Рішення

від 10.11.2023 по справі 760/3862/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/3862/23

2/760/5833/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Митрофанової А.О.,

при секретарі Костюк В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амі-Вояж» про захист прав споживачів, відшкодування грошової компенсації за ненадані послуги та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амі-Вояж» (далі - ТОВ «Амі-Вояж») про захист прав споживачів, відшкодування грошової компенсації за ненадані послуги та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 22.02.2020 між сторонами було укладено договори на туристичне обслуговування №№ 2185, 2186, 2187. На виконання пункту 5.5 указаних договорів 22.02.2020 відповідачу були сплачені грошові кошти на загальну суму 97407 грн, зокрема, з яких ОСОБА_1 за договором №2185 сплачено 31309 грн, ОСОБА_3 за договорами №2186 та №2187 сплачено 34789 грн та 31309 грн. Вказували, що згідно заявок на туристичне обслуговування (раннє бронювання), туристична подорож мала здійснюватись до Турції на курорт Аланія з 08.06.2020 по 15.06.2020 у складі туристів - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9

27.02.2020 на електронну адресу позивача ОСОБА_1 від ТОВ «Амі-Вояж» надійшло підтвердження туроператора ТОВ «ТТВК» (від імені якого відповідач мав надавати туристичне обслуговування) про бронювання турів №№4448714, 4448628, 4448464, а також підтвердження бронювання квитків, однак послуга надана не була. Водночас, позивачами було з`ясовано, що ТОВ «ТТВК» не отримувало жодних коштів від ТОВ «Амі-Вояж» по бронюванням позивачів та відповідно останнє не подавало до ТОВ «ТТВК» жодних заявок на бронювання. Тобто, відповідач не приступив до виконання договору та ввів позивачів в оману. Зазначили, що після тривалого листування із відповідачем його директором - ОСОБА_10 було надано гарантійний лист від 29.02.2020 про ануляцію замовлень та повернення коштів у загальній сумі 97407 грн до 14.08.2020. Однак, вказані кошти повернуто не було, від їх повернення ТОВ «Амі-Вояж» до цього часу ухиляється.

Оскільки відповідач порушив взяте на себе зобов`язання з повернення позивачам грошових коштів за ненадані туристичні послуги, останні змушені були звернутись до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просили стягнути із ТОВ «Амі-Вояж» на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 31309 грн, інфляційне збільшення - 14205,14 грн та 3% річних у сумі 2345,91 грн; на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 34789 грн, інфляційне збільшення - 15784,05 грн та 3% річних у сумі 2606,66 грн; на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 31309 грн, інфляційне збільшення - 14205,14 грн та 3% річних у сумі 2345,91 грн. Крім того, також просили стягнути із відповідача на свою користь моральну шкоду по 10000 грн на кожного із позивачів та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 для розгляду цивільної справи №760/3862/23 визначено суддю Солом`янського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відповідач належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження шляхом направлення на адресу його місцезнаходження рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (штрих-код Укрпошти 0311332003858) копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з доданими до неї документами. Проте, відповідно до довідки відділення поштового зв`язку направлена судом поштова кореспонденція була повернута на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд виходить з наступного.

За правилами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.

Як установлено судом та убачається з матеріалів справи, 22.02.2020 між ТОВ «Амі-Вояж», як туроператором, та ОСОБА_1 було укладено договір про туристичне обслуговування №2185.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 вказаного договору його сторонами було визначено, що у відповідності із заявкою на бронювання туристичного обслуговування, ТОВ «Амі-Вояж» за винагороду забезпечує надання туристу (туристам) туристичного продукту, а замовник зобов`язується на умовах цього договору прийняти та сплатити їх. Загальна вартість туристичного продукту за цим договором складає 31309 грн еквівалент 1134 Євро по курсу станом на 22.02.2020.

Згідно додатку №1 до договору №2185 про туристичне обслуговування від 22.02.2020 були визначено наступні істотні умови договору: параметри туристичного обслуговування - країна Турція; курорт Аланія; кількість днів - 8, ночей - 7; дата заїзду 08.06.2020; дата виїзду 15.06.2020; готель Mylome Luxury HotelResort 5*; розміщення Standart DBL Room, номер 2ad; тип харчування UAL INCL; індивідуальний трансфер аеропорт-готель-аеропорт. Вказана подорож замовлена для туристів - ОСОБА_1 і ОСОБА_5 .

На виконання умов договору 22.02.2020 позивачем ОСОБА_1 сплачено 31309 грн, що підтверджується копією відповідної квитанції №085.

Також, у матеріалах справи наявна копія додатку №2 до договору №2185 про туристичне обслуговування від 22.02.2020 (який не підписаний позивачем ОСОБА_1 ), де вказано інші істотні умови договору: параметри туристичного обслуговування - країна Турція; курорт Аланія; кількість днів - 8, ночей - 7; дата заїзду 20.08.2020; дата виїзду 27.08.2020; готель Mylome Luxury HotelResort 5*; розміщення Standart DBL Room, номер 2ad; тип харчування UAL INCL; індивідуальний трансфер аеропорт-готель-аеропорт. Туристами значаться - ОСОБА_1 і ОСОБА_5

22.02.2020 між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ «Амі-Вояж», як туроператором, було укладено договір про туристичне обслуговування №2186.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 вказаного договору його сторонами було визначено, що у відповідності із заявкою на бронювання туристичного обслуговування, ТОВ «Амі-Вояж» за винагороду забезпечує надання туристу (туристам) туристичного продукту, а замовник зобов`язується на умовах цього договору прийняти та сплатити їх. Загальна вартість туристичного продукту за цим договором складає 34789 грн еквівалент 1260 Євро по курсу станом на 22.02.2020.

Згідно додатку №1 до договору №2186 про туристичне обслуговування від 22.02.2020 визначено наступні істотні умови договором: параметри туристичного обслуговування - країна Турція; курорт Аланія; кількість днів - 8, ночей - 7; дата заїзду 08.06.2020; дата виїзду 15.06.2020; готель Mylome Luxury HotelResort 5*; розміщення Standart DBL Room+Child, номер 2ad+Child; тип харчування UAL INCL; індивідуальний трансфер аеропорт-готель-аеропорт. Вказана подорож замовлена для туристів - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

На виконання умов вказаного договору 22.02.2020 відповідачу сплачено 34789 грн, що підтверджується копією відповідної квитанції №086, де платником указаний ОСОБА_3 .

Також, у матеріалах справи наявна копія додатку №2 до договору №2186 про туристичне обслуговування від 22.02.2020 (який не підписаний позивачем ОСОБА_2 ), де вказано інші істотні умови договору: параметри туристичного обслуговування - країна Турція; курорт Аланія; кількість днів - 8, ночей - 7; дата заїзду 20.08.2020; дата виїзду 27.08.2020; готель Mylome Luxury HotelResort 5*; розміщення Standart DBL Room+Child, номер 2ad+Child; тип харчування UAL INCL; індивідуальний трансфер аеропорт-готель-аеропорт. Туристами значаться - ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Убачається, що 22.02.2020 між позивачем ОСОБА_3 та ТОВ «Амі-Вояж», як туроператором, було укладено договір про туристичне обслуговування №2187.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 вказаного договору його сторонами було визначено, що у відповідності із заявкою на бронювання туристичного обслуговування, ТОВ «Амі-Вояж» за винагороду забезпечує надання туристу (туристам) туристичного продукту, а замовник зобов`язується на умовах цього договору прийняти та сплатити їх. Загальна вартість туристичного продукту за цим договором складає 31309 грн еквівалент 1134 Євро по курсу станом на 22.02.2020.

Згідно додатку №1 до договору №2187 про туристичне обслуговування від 22.02.2020 визначено наступні істотні умови договором: параметри туристичного обслуговування - країна Турція; курорт Аланія; кількість днів - 8, ночей - 7; дата заїзду 08.06.2020; дата виїзду 15.06.2020; готель Mylome Luxury HotelResort 5*; розміщення Standart DBL Room+INF, номер 2ad+ INF; тип харчування UAL INCL; індивідуальний трансфер аеропорт-готель-аеропорт. Вказана подорож замовлена для туристів - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .

На виконання умов вказаного договору 22.02.2020 позивачем ОСОБА_3 було сплачено 31309 грн, що підтверджується копією відповідної квитанції №087.

Також, у матеріалах справи наявна копія додатку №2 до договору №2187 про туристичне обслуговування від 22.02.2020 (який не підписаний позивачем ОСОБА_3 ), де вказано інші істотні умови договору: параметри туристичного обслуговування - країна Турція; курорт Аланія; кількість днів - 8, ночей - 7; дата заїзду 20.08.2020; дата виїзду 27.08.2020; готель Mylome Luxury HotelResort 5*; розміщення Standart DBL Room+ INF, номер 2ad+ INF; тип харчування UAL INCL; індивідуальний трансфер аеропорт-готель-аеропорт. Туристами значаться - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .

У поданій до суду позовній заяві позивачі вказували, що вони є членами однієї родини, за мовляли та сплачували однорідні туристичні послуги відповідачу одночасно, а контактною особою в перемовинах із відповідачем з приводу організації відпочинку та повернення коштів виступала позивач ОСОБА_1 . Тому, на її електронну адресу 27.02.2020 від відповідача надійшли підтвердження туроператора ТОВ «ТТВК» від 27.02.2020 за №№4448714, 4448628 та 4448464, роздруківки яких надали в матеріали справи разом із позовною заявою.

За змістом указаного повідомлення ТОВ «ТТВК» повідомило ТОВ «Амі-Вояж» про підтвердження його заявок за вказаними вище договорами та повідомило про необхідність здійснення повної оплати вартості заявок до 02.03.2020.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивачі посилались на те, що відповідач - ТОВ «Амі-Вояж» в порушення умов укладених із ними договорами не приступило до їх виконання та ввів останніх в оману щодо туристичних послуг.

Відповідно до відповіді ТОВ «ТТВК» від 22.01.2021 за №22/01/2021/юр/1, наданої на адвокатський запит представника позивачів, останнє повідомило, що між ним та ТОВ «Амі-Вояж» був укладений агентський договір №1811-13 від 18.09.2013, який у зв`язку із термінами зберігання такого роду документів був архівований. ТОВ «ТТВК» не отримувало жодних коштів від ТОВ «Амі-Вояж» по запитуваним бронюванням, останнє не подавало ТОВ «ТТВК» жодних заявок на бронювання 22.02.2020, а ТОВ «ТТВК» не підтверджувало бронювання за замовленнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ТОВ «Амі-Вояж» не надавало ТОВ «ТТВК» заявок про перенос дат бронювання вказаних осіб у зв`язку із запровадженням карантинних заходів та останнє не підтверджувало перенесення бронювання подорожей на замовлення указаних вище осіб.

За змістом пунктів 5.1, 5.3 вказаних вище договорів їх сторонами було передбачено, що на основі погодженого із замовником переліку, строків та обсягів наданих туристичних послуг туроператор складає заявку на бронювання туристичного обслуговування (додаток №1 до договору), яка являється невід`ємною частиною цього договору.

У випадку неможливості туроператора підтвердити бронювання згідно заявки, туроператор усно за телефоном повідомляє про це замовника, запропонувавши при цьому здійснити заміну туру на альтернативний варіант або внести зміни до заявки відносно будь-яких кількісних/якісних характеристик туристичних послуг. У випадку досягнення сторонами згоди відносно нових умов туристичного обслуговування сторони оформлюють нову заяву. При відмові замовника від альтернативного варіанту, запропонованого туроператором, туроператор повертає замовнику сплачені ним грошові кошти.

Убачається, що 27.07.2020 директором ТОВ «Амі-Вояж» було надано ОСОБА_1 гарантійний лист на повернення коштів, за змістом якого товариство повідомило позивача про здійснення процесу ануляції замовлень за договорами на туристичне обслуговування №№2185/2186/2187 від 22.02.2020, що були перенесені на дати 20-27.08.2020 (додаток №2 відповідно до дог.№№2185/2186/2187). Вказано, що ануляція здійснюється за електронним запитом ОСОБА_1 від 23.07.2020, а ТОВ «Амі-Вояж» гарантує повернення коштів загальною сумою 97407 грн у термін, встановлений регламентом договору. Точний термін повернення буде наданий 27.07.2020 до 18.00 години.

Відповідно до копії гарантійного листа директора ТОВ «Амі-Вояж» від 29.07.2020 позивача ОСОБА_1 було повідомлено про те, що повернення коштів загальною сумою 97407 грн, згідно листа про ануляцію замовлень за договорами на туристичне обслуговування №№2185/2186/2187 від 22.02.2020, що були перенесені на дати 20-27.08.2020 (додаток №2 відповідно до дог. №№2185/2186/2187), відбудеться у термін, встановлений регламентом договору, та не пізніше 15.08.2020.

Отже, з наданих суду доказів установлено, що відповідач свої зобов`язання за вказаними вище договорами на туристичне обслуговування не виконав, адже не надав позивачам оплачених туристичних послуг, оскільки не здійснив бронювання подорожі у своїх партнерів на умовах визначених у заявках на бронювання туристичного обслуговування (додаток №1 до договорів), та відповідно сплачені позивачам кошти після анулювання замовлень не повернув, чим порушив права останніх, як споживачів туристичних послуг.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг регулює цей Закон України «Про захист прав споживачів».

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Згідно з вимогами статті 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в"їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов"язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов"язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Стаття 902 ЦК України передбачає, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Приписами статті 906 ЦК України визначено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

У постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року в справі № 6-42цс13 зроблено висновок про те, що за змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року № 325/95-ВР «Про туризм» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», статей 610 і 611, частини п`ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Таким чином майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

Виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, а також змісту укладених позивачами із відповідачем договорів на туристичне обслуговування, туристичні послуги відповідно до їх умов мав надавати відповідач, як туроператор. За таких обставин, саме ТОВ «Амі-Вояж» повинно нести відповідальність за порушення умов договору.

Факт ануляції замовлень позивачів за спірними договорами на туристичне обслуговування та відповідно обов`язок з повернення сплачених ними коштів на загальну суму 97407 грн за договорами на туристичне обслуговування №№2185, 2186, 2187 від 22.02.2020 безпосередньо засвідчені у гарантійних листа відповідача від 27.07.2020 та від 29.07.2020, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем вказаного обов`язку з повернення сплачених позивачами грошових коштів ТОВ «Амі-Вояж» надано не було та відповідно свого обов`язку із повернення коштів в ході розгляду справи не спростовано.

Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до положень статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

На підставі наведених вище норм матеріального права та установлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач ТОВ «Амі-Вояж» порушив умови договору на туристичне обслуговування за договорами №№ 2185, 2186, 2187, укладеними із позивачами 22.02.2020, оскільки матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем той факт, що туристичні послуги за вказаними договорами в обумовлений сторонами строк позивачам надані не були, після анулювання замовлень сплачені за них грошові кошти не повернуто.

Відтак, з урахуванням наведеного суд уважає обґрунтованими вимоги позивачів у частині стягнення сум сплачених ними грошових коштів на виконання умов вказаних вище договорів на туристичне обслуговування.

Тому, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти, сплачені за договором №2185 від 22.02.2020, в розмірі 31309 грн, на користь позивача ОСОБА_2 - 34789 грн (за договором №2186 від 22.02.2020), та на користь ОСОБА_3 кошти, сплачені за договором №2187 від 22.02.2020, в розмірі 31309 грн.

Водночас суд звертає увагу на те, що у прохальній частині позовної заяви міститься виклад вимоги про стягнення з відповідача суму сплачених грошових коштів за договором №2186 від 22.02.2020, укладеним із позивачем ОСОБА_2 , саме на користь позивача ОСОБА_3 .

Втім, захищаючи порушене у цій справі право замовника за вказаним договором, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Амі-Вояж» сплачені грошові кошти у розмірі 34789 грн саме на користь позивача ОСОБА_2 , оскільки саме вона виступає стороною цього договору, а допущення у позовній заяві помилки у найменуванні стягувача цих сум не може слугувати підставою для відмови у позові.

Водночас, факт сплати 22.02.2020 за указаним договором грошових коштів на користь ТОВ «Амі-Вояж» іншим позивачем - ОСОБА_3 не суперечить умовам договору №2186 від 22.02.2020, та не замінює сторону його замовника та відповідно не створює для надавача послуг обов`язку з повернення сплачених за цим договорів коштів на користь іншого з позивачів, який не виступав стороною зазначеного договору.

Що стосується вимог позивачів про стягнення із відповідача на їх користь інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, то вирішуючи спір у цій справі, суд дійшов таких висновків.

Так, у силу вимог частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач допустив прострочення виконання грошових зобов`язань, суд також уважає обґрунтованими вимоги позивачів про стягнення з відповідача нарахованих на суми основного зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.08.2020 по 12.02.2023, який обраховується із заявленої відповідачем крайньої дати повернення сплачених позивачами коштів за неотримані туристичні послуги, та по день звернення до суду із позовом у цій справі.

Відповідно до наданих суду розрахунків, які перевірені судом, з ТОВ «Амі-Вояж» на користь кожного з позивачів окремо підлягають стягненню:

-3% річних у розмірі 14205,14 грн та 2345,91 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 31309 грн, яка підлягає поверненню за сплачені грошові кошти за договором на туристичне обслуговування №2185 від 22.02.2020 (на користь позивача ОСОБА_1 );

-3% річних у розмірі 15784,05 грн та 2606,66 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 34789 грн, яка підлягає поверненню за сплачені грошові кошти за договором на туристичне обслуговування №2186 від 22.02.2020 (на користь позивача ОСОБА_2 );

-3% річних у розмірі 14205,14 грн та 2345,91 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 31309 грн, яка підлягає поверненню за сплачені грошові кошти за договором на туристичне обслуговування №2187 від 22.02.2020 (на користь позивача ОСОБА_3 ).

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, з огляду на таке.

Звертаючись у цій справі з позовними вимогами до відповідача про стягнення з нього на користь позивачів моральної шкоди у розмірі по 10000 грн на кожного, останні посилались на те, що невиконання ТОВ «Амі-Вояж» умов договору про надання туристичних послуг перешкодило позивачам реалізувати своє право на заздалегідь запланований та оплачений відпочинок. Вказали, що така бездіяльність відповідача призвела до розчарування позивачів від того, що їх законні очікування не були виправдані, це потребувало від останніх вжиття додаткових зусиль для повернення оплачених грошових коштів за ненадані туристичні послуги та як наслідок завдало їм моральної шкоди, яка була виражена у душевних стражданнях, переживаннях, неможливості нормалізувати свій душевно-психічний стан, сердечний ритм та артеріальний тиск без прийому ліків. Вважали, що з урахуванням засад розумності і справедливості заявлений ними розмір моральної шкоди у розмірі 10000 грн відповідає глибинні моральних страждань кожного із позивачів.

Так, за змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

У статті 25 Закону України «Про туризм» встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про туризм» заподіяна туристу моральна шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку встановленому законом.

Частина 1 статті 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною третьою статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта, п`ята статті 27 ЦК України)

В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.

У відповідності до вимог частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено у пункті 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, а також установлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути по 1000 грн кожному у відшкодування моральної шкоди.

При цьому, присуджуючи позивачам до відшкодування указаний розмір моральної шкоди, суд виходить із того, що за відсутності відповідних доказів завдання їм того обсягу моральних страждань на відшкодування, яких вони просять стягнути заявлений ними розмір такої шкоди в розмірі 10000 грн на кожного, визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Заявлений позивачем розмір моральної шкоди суд уважає явно завищеним.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вимог статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені вище обставини, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ТОВ «Амі-Вояж» про захист прав споживачів, відшкодування грошової компенсації за ненадані послуги та відшкодування моральної шкоди, підлягає частковому задоволення, виходячи з наведених вище підстав.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн позивачем ОСОБА_1 було надано суду копію договору №111/20-2 про надання професійної правової допомоги від 11.12.2020, укладений між адвокатом Федчук С.М. та позивачем ОСОБА_1 ; додаток №1 до вказаного договору із визначенням обсягу робіт та суми оплати за надання професійної правничої допомоги клієнту; квитанцію до прибуткового касового ордера №34 про сплату ОСОБА_1 адвокату Федчук С.М. 14000 грн; копії ордеру серії АВ №1063745.

Також, з матеріалів справи убачається, що в ході розгляду справи судом стороною відповідача не було реалізовано своє право на подачу відзиву на позовну заяву, не висловлено своїх заперечень з приводу наданого позивачем розрахунку витрат на понесену правничу допомогу. Будь-яких заяв або клопотань про зменшення судових витрат на адресу суду від відповідача також не надходило.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому за приписами пунктів 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Як визначено вимогами частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Зі змісту позовної заяви, а також обсягу заявлених позивачами позовних вимог убачається, що ціна позову у цій справі складала 178899,81 грн.

Відтак, у відповідності до вимог підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 та частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позову у цій справі позивачами підлягав сплаті судовий збір у загальному розмірі 1789 грн.

Оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, а при поданні до суду позовної заяви позивачі були звільненні від сплати судового збору на підставі закону, то відповідно з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1519,04 грн пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (84,91%).

Також, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, то понесені нею витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню із відповідача на її користь пропорційно до задоволеної частки її позовних вимог, а саме у розмірі 12667,50 грн (84,45% від частки заявлених нею вимог на загальну суму 57860,05 грн).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 23, 526, 530, 611, 612, 623, 625, 652, 901, 902, 906, 907, 1167 ЦК України, статтями 20, 25 Закону України «Про Туризм», статтями 10, Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 12 ,13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амі-Вояж» про захист прав споживачів, відшкодування грошової компенсації за ненадані послуги та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амі-Вояж» (ЄДРПОУ - 37267918, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Іскрівська, 3, кв.10) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму грошових коштів у розмірі 31309 грн, три відсотки річних в розмірі 2345,91 грн, інфляційні втрати в сумі 14205,14 грн, моральну шкоду в розмірі 1000 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12667,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амі-Вояж» (ЄДРПОУ - 37267918, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Іскрівська, 3, кв.10) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) суму грошових коштів у розмірі 34789 грн, три відсотки річних в розмірі 2606,66 грн, інфляційні втрати в сумі 15784,05 грн та моральну шкоду в розмірі 1000 грн

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амі-Вояж» (ЄДРПОУ - 37267918, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Іскрівська, 3, кв.10) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) суму грошових коштів у розмірі 31309 грн, три відсотки річних в розмірі 2345,91 грн, інфляційні втрати в сумі 14205,14 грн та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амі-Вояж» (ЄДРПОУ - 37267918, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Іскрівська, 3, кв.10) на користь держави судовий збір у розмірі 1519,04 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Митрофанова