Рішення

від 01.11.2023 по справі 291/1274/20

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1274/20

Провадження № 2/288/6/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року смт Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судових засідань Плетенецької Т.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , представник позивача- ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ,треті особи, що не заявляють самостійних вимог настороні відповідача: Регіональний Сервісний центр у м. Києві, Головний сервісний центр МВС, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі Позивач)звернувсь досуду зпозовною заявоюдо ОСОБА_4 (далі Відповідач),треті особи,що незаявляють самостійнихвимог настороні відповідача:Регіональний Сервіснийцентр ум.Києві,Головний сервіснийцентр МВС, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, в обґрунтування якої вказує, що 26 вересня 2017 року приблизно о 12:00 годин Позивач приїхав до залізничного вокзалу «Київ-Пасажирський» в м. Києві на власному автомобілі марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 (далі спірний автомобіль) та зайшов до приміщення кафе «Макдоналдз», що на площі Вокзальній, 1 в м. Києві, присів за стіл. В цей час до нього підійшли 1 чоловік та 2 жінки, раніше незнайомі, з якими в останнього виник діалог. Через декілька хвилин Позивач заснув з незрозумілих причин та прокинувшись через деякий час побачив, що в нього зникла власна валіза, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 100 гривень, мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S7» імеі: НОМЕР_3 номер та ключі від його автомобіля. Вийшовши з приміщення кафе Позивач також виявив відсутність власного вищезазначеного автомобіля на стоянці.

07 жовтня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12017100090011626, на підставі заяви ОСОБА_3 , були внесені відомості щодо незаконного заволодіння автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 та розпочалося досудове розслідування за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України. На даний час досудове розслідування триває.

Позивач зазначає, що ані 26 вересня 2017 року, ані раніше він не уповноважував жодну особу від його імені розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду та інше) спірним автомобілем, у зв`язку з чим не підписував документи (доручення, довіреності та ін.). Добровільно в користування третіх осіб не передавав вказаний автомобіль, також не передавав свідоцтво про реєстрацію автомобіля та є єдиним власником зазначеного автомобіля.

В той же час, матеріалами кримінального провадження №12017100090011626 під час проведення досудового розслідування встановлено, що 02 жовтня 2017 року ОСОБА_7 , яка діяла «начебто» від імені та в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності від 08 липня 2017 року, що виготовлена на бланку серії та номеру №НМЕ 407845, зареєстрована в реєстрі №3541 приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Рівненської області Вержиковським О.М., уклала з ПП «АВТО- ФОРТУНА» договір комісії №5959/17/000663. Згідно даного договору за винагороду ПП «АВТО-ФОРТУНА» (ЄДРПОУ 37304637) взяла на себе зобов`язання продати автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 21 червня 2017 року.

02 жовтня 2017 року, ПП «АВТО-ФОРТУНА» (ЄДРПОУ37304637) в особі відповідального ОСОБА_8 , уклала договір купівлі-продажу транспортного засобу номер 5959/17/000663 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно вказаного договору ОСОБА_5 придбала автомобіля марки ««Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 за 45.000 грн.

06 жовтня 2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ставить на облік вказаний автомобіль та отримує д.н.з НОМЕР_5 .

Постановою від 06 грудня 2017 року автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 (на момент винесення постанови) чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_6 виданого на ім`я ОСОБА_5 та 1 ключ від замка запалювання зазначеного автомобіля визнані речовими доказами по кримінальному провадженні №12017100090011626.

06 грудня 2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Бобровник О.В. на автомобіль накладений арешт.

11 червня 2018 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Антипова І.Л., арешт накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва Бобровник О.В. від 06 грудня 2017 року на автомобіль був скасований.

Оскільки арешт автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 , свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_6 виданий на ім`я ОСОБА_5 був скасований, остання 25 вересня 2018 року продала спірний автомобіль - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі договору купівлі-продажу укладеного в ТСЦ № 3242/2018/1120024 від 25 вересня 2018 року.

В січні 2019 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння та 04 лютого 2019 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О.І. відкрив провадження по справі № 357/614/19.

15 березня 2019 року заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль була судом задоволена.

