Рішення

від 07.11.2023 по справі 904/3991/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023м. ДніпроСправа № 904/3991/23

за позовом Публічного акціонерного товариства "НОВОПАВЛІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР", селище Кам`янське, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопольська гранітна компанія", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: Івженко М.О.;

від відповідача: Шкуро Ю.А.

ПРОЦЕДУРА:

Приватне акціонерне товариство "Новопавлівський гранітний кар`єр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопольська гранітна компанія", в якому просить суд стягнути заборгованість за Договором купівлі-продажу № 06/01-22 від 06.01.2022 у розмірі 1 741 116 грн, з яких: основний борг у розмірі 1 058 453, 40 грн, штраф у розмірі 317 536, 02 грн, 3% річних у розмірі 46 130, 30 грн, інфляційні втрати у розмірі 318 996, 81 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.09.2023.

04.09.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопольська гранітна компанія" надійшов відзив на позовну заяву, заява про застосування строків позовної давності, клопотання про зменшення суми штрафу та клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 04.09.2023 підготовче засідання відкладено до 10.10.2023.

13.09.2023 від Публічного акціонерного товариства "НОВОПАВЛІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" надійшли відповідь на відзив та клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного підпису.

Ухвалою суду від 15.09.2023 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "НОВОПАВЛІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/3991/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.09.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопольська гранітна компанія" надійшло клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного підпису.

Ухвалою суду від 09.10.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нікопольська гранітна компанія" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/3991/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 10.10.2023 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 07.11.2023.

В ході судового засідання 07.11.2023, суд заслухавши представників сторін, розглянув справу по суті, встановив обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 07.11.2023 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором купівлі-продажу № 06/01-22 від 06.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач просить суд відмовити Приватному акціонерному товариству «Новопавлівський гранітний кар`єр» в задоволені позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нікопольська гранітна компанія» частково, а саме:

- застосувати позовну давність в частині нарахування позивачем штрафу за видатковими накладними від 12.01.2022 № 9 та № 10..

Відповідач зазначає, що дата настання зобов`язання за видатковими накладною № 9 від 12.01.2022 є 12.01.2022, прострочення виконання почалось з 13.01.2022, отже нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (13.07.2022), строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію, тобто 13.07.2023.

Таким чином, позов подано позивачем 19.07.2023 відповідно до штампу на описів вкладення, тобто з пропущенням строку позовної давності щодо стягнення штрафу відповідно до пункту п. 5.10 Договору.

- зменшити суму штрафних санкцій на 80 % та стягнути з відповідача на користь позивача 103 915, 13 грн штрафних санкцій.

Клопотання про зменшення відповідач обґрунтовує тим, що позивач навмисне звернувся до суду для власного збагачення. Враховуючи ситуацію, яка склалася в країні наразі підприємство відповідача знаходиться у скрутному становищі. ТОВ "Торговий дім "Нікопольська гранітна компанія" в жодному разі не мала за мету ухилятися від виконання своїх зобов`язань перед позивачем, та вірив в домовленість яка існувала між сторонами.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 1 058 453, 40 грн визнає позовні вимоги.

Також відповідачем надано конррозрахунок.

Позиція позивача викладена у відповіді на відзив

Позивач не погоджується з позицією відповідача викладеною у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Остання видаткова накладна № 158 була підписана сторонами 22.02.2022, згідно якої був переданий Товар на суму 146 183, 40 грн, 01.09.2022 між сторонами був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, тобто позивач не пропустив строк подачі позовної заяви до суду для звернення на примусове виконання обов`язку в натурі та відшкодування збитків, що виникли у наслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору.

Також Публічне акціонерне товариство "НОВОПАВЛІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" звертає увагу, що позивач - як виробниче підприємство, має законодавчо встановлені зобов`язання перед державними органами та фондами по сплаті податкових платежів та зобов`язань не залежно від того, має фінансові надходження та змогу вести свою господарську діяльність, чи ні, тому позивач знаходиться в значно скрутнішомустановищі ніж відповідач.

До того ж, позивачу достеменно відомо, що відповідач те в липні 2023 року повністю відновив свою господарську діяльність і веде її на даний час, але жодним чином і намагається сплачувати заборгованість позивачу, навіть частково.

Крім того, вчасна сплата заборгованості відповідача в сумі 1 058 453, 40 грн могла би покрити обов`язкові платежі та не створювати інші борги позивачу перед господарчими суб`єктами та суб`єктами влади, які за рахунок цих коштів покривають свої витрати. На даний час стосовно Позивача є декілька судових рішень про стягнення з нього заборгованості у примусовому порядку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

06.01.2022 між Приватним акціонерним товариством «Новопавлівський гранітний кар`єр» (далі позивач, продавець) та Товариством з обмеженого відповідальністю «Торговий Дім «Нікопольська Гранітна Компанія» (далі відповідач, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 06/01-22 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується відвантажувати Покупцеві щебеневу продукцію, іменовану надалі «Товар», а Покупець зобов`язується приймати цей товар у кількості, яка зазначається у Специфікаціях або (та) Рахунках-фактурах до цього Договору і своєчасно оплачувати його на умовах цього Договору.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору відвантаження Товару за цим Договором здійснюється на умовах EXW (з навантаженням Товару на транспортний засіб Покупця) ПРАТ "НОВОПАВЛІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР`ЄР" (Інкотермс 2010) - склад Продавця (вул. Озерна, 40, селище Кам`янське).

Продавець здійснює відвантаження товару згідно обсягів та реквізитів зазначених Покупцем в письмовій заявці. Заявка Покупця підлягає погодженню з Продавцем.

Відповідно до пункту 2.3 договору покупець щомісяця надсилає заявку Продавцю електронною поштою на адресу зазначену в розділі 9 цього договору не пізніше 15 числа попереднього місяця. У випадку погодження Продавцем заявки Покупця, Продавець виписує Покупцю Рахунок-фактуру на оплату Товару. У випадку, якщо відвантаження Товару Продавцем Покупцю було здійснено без заявки, однак, Сторонами Договору були оформлені та підписані видаткові накладні, відвантаження товару вважається погодженим між Сторонами і таким, що відповідає умовам цього Договору.

Пунктом 2.6 встановлено, що Покупець самостійно за власний рахунок забезпечує вивезення Товару зі складу Продавця вантажним автотранспортом з подальшим вантаженням на баржу в термін 10 (десяти) робочих днів з дня отримання Продавцем попередньої оплати за Товар, згідно п. 3.2 цього Договору. Вивезення Товару зі складу Продавця здійснюється в робочі дні з 10-00 годин до 16-00 годин за винятком вихідних та святкових днів. Навантаження Товару в транспорт здійснюється засобами Продавця.

При відвантажені Товару Продавець передає Покупцю видаткову накладну на Товар. Датою переходу права власності на товар вважати дату видаткової накладної на Товар (пункти 2.8 2.9 договору).

Товар відвантажується по узгодженим між Сторонами договірним цінам, які зазначаються в Специфікаціях до цього Договору та (або) Рахунках-фактурах на оплату товару (пункт 3.1 договору).

Пунктами 3.2 3.3 договору сторони передбачили, що оплата за Товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у вигляді 100% передоплати на підставі Рахунку-фактури на оплату Товару.

Загальна сума договору визначається як сума вартості всього товару, відвантаженого у відповідності із заявками.

Відповідно до пункту 5.10 договору у разі неналежного виконання Покупцем своїх обов`язків щодо сплати за поставлений Товар, крім пені, передбаченої п. 5.8 Договору, він зобов`язується на вимогу Продавця сплатити Продавцю штраф у розмірі 30 % від несвоєчасної сплаченої суми за Товар.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині здійснення розрахунків до повного їх виконання. Сторони погодились (пункт 8.1 договору).

На виконання умов договору відповідачем були надані наступні заявки на відвантаження Товару:

- № 1 від 11.01.2022 на відвантаження щебеню фр. 20-40 мм ДСТУ Б В.2.7-75-98 - баржа УДП 1911 1 100 тн та щебеню фр. 5-20 мм ДСТУ Б В.2.7-75-98 - баржа УДП 1204 -1 100 тн;

- № 2 від 14.02.2022 на відвантаження суміші щебенево-піщаної С7 (0-40мм) ДСТУ Б В.2.7-30:2013 в кількості 2 500 тн на т/х «Свята Анна»;

- № 3 від 17.02.2022 на відвантаження щебенево-піщаної С7(0-40мм) ДСТУ Б В.2.7-30:2013 в кількості 2 100 тн на Буксир Командор - баржа УДП 1911 - 1 000 тн, баржа Олімп 1 -1000 тн.

За фактом відвантаження були виставленні рахунки на оплату, що підтверджується наступними документами:

За заявкою № 1 від 11.01.2022:

- видаткова накладна № 9 від 12.01.2022 на суму 167 109 грн та рахунок № 225 від 12.01.2022;

- видаткова накладна № 10 від 12.01.2022 на суму 253 536 грн та рахунок № 226 від 12.01.2022;

За заявкою № 2 від 14.02.2022:

- видаткова накладна № 129 від 16.02.2022 на суму 346 228, 20 грн та рахунок № 227 від 16.02.2022.

За заявкою № 3 від 17.02.2022:

- видаткова накладна № 139 від 22.02.2022 на суму - 145 396, 80 грн та рахунок № 228 від 22.02.2022;

- видаткова накладна № 158 від 22.02.2022 на суму 146 183, 40 грн та рахунок № 229 від 22.02.2022.

Таким чином, було відвантажено товару на загальну суму 1 058 453, 40 грн.

Для досудового врегулювання спору 18.10.2022 та 25.05.2023 позивач направив на електронну адресу відповідача претензії вих. № 300 від 17.10.2022 та № 90 від 25.05.2023 про погашення заборгованості за договором.

Доказів сплати якої до матеріалів справи не надано.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач, окрім суми основного боргу в розмірі 1 058 453, 40 грн, просить суд стягнути з відповідача також штраф в розмірі 317 536, 02 грн, три відсотки річних у розмірі 43 130, 30 грн та інфляційні втрати у розмірі 318 996, 81 грн.

Щодо правовідносин сторін

Статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини купівлі-продажу.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання від позивача за спірним договором та наданими позивачем видатковими накладними товару за загальну суму 1 058 453, 40 грн не заперечується відповідачем.

За приписами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у договорі поставки визначений наступний порядок розрахунків за договором: відповідно до договору оплата за Товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у вигляді 100% передоплати на підставі Рахунку-фактури на оплату Товару.

Доказів здійснення відповідачем (покупцем) попередньої оплати до матеріалів справи не надано.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 3-4 ст. 538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем, як постачальником, взятих на себе зобов`язань щодо відвантаження відповідачу товару, зокрема, на загальну суму 1 058 453 грн, який прийнято без зауважень, а відтак у останнього виник кореспондуючий обов`язок оплатити такий товар.

За загальним правилом, згідно із приписами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доказів оплати товару після його отримання відповідачем не надано.

При цьому, судом визнаються безпідставними заперечення відповідача щодо неотримання рахунків на оплату, в силу вищевикладений норм права та враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено виключного порядку вручення таких рахунків лише у письмовій формі та шляхом вручення під розпис.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких підстав, керуючись приписами ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України, та враховуючи відсутність у договорі умов щодо відтермінування строку оплати за отриманий товар, суд визнає що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав після прийняття такого товару відповідно до дат видаткових накладних.

Разом з тим, відповідач посилається на усну домовленість між сторонами щодо взаєморозрахунків, оскільки у позивача перед відповідачем також існує заборгованість щодо сплати коштів відповідачу за іншим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи принцип свободи договору та відсутність доказів, які б свідчили про встановлення інших строків (термінів) виконання покупцем свого обов`язку щодо оплати товару або погодження сторонами в договірному порядку взаєморозрахунків, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару є таким, що настав.

На момент розгляду справи сторонами суду не надано доказів погашення відповідачем заборгованості за товар у розмірі 1 058 453, 40 грн. Крім того, відповідачем у відзиві визнано дану заборгованість.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в розмірі 1 058 453, 40 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем заборгованості за виконані роботи в розмірі у розмірі 1 058 453, 40 грн. У зв`язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення суми боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо суми штрафу

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 5.10 договору у разі неналежного виконання Покупцем своїх обов`язків щодо сплати за поставлений Товар, крім пені, передбаченої п. 5.8 Договору, він зобов`язується на вимогу Продавця сплатити Продавцю штраф у розмірі 30 % від несвоєчасної сплаченої суми за Товар.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 317 536, 02 грн.

Враховуючи те, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення штрафу в разі прострочення сплати за несвоєчасну оплату, суд перевіривши правильність його перерахування, приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 317 536, 02 грн.

Щодо строку позовної давності

Твердження відповідача про сплив позовної давності штрафу визнається судом безпідставним виходячи з наступного.

Положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня/штраф і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими протягом 2020, 2021 та 2022 років, дія карантину продовжувалась на всій території України.. Розпорядженням КМУ «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 23.03.2020 № 338-р зі змінами від 23.12.2022 № 1423, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року.

Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На час звернення позивача до господарського суду строк позовної давності про стягнення штрафу в 1 рік, на підставі п.п. 12, 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, продовжено, а тому строк не закінчився. За захистом своїх порушених прав позивач звернувся з позовом 21.07.2023.

Отже, вимоги про стягнення штрафу в розмірі 317 536, 02 грн пред`явлено в межах передбаченого законодавством строку позовної давності.

Щодо зменшення штрафу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен також брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (п. 8.38).

Надаючи оцінку заявленому до стягнення розміру штрафу за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за оплату товару, суд приймає до уваги принцип свободи договору. З наданого позивачем розрахунку штрафу вбачається, що він нарахований за 553 днів (за кожною накладною окремо) на загальну суму 317 536, 02 грн, що узгоджується зі справедливістю, добросовісністю та розумністю, які відповідно до статей 3, 509 Цивільного кодексу України є не тільки одними із засад цивільного законодавства, а й підґрунтям для формування й виконання зобов`язань для учасників правовідносин.

Крім того, суд звертає увагу, що , що підприємство позивача хоч і не знаходиться на території активних бойових дій, безумовно воєнний стан в країні впливає і на його господарську діяльність

За викладеного, клопотання відповідача про зменшення штрафних спнкцій задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач вимагає стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних у розмірі 46 130, 30 грн за загальний період з 12.01.2022 по 18.07.2023 та інфляційні втрати у розмірі 318 996, 81 грн за загальний період з січня 2022 року по червень 2023 року.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаного нарахування є вірною.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у загальній сумі 46 130, 30 грн за загальний період з 12.01.2022 по 18.07.2023.

Перевіркою розрахунку 3% річних встановлено, що він здійснений правильно.

Суд не приймає до уваги наданий контррозрахунок відповідачем.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 318 996, 81 грн та 3% річних у розмірі 46 130, 30 грн.

Щодо зменшення 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає, що інфляційні втрати і проценти не є ані штрафною санкцією, ані компенсацією збитків.

Інфляційні втрати є способом захисту майнових прав і інтересів кредитора, що полягає у відшкодуванні йому матеріальних втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів, і гарантують отримання компенсації від боржника за використання утримуваних ним грошових коштів за весь час прострочення в їх сплаті.

Так як, стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 3 % річних від простроченої суми не є неустойкою, а ст. 625 ЦК України не передбачає можливості зменшення судом її розміру, то видається безпідставним клопотання відповідача про зменшення суми у відповідній частині.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно з положеннями частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тож, з огляду на визнання відповідачем до початку розгляду справи по суті позову в частині суми основного боргу, наявні підстави для повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 7 938, 40 грн, що становить 50% від суми сплаченого ним судового збору за позовною вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу. Питання повернення позивачу з державного бюджету судового збору в розмірі 2 306, 21 грн підлягає вирішенню окремо шляхом постановлення відповідної ухвали суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 18 678, 35 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нікопольська гранітна компанія» (53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Каштанова, буд. 56/17; ідентифікаційний код 42705810) на користь Приватного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар`єр» (53282, Дніпропетровська область, Нікопольський район, селище Кам`янське, вул. Озерна, буд. 40; ідентифікаційний код 00292304) суму основного боргу в розмірі 1 058 453, 40 грн, штраф в розмірі 317 536, 02 грн, 3 % річних в розмірі 46 130, 30 грн, інфляційні втрати в розмірі 318 996, 81 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 18 678, 35 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено та підписано 09.11.2023.

Суддя В.І. Ярошенко