Рішення

від 07.11.2023 по справі 627/770/22

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/770/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2023 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючої Вовк Л.В.

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Боровик О.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача, адвоката Сідько С.І.,

представника третьої особи Саміла В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району Харківської області,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району Харківської області.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що він перебував у близьких відносинах з відповідачкою ОСОБА_2 , від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . З дня народження і по цей час дитина проживає з позивачем та знаходиться на повному його утриманні. Мати малолітнього, відповідачка по справі ОСОБА_2 , проживає в іншій місцевості, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, ніколи його не виховувала, оскільки покинула майже одразу після народження, не утримувала дитину матеріально, не сплачувала кошти за лікування та оздоровлення, не цікавилася успіхами у дошкільному навчальному закладі. На думку позивача, ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому просить позбавити її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 та стягнути на його користь аліменти на утримання дитини .

01 березня 2023 року представник відповідачки, адвокат Сідько С.І., подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими, оскільки обставини, викладені ним у позовній заяві на підтвердження вимог, не відповідають дійсності , так як ,згідно листа служби у справах дітей Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 30.09.2019 № 01-27/873, фахівцем служби у справах з питань дітей разом з комісією було зафіксовано, що ОСОБА_2 періодично відвідує сина ОСОБА_3 , дитина проживає з батьком за його згодою, кошти позивачу на утримання дитини надаються, відповідачка показувала фото сина з останніх відвідин. Дані факти не заперечує і сама відповідачка ОСОБА_2 . Від стосунків з позивачем остання має двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За усною домовленістю між сторонами, після припинення стосунків, було визначено фактичне місце проживання дочки ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_2 , а сина ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 . За цією ж домовленістю спілкування другого з батьків, який проживає окремо, з дитиною не обмежувалося. Але позивач , зі слів відповідачки , по справі чинить їй перешкоди у спілкуванні з сином та не дотримується умов домовленості. ОСОБА_2 і в подальшому має намір брати участь у вихованні сина, а у випадку, якщо батько дитини буде створювати їй перешкоди, звернеться до компетентних органів з метою їх усунення.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позов, просять задовольнити.

Відповідачка та її адвокат проти позову заперечували, просили відмовити в позові, пояснивши суду , що ОСОБА_2 перебувала у незареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_1 . У квітні 2018 року у сторін народився син ОСОБА_3 . На той час сторони проживали окремо, відповідачка з сином в с.Олексіївка, позивач ОСОБА_1 в смт Буди. Коли ОСОБА_3 виповнилося 3 місяці, позивач забрав відповідачку разом з сином до себе в смт Буди, у будинок батьків, де вони всі разом проживали 5 місяців. Оскільки у дитини були проблеми зі здоров`ям, відповідачка ОСОБА_2 була змушена йти працювати. Коли сину ОСОБА_3 було 8 місяців (у 2018 році) позивач з родиною вигнали відповідачку з дому, тому вона поїхала до своєї матері в с.Олексіївка, де проживала з дочкою ОСОБА_5 . Доньку ОСОБА_5 позивач не визнає, питання щодо встановлення батьківства відносно дочки не порушував. Після цього сторони усно домовилися про те, хто з дітей з ким з батьків буде проживати і спору між ними більше не виникало. Усі спроби відповідачки побачити сина марні, позивач з родиною не пускають її до сина ОСОБА_3 . Відповідачка нічого не знає про життя сина, оскільки позивач не дає їй можливості його бачити, однак бажає спілкуватися з дитиною , навідувати його , займатися вихованням, зацікавлена в тому , щоб ОСОБА_3 бачився з рідною сестрою .

Представник третьої особи, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, проти позову не заперечував, просив ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи , Південної міської ради Харківського району Харківської області до суду не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, дійшов до наступних висновків.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із частинами 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначені гарантії кореспондуються із ст. 52 Конституції України, відповідно до якої діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

В свою чергу, відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Матеріалами справи встановлено, що сторони з 2015 року перебували у фактичних шлюбних відносинах , від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 07 червня 2019 року Краснокутським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, де у графі «Батько» зазначено « ОСОБА_1 », а у графі «Мати» - « ОСОБА_2 ». (т.1, а.с. 7)

В акті , складеному депутатом округа Будянської селищної ради Бурка І.А. від 19.03.2019 за участю сусідів позивача , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зазначено , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомилися у 2015 році. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 народила дитину - ОСОБА_5 . Відомості про батька вказані , згідно ст. 135 СК України. Коли дитині виповнилось п`ять місяців, ОСОБА_2 залишила її на виховання своїй матері ОСОБА_11 , з якою вона проживає по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , а сама повернулася до ОСОБА_1 у смт. Буди, де вони мешкали однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , та до трьох місячного віку дитини , сім`я проживала в с.Олексіївка .Коли ОСОБА_3 виповнилось п`ять місяців, ОСОБА_2 періодично почала залишати його на 2-3 дні разом з ОСОБА_1 та його матір`ю, бабусею ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , яка зареєстрована і мешкає в АДРЕСА_2 . У сім місяців ОСОБА_3 потрапив у Харківську обласну дитячу клінічну лікарню, де знаходився на лікуванні з батьком ОСОБА_1 , а мати дитини відмовилась лягати в лікарню з сином і за час перебування дитини в лікарні жодного разу його не відвідала. Зі слів ОСОБА_1 , він неодноразово пропонував ОСОБА_2 звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану щодо подання спільної заяви про встановлення батьківства дитини, але вона відмовлялася. Останні місяці ОСОБА_2 мешкає у м. Харкові, де вона, з її слів, працює. Вихованням, матеріальним забезпеченням, лікуванням сина займається ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_17 . Мати дитини украй рідко навідує сина, вихованням та матеріальним утриманням не займається, хоча отримує допомогу по народженню дитини з управління соціального захисту населення. (т.1, а.с. 10-11)

Висновком лікарсько-консультативної комісії КНП Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» (інфекційно-боксоване відділення) № 819 від 02.12.2018 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 10227, підтверджується , що дитина ОСОБА_3 , у семимісячному віці , перебував на лікуванні та батькові дитини, ОСОБА_1 , видано листок непрацездатності по догляду за дитиною серії АГА № 500959 з 02.12.2018 по 07.12.2018 р. (т.1, а.с. 16)

Відповідно до акту, складеного депутатом Південної міської ради Свід А.М. від 15.06.2022, ОСОБА_1 постійно мешкає разом з сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Батько виховує дитину самостійно, місце проживання матері не відомо. Дитина зарахована до Будянського дошкільного освітнього закладу. (т.1, а.с. 12)

Згідно характеристики вихователя ОСОБА_19 та директора ОСОБА_34 Будянського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Південної міської ради Харківського району Харківської області від 10.11.2022 на вихованця ОСОБА_3 , дитина ОСОБА_3 відвідує ясла-садок з 20.10.2020 із задоволенням. В дитячий садок приводить дитину батько, забирає бабуся. Дитина має задовільне соматичне здоров`я. Хворіє рідко, апетит хороший, засинає швидко, сон спокійний. Соціально-побутові навички відповідають віку. У дитини сформовані культурно-гігієнічні навички. Хлопчик усвідомлює свої фізичні можливості, усвідомлює себе в часі і просторі. Дитина проживає з батьком ОСОБА_1 . Батько приймає активну участь у житті та розвитку сина. ОСОБА_3 має достатню кількість іграшок, розвивальних ігор, книжок. Дитячий садок дитина відвідує будучи охайно та посезонно вдягненим, речі чисті. Батько приділяє вихованню сина багато часу, ОСОБА_3 дуже прив`язаний до нього. ОСОБА_1 цікавиться життям дитини в закладі дошкільної освіти, охоче йде на співпрацю з вихователем. Мати, ОСОБА_2 , разом з ОСОБА_3 не проживає. Не приймає участі у вихованні дитини. Жодного разу не відвідувала Будянський заклад дошкільної освіти, як мати ОСОБА_3 . Не цікавиться у вихователя розвитком та успіхами своєї дитини. (т.1, а.с. 8-9)

