Рішення

від 01.11.2023 по справі 610/177/23

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я (заочне)

Іменем України

№ 610/177/23

№ 2/610/50/2023

01 листопада 2023 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: Стригуненка В.М.

за участю

прокурора за довіреністю: Євсюкової Я.А.,

секретаря: Виноградської О.В.,

розглянувши у місті Балаклія Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: приватне підприємство «АЗІЗ», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

в с т а н о в и в:

26.06.2023 прокурор, посилаючись на ст.23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та просив припинити відповідачу право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320286400:01:000:0058, площею 4,1765 га, що розташована на території Чепільської сільської ради Балаклійської МТГ Ізюмського району Харківської області, шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою рф, на підставі свідоцтва про право на спадщину є власницею вказаної земельної ділянки. 20.08.2020 відповідач зареєструвала право власності на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому відповідач не виконала покладений на неї законом обов`язок - відчужити земельну ділянку протягом року. Відтак право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надав суду письмові пояснення, у яких позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, оскільки землі сільськогосподарського призначення на постійні основі можуть належати лише громадянину України, тоді як ОСОБА_2 , будучи громадянкою рф, протягом року після набуття права власності і дотепер не відчужила земельну ділянку, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Від представника третьої особи ПП «АЗІЗ» надійшли до суду письмові пояснення, у яких зазначено, що 28.08.2020 між ПП «АЗІЗ» та ОСОБА_1 було укладено договір про право користування земельною ділянкою строком на 49 років 11 місяців. ПП «АЗІЗ» виконало свій обов`язок щодо оплати за користування земельною ділянкою у порядку та в строки, визначені договором. Однак відповідачем не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої нею земельної ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування, у зв`язку з чим така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Окрім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

Прокурор Євсюкова Я.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача надав письмову заяву про підтримку позову, розгляд справи за його відсутності (а.с.83).

Третя особа про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином за адресою місцезнаходження (а.с.74), однак на пошту її представник за отриманням судової повістки і в судове засідання не з`явився (а.с.80), подав до суду письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог (а.с.72-73).

Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином за зареєстрованим місцем проживання (перебування) (а.с.73), однак на пошту за отриманням судової повістки, копії позовної заяви з доданими до неї документами і в судове засідання не з`явилась (а.с.81-82), причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за її відсутності не подала. Окрім того, про дату, час та місце судового засідання відповідач могла дізнатися на сайті «Судова влада», який перебуває у загальному доступі і містить список судових справ, призначених до розгляду.

Щодо порядку повідомлення відповідача, яка є громадянкою рф, суд додатково враховує позицію Верховного Суду (постанова від 14 квітня 2022 року по справі №308/9708/19, провадження №61-18782св21). Зокрема, при розгляді справи щодо юрисдикційного імунітету касаційна інстанція виходила з того, що немає потреби додатково повідомляти відповідача рф, у зв`язку з вчиненням останньою збройної агресії проти України та запереченням нею суверенітету Української держави. Відомості про зазначені процесуальні рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними у мережі Інтернет.

Тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів і зважаючи на вжиті заходи для забезпечення участі відповідача в розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідні до них правовідносини.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положеннями ч.1 ч.3 та ч.4 ст.23Закону України«Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів держави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану. Наявністьтаких обставинобґрунтовується прокуророму порядку,передбаченому частиноючетвертою цієїстатті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтовано прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Тлумачення частини третьої статті 23Закону України«Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.2 ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ч.4та ч.5ст.56ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - недопущення володіння громадянкою рф земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав. У даному випадку порушені економічні інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яким самостійно позов про припинення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не заявлено, що свідчить про бездіяльність керівництва, внаслідок якої порушуються інтереси держави у земельній сфері, тому до суду звертаються органи прокуратури.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року (справа № 806/1000/17).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянкою рф, маючи достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, не дотрималась передбаченої законодавством процедури та не відчужила набуту нею земельну ділянку протягом одного року, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

При цьому Головне управління Держгеокадастру у Харківській області дотепер не звернулося до суду з позовом про конфіскацію спірної ділянки, що свідчить про його бездіяльність та не здійснення захисту інтересів держави.

Це свідчить про свідоме нездійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, яке має на це відповідні повноваження, захисту порушених інтересів держави.

Тому прокурор звертається до суду з цим позовом в інтересах держави.

Крім того, прокурором на виконання ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» 27.08.2021р. було повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, тобто орган, який повинен представляє інтереси держави у даних правовідносинах, про те, що прокуратурою готується позовна заява до суду (а.с. 40-43, 48). Представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позов підтримав, що свідчить про згоду на таке представництво.

Таким чином, прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави в суді.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області Носовою М.В. 12.08.2020, зареєстрованого у реєстрі за №1-48, відповідач ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6320286400:01:000:0058, площею 4,1765 га, розташовану на території Чепільської сільської ради Балаклійського району Харківської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.21).

Оціночна вартість вищезазначеної земельної ділянки складає 89455,12 грн (а.с.51).

Згідно із ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6320286400:01:000:0058, площею 4,1765 га, розташовану на території Чепільської сільської ради Балаклійського району Харківської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2020 (а.с.16-17).

28.08.2023 між ОСОБА_1 і ПП «АЗІЗ» укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), згідно з яким ОСОБА_1 надала у користування ПП «АЗІЗ» земельну ділянку з кадастровим номером 6320286400:01:000:0058, загальною площею 4,1765 га, у тому числі рілля - 4,1765 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщення та будівництва внутрішньогосподарських об`єктів сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Харківської області Ізюмського (кол.Балаклійського) району Чепільської сільської ради, строком на 49 років 11 місяців з дати державної реєстрації права емфітевзису. За користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власнику фіксовану одноразову виплату в розмірі 173847,00 грн за весь строк дії договору шляхом видачі готівки через касу землекористувача кількома платежами не пізніше 31.12.2020 (а.с.26-31).

Згідно з інформацією Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, до громадянства України не належить, значиться за обліками ГУ ДМС у Харківській області як така, що документована посвідкою на постійне проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39).

При цьому, згідно з довідкою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області ОСОБА_1 є платником податків в Україні і є резидентом України (а.с.22).

У відповідності до ст.1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Нормами ст.19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч.2 ст.81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

У відповідності до ч.5 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Право власності на земельну ділянку відповідач набула з 28.08.2020 після державної реєстрації речового права на нерухоме майно, однак у подальшому й дотепер земельну ділянку нею самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч.4 ст.81 Земельного кодексу України.

Згідно із пунктом "е" ч.1 ст.140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п."в" ч.1 ст.143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Частиною 5 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа №6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ч.1, 2 ст.38, ч.1 ст.39 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

У відповідності до ч.4 ст.145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Таким чином, ураховуючи, що відповідач, будучи громадянкою рф, протягом року (з 28 серпня 2020 року і дотепер) після набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого сільськогосподарського виробництва не відчужила її, є підстави для конфіскації зазначеної земельної ділянки у власність держави, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Внаслідок задоволення позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320286400:01:000:0058, площею 4,1765 га, розташовану на території Балаклійської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

3.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури 2684,00гривень судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області: 61165, м.Харків, вул.Космічна, буд.21, поверх 8-9, ЄДРПОУ 02910108.

Прокурор: керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, місцезнаходження: 64309, Харківська область, м.Ізюм, вул.Донця-Захаржевського,4.

Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Третя особа: Приватне підприємство «АЗІЗ»: 64280, Харківська область, Ізюмський район, с.Чепіль, вул.Миру, буд.42, ЄДРПОУ 33071534.

Головуючий В.М. Стригуненко