Проте, на момент розгляду клопотання про забезпечення позову по справі №357/614/19 та його виконання відповідач ОСОБА_6 , будучи обізнаним про початок судового розгляду, розуміючи наслідки ухвалення рішення по справі, скористався відсутністю заборони на відчуження та 23 лютого 2019 року продав спірний автомобіль, марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, номер рами (шасі) № НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до договору укладеному в територіальному сервісному центрі №8043 РСЦ МВС у м. Києві.

Оскільки набувач спірного майна змінився, а віндикаційний позов може бути заявлений тільки до тієї особи, яка зареєстрована у відповідному реєстрі власником майна, Позивач через свого представника був вимушений подати до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву про залишення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння по справі №357/614/19 без розгляду.

Враховуючи викладене позивач просить, витребувати з чужого незаконного володіння, а саме у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., фактичного володільця майна - автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, 2010 року випуску, чорний, № двиг. НОМЕР_8 , шасі № НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_9 , д.н.з. НОМЕР_10 на користь власника ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_11 паспорт: серія НОМЕР_12 виданий Комінтернівським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, 25 січня 2008 р., зареєстрований за адресою; АДРЕСА_2 автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, 2010 року випуску, чорний, № двиг. НОМЕР_8 , шасі № НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_9 , який був позбавлений права володіти майном з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задоволити їх в повному обсязі.

Представника відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.

19 листопада 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не надав до суду жодних доказів, які підтверджують позовні вимоги, а обмежився лише припущеннями про обставини справи. Позивач не надано жодного належного та допустимого доказу про те, яким незаконним способом була проведена 06 жовтня 2017 року перереєстрація автомобіля з позивача на ОСОБА_5 , доказів того, що автомобіль дійсно був викрадений у позивача 26 вересня 2017 року за обставин, які він вказує. В свою чергу у відповідача виникають логічні сумніви про факт викрадення спірного автомобіля, адже до позовної заяви додано Витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № №12017100090011626 із якого вбачається,

що реєстраціяпровадження проведена07жовтня 2017року в15:25:16годин,тобто на12день післявикрадення автомобіля,тобто ніякоговикрадення небуло,а якщоі було,то позивачне мавнаміру вчинитидії длязатримання злочинців.З позовноїзаяви відповідачунезрозуміло чомупозивач вважаєдовіреність серіїНМЕ №407845підробленою,адже посиланняна те,що бланк довіреностібуло використаноіншим нотаріусомта відносноінших осібне стверджуєте,що довіреність наім`я ОСОБА_7 є підробленою. Надані позивачем письмові докази, жодним чином, не є достовірними, адже на підставі них неможливо встановити дійсні обставини справи, які вказують на викрадення автомобіля у позивача, адже Витяг з ЄРДР та копія протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення є доказом того, що за заявою позивача від 06.10.2017 року внесено 07.10.2017 року відомості до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення, досудове слідство по якому триває, Незрозуміло, доказом чого є протокол огляду місця події, який проведений майже через півмісяця з моменту викрадення автомобіля та під час якого нічого не виявлено і нічого не вилучено. Аналогічні питання виникають і до інших наданих позивачем доказів. Але найбільше питань до акту технічного стану транспортного засобу із якого вбачається, що ОСОБА_7 діяла від імені позивача ОСОБА_3 згідно дорученням №ЕС 063338 від 28.12.1995 року, а не відповідно до довіреності серії НМЕ - 407845 видану на ім`я ОСОБА_7 . В свою чергу, копія постанови про визнання та приєднання речових доказів від 06.12.2017 року є доказом того, що спірний автомобіль визнано речовим доказом та знаходиться на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів, що не відповідає дійсним обставинам справи, адже позивач стверджує, що спірний автомобіль, в даний час, належить відповідачу на правах приватної власності, в результаті чого Попільнянським районним судом Житомирської області накладено арешт спірний автомобіль. Вищевикладене вказує на те, що позов є надуманим та не підлягає задоволенню. Позов поданий з метою незаконного заволодіння позивачем спірним автомобілем, який належить відповідачу на законних підставах. Жодних достовірних доказів, які б вказували б на те, що спірний автомобіль вибув з володіння позивача, не з його волі, а іншим шляхом, позивачем не надано. Навпаки, докази, подані позивачем на підтвердження позовних вимог вказують на те, що позов надуманий, а обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи. Із поданих доказів, на думку відповідача, вбачається, що позивач навмисно звернувся до поліції після того як ОСОБА_7 відчужила спірний автомобіль ОСОБА_5 , адже за твердженням позивача автомобіль шахрайським способом було викрадено 26.09.2017 року і лише 06.10.2017 року позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину якраз в той день коли спірний автомобіль було перереєстровано на нового власника ОСОБА_5 . Враховуючи викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. /т. 1 а.с.177-179/

11березня 2021року відпредставника позивача надійшлавідповідь навідзив,в якихзазначила,що долученідокази відповідаютькритеріям встановленихцивільним процесуальнимкодексом України.Позивач вважаєсебе власникоммайна,яке булонеодноразово відчужене,можливий шляхомпред`явлення віндекаційногопозову доостаннього набувачацього майна.Досудове розслідуваннящодо вчиненогокримінального правопорушення,відомості прояке 07.10.2017року внесенедо ЄРДРза номером12017100090011626триває.Відповідач вважаєсебе добросовіснимнабувачем,така жйого позиціящодо набувача ОСОБА_5 ,яка купиласпірний автомобільза оплатнимдоговором,проте позивачне уповноважував ОСОБА_7 укладати зПП «АВТО-ФОРТУНА»договір комісії. Для того, щоб зробити висновок про те що спірний автомобіль вибув з володіння власника - позивача, не з його волі а іншим шляхом, а саме в результаті використаної довіреності від 08.07.2017 року, яку не міг посвідчити нотаріус Вержиковський О.М., оскільки позбавлений права займатися нотаріальною діяльністю ще в лютому 2016 року, тобто більше як рік, а використаний бланк серії та номеру №НМЕ 407845, зареєстрована в реєстрі №3541 отримав та використав в своїй нотаріальній діяльності приватний нотаріус Острозького районного нотаріального округу Рівненської області Кучик С.Л., експертного висновку не потребує. А відтак не має значення спосіб підроблення, оскільки позивачем доведений факт того, що довіреність від 08.07.2017 року на підставі якої діяла ОСОБА_7 в ПП «АВТО-ФОРТУНА» при підписанні від імені позивача договору комісії №5959/17/000663 від 02.10.2017 року не є офіційним документом, а відтак є повністю підробкою. /т. 2 а.с.86-90/

Представник третьоїособи,що незаявляє самостійнихвимог настороні відповідача: Регіональний Сервіснийцентр ум.Києві всудове засіданняне з`явився,надав досуду клопотання пророзгляд справибез участіпредставника регіональногосервісного центру.25листопада 2020року надалиписьмові пояснення,в якихзазначили,що згідноЄдиного державногореєстру транспортнихзасобів автомобільмарки «SsangYongActyon»,2010року випуску,чорного кольору,об`єм двигуна1998,2010року випуску,чорний,№ двиг. НОМЕР_8 ,шасі № НОМЕР_2 ,VIN-код НОМЕР_9 з 23лютого 2019року значитьсязареєстрованим за ОСОБА_4 .За результатамиперевірки заЄдиним державнимреєстром транспортнихзасобів міститьсяінформація щодонакладення арештуна транспортнийзасіб марки«SsangYongActyon»,2010року випуску,чорного кольору,об`єм двигуна1998,2010року випуску,чорний,№ двиг. НОМЕР_8 ,шасі № НОМЕР_2 ,VIN-код НОМЕР_9 .

З приводу прийняття рішення по справі, покладаються на розсуд суду/т. 1 а.с. 188-197/

Представник третьоїособи,що незаявляє самостійнихвимог настороні відповідача: Головного сервісного центру МВС в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника. 23 лютого 2021 року до суду надійшли письмові пояснення в яких Головний сервісний центр МВС з приводу прийняття рішення по справі покладається на розсуд суду. /т. 2 а.с.67-73/

Згідно положень ч. 1ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлені, що підтверджується оголошеннями на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі письмових доказів.

