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано при ухваленні оскаржуваних рішень, що місце видалення відходів містить забруднення атмосферного повітря, ґрунтів та понаднормове забруднення підземних вод, що свідчить про незабезпечення ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» повного виключення забруднення атмосферного повітря та водних об`єктів.

Зважаючи на встановлені обставини, ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» не забезпечило повне виключення забруднення атмосферного повітря та водних об`єктів, що в свою чергу обумовлює застосування коефіцієнту 3 до ставок екологічного податку.

43. При цьому скаржник звертає увагу, що в порушення статті 249 ПК України ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» не надано до перевірки первинні документи з обліку фактичних обсягів утворених та розміщених відходів.

44. У свою чергу судами попередніх інстанцій не було витребувано та не досліджено первинні та інші документи щодо обліку відходів, які не надано до перевірок та, відповідно, не досліджувалися:

- документи щодо складу і властивостей відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров`я людини за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, що передбачено статтею 17 Закону України «Про відходи»;

- матеріально-сировинні баланси щодо ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються і видаляються, та подану щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;

- відомості спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, щодо відходів що утворюються та видаляються ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ»;

- висновки щодо рівня екологічної безпеки місць видалення відходів, визначення категорії їх екологічної безпеки для навколишнього середовища та здоров`я людини.

45. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій за основу висновку про відсутність порушення зі сплати екологічного податку взято висновок судової економічної експертизи № 10/11/8821-8844/12166-12180 від 31 травня 2021 року. Проте, судами не було враховано, що виходячи зі змісту вказаного висновку, експертами не було витребувано висновки щодо рівня екологічної безпеки місця видалення відходів - Породного комплексу, документи, яким визначено категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

46. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

47. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

48. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

49. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

50. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

51. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

52. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

53. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

54. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

55. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

56. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

57. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

58. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

59. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

60. Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

61. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

62. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

63. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

64. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

65. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

66. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

67. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

68. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

69. Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).

70. Водночас сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

71. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

72. У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

73. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

74. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що в періоді який перевірявся між позивачем та контрагентами було укладено ряд господарських договорів стосовно надання послуг з виконання будівельних робіт та постачання товарів.

75. Так, 20 квітня 2018 року між ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (Замовник) та ТОВ «АЕРО-ТРАНС» (Виконавець) укладено договір № 6499-ЦО-УМТС щодо розробки та перевезення слежалої породи для устаткування дренажної системи при будівництві породного комплексу ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» на ділянці № 1 (3-я черга будівництва).

76. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надані: акт приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ 2-в), платіжне доручення, оборотно-сальдова відомість по дебету рахунку 1595000000 Прямі інвестиційні витрати ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», згідно якої по постачальнику ТОВ «АЕРО-ТРАНС», за документом від 23 травня 2018 року в дебет рахунку 1595000000 віднесено суму 713 802 грн з наступним текстом - роботи з породними відвалами (кап. витрати).

77. 03 серпня 2016 року та 15 серпня 2017 року між ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (Замовник) та ТОВ «Ялта Град Строй» (Підрядник) укладено договори № 2890-ПУ-УМТС та № 4886-ПУ-УМТС стосовно будівництва породного комплексу ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (Дільниця № 1 та Дільниця № 1 (2-га черга будівництва).

78. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані акти виконаних будівельних робіт (ф.КБ 2-в) та платіжні доручення.

79. Між ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (замовник) та ТОВ «ДТЕК ЕНЕРГО» (виконавець) укладено договори щодо надання консультаційних інженерних послуг у сфері будівництва № 4342 від 16 лютого 2016 року, № 4852 від 04 січня 2018 року та № 5236 від 03 січня 2019 року.

80. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (з додатками) та платіжні доручення.

81. 14 лютого 2017 року між ТОВ «ТЕСА-ГРУПП» (підрядник) та ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (замовник) укладено договір підряду № 217-ЦО-ДЦ, згідно якого підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами, з використанням своїх матеріалів та обладнання, виконати роботи по зачистці бункерів від покладів збагачення вугілля та відходів вуглезбагачення, в будівлі ДСО і в будівлі головного корпусу, на ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

82. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані: акти приймання виконаних підрядних робіт по кошторису: очистка вугільного бункера за квітень, червень, вересень 2017 року та платіжні доручення.

