Ухвала

від 10.11.2023 по справі 759/21838/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-н/759/524/23

ун. № 759/21838/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ТОВ «Інвестбудгаличина» через свого представника - адвоката Линдюк С.С. звернулось до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Справа передана судді 08.11.2023 року.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд встановив наступне.

Питання, пов`язані із видачею судового наказу, врегульовано у розділі ІІ ЦПК України. Отже, при вирішенні питання щодо можливості видачі судового наказу, суд керується положеннями вказаного розділу ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Крім того, ч. 3 ст. 19 ЦПК України встановлює, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Вимоги до змісту заяви про видачу судового наказу наведені ст. 163 ЦПК України.

Проаналізувавши матеріали поданої заяви, співставивши їх із вимогами у вищезазначеній статті, суд дійшов висновку, що наявні підстави для відмови у видачі судового наказу, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Досліджуючи матеріали додані до заяви, суд встановив, що із платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 18.07.2023 року № 1567524665, яку заявник доєднав до матеріалів справи на підтвердження сплати судового збору за видачу судового наказу, не вбачається, що судовий збір сплачено саме за подання заяви про видачу судового наказу.

Так, заявник подає заяву про видачу судового наказу, боржником за яким є ОСОБА_1 , проте на підтвердження сплати судового збору подає платіжне доручення, за яким судовий збір сплачено не за заявою про видачу судового наказу, а за позовом.

При цьому інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу заяви про видачу судового наказу, боржником за яким є ОСОБА_1 , заявником сплачено судовий збір, відсутня, а отже суд дійшов висновку про те, що додана заявником копія платіжного доручення не є належним доказом сплати судового збору за даною заявою.

Вказаний висновок підтверджено Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у аналогічній справі № 755/3288/20 та Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20 за заявою КП «Житло-Сервіс» про видачу судового наказу.

Крім того, Київський апеляційний суд у Постанові від 05 травня 2020 року у аналогічній справі № 755/3288/20 зауважив, що: «Аргументи апеляційної скарги про те, що суд перед прийняттям заяви про видачу судового наказу самостійно перевіряє сплату заявником належної суми судового збору, на увагу не заслуговують, оскільки в платіжному дорученні від 11.02.2020 року № 1056 відсутня будь-яка інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу даної заяви сплачено судовий збір. Та обставина, що приклад заповнення графи «Призначення платежу», розміщений на офіційному сайті суду і за вказаним прикладом заявником зазначено «призначення платежу», на висновок суду першої інстанції не впливає, оскільки заповнення платіжного доручення повинно відбуватись відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених вище та з розумінням того, що подаючи заяву про видачу судового наказу, необхідно зазначати інформацію, яка б ідентифікувала, за що саме сплачено судовий збір, зважаючи і на те, що на офіційному сайті суду, зазначено лише загальний приклад».

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Ч. 3 ст. 19 ЦПК України встановлено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Суд звертає увагу, що по тексту заяви представником заявника зазначено, що адреса місцезнаходження нерухомого майна боржника: АДРЕСА_1 .

Наявний у матеріалах справи договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком укладений між ТОВ «Інвестбудгаличина» та ОСОБА_1 , який є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, до матеріалів заяви доєднано довідку про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .

Тобто, розрахунок заборгованості стосується іншої адреси, щодо якої ОСОБА_1 договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком не укладав.

Таким чином, із встановлених судом даних вбачається, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Інвестбудгаличина» договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, який би стосувався квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» зазначено, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Як визначено у пункті 6 частини 1статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частини 1 та 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує.

Тягар утримання майна згідно статті 322 Цивільного кодексу України покладається на власника. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

До матеріалів заяви доєднано договір №240 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та договір про компенсацію витрат, укладений між ТОВ «Інвестбудгаличина» та ОСОБА_1 .

Аналізуючи зміст поданих до заяви документів, суд встановив відсутність доказів того, що ОСОБА_1 дійсно є власником квартири АДРЕСА_3 . Самої лише вказівки на це у Договорі про надання послуги з управління багатоквартирним будинком є недостатньо.

Окрім того, як було встановлено судом, довідка про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг щодо квартири за іншою адресою, відмінної від тієї, що вказав заявник по тексту заяви та щодо якої укладено відповідний договір.

Судом також отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Солом`янської РДА. Так, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що не збігається із адресою, за якою пред`явлена вимога про стягнення заборгованості та надано розрахунок заборгованості.

Отже, в даному випадку із поданої заяви про видачу судового наказу та наданих до неї копії документів не вбачається доказів, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , чи факт проживання у ній боржника.

Враховуючи законодавчі положення, наведені обставини не свідчать про наявність у заявника безспірної заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наведені положенням законодавства, суд приходить до висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі п. 1, 8 ст. 165 ЦПК України у зв`язку із тим, що заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-167, 260 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .

Ухвалу суду разом із заявою та додатками до неї надіслати заявнику, роз`яснивши право звернення з тими самими вимогами у порядку позовного провадження.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя Н.О. Горбенко