Рішення

від 13.10.2023 по справі 125/1400/23

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1400/23

2/125/267/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2023 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Салдан Ю. О.,

секретар судового засідання Захарчук С. О.,

за участі:

представника позивача адвоката Халаґєри О. А.,

представника відповідача Нагорняк А. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради про стягнення заборгованості із заробітної плати,

У С Т А Н О В И В :

1.Стислий викладпозиції позивачата запереченьвідповідача

В обґрунтування позову позивач зазначила таке.

05.03.2021 на підставі наказу №23 від 01.03.2021 позивача звільнено із займаної посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку із скороченням штатної чисельності. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 29.07.2022 ОСОБА_1 поновлено на посаді молодшої медичної сестри у Комунальному некомерційному підприємстві «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради, стягнуто на її користь компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. 01.11.2022 постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в решті залишено без змін. Видано виконавчий лист про поновлення на роботі, який позивачем пред`явлено до виконання.

Вказувала, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку виконано у березні 2023 року, однак в частині поновлення на роботі відповідач рішення не виконав та не поновив позивача на роботі, тобто вимушений прогул триває на дату подання позову 243 робочі дні при затримці виконання рішення суду про поновлення його на роботі.

10.01.2023 на підставі заяви позивача було відкрито виконавче провадження, однак 31.01.2023 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення суду до відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 оскаржила цю постанову, і Вінницький апеляційний суд визнав бездіяльність державного виконавця неправомірною та скасував постанову від 31.01.2023.

Оскільки невиконання судового рішення становить 243 робочих днів, то середній заробіток за час невиконання рішення суду становить 80138 грн. 97 коп., які слід стягнути з КНП «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради.

Позивач також вказувала, що тривалі судові спори з метою поновлення на роботі та невиконання рішення суду при відновлених судом правах, але неможливість їх фактичної реалізації для позивача є психотравмувальною ситуацією. Численні і різко виражені зміни в емоційному стані ОСОБА_1 виникли внаслідок її звільнення з посади молодшої медичної сестри. У ОСОБА_1 наявні численні і різко виражені зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості, і виникли внаслідок обставин звільнення з роботи. Враховуючи характер і тривалість моральних страждань, стан здоров`я ОСОБА_1 , її вік, істотність вимушених змін у її життєвих та побутових стосунках, можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) у зв`язку з її звільненням становить 10 тисяч гривень.

На підставі викладеного позивач просила стягнути з КНП «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради середнього заробітку за затримку виконання рішення з 30.07.2023 до часу ухвалення рішення у цій справі, та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з викладених у ньому підстав. Крім цього, подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що станом на 13.10.2023 вимушений прогул триває 302 робочі дні, таким чином середній заробіток за час невиконання рішення суду становить 99596 грн. 58 коп., які слід стягнути з відповідача. Просила також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, про що подала письмові заперечення. У запереченнях відповідач зазначив, що позивач з 06.06.2019 працювала на посаді молодшої медичної сестри КНП «Барського районного медичного центру первинної медико-санітарної допомоги» Барської районної ради. 29.12.2020 позивача повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату. Наказом головного лікаря №23 від 01.03.2021 позивача з 05.03.2021 звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП у зв`язку із скороченням штатної чисельності, з виплатою компенсації за невикористану відпустку. Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри КНП «БМЦПМСД» виконано 15.08.2022 шляхом видання наказу № 125, поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри КНП «БМЦПМСД», забезпечено позивачу допуск до роботи на посаді молодшої медичної сестри у Терешківській амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яка не є окремою юридичною особою, та входить в організаційну структуру КНП «БМЦПМСД». Також позивач була ознайомлена з вказаним наказом, але до виконання функціональних обов`язків не приступила і жодних дій стосовно оскарження наказу не вчиняла на той період часу.

Відповідач зазначив, що рішення щодо суті справи не містило посилання на те, що поновлення має відбутись саме на тій посаді чи структурному підрозділі, в якому раніше працювала позивач. У зв`язку із відсутністю такої посади через скорочення відповідач вважав, що він повністю виконав рішення суду. З цим погодилась також державна виконавча служба, у зв`язку з чим винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження апеляційним судом, у зв`язку з неможливістю виконати рішення суду, державний виконавець подав заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 06.09.2023 змінено спосіб і порядок виконання рішення, встановлено новий спосіб і порядок виконання рішення суду, а саме: поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри у КНП «БМЦПМСД» Барської міської ради або на рівнозначній посаді КНП «БМЦПМСД» Барської міської ради, в тому числі і структурних підрозділах підприємства.

Посилаючись за зазначене, відповідач стверджує, що з його сторони не було затримки виконання рішення суду щодо поновлення позивача на роботі.