83. Між ТОВ «Кью.Еф.Ем.Сервіс» (Виконавець) та ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (Замовник) укладено Договір про надання послуг № 6820-ДС/2017 від 09 квітня 2017 року, згідно якого виконавець бере на себе зобов`язання за завданням замовника своїми силами і засобами надати замовнику послуги.

84. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжне доручення.

85. 01 липня 2016 року між ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (замовник) та ТОВ «ПОЖБЕЗПЕКА ДОНБАСУ» (підрядник) укладено договір підряду (роботи на території підрядника) № 2813-ЦО-УМТС, згідно якого підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик і за завданням замовника виконати з власних матеріалів роботи з технічного обслуговування обладнання, його вузлів і комплектуючих, зазначених в специфікаціях.

86. 05 лютого 2013 року між ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (замовник) та ТОВ «ПОЖБЕЗПЕКА ДОНБАСУ» (виконавець) укладено договір № 5/13 на технічне обслуговування, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з технічного обслуговування 9 установок водяного пожежогасіння УВПК-Б1 на об`єкті: 85043, Донецька область, Добропільський район, м. Білицьке, вул. Червоноармійська, буд. 1а.

87. 10 березня 2014 року між ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (замовник) та ТОВ «ПОЖБЕЗПЕКА ДОНБАСУ» (виконавець) укладено договір № 33/14 на обслуговування технічних засобів сигналізації, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по технічному обслуговуванню автоматичної системи протипожежної сигналізації на транспортних мостах, в будівлях і приміщеннях ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ».

88. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжні доручення.

89. Між ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (покупець) та ТОВ «ЛІДЕР ПРОМСНАБ» (постачальник) укладено договори поставки № 2368-ЦО-УМТС від 24 березня 2016 року, № 3539-ЦО-УМТС від 29 грудня 2016 року, № 5340-ЦО-УМТС 26 грудня 2017 року, згідно яких постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цих договорах та специфікаціях, що є їх невід`ємними частинами.

90. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані видаткові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, товарно-транспортна накладна.

91. Між ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (замовник) та ТОВ «Анега» (підрядник) укладено договори: № 201-ЦО-ДЦ від 11 січня 2017 року, № 302-ЦО-ДЦ [KD1], № 7037-ЦО-УМТС-У від 24 вересня 2018 року, № 353-ЦО-ДЦ від 03 серпня 2018 року, № 361-ЦО-ДЦ від 05 жовтня 2018 року, № 368-ЦО-ДЦ від 06 листопада 2018 року, № 371-ЦО-ДЦ від 12 листопада 2018 року, № 401-ЦО-ДЦ від 22 січня 2019 року, № 6752-ЦО-УМТС-У від 29 червня 2018 року, № 374-ЦО-ДЦ від 20 листопада 2018 року.

92. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані акти виконаних робіт та платіжні доручення.

93. 02 листопада 2016 року ПАТ ДТЕК «Октябрська ЦЗФ» складено акт про стан внутрішніх поверхонь трубопроводів обвідних каналів, відповідно до якого проведено обстеження аварійної ситуації стану трубопровода обвідного каналу.

94. 10 листопада 2016 року сформовано запит № 1033 оферти на закупівлю робіт (послуг) з очистки трубопроводів обвідного каналу на ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ».

95. Згідно конкурентного листа від 17 листопада 2016 року по закупівлям робіт (послуг) з очистки трубопроводів обвідних каналів на ПАО «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» обраний постачальник ТОВ «БК Будмонтаж Інновейшн».

96. Про виконання оферти на закупівлю робіт (послуг) з очистки трубопроводів обвідного каналу свідчать: рахунок-фактура, платіжне доручення, акт приймання виконаних підрядних робіт.

