Постанова

від 19.10.2023 по справі 450/1276/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/1276/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/1801/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м.Львів

Справа № 450/1276/16

Провадження № 22ц/811/1801/22

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Пустомити 7 вересня 2016 року у складі судді Мусієвського В.Є., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Факторинг-С») до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Хіко», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

встановив:

23 травня 2016 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 27 березня 2008 року між позивачем та ТзОВ «Хіко» був укладений договір кредиту. За умовами цього договору кредитор надав позичальнику грошові кошти в сумі 1 963 928,40 грн. зі сплатою 15,50% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 26 березня 2018 року. Кредит надавався на купівлю нежитлових приміщень. 18 липня 2013 року та 19 липня 2013 року між позичальником і кредитором укладено договори про внесення змін до договору кредиту, згідно яких було збільшено розмір відсоткової ставки до 19,00% річних та складено новий графік погашення заборгованості по кредиту та відсотках. Позичальник не виконує свої зобов`язання згідно договору в частині погашення кредиту із нарахованими процентами, а тому 12 квітня 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» направлено вимогу про погашення кредиту позичальнику, на яку останній не відреагував. Станом на 11 травня 2016 року позичальник не повернув основну суму кредиту в розмірі 565 251,49 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 500 809,02 грн. та не сплатив пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по відсотках, нараховану з 10 листопада 2015 року по 10 травня 2016 року, у розмірі 52 261,92 грн., інфляційні втрати за кредитом у розмірі 588,05 грн. та інфляційні втрати за відсотками в розмірі 876,17 грн. Внаслідок зазначеного за вказаним кредитом виникла заборгованість в розмірі 1 119 786,65 грн. На підставі договору поруки, укладеного 19 липня 2013 року, поручителі прийняли на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його зобов`язань перед банком за кредитним договором як солідарні боржники. Позичальник своїх договірних зобов`язань за кредитним договором тривалий час не виконував. Тому позивач 12 грудня 2014 року направив лист із вимогою погасити кредит, сплатити відсотки та неустойку, проте дана вимога-повідомлення відповідачами отримана, але залишена без реагування. Просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредиту та договорами поруки в сумі 1 119 786,65 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 16 796,80 грн.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 вересня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено частково.

Ухвалено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіко», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №600/03.3-64 від 27 березня 2008 року, договором поруки №09.201/602-34/002 від 19 липня 2013 року та договором поруки №09.201/602-34/003 від 19 липня 2013 року в сумі 1 119 786,65 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіко», ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , з кожного по 5 598,94 грн. судового збору на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 - представник ОСОБА_4 . Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду - такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Зазначає, що без підтвердження розрахунків між сторонами первинними документами позивач не довів розмір заборгованості відповідача. Просить скасувати рішення і відмовити в позові в повному обсязі.

7 березня 2023 року від представника ТзОВ «Факторинг-С» Вовк У.Я. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ОСОБА_4 пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду за відсутності підстав для поновлення йому строку для подання апеляційної скарги на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 вересня 2016 року. Також звертає увагу на недоведеність ОСОБА_4 відсутності заборгованості за кредитом. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.ст. 1054,1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти, визначені у договорі.

Згідно із ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 цього Кодексу передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватись належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання може бути порука.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Встановлено, що 27 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Хіко» був укладений договір кредиту №600/03.3-64, згідно якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 1963 928,40 грн. зі сплатою 15,50 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 26 березня 2018 року. Кредит надавався на купівлю нежитлових приміщень.

18 липня 2013 року та 19 липня 2013 року між позичальником і кредитором укладено договори про внесення змін до договору кредиту, згідно яких було збільшено розмір відсоткової ставки до 19,00 % річних та складено новий графік погашення заборгованості по кредиту і відсотках, відображений у додатках №1 і №2 до додаткової угоди від 19 липня 2013 року, які підписали сторони угод.

19 липня 2013 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Хіко» і ОСОБА_5 укладено договір поруки №09.201/602-34/002, згідно якого, поручитель ОСОБА_5 , прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його зобов`язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Договором передбачено, що ТзОВ «Хіко» та ОСОБА_5 відповідають як солідарні боржники, а банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника ТзОВ «Хіко», так і до поручителя ОСОБА_5 , чи до обох одночасно.