2. Процесуальні дії у справі

25.07.2023 відкрито провадження у справі і постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 29.07.2022 у справі №125/728/21 позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради Вінницької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри у Комунальному некомерційному підприємстві «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради Вінницької області. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 в компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 63912,64 гривень, а також 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 7757,53 гривень понесених судових витрат, а на користь держави 992,40 гривень судового збору.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 01.11.2022, рішення Барського районного суду Вінницької області від 29.07.2022 змінено в частині розміру стягнутої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 114766,92 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно, змінено розподіл судових витрат: стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 5000 гривень понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини вимог. У стягненні судових витрат за проведення судово-психологічної експертизи відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради Вінницької області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1900,98 гривень на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,56 гривень на користь держави.

15.08.2022 було видано наказ Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради №125, яким скасовано запис у трудовій книжці «Про звільнення ОСОБА_1 від 05 березня 2021 року», поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри КНП «БМЦПМСД», забезпечено ОСОБА_1 допуск до роботи на посаді молодшої медичної сестри у Терешківській амбулаторії загальної практики сімейної медицини (з часу ознайомлення з наказом). Ці обставини встановлені постановою Вінницького апеляційного суду від 29.06.2023 у справі № 125/728/21 і не доказуються при розгляді цієї справи на підставі приписів частини 4 статті 82 ЦПК України.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 01.11.2022 у справі №125/728/21, встановлено, що середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи становить: 12532,06 гривень (за січень 2021 року - 6567,01 гривень + 5965,05 гривень за лютий 2021 року). У січні-лютому 2021 року було фактично відпрацьовано - 38 робочих днів. Звідси, середньоденна заробітна плата становить: 329,79 гривень (12532,06 гривень : 38 фактично відпрацьованих робочих днів).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 29.06.2023 задоволено скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.01.2023 ВП № 70713780. Визнано неправомірною бездіяльність начальника відділу Барського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Слюсар Лілії Дмитрівни, скасовано постанову від 31.01.2023 про закінчення виконавчого провадження № 70713780, Стягнуто з Барського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 536,80 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви начальника Барського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Воскобойник Зоряни Володимирівни про зміну способу і порядку виконання рішення Барського районного суду Вінницької області від 29.07.2022 у справі № 125/728/21 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради про поновлення на роботі.

4. Оцінка суду та застосовані судом норми права

Відповідно допункту 4частини 1статті 430ЦПК Українисуд допускаєнегайне виконаннярішень усправах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню(частина сьома статті 235 КЗпП України).

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконаннясвоїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Таким чином, особу, яку було незаконно звільнено із займаної посади, на підставі рішення суду має бути поновлено на тій посаді, з якої її звільнено, якщо в рішенні суду не визначено іншого.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 29.07.2022 не було визначено інше, ніж поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри у Комунальному некомерційному підприємстві «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради.

Згідно з статтею 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Ця правова позиція щодо застосування приписів статті 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а, від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 31.07.2019 у справі №813/593/17, від 25.09.2019 у справі №813/4668/16, від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі №815/1676/18, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 26.11.2020 у справі №500/2501/19, від 19.04.2021 у справі №826/11861/17, від 24.06.2021 у справі №640/15058/19, від 20.07.2021 у справі №826/3465/18, від 21.10.2021 у справі № 280/5260/19, від 27.01.2022 у справі № 580/5185/20, від 09.11.2022 у справі № 460/600/22, від 23.03.2023 у справі № 420/8539/21, від 27.04.2023 у справі № 460/4900/21.

Отже, практика Верховного Суду щодо застосування вказаної норм права є сталою та послідовною.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка» (синонім - зволікання), за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (постанова Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15). Такі ж правові висновки викладені у постанові від 27.04.2023 у справі №460/4900/21.

У постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) вказано, що КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Невчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України. Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов`язків і неприступленні до роботи також відсутня.

Наведені правові висновки викладені також у постанові від 08.09.2021 у справі № 721/910/19.

Отже, відповідач негайно після проголошення рішення Барського районного суду Вінницької області від 29.07.2022, починаючи з 30.07.2022 повинен був поновити ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри саме в Комунальному некомерційному підприємстві «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради, тобто на тій самій роботі, з якої вона була звільнена.

Для цього відповідач повинен був видати відповідний наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшої медичної сестри саме в Комунальному некомерційному підприємстві «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради, внести відомості до трудової книжки і фактично допустити ОСОБА_1 до тієї роботи, яку вона виконувала раніше.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, і серед переліку видів амбулаторно-поліклінічних закладів (пункт 1.2. вказаного Переліку) вказані Амбулаторія загальної практики - сімейної медицини і Центр первинної медико-санітарної допомоги.

Таким чином, допуск до роботи у Терешківській амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, яка хоч і входить в організаційну структуру юридичної особи, якою є Комунальне некомерційне підприємство «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради, однак є окремим видом закладу охорони здоров`я і розташований в іншому населеному пункті, ніж той, де раніше виконувала свою трудову функцію ОСОБА_1 , тому в розумінні норм КЗпП України таке не є поновленням на тій самій роботі, з якої вона була звільнена, оскільки змінюються істотні умови праці. Проте допуск до роботи із зміненими істотними умовами праці є переведенням на іншу роботу, що не допускається без згоди працівника.

Починаючи з 30.07.2022 відповідач не звертався до суду за роз`ясненням рішення суду, що могло б свідчити про те, що відповідач добросовісно помиляється щодо розуміння суті судового рішення. Навіть після відмови апеляційним судом у зміні способу та порядку виконання рішення суду, відповідач продовжив затримку із виконанням рішення суду про поновлення на роботі.

При цьому, починаючи з 30.07.2022, відповідач не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину - перешкоджання відповідачу з боку будь-яких осіб у виконанні рішення суду, доказів такого звернення суду не надано.

Рішення виконавчого комітету Барської міської ради №16 від 15.08.2023 про відмову у введенні посади молодшої сестри до штатного розпису, на яке відповідач посилався як на перешкоду у виконанні рішення суду, сам відповідач, на якому лежить обов`язок вжити всіх можливих заходів для виконання рішення суду про поновлення на роботі, не оскаржував.

Під час цього судового розгляду відповідач не надав доказів щодо тих обставин, що відповідач вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а також доказів щодо чинення відповідачу непереборних перешкод у виконанні рішення суду, а також доказів щодо вжиття заходів на подолання цих перешкод, у разі їх наявності.

Таким чином, починаючи з 30.07.2022 і до дня ухвалення цього рішення відповідач допустив затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Розрахунковим періодом, за яким обчислюється середня заробітна плата для застосування статті 236 КЗпП України - є останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося (неправомірне) звільнення, а не ухвалення судового рішення про поновлення. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №340/1916/22.

Як установлено постановою Вінницького апеляційного суду від 01.11.2022 у справі №125/728/21, середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи становить: 12532,06 гривень (за січень 2021 року - 6567,01 гривень + 5965,05 гривень за лютий 2021 року). У січні-лютому 2021 року було фактично відпрацьовано - 38 робочих днів. Звідси, середньоденна заробітна плата становить: 329,79 гривень (12532,06 гривень : 38 фактично відпрацьованих робочих днів).

На ці розрахунки щодо середньоденної заробітної плати посилалася і позивач у позовній заяві. Відповідач вказаного розрахунку не спростував, не висловив будь-яких заперечень щодо того, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 329,79 гривень.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі рішенням Барського районного суду Вінницької області від 29.07.2022, яке не скасоване і не змінене в цій частині, а отже обов`язкове для виконання, тому саме з 30.07.2022 слід рахувати кількість робочих днів вимушеного прогулу, що становить станом на день ухвалення цього рішення 302 робочих днів.

Отже, за час вимушеного прогулу, підлягає стягненню 99596,58 гривень (329,79 гривень х 302 робочих днів).

Щодо моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до статті 237-1КзПП України відшкодуванняроботодавцем моральноїшкоди працівникупровадиться уразі,якщо порушенняйого законнихправ,у томучислі внаслідокдискримінації,мобінгу (цькування),факт якогопідтверджено судовимрішенням,що набралозаконної сили,призвели доморальних страждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із частиною першою, другою статті 23ЦК України особамає правона відшкодуванняморальної шкоди,завданої порушеннямїї прав.Моральна шкодаполягає,зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини 3 статті 23ЦКУкраїни якщоінше невстановлено законом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, тривале протиправне невиконання відповідачем рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі неодмінно вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, і протиправна поведінка щодо неї спричинила душевні страждання. Крім того, право на виконання рішення суду є елементом основоположного права особи на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, суд вважає, що виходячи з вимог розумності і справедливості, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10000 гривень як відшкодування завданої моральної шкоди.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 99596,58 гривень середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі і 10000 (десять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди.

5. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 2147,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради про стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 99596 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень) 58 копійок.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради на користь держави 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок судового збору .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарганарішеннясудуможебутиподанабезпосередньо доВінницького апеляційногосудупротягомтридцяти днівздняйогопроголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18.10.2023.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , номер облікової кї\артки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Комунальне некомерційне підприємство «Барський медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» Барської міської ради Вінницької області, ідентифікаційний код 35599262, місцезнаходження: вул. Каштанова, 34, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000.

Суддя Юлія САЛДАН