97. Також за вказаними господарськими операціями позивачу контрагентами були видані податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

98. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ПАТ ДТЕК «Октябрська ЦЗФ», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

99. Верховний Суд наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

100. Як свідчать матеріали справи, доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами, контролюючий орган посилався, зокрема на те, що: в ході проведення перевірки отримано податкову інформацію, яка свідчить про відсутність реального характеру вказаних господарських взаємовідносин; не підтверджено факт транспортування товарів (переважна більшість ТТН до перевірки не надано); перевіркою не підтверджено реальність проведення операцій в зв`язку з відсутністю у контрагентів необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності необхідної кількості штату працюючих осіб у контрагентів, відсутності виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності; до перевірки не надано документів щодо відповідності товару вимогам нормативно-технічної та аналітичної документації; в наданих до перевірки актах приймання будівельних робіт не зазначено найменування будівництва та його адреса; невідповідність придбаних та реалізованих товарів контрагентами позивача; відсутність у контрагентів позивача дозвільних документів на надання відповідних послуг; відсутність журналу обліку вантажів.

101. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо надання послуг та постачання товарів за переліченими вище договорами; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

102. Як свідчать матеріали справи в судових рішеннях лише зазначено про укладання договорів між позивачем та переліченими вище контрагентами, натомість судами не надано правову оцінку змісту укладених угод між позивачем та його контрагентами та не досліджено виконання обставин фактичного виконання вказаних угод.

103. Суд вважає, що зі змісту наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій документів (договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних) неможливо встановити характер та обсяг наданих послуг, наявність ділової мети при укладанні договорів, а також факт використання результатів зазначених операцій позивачем у власній господарській діяльності.

104. Судами попередніх інстанцій не з`ясовано того факту, чи насправді зазначені в договорах послуги були отримані від указаних у первинних документах контрагентів, яка саме особа надавала послуги, замовлені позивачем, та за яким саме критерієм обиралися дані контрагенти.

105. Судам варто було встановити, хто персонально брав участь у наданні замовлених послуг.

106. Також, судам було доцільно перевірити реальні можливості виконання замовлених робіт та наявність відповідних спеціалістів та обладнання у контрагентів позивача.

107. Важливо також перевірити факт використання замовлених послуг у господарській діяльності платника.

108. Судам необхідно дослідити, чи був обачним позивач при укладенні договорів на виконання таких робіт та чим керувався при виборі контрагентів, які, як доводить відповідач, не мають необхідних умов для виконання замовлених робіт.

109. Наведені обставини справи досліджені судами попередніх інстанцій не в повному обсязі.

110. Крім того, судовими інстанціями не надано належної оцінки обставинам стосовно особливостей доступу працівників контрагентів, чи субпідрядних організацій на об`єкти Замовника та характеру цих робіт, яким об`єктивно обумовлено ряд вимог до виконавця.

111. Водночас відхиляючи доводи відповідача щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, суди вказали, що вказані документи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини щодо придбання товару (послуг), а тому не можуть бути доказами цих обставин.

112. Відповідно до абзаців двадцять п`ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

113. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

114. Пунктом 1.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

115. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

116. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

117. Разом з тим, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

118. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

119. Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

120. Таким чином, наявність товарно-транспортної накладної та належне її оформлення є належним доказом надання послуг з переміщення (транспортування) товару, що це є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати надання таких послуг та поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

121. Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

122. У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

123. Висновки суддів попередніх інстанцій зроблені без урахування вказаних правових висновків Верховного Суду та без дотримання вимог статті 90 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

124. Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач. Доводи контролюючого органу були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.

125. З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

126. З огляду на наведене висновки судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 29 квітня 2020 року № 0002830513, № 0002820513, № 0002810513, є передчасними.

127. Щодо встановленого податковим органом заниження екологічного податку за розміщення відходів суд зазначає наступне.

128. Питання справляння екологічного податку на час виникнення спірних правовідносин внормовувались положеннями Розділу VIII ПК України.

129. Відповідно до підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПК України екологічний податок - це загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 01 квітня 2009 року.

130. Відповідно до підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 ПК України розміщення відходів - зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об`єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

131. Поняття «розміщення відходів», наведене у зазначеній нормі, повністю узгоджується із дефініціями, викладеними у Законі України «Про відходи», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 187/98-ВР).

132. Відповідно до пункту 240.1 статті 240 ПК України платниками податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти; розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання); утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

133. Згідно з підпунктом 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 ПК України об`єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання.

134. Статтею 243 ПК України встановлено ставки податку за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, а статтею 246 ПК України - ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах.

135. Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах встановлені статтею 246 ПК України з диференціацією ставок, зокрема, залежно від місця та об`єкту, на якому розміщуються відходи. Так, згідно з пунктом 246.4 цієї статті за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів, ставки податку, зазначені в пунктах 246.1-246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

136. Отже приписи пункту 246.4 статті 246 ПК України пов`язують застосування трьохкратної ставки податку із ступенем фактичного захисту навколишнього природного середовища від забруднення, а не з категорією місця розміщення відходів. Умовою незастосування підвищеної ставки податку є розміщення відходів у місці чи об`єкті, які забезпечують повне виключення попадання забруднюючих речовин в атмосферне повітря або водні об`єкти внаслідок експлуатації таких місць.

137. В ході судового розгляду встановлено, що склад податкового правопорушення, на думку податкового органу, полягає у незастосуванні платником при обчисленні екологічного податку коригуючого коефіцієнту 3 відповідно до пункту 246.4 статті ПК України за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів.

138. Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивач, з висновками якого погодилися суди попередніх інстанцій, наголошував на тому що, забезпечує повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів, тому обчислює, нараховує та сплачує до бюджету екологічний податок без застосування коригуючого коефіцієнту 3 відповідно до пункту 246.4 статті ПК України.

139. Вирішення питань щодо розміщення на своїй території об`єктів поводження з відходами, здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території входить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами (стаття 21 Закону № 187/98-ВР).

140. Статтею 28 цього ж Закону передбачено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини ведеться реєстр місць видалення відходів.

Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

141. Частинами другою та четвертою статті 33 Закону №187/98-ВР встановлено, що на кожне місце видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

142. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216 (з наступними змінами і доповненнями) затверджено Порядок ведення реєстру місць видалення відходів (далі - Порядок №1216), за визначенням, наведеним у пункті 3 якого, місця видалення відходів (далі - МВВ) - це спеціально відведені місця чи об`єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.

143. Нормами пунктів 5, 10, 19, 20 Порядку № 1216 встановлено, що на кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.

Реєстр створюється і ведеться на підставі паспортів МВВ, звітних даних, що подаються виробниками відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. У разі необхідності за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ.

На підставі даних паспортів Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ, визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.

144. Відповідно до глави 1 Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14 січня 1999 року № 12 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 1999 року за № 60/3353) спеціальний паспорт місця видалення відходів складається власником МВВ відповідно до цієї Інструкції. Дані паспорта МВВ, після його затвердження і присвоєння реєстраційного номера, вносяться до реєстру місць видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів.

145. Паспорт складається за матеріалами інвентаризації МВВ на підставі всього комплексу наявної інформації, включаючи вихідні дані проектів, матеріали виробничої паспортизації відходів (що утворювалися і видалялися), дані карток і відомостей прибутково-видаткових документів, дані моніторингу та спеціальних робіт, відомості спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, матеріали постійно діючих комісій з питань поводження з безхазяйними відходами при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.

За відсутності потрібних даних щодо МВВ власник МВВ здійснює на вимогу місцевої державної адміністрації потрібний обсяг досліджень, робіт чи спостережень, достатніх для складання паспорта МВВ. Обсяг і терміни проведення відповідних робіт погоджуються з місцевою державною адміністрацією, відповідальною за ведення реєстру МВВ, а також з органом Мінекобезпеки на місцях.

146. Названою Інструкцією визначено порядок заповнення розділу ХІ паспорту місця видалення відходів «Категорія екологічної безпеки місць видалення відходів», а саме зазначено, що категорію екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища і здоров`я людини визначають органи Мінекономіки на місцях разом з місцевими державними адміністраціями на підставі даних паспорта місць видалення відходів про обсяги накопичених відходів та клас їхньої небезпеки для людини, про наявність у районі місць видалення відходів забруднення вод, ґрунтів, атмосферного повітря та його рівень, про рівень природних та штучних засобів (водотривкі шари порід, ізоляційні екрани тощо) відвертання забруднення навколишнього середовища, про наявність та рівень моніторингу вод, ґрунтів, атмосферного повітря в районі місць видалення відходів, про особливості розташування місць видалення відходів, про рівень додержання вимог експлуатації місць видалення відходів тощо.

147. Зміст наведених правових норм свідчить про те, що документом, який є підставою для визначення категорії екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища, є дані паспортів, які занесені до реєстру місць видалення відходів. При цьому повноваження щодо визначення категорії екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища і здоров`я людини належать органам Мінекономіки на місцях разом з місцевими державними адміністраціями.

148. Отже для встановлення наявності чи відсутності податкового обов`язку Товариства з екологічного податку в контексті положень пункту 246.4 статті 246 ПК України (застосування його трьохкратної ставки) слід виходити з фактичної здатності/нездатності МВВ забезпечити повне виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів у перевіреному періоді, що повинно підтверджуватися паспортом МВВ, а також іншими даними, наданими (зібраними) відповідними уповноваженими органами.

149. Як свідчить зміст акту перевірки контролюючий орган вказував, що місце видалення відходів містить забруднення атмосферного повітря, ґрунтів та понаднормове забруднення вод, що свідчить про незабезпечення ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» повного забруднення атмосферного повітря та водних об`єктів.

150. На підтвердження вказаних доводів контролюючий орган покликався на те, що у розділі VІІ паспорта «Відомості про забруднення навколишнього природного середовища в районі МВВ» пункт 1 «Відомості про забруднення підземних (ґрунтових) та поверхневих вод», пункту 2 «Відомості про забруднення атмосферного повітря» зазначена інформація про існуючі показники забруднення ґрунтів та атмосферного повітря, зокрема:

за інформацією 2016 року, у ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» відсутня система спостереження за підземними (ґрунтовими) водами;

за інформацією 2018 року, у ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» встановлені Державні санітарні норми та правила ДСанПіН 2.2.4-171-10, та по проведеним фактичним дослідженням встановлено перевищення фактичного вмісту шкідливих речовин над нормами по окремим показникам: зокрема, вміст нітратів перевищує допустимі норми в 2,7 разів.

за інформацією 2019 року, у ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» встановлені Державні санітарні норми та правила ДСанПіН 2.2.4-171-10, та по проведеним фактичним дослідженням встановлено перевищення фактичного вмісту шкідливих речовин над нормами по окремим показникам: зокрема, вміст нітратів перевищує допустимі норми в 5,61 разів.

151. Крім того, як свідчить зміст акту перевірки, перевіряючи в ході її проведення були встановлені дані щодо заниження позивачем обсягів розміщених відходів, в періоді який перевірявся, що також мало вплив на заниження екологічного податку.

152. Однак вказані доводи контролюючого органу судами були залишені поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.

153. У цій справі суди, дійшовши висновку про відсутність у позивача обов`язку сплачувати підвищену (трьохкратну) ставку екологічного податку за розміщення відходів, не навели мотивів, з посиланням на конкретні місця розміщення Товариством відходів, а також на відповідні документи (дані, інформацію), які б характеризували ці місця, визначали б категорію їх екологічної безпеки й, як наслідок, свідчили б про здатність таких МВВ забезпечити повне унеможливлення попадання забруднюючих речовин в атмосферне повітря або водні об`єкти.

154. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

155. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

156. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

157. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області підлягає частковому задоволенню, а на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 200/7905/20-а скасувати, а справу направити до Донецького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов