Постанова

від 10.11.2023 по справі 904/1953/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1953/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 року (суддя Кеся Н.Б.) у справі №904/1953/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального закладу "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпро

про стягнення 61847,02 грн,-

ВСТАНОВИВ:

18.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Комунального закладу "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради 61 847,02 грн., у тому числі: основний борг 43 749,18 грн., пеня - 6 460,49 грн., три проценти річних - 1 089,53 грн., інфляційні втрати - 10 547,82 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 року у справі №904/1953/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Комунального закладу "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради на користь позивача основний борг у розмірі 43749,18 грн., 3% річних у розмірі 1089,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 10547,82 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем не надані докази погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений на підставі типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у вказаній вище сумі, у зв`язку з цим, нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат у визначених позивачем розмірах є правомірним.

Відмовляючи у стягненні з відповідача пені у сумі 6 460,49 грн. за період з 01.02.2022 року по 31.07.2022 року, суд послався на неправомірність такого нарахування з огляду на приписи Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)".

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 6 460,49 грн., ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скарга обґрунтована тим, що:

- застосування у даному випадку положень Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)" є неправомірним;

- відповідач не є споживачем (населенням) у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно, дія даного Закону не поширюється на відповідача у даній справі;

- у розумінні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)" його дія поширюється на теплопостачальні підприємства, які мають ліцензію на виробництво теплової енергії, яка у відповідача відсутня.

Викладені обставин, на думку скаржника, свідчать про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 року №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102, та встановлено на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожиті Комунальним закладом "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради з 1 листопада 2021 року автоматично включені до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом Оператора ГТС від 04.10.2022 року № ТОВВИХ-22-10675;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС).

Згідно з формою №10, Комунальний заклад "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради був зареєстрований у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії".

Отже, між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

Відповідно до п. 2.1 вказаного вище договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4. договору).

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на виконання умов вказаного договору у період з 01.10.2021 року по 09.12.2022 року поставило відповідачу природний газ в об`ємі 5,77652 тис.м.куб. на загальну суму 124 382,12 грн.

Відповідач свої зобов`язання з оплати спожитого природного газу здійснив частково у розмірі 80 632,94 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 43 749,18 грн.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі п. 4.5. договору позивачем нарахована відповідачу пеня за загальний період прострочення з 01.02.2022 року по 31.07.2022 року у сумі 6 460,49 грн., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані 3% річних за період з 01.02.2022 року по 30.11.2022 року у сумі 1 089,53 грн. та інфляційні втрати за період лютий листопад 2022 року у сумі 10 547,82 грн.

Несплата відповідачем вказаних вище сум боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат слугувала підставою для звернення позивача з даним позовом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між Комунальним закладом "Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури" Дніпропетровської обласної ради, який є бюджетною установою, та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" укладено договір постачання природного газу.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

У даній справі вимоги позовної заяви про стягнення з відповідача основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат у визначених позивачем розмірах були розглянуті місцевим господарським судом та за результатами такого розгляду суд дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для їх задоволення. У цій частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.

Предметом апеляційного оскарження є відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 6 460,49 грн. за період з 01.02.2022 року по 31.07.2022 року, тому відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Відмовляючи у позові у відповідній частині. господарський суд Дніпропетровської області послався на наявність підстав для застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19)".

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, у відповідності до положень ст. 230 Господарського кодексу України є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Щодо досліджуваної справи, то позивачем за період з 01.02.2022 року по 31.07.2022 року нарахована пеня у сумі 6 460,49 грн.

Колегія суддів враховує, що з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який постановою від 25.04.2023 року №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив карантин на всій території України до 30.06.2023 року.

Відповідно до п.4 ч.3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Отже, висновки місцевого суду про те, що пеня у сумі 6 460,49 грн. за несвоєчасне здійснення платежів у період дії карантину не підлягає стягненню, є вірними та відповідають нормам матеріального права.

Посилання скаржника на те, що відповідач не є споживачем (населенням) у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тому дія цього Закону не поширюється на відповідача, а також на те, що він не являється суб`єктом господарювання і не здійснює ліцензовану діяльність, не приймаються судом до уваги, оскільки нарахування штрафних санкцій на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права. Під час карантину такі санкції не нараховуються у силу імперативної вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи скаржника не спростовують викладених вище висновків суду про наявність підстав для відмови у позові в частині стягнення пені.

За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 року у справі №904/1953/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя О.Г.Іванов