В листі Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 30.09.2019 зазначено , що за зверненням ОСОБА_1 , фахівець служби у справах дітей разом з комісією у складі голови Олексіївської сільської ради, заступника директора Олексіївської загальноосвітньої школи, спеціаліста районного центру соціальних служб сім`ї, дітей та молоді, відвідали родину ОСОБА_2 та обстежили житлові та матеріально-побутові умови за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку зареєстровані та проживають батько ОСОБА_2 , ОСОБА_22 , мати ОСОБА_17 , брат ОСОБА_24 , дочка ОСОБА_5 . Син ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зареєстрований, але не проживає з матір`ю. На момент відвідання комісією родини ОСОБА_2 , вся родина знаходилась вдома, тому була можливість поспілкуватися з кожним членом родини. Матеріальні умови: тимчасові заробітки дорослих членів родини, соціальні виплати на дітей. Згідно висновку комісії, дорослі члени не зловживають спиртними напоями, в будинку чисто, прибрано, тепло, всі охайно одягнені. Родина не була попереджена про візит комісії. Дівчинка з мамою гралася в кімнаті, дитина добре доглянута, у дівчинки багато іграшок та в достатній кількості одяг, на столі були солодощі, фрукти. Родина має підсобне господарство: свині, кури, качки. У спілкуванні з ОСОБА_2 стосовно її другої дитини ОСОБА_3 , члени комісії дізнались, що вона періодично відвідує дитину, що дитину вона віддала ОСОБА_1 за згодою, кошти дає йому без підтверджуючих документів, у мобільному телефоні показувала фото ОСОБА_3 з чергових відвідин. (т.1, а.с. 13-14)

Згідно довідки амбулаторії загальної практики сімейної медицини сел.Буди КНП Південної міської ради «Центр первинної медичної допомоги № 1 Харківського району» від 08.11.2022, ОСОБА_3 перебуває на обліку в АЗПСМ сел.Буди від народження і до теперішнього часу. На прийом до лікаря завжди звертався з дитиною батько ОСОБА_1 .. Медичні рекомендації щодо оздоровлення та лікування дитини батько виконував своєчасно. (т.1, а.с. 15)

Відповідно до довідки виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району Харківської області № 384 від 05.02.2021, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та мешкають наступні громадяни: ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_3 - син (мешкає без реєстрації), ОСОБА_11 - мати, ОСОБА_26 - батько. (т.1, а.с. 18)

Актом обстеження умов проживання від 25.11.2022 підтверджується, що дитина ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_2 разом з батьком ОСОБА_1 , бабою ОСОБА_11 та дідом ОСОБА_26 .. Житло складається з 3-х кімнат. В помешканні є газопостачання та централізоване водопостачання. В кухні газова плита, мікрохвильова піч, холодильник, меблі, є місце для прийому їжі. У ванній кімнаті є пральна машина, душова кабіна, туалет. У дитини є окрема кімната з ліжком, місцем для занять, іграшками, він одягнений по погоді. Хлопчик відвідує логопеда та гурток самбо. В родині дружні, поважні стосунки. Усі дорослі члени сім`ї займаються розвитком ОСОБА_3 . (т.1, а.с. 42)

В акті обстеження умов проживання від 13.01.2023 вказано, що у помешканні по АДРЕСА_2 , де мешкає позивач ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , на момент перевірки закінчується ремонт. У будинку створено усі умови для проживання дитини. У кімнаті, де спить ОСОБА_3 , є стіл для занять, комп`ютер, є місце для іграшок, дитина має розвиваючі матеріали (книжки, лего, конструктор). Хлопчик відвідує логопеда, займається самбо. (т.1, а.с. 61-62)

Згідно довідки старости Олексіївського старостинського округу від 05.01.2023, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживає. (т.1, а.с. 57)

Відповідно до довідки КЗ «Краснокутський центр соціальних служб» Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 17.01.2023, ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації фактично не проживає. (т.1, а.с. 63)

Як свідчить довідка переселенця №1201-750 від 12.11.2022, ОСОБА_2 фактично проживає по АДРЕСА_3 . (т.1, а.с. 106)

З переписки між сторонами , що велася за допомогою мобільного телефону у вересні - листопаді 2022 року вбачається , що відповідачка ОСОБА_2 неодноразово писала позивачу і просила побачення з дитиною ОСОБА_3 .Окрім того, зазначала про те, що позивач та його мати перешкоджають їй бачитися з сином , що вона неодноразово приїжджала до дитини , але з вини ОСОБА_1 та його матері , не спілкувалася і не побачила сина . Крім того, відповідачка зазначає , що з позивачем у них є спільна дочка ОСОБА_5 ,якій виповнилося 6 років і що батько не бажає спілкуватися з дочкою. Відповідачка наполягала на побаченні з дитиною , також зазначала , що має намір купувати подарунки сину , періодично бачити його та приїжджати до нього , однак забирати його не буде , в зв`язку з обстановкою в країні. ( т.1, а.с. 107-110)

Посилання представника позивача , адвоката Боровик О.М., що вказана переписка між сторонами, здійснена під час судового розгляду справи , суд до уваги не приймає , оскільки дана переписка велася з вересня по листопад 2022 року , про що свідчать скріншоти з телефону від 24.09.2022, 27.10.2022, 06.11.2022. Суд звертає увагу на те, що вказана переписка здійснена до звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, до 16.11.2022, і свідчить про наявність у відповідачки інтересу до життя дитини , бажання матері бачитися та спілкуватися з сином .

Допитана по справі свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що у позивача ОСОБА_1 та її доньки, відповідачки по справі ОСОБА_2 , двоє спільних дітей: дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 . Утриманням, вихованням та доглядом за дочкою ОСОБА_5 займається відповідачка, а за сином ОСОБА_3 - позивач ОСОБА_1 . Свідку відомо, що сторони по справі у свій час домовилися між собою про те, що їхня спільна дочка ОСОБА_5 залишиться і буде проживати з матір`ю дитини , а син ОСОБА_3 з батьком. При цьому кожен з батьків не буде мати ніякого відношення до дитини, яка проживає окремо. Позивач створив відповідачці ОСОБА_2 такі умови, що вона була вимушена залишити сина ОСОБА_3 проживати з ним. Не дивлячись на це відповідачка намагалася зв`язатися з сином (писала, телефонувала) та хотіла з ним спілкуватися, передавала подарунки та гостинці, однак позивач постійно чинив їй перешкоди. В свою чергу ОСОБА_1 з дочкою не спілкується та не бажає цього робити, матеріально не допомагає. Сама свідок, як бабуся, після досягнення онуком ОСОБА_3 чотирьох місячного віку, жодного разу його не бачила, хоча має до нього почуття, які є і можуть бути у бабусі до онуків.

Допитана по справі свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила суду, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 . Її син зустрічався з відповідачкою ОСОБА_2 , у шлюбі вони не перебували. Від цих стосунків мають сина ОСОБА_3 . Відповідачка заперечувала проти реєстрації шлюбу та реєстрація дитини відбувалася зі слів матері . Коли її онуку ОСОБА_3 було три місяці, сусіди відповідачки ОСОБА_2 зателефонували свідку та повідомили, що відповідачка не належним чином здійснює догляд за дитиною і попрохали вплинути на неї . Після чого , свідок з сином забрали дитину у ОСОБА_2 в смт Буди. Дитину ОСОБА_5 не забирали, оскільки відповідачка повідомила, що дівчинка не є дочкою позивача. На протязі трьох місяців сторони проживали разом , а коли дитина ОСОБА_3 потрапив до лікарні , то відповідачка відмовилася залишатися з сином у медичному закладі, догляд за дитиною здійснював позивач. Після цього ОСОБА_2 поїхала і більше долею сина не цікавилася. Повернулася тільки один раз, щоб забрати свої речі, більше свідок її не бачила. Чи спілкувалися ще позивач з відповідачкою після цього свідок не знає. Також свідок зазначила , що відповідачку ніхто з будинку не виганяв , про домовленість між сторонами про місце проживання дітей ,їй не відомо, жодних перешкод у спілкуванні з сином свідок відповідачці не чинить, грошових коштів відповідачка ОСОБА_3 не надавала, спроб побачити дитину не здійснювала. Вихованням сина займається позивач, свідок з чоловіком також допомагають. На думку свідка, спілкування сторін по справі буде не на користь дитині. Свідок стверджує, що ОСОБА_2 погана мати та не має ніяких почуттів до дитини.

Допитана по справі свідок ОСОБА_30 пояснила суду, що вона є сусідкою позивача ОСОБА_1 з 2010 року. Їй відомо , що дитина ОСОБА_3 проживає з батьком. Відповідачку ОСОБА_2 свідок бачила лише один раз, коли відповідачка приїжджала до сестри ОСОБА_11 . З дитиною ОСОБА_3 завжди гуляють позивач або дід з бабою, які також водять дитину на гурток з «Самбо». Свідку не відомо, чи шукала ОСОБА_2 зустрічі з сином, чи намагалася з ним поспілкуватися. Дитина доброзичлива, комунікабельна, свідок знає хлопчика особисто, сама з ним спілкується, грається, читає книжки.

Допитана по справі свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача. По сусідству з ОСОБА_1 свідок проживає з 2002 року. Вона знає, що з моменту знайомства сторін, вони то зустрічалися, то відносини між ними погіршувалися. Знає, що ОСОБА_2 народила дочку ОСОБА_5 . Бачила її вагітною ОСОБА_3 . Зі слів позивача та його матері ОСОБА_11 свідку відомо, що останні забрали дитину у свою сім`ю після телефонного дзвінка сусіда ОСОБА_2 та мати кинула сина у лікарні і з ним був батько. З того часу дитина постійно знаходиться у смт Буди, його вихованням, розвитком та утриманням займається батько ОСОБА_1 , баба та дід. З моменту проживання дитини ОСОБА_3 у сім`ї ОСОБА_1 , відповідачку свідок більше ніколи не бачила. Свідку не відомо, чи шукала ОСОБА_2 зустрічі з сином, чи намагалася з ним поспілкуватися. Зі слів свідка ОСОБА_11 знає, що відповідачка приїздила до її сестри ОСОБА_32 . ОСОБА_3 проживає у гарній сім`ї, у нього багато іграшок, він дуже любить книжки, відвідує секцію « Самбо », ходив у дитячий садочок, свідок часто бачить його на дитячому майданчику. Хлопчик часто заходить і до неї в гості. Бабу називає мамою.

Допитана по справі свідок ОСОБА_33 пояснила суду, що вона є сусідкою позивача. Бачила, як розвивалися стосунки сторін по справі. Бачила відповідачку ОСОБА_2 вагітною сином. Знає, що мати покинула семимісячну дитину у лікарні. Після цього вона ніколи відповідачку не бачила. Свідок особисто знає дитину ОСОБА_3 , вона кожного дня бачить, як він гуляє на дитячому майданчику. Хлопчик ніколи у розмові не згадує маму, не розповідає, що та передає йому іграшки, смаколики. Вихованням, розвитком, утримання дитини останні чотири роки займається батько, баба та дід. З позивачем ОСОБА_1 у свідка відносини не близькі, про його листування і особисте життя вона нічого не знає. Чи чинить хтось відповідачці перешкоди у спілкуванні з сином, їй нічого не відомо.

Відповідно до ч. 5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків , а також інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку органу опіки і піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району Харківської області №27 від 23.02.2023, орган опіки і піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , оскільки не доведено її ухиляння від виконання своїх батьківських обов`язків . (т.1, а.с. 86-90)

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц викладено правовий висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Посилання позивача та його представника на те, що відповідачка не приймає участі у вихованні сина та не цікавиться станом здоров`я своєї дитини, не заслуговує на увагу, оскільки не свідчить про винну поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від виховання сина і свідоме нехтування нею своїми обов`язками, так як позивач з сином та відповідачка мешкають в різних містах, що є об`єктивною обставиною реальної неможливості відповідачкою відвідувати сина та заклад дошкільної освіти, який він відвідує.

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Суд вважає, що позивачем не доведено факту свідомого , систематичного , умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, відсутності доказів застосування інших заходів попередження та впливу на матір дитини, а її окреме проживання і певні перешкоди з боку позивача щодо спілкування з сином, у зв`язку з конфліктними відносинами між сторонами, позбавляє її можливості у повній мірі виконувати свої батьківські обов`язки, при цьому суд враховує , що відповідачка заперечує проти позову та наявність у неї інтересу до життя дитини , бажання матері бачити та спілкуватися з сином .

Суд враховує , що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена; належних та допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина , позивачем не надано.

Суд зазначає, що права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Разом з тим, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За результатами розгляду справи суд вважає , що поведінка відповідачки свідчить про її бажання та спроможність виконувати батьківські обов`язки, що, у свою чергу, не дає підстав вважати, що позбавлення її батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надані безспірні та достатні докази винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачкою ОСОБА_2 , які б свідчили про ухилення від виховання сина і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України, тому позбавлення батьківських прав не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дитини та стимулювання матері до належного виконання своїх обов`язків.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, а саме невиконання матір`ю батьківських обов`язків, не знайшли свого беззаперечного доведення, виняткових обставин для задоволення позову в цій частині суду не наведено, позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останньої щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування нею своїми обов`язками.

За таких обставин, суд вважає в позові ОСОБА_1 , в частині позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , слід відмовити, однак попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання сина, а на орган опіки та піклування за місцем проживання дитини покласти контроль за виконанням матір`ю своїх батьківських обов`язків відносно дитини.

Щодо стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі -СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх праві не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як передбачає ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень частини 1 статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина 5 ст. 183 СК України визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно роз`яснень, які викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 червня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» та ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється, як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

При вирішенні питання про розмір аліментів на дитину, суд враховує положення частини 1 статті 182 СК України.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що ОСОБА_2 працездатна, стягнень за іншими виконавчими листами не має, однак, на її утриманні є малолітня дитина, враховуючи її стан здоров`я, стан здоров`я і матеріальне становище ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині, оскільки він підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами, та стягнути з відповідачки на користь позивача на утримання дитини аліменти у розмірі частини всіх видів її доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття. На думку суду, даний розмір аліментів буде розумним і справедливим, а також достатнім для забезпечення мінімальних потреб дитини та не буде ставити у скрутне становище платника аліментів.

Згідно ст.191 ч.1 СК України аліменти на утримання дитини необхідно стягувати з дня пред`явлення позову, а саме з 16 листопада 2022 року.

Поряд з тим, згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Щодо судового збору.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684 гривня.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 1073 грн 60 коп.

Оскільки позивач, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів, з урахуванням вище викладеного, з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. 164, 166, 180, 181 СК України, ст. 10, 12, 13, 81, 263-265,354,430 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області , орган опіки та піклування виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району Харківської області - задовольнити частково.

В частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району Харківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_3 .

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття сина, починаючи з 16 листопада 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106)в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, юридична адреса: вул.Охтирська,1, смт Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002;

орган опіки та піклування виконавчого комітету Південної міської ради Харківського району Харківської області, юридична адреса: вул.Гагаріна,82, м.Південне, Харківський район, Харківська область, 62461.

Повний текст викладено 10.11.2023.

Суддя Л.В. Вовк