У відповідності до ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно дост. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Суд,вислухавши представникапозивача,представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , реєстраційної картки ТЗ та листа ТСЦ МВС № 6341 від 05 лютого 2021 року № 36/2011-264, на підставі договору укладеного у СГ № 6896/17/000867 від 21 червня 2017 року, ОСОБА_3 значився власником транспортного засобу марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 . /т. 1 а.с. 19, 23,41, т.2 а.с.93/

Відповідно до Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 5959/17/000663 від 02 жовтня 2017 року, технічний стан автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 задовільний, відсоток зносу 51%; ціна продажу 45000 гривень./т. 1 а.с.21/

Згідно Акту огляду реалізованого транспортного засобу № 5959/17/000663 від 02 жовтня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2017 року, ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, кузов НОМЕР_9 , шасі № НОМЕР_2 . відповідають номерам, зазначеним в товарно супровідній документації на транспортний засіб. /т. 1 а.с.24/

Згідно Звіту про незалежну оцінку майна КТЗ марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, станом на 17 жовтня 2018 року ринкова (оціночна) вартість КТЗ марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, VIN НОМЕР_9 , д.з.н. НОМЕР_1 , на дату оцінки становить 220000 гривень, без ПДВ./т.3 а.с. 5-18/

Згідно звіту в стислій формі про оцінку майна № 12-200907-003 ТОВ «КВАРТАЛ-ЕКСПЕРЕС», об`єкт оцінки автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_9 , ринкова вартість КТЗ становить, без ПДВ: 210470,70 гривень. /т. 1 а. с. 35-43/

Відповідно до копії довіреності бланк серії НМЕ 407845 посвідченої приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Вержиковським О.М. від 08 липня 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 3541, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_7 , розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, тощо) слідкувати за технічним станом і проводити поточний ремонт належного йому на підставі технічного паспорту автомобіля НОМЕР_4 , зареєстрованого 21 червня 2017 року центром 6341: марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_9 , шасі № НОМЕР_2 . /т. 1 а.с. 26/

На запит заступника начальника слідчого відділенням Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 19 січня 2018 року № 239/125/55-18, Міністерством юстиції України ДП «Національні інформаційні системи» 26 лютого 2018 року № 772/03.2-17, надано повний витяг з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 26 лютого 2018 року № 127866663, згідно якого 09 червня 2017 року ДП «НАІС» м. Київ, передало приватному нотаріусу Кучик Сергію Леонідовичу (6813), Рівненська обл. бланки НМЕ 407801-407900./т.1 а.с. 27-29/

Як вбачається з листа Міністерства юстиції України № 6742/2519-26-18/19.6.1 від 22 лютого 2018 року, відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 16 лютого 2016 року на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 ЗУ «Про нотаріат» наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2016 року № 450/6 анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерства юстиції 23 липня 1997 року за № 2701 на ім`я ОСОБА_9 .. Наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 22 лютого 2016 року № 49/05 нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Вержиковського О.М.. припинено з 22 лютого 2016 року. Згідно з цим наказом справи нотаріальних документів та архів 21 березня 2016 року були передані ОСОБА_9 на зберігання до Рівненського обласного державного нотаріального архіву. /т. 1 а.с.30/

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 53667/35727-33-20/19.1.1 від 02 грудня 2020 року, Наказом Міністерства юстиції України від 12 лютого 2016 року № 450/5 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 23 липня 1997 за № 2701 на ім`я ОСОБА_9 , було анульоване. Станом на 08 липня 2017 року ОСОБА_9 не здійснював приватну нотаріальну діяльність. /т.2 а.с.94/

До Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2017 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України), номер кримінального провадження: 12017100090011626.

Згідно Витягуз Єдиногореєстру досудовихрозслідувань,короткий викладобставин,що можутьсвідчити провчинення кримінальногоправопорушення №12017100090011626:26вересня 2017року приблизноо 12:00годині знаходячисьза адресою: м.Київ,пл.Вокзальна,1,невстановлені особи,шляхом шахрайства,незаконно заволоділи автомобілеммарки «SsangYongActyon»,2010року випуску,д.з.н. НОМЕР_1 ,чорного кольору,шасі № НОМЕР_2 ,який належить ОСОБА_3 (ЄО -74485). /т. 1 ст.66, 101/

Також позивачем долучено до позовної заяви: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 06.10.2017; протокол огляду місця події від 06.10.2017; пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого одержану ОСОБА_3 07.10.2017; протокол допиту потерпілого від 07.10.2017. /т. 1 а.с.12-18/

Постановою СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві в рамках кримінального провадження відомості про яке 07 жовтня 2017 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100090011626, оголошено розшук автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_5 , чорного кольору, номер кузова НОМЕР_9 . /т.1 а.с.20/

Постановою СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві від 06 грудня 2017 року, автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 на якому знаходиться д.н.з. НОМЕР_5 , свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_6 виданий на ім`я ОСОБА_5 та 1 ключ від замка запалювання визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №12017100090011626 та приєднано до кримінального провадження; автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , чорного кольору, шасі № НОМЕР_2 на якому знаходиться д.н.з. НОМЕР_5 , залишено на зберіганні на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів. /т. 1 а.с.25/

На запит начальника слідчого відділення Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві № 1031/125/55-18 від 16 березня 2018 року, приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу за вих. № 01-25/4 від 10 квітня 2018 року надіслано довіреність серії НМЕ 407845 посвідчену 08 липня 2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кучиком С.Л., згідно якої ОСОБА_10 цією довіреністю надав право: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , поміж іншого укладати договори найму (оренди), позички, купівлі продажу автомобіля СХМ475934, зареєстрованого 21 червня 2017 року центром 6341: марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_9 , шасі № НОМЕР_2 . /т. 1 а.с. 31-33/

Також на запит заступника начальника слідчого відділення Солом`янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві № 239/125/55-18 від 19 січня 2018 року ДП «Національні інформаційні системи» надано повний витяг з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 26 лютого 2018 року № 127866663,

відповідно до якого серія та номер бланка НМЕ 407845, 12 травня 2017 року ДП №НАІС» отримав бланки НМЕ 405001-410000 та 09 червня 2017 року передав бланки НМЕ 407801-407900 приватному нотаріусу Кучик Сергію Леонідовичу./т. 1 а.с.118-120/

Відповідно до листа ДП «НІС» № 5096/16-3-16 від 04 грудня 2020 року, в межах реалізації функцій Постачальника бланків, повідомлено, що Бланк серії НМЕ № 407845 було передано ДП «НАІС» 09 червня 2017 року приватному нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу Кучику С.Л., згідно видаткової накладної від 09 червня 2017 року за № 57297. /т. 2. а.с.92/

Відповідно до Реєстраційної картки ТЗ марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, д.з.н. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_9 , шасі № НОМЕР_2 , на підставі договору КП укладеного в ТСЦ № 3242/2018//1120024 від 25 вересня 2018 року власником значиться ОСОБА_6 . /т. 1 а. с. 34/

Згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 21 серпня 2019 року, наданих Регіональним Сервісним центром МВС у м. Києві, власником ТЗ марки «Ssang Yong Actyon» 1998, 2010 року випуску, чорний, шасі № НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_9 , значиться ОСОБА_4 , дата реєстрації 23 лютого 2019 року. /т.1 а.с. 44-49/

Відповідно до листа РСЦ МВС в Луганській області Територіальний центр МВС № 4442 (ТСЦ МВС № 4442) від 21 листопада 2019 року № 31/12/4442-1591, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль марки SSANG YONG ACTYON, 2010 року випуску, колір чорний, шасі № НОМЕР_13 , VIN № НОМЕР_9 був зареєстрований 21.06.2017 в ТСЦ 6341 за гр. ОСОБА_3 . 06.10.2017 зазначений автомобіль був перереєстрований в ТСЦ № 5942 на нового власника - ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу № 5959/17/000663, укладеного 02.10.2017 в ПП «Авто-Фортуна». 15.08.2018 в ТСЦ № 8046 вказаний автомобіль був знятий з обліку для реалізації. 25.09.2018 зазначений автомобіль був зареєстрований в ТСЦ № 3242 за гр. ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 3242/2018/1120024, укладеного 25.09.2018 в ТСЦ № 3242 та довіреності серії ННК № 646379 від 28.08.2018. 23.02.2019 в ТСЦ № 8043 на підставі договору купівлі продажу № 8043/2019/1328658 вищевказаний автомобіль перереєстровано на гр. ОСОБА_13 /т.3 а.с. 4/

Як вбачається з довідки ФО-П ОСОБА_14 , юридична адреса: АДРЕСА_3 та рахунка № НОМЕР_14 від 07 липня 2017 року ОСОБА_3 проживав в ОСОБА_15 готель з 07 по 09 липня 2017 року. /т.1 а.с. 132, т. 2 а.с.51/

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2020 року, накладено арешту на автомобіль марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, (2010) року випуску, № двиг. НОМЕР_8 , шасі НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_10 , зареєстрований 23 лютого 2019 року за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови державного виконавця Ружинського районного відділу ДВС Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 17 листопада 2020 року ВП № 63591149, рішення суду виконано в повному обсязі, постановлено виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду від 29 жовтня 2020 року № 291/1274/20 закінчити. /т. 1 а.с.181/

Згідно повідомлення РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (філія) від 18 листопада 2020 року № 4787, на транспортний засіб марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, (2010) року випуску, № двиг. НОМЕР_8 , шасі НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_9 , в НАІС ДДАІ накладено обмеження - арешт./т.1 а.с.230/

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Судом установлено, що ОСОБА_3 вимагає усунути порушення свого права шляхом витребування майна від особи, яка володіє його майном, оскільки Відповідачем порушується його право власності.

За змістом статті 41Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно Постанови Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі 607/23087/19 (провадження № 61-140св21), поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях316,317,319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Частиною першоюстатті 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК Українивстановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Загальними вимогами чинності правочину є такі: зміст правочину не може суперечитиЦК Українита іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.

Відповідно достатті 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦКУкраїни).

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Статтею 386 ЦК Українивизначено, щодержава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 387ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388ЦК України (ч. 3 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Статтею 388ЦК України передбачені випадки витребування майна власником від добросовісного набувача:

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положеннястатті 388 ЦК Українизастосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першоїстатті 388 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першійстатті 388 ЦК України.

Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, Позивач посилається на положення ст.387 Цивільного кодексу України, якою передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, мотивуючи тим, що він, як власник транспортного засобу, не мав наміру відчужувати автомобіль, який вибув із його володіння поза його волею, будь-яких договорів, заяв та інших документів, які пов`язані з відчуженням транспортного засобу він не підписував, дізнавшись про викрадення та перереєстрацію транспортного засобу на іншу особу, відразу звернувся до правоохоронних органів.

Частиною 3 статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що для додержання вимоги яка є необхідною для чинності правочину, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, відповідно до частини першої статті 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-65цс16, від 8 червня 2016 року у справі № 6-330цс16, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Сторони такого правочину не зобов`язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним. Однак це не означає, що потреби в необхідності визнання нікчемного правочину недійсним може й не виникнути. Така потреба може виникнути, якщо сторони виконали певні умови нікчемного правочину, якщо він нотаріально посвідчений, якщо він порушує права третіх осіб, якщо він зареєстрований у державних органах тощо.

У таких випадках рішенням суду можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов`язано державні органи скасувати реєстрацію тощо.

Правовою підставою відчуження автомобіля марки «Ssang Yong Actyon», 2010 року випуску, чорного кольору, об`єм двигуна 1998, (2010) року випуску, № двиг. НОМЕР_8 , шасі НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_9 , д. н. з. НОМЕР_1 , слугував договір комісії №5959/17/000663 від 02 жовтня 2017 року, укладений між ОСОБА_7 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності від 08 липня 2017 року серії №НМЕ 407845, уклала з ПП «АВТО- ФОРТУНА» договір комісії №5959/17/000663 та ПП «АВТО- ФОРТУНА». Позивачем не було надано суду доказів того, що він не уповноважував ОСОБА_7 укладати договір комісіїта те, що підпис на довіреності проставлена не ним.

На момент звернення з цим позовом до суду Позивачем не надано доказів, які мали підтвердити вчинення дій, пов`язаних з оспорюванням вказаного правочину, серед іншого визнання його недійсним в судовому порядку, в той же час право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Окрім викладеного, стосовно поняття «волі» в контексті ст. 387 ЦК України, суд звертає увагу, що не будь-яке порушення порядку вибуття із володіння власника або особи, якій передано майно у володіння, є підставою для витребування його від добросовісного набувача, а лише пов`язане із дефектом волі. Вирішальне значення для визначення питання витребування майна у добросовісного набувача є встановлення наявності волевиявлення (волі) власника.

Позивач зазначає, що спірний автомобіль був викрадений, у зв`язку з чим розпочате проведення досудового розслідування.

Разом з цим, Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що автомобіль дійсно був викрадений у позивача 26 вересня 2017 року за обставин на які він вказує.

В свою чергу, згідно витягу з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження №12017100090011626, вбачається, що реєстрація провадження проведена 07.10.2017 року в 15:25:16 год., тобто на 12 день після викрадення автомобіля, а постанова про розшук автомобіля винесена 13.10.2017 року, тобто через 15 днів після викрадення.

З позовної заяви та доданих до неї додатків вбачається, що 26.09.2017 року у позивача разом з автомобілем зникла власна валіза, в якій знаходилися грошові кошти, мобільний телефон та ключі від автомобіля, проте не зникло свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_7 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_3 уклала з ПП «АВТО-ФОРТУНА» договір комісії на продаж спірного автомобіля. Для укладання договору комісії ОСОБА_7 мала належні повноваження для вчинення таких дій, а також реєстраційні документи на транспортний засіб (свідоцтво про реєстрацію ТЗ) без якого неможливо вчинити будь- які дії пов`язані з розпорядженням або відчуженням автомобіля.

На даний час досудове розслідування не закінчено, факт викрадення автомобіля не підтверджено, особи причетні до шахрайських дій не встановлені ані досудовим слідством, ані судом (відсутній вирок або ухвала про закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу злочину).

В ході розгляду справи Позивач не надав доказів викрадення автомобіля за обставин на які він вказує, а розпочате проведення досудового розслідування не може бути належним, достовірним та достатнім доказом вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.07.2022 року № 278/1025/19, «Водночас суди правильно вважали, що факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою щодо незаконного заволодіння ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним йому автомобілем та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не мають правового значення, оскільки доказів засудження вказаних осіб за вчинення зазначених протиправних дій матеріали справи не містять».

Позивач стверджує, що він не підписував довіреності від 08.07.2017року, що виготовлена на бланку серп НМЕ №407845, яка є підробленою і відповідно не мав волевиявлення на розпорядження спірним автомобілем.

На підтвердження підробки довіреності Позивачем надано копії документів, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12017100090011626 від 07.10.2017 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом), при цьому, слідчим не встановив ознак та обставин підроблення документів або використання підроблених документів та не внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Отже, Позивачем не доведено та не подано жодного доказу щодо використання підроблених документів при реєстрації спірного автомобіля, а також, такі факти не встановлені вході досудового розслідування кримінального провадження за №12017100090011626 від 07.10.2017 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст.289 КК України.

Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст.245 ЦК України ).

Отже, довіреність підтверджує наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Частиною 1 статті1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (частина перша статті 1004 ЦК України ).

Презумпція правомірності правочину встановлена законодавцем у ст. 204 ЦК України. Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст.216 ЦК України ).

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суду не надано доказів про те, що дії повіреної особи при укладанні договору купівлі продажу не відповідали волевиявленню Позивача, як і доказів відсутності волі на продаж автомобіля.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення його позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку Відповідача, права власності чи законного володіння Позивача своїм майном та підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не підлягають, відповідно достатті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтями 4,15, 16, 202-204, 208, 215, 220, 238, 244, 317, 319, 321, 328, 330, 334, 386, 387, 388, 392, 627, 628, 638, 640, 655, 657 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 133-137, 141, 189-200, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенніпозову ОСОБА_3 ,представник позивача- ОСОБА_1 до ОСОБА_4 ,треті особи,що незаявляють самостійнихвимог настороні відповідача:Регіональний Сервіснийцентр ум.Києві,Головний сервіснийцентр МВС, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Є. О. Зайченко