Рішення

від 07.11.2023 по справі 903/937/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2023 року Справа № 903/937/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Агром`яснийкомплекс

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення 198363,01 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Божонок Т. В., довіреність № 318/22-Н від 27.07.2022;

від відповідача-1: н/з;

від відповідача-2: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 04.09.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про солідарне стягнення з відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю Агром`яснийкомплекс та ОСОБА_1 198363,01 грн, з них 181171,04 грн заборгованість за кредитом, 17191,97 грн заборгованість за відсотками.

При обґрунтуванні позову посилається на неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору № 011/2548/00743003 від 05.12.2019 та договору поруки № 011/2548/00743003 від 05.12.2019 в частині своєчасного повернення наданих кредитних коштів та відсотків за користування кредитом.

Ухвалою суду від 11.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 04.10.2023, запропоновано відповідачам надати відзив на позов, заперечення на відповідь позивача, позивачу відповідь на відзив.

Станом на 04.10.2023 у суду відсутні докази належного повідомлення відповідачів про час та дату судового засідання.

У судовому засіданні 04.10.2023 представник вказав, що відзиву на позовну заяву не отримував, просив наступне судове засідання проводити в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.10.2023 постановлено повідомити сторін справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 07.11.2023 в режимі відеоконференції з представником позивача; з метою повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання на сайті Господарського суду Волинської області здійснити офіційне оприлюднення повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю Агром`яснийкомплекс та ОСОБА_1 , що розгляд справи №903/937/23 по суті відбудеться 07.11.2023 о 10.30 год в приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр-т Волі,54а, м. Луцьк, в залі судових засідань № 209.

У судовому засіданні 07.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Агром`яснийкомплекс та ОСОБА_1 у судове засідання 07.11.2023 не з`явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Ухвалу суду від 04.10.2023 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідачів, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: відповідач-1 - вул.Чорновола В`ячеслава,22, нежитлове приміщення,317/1, м.Луцьк, Волинська область, 43021; відповідача-2 - АДРЕСА_1 .

13.10.2023 поштовий конверт за ідентифікатором № 0600227277758 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою (ТзОВ Агром`яснийкомплекс).

17.10.2023 поштовий конверт за ідентифікатором № 0600227277731 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою ( ОСОБА_1 ).

Тобто, надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 911/3309/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзивів відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

05.12.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", що підтверджується витягом із Статуту (позивач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агром`яснийкомплекс (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "ДХ Транс Україна") (відповідач-1, позичальник) було укладено кредитний договір №011/2548/00743003 згідно умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 300000,00 грн строком до 05.12.2022 року, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі - 23,00 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором (далі - кредитний договір) (а.с.16-23).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 кредитного договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту визначеного п. 1.3 договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 23% річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором. У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 23 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

Згідно з п. 2.3 кредитного договору нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/ простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі.

Пунктом 3.1 кредитного договору сторонами погоджено, що обов`язковими умовами надання позичальнику кредиту або його частини (траншу) є:

п.п. 3.1.1 сплата позичальником комісії, зазначеної в підпункті 2.7.1 договору;

п.п. 3.1.2 укладання договорів забезпечення відповідно до умов статті 4 договору;

п.п. 3.1.3 наявність поточного рахунку;

п.п. 3.1.4 надання кредитору письмової заяви позичальника про надання кредиту (траншу) за формою, встановленою кредитором, із зазначенням цільового використання, не пізніше кінцевого терміну надання кредиту та за умови, що сума запитаного кредиту, зазначена в заяві не перевищує розмір невикористаного ліміту;

п.п. 3.1.5 підписання графіку;

п.п. 3.1.6 відсутність обставин дефолту.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору на умовах договору після виконання позичальником обов`язкових умов, зазначених в пункті 3.1 договору, на підставі письмової заяви позичальника про надання кредиту (траншу), кредитор зобов`язується в межах ліміту надати кредит (транш) шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора, для подальшого використання згідно з цільовим призначенням.

Згідно з п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.

Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування (п. 5.2 кредитного договору).

Згідно з п. 5.3 кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 05 числа, та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 8.1.3 п. 8.1 кредитного договору у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які на думку кредитора свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором, не будуть виконані) кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька заходів, зокрема вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору (п. 11.1 кредитного договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором (п. 12.1 кредитного договору).

Додатком №1 від 05.12.2019 до кредитного договору, сторони встановили графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (а.с.24-25).

Додатковою угодою №1 від 13.08.2020 до кредитного договору від 05.12.2019 №011/2548/00743003, сторони домовилися, що кінцевий термін погашення кредиту 05.07.2023 та виклали графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів у новій редакції згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди (а.с.26-28).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АТ "Райффайзен Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки від 05.12.2019 № 011/2548/00743003 та додатковий договір № 1 від 13.08.2020 відповідно до яких поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору (далі договір поруки) (а.с.30-35).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушення забезпеченими зобов`язаннями.

Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі визначеному кредитором у вимозі (п. 2.2 договору поруки).

На виконання умов кредитного договору позивачем на підставі письмової заяви відповідача-1 від 05.12.2019 надано Товариству з обмеженою відповідальністю Агром`яснийкомплекс (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "ДХ Транс Україна") кредит в сумі 300000,00 грн. Відповідно до виписки по рахунку, станом на 05.12.2019 на рахунок відповідача-1 було перераховано кредитні кошти в загальному розмірі 300000,00 грн.

Викладені обставини свідчать про те, що кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши позичальнику кредит, згідно з умовами кредитної угоди.

26.05.2023 позивач надіслав на адресу відповідача-1 та відповідача-2 вимогу №114/5-К-307948 від 26.05.2023 та вимогу №114/5-К-307950 від 26.05.2023 відповідно про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, відповідно до якої заборгованість позичальника перед банком станом на 05.04.2023 складає 24854,19 грн, з них 11201,26 грн прострочена заборгованість за кредитом, 13652,93 грн прострочена заборгованість за відсотками. Зазначена сукупна заборгованість станом на 05.04.2023 становить 198363,01 грн. Доказами направлення вимог виступає список згрупованих відправлень від 26.05.2023, фіскальний чек відділення зв`язку від 26.05.2023. Доказів надання відповіді на вимоги або погашення заборгованості суду не надано.

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань, звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, яка станом на 05.04.2023 складає 198363,01 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо змісту поняття користування кредитом Велика Палата Верховного Суду в п. 76-78, 80 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує чужі грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття користування кредитом, яким послуговуються скаржники, є окремим випадком користування чужими коштами. Термін користування чужими коштами Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Отже, користування кредитом це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання (постанова ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Статтею 631 ЦК України, ч. 7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У відповідності до ст. 554, 555 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд установив, що 05.12.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Агром`яснийкомплекс (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "ДХ Транс Україна") укладено кредитний договір № 011/2548/00743003 з кінцевим терміном погашення кредиту 05.07.2023 (згідно додаткової угоди № 1 від 13.08.2020).

Для забезпечення зобов`язань за кредитним договором між АТ "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 05.12.2019 № 011/2548/00743003 та додатковий договір № 1 від 13.08.2020 відповідно до яких поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач-1 порушив умови кредитного договору в частині своєчасної сплати заборгованості за кредитом та не повернув у строк, узгоджений в кредитному договорі, передбачені платежі по тілу кредиту, що підтверджується розрахунком суми позову. Контррозрахунку чи заперечень відповідачі суду не подали.

Згідно наданого позивачем розрахунку, загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 05.04.2023 становить 198363,01 грн, в тому числі: 181171,04 грн заборгованість по тілу кредиту, 17191,97 грн заборгованість за відсотками.

Враховуючи зазначене, судом перевірено розрахунок позивача, та встановлено, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 181171,04 заборгованості по тілу кредиту підлягає задоволенню як підставна та обґрунтована.

Протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту визначеного п. 1.3. договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 23% річних (п.2.1 кредитного договору).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач також просить стягнути солідарно з відповідачів 17191,97 грн заборгованість за відсотками.

Отже, перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом, наданий позивачем, на який відповідача не подано контррозрахунку чи будь яких заперечень, суд визнає його обґрунтованим та арифметично правильним, тому позовні вимоги в частині солідарного стягнення 17191,97 грн заборгованість за відсотками є підставними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 73,74, 77, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агром`яснийкомплекс (вул.Чорновола В`ячеслава,22, нежитлове приміщення,317/1, м.Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 40722750) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул.Генерала Алмазова,4а, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) 198363,01 грн (сто дев`яносто вісім тисяч триста шістдесят три гривні 01 коп.), з них 181171,04 грн заборгованість за кредитом, 17191,97 грн заборгованість за відсотками.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агром`яснийкомплекс (вул.Чорновола В`ячеслава,22, нежитлове приміщення,317/1, м.Луцьк, Волинська область, 43021, код ЄДРПОУ 40722750) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул.Генерала Алмазова,4а, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) 1487,73 грн (одну тисячу чотириста вісімдесят сім гривень 73 коп.) судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул.Генерала Алмазова,4а, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) 1487,72 грн (одну тисячу чотириста вісімдесят сім гривень 72 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

10.11.2023.

СуддяА. С. Вороняк