19 липня 2013 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Хіко» і ОСОБА_4 укладено договір поруки №09.201/602-34/003, згідно якого поручитель ОСОБА_4 , прийняв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його зобов`язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Договором передбачено, що ТзОВ «Хіко» та ОСОБА_4 відповідають як солідарні боржники, а банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника ТзОВ «Хіко», так і до поручителя ОСОБА_4 чи до обох одночасно.

12 грудня 2014 року за вих. №08.206-297/775 ПАТ «Укрсоцбанк» направив ТзОВ «Хіко», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вимоги про усунення порушень за договором кредиту №600/03.3-64 від 27 березня 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Хіко», а також договорами поруки: №09.201/602-32/002, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 ; №09.201/602-34/003, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 . Банк пропонував ТзОВ «Хіко», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у тридцятиденний строк з моменту отримання направлених їм вимог виконати зобов`язання перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та в повному обсязі достроково погасити заборгованість за договором кредиту №600/03.3-64 від 27 березня 2008 року.

Зазначені вимоги отримані: ТзОВ «Хіко» і ОСОБА_4 - 16 грудня 2014 року, ОСОБА_5 - 27 грудня 2014 року, що стверджується розписками про отримання.

На вимоги-повідомлення банку щодо погашення заборгованості відповідачі не відреагували.

25 травня 2016 року банк звернувся до суду з цим позовом.

Національний банк України згідно рішення № 799-рш від 24 жовтня 2019 року відкликав банківську ліцензію та виключив АТ «Укрсоцбанк» з Державного реєстру банків. Таке рішення пов`язане із завершенням реорганізації АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання його до АТ «Альфа-Банк», яке стало правонаступником позивача з 15 жовтня 2019 року. Згідно договору факторингу від 4 серпня 2020 року АТ «Альфа-Банк» відступлено ТзОВ «Факторинг-С» права вимоги за договором кредиту № 600/03.3-64 від 27 березня 2008 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТзОВ «Хіко», а також права за договорами забезпечення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з наступного.

Після укладення кредитного договору банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши обумовлену договором суму кредиту, виконання кредитних зобов`язань позичальника було забезпеченим, в добровільному порядку заборгованість не погашена.

З наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №600/03.3-64 від 27 березня 2008 року вбачається, що станом на 11 травня 2016 року загальна сума заборгованості становить 1119 786,54 грн., з них:

565 251,49 грн. - заборгованість за кредитом;

500 809,02 грн. заборгованість за відсотками;

52 261,92 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків;

588,05 грн. - інфляційні втрати за кредитом;

876,17 грн. - інфляційній втрати за відсотками.

Відповідачі взятих на себе зобов`язань не виконали, у зв`язку з чим допустили заборгованість в розмірі 1119 786,54 грн., яка підлягає стягненню з них в солідарному порядку, зокрема, із ОСОБА_4 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо ОСОБА_4 , оскільки оскаржуване рішення переглядається тільки відносно нього.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено наявності заборгованості; ОСОБА_4 не повідомлявся судом про місце, час та дату розгляду справи.

Згідно зположеннями ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 цього Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

На підставі аналізу наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що позичальником не виконано умови кредитного договору щодо виконання кредитних зобов`язань, допущено заборгованість. ОСОБА_4 згідно договору поруки взяв на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його зобов`язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань.

Колегія суддів, оцінюючи зібрані у справі докази, а саме: розрахунок заборгованості за кредитним договором, кредитний договір, договори про внесення змін до кредитного договору, договори поруки, графіки погашення кредиту, в тому числі відсотків, вимогу-повідомлення про усунення порушень за договором кредиту №600/03.3-64 від 27 березня 2008 року, вважає, що позивачем доведено розмір заборгованості в загальному розмірі 1119 786,65 грн., на спростування чого ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів.

Встановлено, що суд першої інстанції направляв кореспонденцію, адресовану ОСОБА_4 , на зазначену ним в договорі поруки адресу: АДРЕСА_1 , за якою він зареєстрований. Цю ж адресу він вказав у своїй апеляційній скарзі. Направлена судом кореспонденція неодноразово поверталася до суду без вручення, з відміткою в довідці Укрпошти про причину повернення: «за закінченням терміну зберігання». Іншої адреси ОСОБА_4 суду не повідомляв. Про наявність спору щодо кредиту йому було відомо, оскільки вимогу банку він отримав.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують щодо вирішення спору відносно ОСОБА_4 , а тому, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В іншій частині рішення не оскаржене і не переглядається.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2023 року.

Головуючий-

Судді: