Рішення

від 07.11.2023 по справі 357/9131/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9131/23

Провадження № 2/357/2584/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

07 листопада 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промедін» про припинення трудових відносин, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з даним позовом мотивуючи тим, що з 31.03.2021 року вона перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Промедін», згідно наказу №7-к. З моменту початку воєнної агресії російської федерації на території України та Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, вказане підприємство фактично не здійснює свою діяльність, працівникам не виплачується заробітна плата, а його директор, ОСОБА_2 , самоусунувся від виконання своїх посадових обов`язків та не з`являється за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «Промедін» (вул. Матросова, 48-Б, м. Біла Церква), на зв`язок в телефонному режимі не виходить. Саме до повноважень директора належить вирішення питань щодо розірвання трудових відносин, видачі відповідного наказу про звільнення, завірення його печаткою підприємства та власним підписом, подання відповідної інформації до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби. У зв`язку з вищевказаними фактами, 09.01.2023 року вона написала заяву на звільнення за власним бажанням та надіслала рекомендованим листом на адресу відповідача, проте даний лист повернувся їй, без вручення адресату. Оскільки не була дотримана процедура розірвання трудового договору відповідно до вимог чинного законодавства, вона позбавлена можливості отримати статус безробітної. Тому, просила у судовому порядку визнати припиненими трудові відносин між нею ОСОБА_1 та ТОВ «Промедін» з 24.01.2023 року, відповідно до положень ст.38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 року головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 01 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник позивача за довіреністю Лічук Ірина Володимирівна направила до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.5-6)

На підставі Наказу № 7-к від 31.03.2021 року, виданого директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Промедін» Чукліним Д.В., позивач була прийнята на постійну роботу на посаду укладальника-фасувальника з окладом згідно штатного розпису з 01.04.2021 року та 19.11.2021 року була переведена на посаду оператор конвеєрної лінії. (а.с.8-10)

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 30.07.2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промедін» зареєстровано 02.07.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , директором товариства та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2 , що узгоджується з Наказом № 1 «Про призначення Директора» від 02.07.2020 року, згідно якого ОСОБА_2 з 02.07.2020 року, на підставі рішення Установчих зборів учасників ТОВ «Промедін» від 01.07.2019 за № 1, приступив до виконання обов`язків на посаді директора товариства. (а.с. 17-18)

З матеріалів справи вбачається, що відомості за звітній рік 2022, щодо отриманого ОСОБА_1 доходів за місцем роботи - ТОВ «Промедін», у Пенсійному фонді України та Державні податковій службі у Київській області відсутні.(а.с.11-16)

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 09 січня 2023 року направила директору ТОВ «Промедін» Чукліну Д.В. заяву, в якій просила звільнити її з посади оператора конвеєрних ліній за власним бажанням, однак, дана заява була повернута їй без вручення адресату. (а.с.20-26)

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1, 2 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1- 14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі № 1-5/2008 вказав на те, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливі умови працi та на захист вiд безробіття.

Відповідно до ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або Уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків та Реєстру застрахованих осіб за 2022 рік інформація про доходи позивача відсутня, нарахування та сплата внесків до Пенсійного фонду ТОВ «Промедін» не здійснювалася.

Отже, у вказаний період позивачу не була виплачена заробітна плата ТОВ «Промедін», що суперечить ст. 21 Закону України «Про оплату праці», згідно якої працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, при звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Однак, позивач не має можливості отримати трудову книжку з відповідними записами, адже, всі записи у трудовій книжці робить власник або уповноважений ним орган після видання наказу у день звільнення, а в даному випадку, власник та директор товариства в одній особі ОСОБА_2 відсутній за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «Промедін».

Також, оскільки не була дотримана процедура розірвання трудового договору згідно вимог чинного законодавства, позивач позбавлена можливості отримати статус безробітної, адже відповідно до п.23 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19 вересня 2018 року № 792, підставами для відмови у наданні статусу безробітного є: відсутність на дату прийняття рішення про надання статусу безробітного документів, зазначених у пунктах 17 і 18 цього Порядку; встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення від роботодавця про працевлаштування особи та інші.

З наведеного вище у рішенні вбачається, що процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю відповідачем не виконана, у зв`язку з чим, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім судового, адже її заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування, отже, наявні перешкоди для реалізації позивачем права на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливі умови праці та соціальний захист.

У своєму рішенні в справі №201/1384/16-ц від 25.11.2019 Верховний Суд України визначив, що ефективним і таким, що не суперечить закону є такий спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі частини першої ст.38 КЗпП України.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач відзив на позов з належними, допустимими та достатніми доказами у спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам наданим позивачем в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», ст. 1, 3, 21,24, 36, 38, 233 КЗпП України, ст. 4, 10, 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промедін» про припинення трудових відносин, - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промедін» з 24 січня 2023 року, відповідно до положень ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промедін» судовий збір на користь держави у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВ «Промедін»; код ЄДРПОУ: 43689245, місцезнаходження: вул. Матросова, 48-Б, м. Біла Церква, Київська обл., 09100.

Суддя Б. І. Кошель