Рішення

від 01.11.2023 по справі 500/6102/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6102/23

01 листопада 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал" з адміністративним позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Корал» (Покупець) та компанією FUZHOU ZBT SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO.,LTD (Китай) (Продавець) укладено контракт на поставку № 6-4-2023 від 06 квітня 2023 року за умовами якого Продавець зобов`язується продавати покупцю, а покупець зобов`язується купити автомобілі, комплектуючі, запасні частини до автомобілів (далі Товар), на наступних умовах: ціна фіксується і Інвойсах; терміни поставки: протягом 30 календарних днів від моменту проведення попередньої оплати в розмірі 30%; терміни оплати: 30% вартості протягом 10 днів з моменту виставлення інвойсу, залишок - 70% протягом 10 днів після відвантаження товару.

На виконання умов контракту проводилися постачання (ввезення) товару на митну територію України, з метою митного оформлення якого Товариством подавалися електронні митні декларації з заявленою митною вартістю за ціною договору.

До митного оформлення декларантом позивача подавалися документи, визначені Митним кодексом України, проте по кожній з поставок відповідач прийняв спірні рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, якими скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно зі статтею 64 МК України, аргументуючи тим, що декларантом заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні і па вимогу митного органу не подано додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару; вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.

З такими рішеннями позивач не погоджується та вважає їх протиправними, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які давали можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Документи не містили розбіжностей щодо вартості товару та вказували, що їх дані піддаються обчисленню, а митний орган не встановив обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Ухвалою суду від 02.10.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 16.10.2023. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000218/2 від 01.08.2023, №UA403020/2023/000219/2 від 01.08.2023 у гр. 33 якого зазначено «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що в поданих документах наявні розбіжності та документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

Таким чином, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від №UA403030/2023/000218/2 від 01.08.2023, №UA403020/2023/000219/2 від 01.08.2023 прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими та не підлягають скасуванню. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити.

Також, представником відповідача подано через електронний суд клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.

Так, пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні та про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Між ТОВ «Корал» (Покупець) та компанією FUZHOU ZBT SUPPLY CHAIN MANAGEMENT CO.,LTD (Китай) (Продавець) укладено контракт на поставку № 6-4-2023 від 06 квітня 2023 року за умовами якого Продавець зобов`язується продавати покупцю, а покупець зобов`язується купити автомобілі, комплектуючі, запасні частини до автомобілів (далі Товар), на наступних умовах: ціна фіксується і Інвойсах; терміни поставки: протягом 30 календарних днів від моменту проведення попередньої оплати в розмірі 30%; терміни оплати: 30% вартості протягом 10 днів з моменту виставлення інвойсу, залишок - 70% протягом 10 днів після відвантаження товару.

28 липня 2023 року декларантом ТОВ «КОРАЛ» через уповноваженого представника подано митну декларацію 23UA403020011669U5.

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД (а також картки відмови) уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані всі необхідні документи.

Декларантом також подано декларацію митної вартості, відповідно до якої митна вартість визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

У порядку консультації з митним органом 31 липня 2023 року декларантом отримано повідомлення від митниці, в якому контролюючий орган просив падати оригінали товаросупровідних документів та додаткові документи для підтвердження класифікації товару, а також документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

-якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару,

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість Товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

-транспортні (перевізні) документи, коносамент;

-страхові документа, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності вище зазначених документів, надати додаткові документи: прайс листи; копію митної декларації країни відправлення висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Уповноваженою особою декларанта листом від 01.08.2023 повідомлено відповідача, що додаткові документи, окрім тих які було долучено до ВМД, а саме: Інвойс ZBT 23041102 від 24.04.2023 року; Коносамент COSU6358309730 від 09.06.2023 року; Платіжні доручення від 02.05.2023 та 30.06.2023 року; Прайс - листи відправника від 17.04.2023 року; Страховий поліс 1298900390210175123 від 09.06.2023 року; Тех. документ від 24.04.2023 року; Підтвердження витрат транспортування від 17.07.2023 року; Копія декларації на експорт 295220230000003850 від 08.06.2023 року; Договір ЗЕД 6-4-2023 від 06.04.2023 року; Договір па перевезення 2007-28/23ftu від 20.07.2023 року; Договір щодо перевезення товару 1 від 26.07.2023 року; Сертифікат походження 23С3501В0148/00072 від 14.06.2023 року не можуть бути подані, у зв`язку із їх відсутністю.

01.08.2023 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA40303 0/2023/000218/2 та визначено митну вартість Товару за резервним методом на рівні 28 400 USD.

З рішення вбачається, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, у зв`язку з тим, що у поданих документах наявні розбіжності та документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які с обов`язковими при її обчисленні.

Встановлено, що в наданих до митного оформлення документах є розбіжності, а саме декларантом надіслано додатково копію митної декларації країни відправлення, однак в даному товаросупровідному документі зазначена вартість 43 400 USD, що не відповідає вартості зазначеній в митній декларації, як за один транспортний засіб, так і за всю партію, яка зазначена в рахунку фактурі №ZBT 23041101 від 24.04.2023. Згідно п. 5.5.1 договору від 06.04.2023 №6-4-2023, попередню оплату у розмірі 30% покупець повинен сплатити протягом 10 календарних днів з дати виставлення інвойсу № ZBT 23041101, повинна становити 20 520 USD, однак декларантом па вимогу митного органу додатково надіслано банківський платіжний документ від 02.05.2023 №1, в якому сума яка була сплачена на користь продавця становила 19 530 USD. Також декларантом надано той супровідний документ CMR від 25.07.2023 року №139 в якому зазначено, що перевізник - ТОВ «МІАТРАНС», однак документ про підтвердження витрат транспортування видано ТОВ «ФОРМТРАНС УКРАЇНА». Декларантом не подано договорів між перевізником та експедитором.

Митна вартість відповідачем визначена за резервним методом, за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визначення митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ВМД від 14.07.2023 UA 209200/2023/019575 на рівні 28 400 USD.

У зв`язку з прийняттям рішення про визначення митної вартості №UA403030/2023/000218/2 від 01.08.2023 року, митним органом видано Картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів 403030/2023/000479.

З метою випуску товару у вільний обіг, декларант скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України та подав митну декларацію №23UA 403020011877U6, з урахуванням рішення про коригування митної вартості та у відповідності до розділу X МК України надав гарантії в розмірі (різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні) - 164 059,97 грн.

28 липня 2023 року декларантом ТОВ «КОРАЛ» через уповноваженого представника подано митну декларацію 23UA40302001167U8.

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД (а також картки відмови) уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані всі необхідні документи.

Декларантом також подано декларацію митної вартості, відповідно до якої митна вартість визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

У порядку консультації з митним органом 31 липня 2023 року декларантом отримано повідомлення від митниці, в якому контролюючий орган просив надати оригінали товаросупровідних документів та додаткові документи для підтвердження класифікації товару, а також документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

-якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість Товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-транспортні (перевізні) документи, коносамент.

Уповноваженою особою декларанта листом від 01.08.2023 повідомлено відповідача, що додаткові документи, окрім тих які було долучено до ВМД, а саме: Інвойс ZBT 23041102 від 24.04.2023 року; Коносамент COSU6358309730 від 09.06.2023 року; Платіжні доручення від 02.05.2023 та 30.06.2023 року; Прайс листи відправника від 17.04.2023 року; Страховий поліс 12989003902101751237 від 09.06.2023 року; Тех.документ від 24.04.2023 року; Підтвердження витрат транспортування від 17.07.2023 року; Копія декларації на експорт 295220230000003850 від 08.06.2023 року; Договір ЗЕД 6-4-2023 від 06.04.2023 року; Договір на перевезення 2007-28/23ftu від 20.07.2023 року; Договір щодо перевезення товару 1 від 26.07.2023 року; Сертифікат походження 23С3501В0148/00072 від 14.06.2023 року не можуть бути подані, у зв`язку із їх відсутністю.

01.08.2023 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000218/2 та визначено митну вартість Товару за резервним методом на рівні 28 400 USD.

З рішення вбачається, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути_ визнана, у зв`язку з тим,, що у поданих документах наявні розбіжності та документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні.

Встановлено, що в наданих до митного оформлення документах с розбіжності, а саме декларантом надіслано додатково копію митної декларації країни відправлення, однак в даному товаросупровідному документі зазначена вартість 43 400 USD, що не відповідає вартості зазначеній в митній декларації, як за один транспортний засіб, так і за всю партію, яка зазначена в рахунку фактурі №ZBT 23041101 від 24.04.2023. Згідно п. 5.5.1 договору від 06.04.2023 №6-4-2023, попередню оплату у розмірі 30% покупець повинен сплатити протягом 10 календарних днів з дати виставлення інвойсу № ZBT 23041101, повинна становити 20 520 USD, однак декларантом на вимогу митного органу додатково надіслано банківський платіжний документ від 02.05.2023 №1 в якому сума яка була сплачена на користь продавця становила 19 530 USD. Також декларантом надано товаросупровідний документ CMR від 25.07.2023 року №139 в якому зазначено, що перевізник - ТОВ «МІАТРАНС», однак документ про підтвердження витрат транспортування видано ТОВ «ФОРМТРАНС УКРАЇНА». Декларантом не подано договорів між перевізником та експедитором.

Митна вартість відповідачем визначену за резервним методом, за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визначення митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ВМД від 14.07.2023 UA 209200/2023/019575 на рівні 28 400 USD.

У зв`язку з прийняттям рішення про визначення митної вартості №UA403030/2023/000219/2 від 01.08.2023 року, митним органом видано Картку відмови у митному оформленні(випуску) товарів №UA 403030/2023/000480.

З метою випуску товару у вільний обіг, декларант скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України та подав митну декларацію №23UA 403020011883U4, з урахуванням рішення про коригування митної вартості та у відповідності до розділу X МК України надав гарантії в розмірі (різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості; розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні) - 164 059,97 грн.

З рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів позивач не погоджується, вважає їх незаконними.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України - Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є - метод за ціною договору (контракту) щодо -товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) -товарів; в) на основі віднімання вартості ;г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.3-б ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Надання додаткових документів с необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами органу доходів і зборів в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від-тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну варті сть товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чй відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Таким чином для визначення митної вартості товару право митного органу застосувати резервний метод не є безумовним. Застосування другорядного метода повинно обґрунтовуватися неможливістю використання жодного із попередніх методів, в противному разі - рішення митниці щодо коригування вартості є незаконним.

Вищенаведене випливає з численної практики Верховного суду за 2020-2023 рр у справах про оскарження декларантом рішень контролюючих органів щодо коригування митної вартості, в яких суди дійшли висновків про обґрунтованість застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості товарів, що призвело до протиправності рішення органу в цілому. Зокрема:

1) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив (постанова від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а), що під час касаційного перегляду знайдено підтвердження висновків суду апеляційної інстанції про те, що у прийнятих відповідачем рішеннях немає обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору - вказав ВС.

Підстава для незастосування основного методу визначення Митної вартості товару передбачена в ч. 2 ст. 58 МК України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У цьому випадку у відповідача були наявні всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару, кількісні та якісні його характеристики, а тому митний орган не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару.

2) Постанова ВС від 16 вересня 2022 року у справі № 200/6506/20-а:

«Частинами другою та третьою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів на сайті «Asian Metal» не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

В свою чергу відповідачем не доведено та не надано жодних аргументів та доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації або на визначення вартості товару вплинув зв`язок між покупцем та продавцем, що свідчить про недоведення відповідачем правомірності незастосування основного методу визначення митної вартості.

Отже, враховуючи, що товариством надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність відмови митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів.

3) Постанова ВС від 18 травня 2022 року у справі № 520/3246/2020 :

«Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для під твердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судовим розглядом установлено, що позивачем разом із митною декларацією було надано документи, необхідні для митного оформлення.

Проте, митним органом не зазначено, які саме розбіжності мають подані документ и, чи яких відомостей не вистачає, або які наявні ознаки підробки документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Докази того, що у позивача існували такі обставини чи розбіжності відповідачем не надано.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів Верховного Суду зазначте, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів па підставі поданих документів.

У свою чергу відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, обґрунтовано свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення.

4) Постанова ВС від 29 грудня 2021 року у справі N 520/11303/19:

«Митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але у визначений законом спосіб. У разі наявності в митного органу обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення митної вартості закон указує на можливість витребування додаткових документів у декларанта та падає митниці право на визначення дійсної митної вартості товарів. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої вартості можливе лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені низкою факторів: неповнотою документів для підтвердження заявленої митної вартості; невідповідними до митного огляду характеристиками цих товарів, зазначеними у поданих документах; різницею між. рівнями заявленої та митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.»

Рішення апеляційного суду ґрунтувалося на неправомірності висновку митного органу про необхідність застосування другорядного методу, оскільки декларант надав достатньо документів, потрібних для визначення митної вартості за основним методом.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

5) 18 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 815/3805/16, касаційне провадження № К/9901/30484/18 досліджував питання щодо визначення митної вартості за другорядним методом у зв`язку із попаданням додатково запитаних митним органом документів.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що 6yjra фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів па підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних і або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язкового, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та падає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані па визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей за зазначити документи, падання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, наприклад, у постановах від 13.08.2020 № 815/3451/16 (№ К/9901/30520/18), від 14.06.2022 № 809/257/17 (№ К/9901/38363/18) та вказав, що приписи статей МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Одночасно відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а безпосередньо припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не с достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вищенаведені позиції викладені також у Постанові ВС від 06 вересня 2022 року, справа № 826/2187/16 та Постанові ВС від 11 серпня 2022 року у справі № 826/7843/16.

Відповідно до статті 64 МК України (резервний метод) - у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість; визначена згідно з положеннями, тієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як вбачається із спірних рішень - у митного органу виникли сумніви ЩОДО заявленої митної вартості даного товару, оскільки мінна вартість подібних (аналогічних) товарів па загальнодоступних Інтернет - ресурсах с вищою ніж заявлена Позивачем.

В той же час, мінним органом у рішеннях вказано що другорядні мегоди(2-5) не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціпу угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, їх піни, складові компоненти, що можуть бузи виділені із ціни, тощо.

Крім того розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів чи вартості заявленої на загальнодоступних Інтернет ресурсах, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Разом з цим відомості, які містяться в інформаційних базах, що перебувають у розпорядженні контролюючого органу, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Посилання митного органу на наявну в нього інформацію про вартість товару, яка відрізняється від задекларованої митної вартості, не можуть бути взяті судом до уваги_з огляду на те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого оформлення товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 р. у справі № 420/4820/19 вказав, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Хоча показники вартості попередньо імпортованих товарів беруться митним органом до уваги, рішення про коригування митної вартості не може бути визнане законним у разі, якщо відмінність у вартості попередньо імпортованих товарів є єдиною причиною для такого коригування.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 р. у справі № 810/3295/17 вказав, що спрацювання АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартісно товарів. Різниця між вартісно товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників даних АСАУР.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Окрім цього, Верховний Суду постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19- а навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в (ЄАІС ДФС України) відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про мигну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за піною договору.

Крім того, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

На порушення норм МК України оскаржувані рішення не містять: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на такс коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Щодо неправомірності витребування додаткових документів у декларанта, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 53 МК України - Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки виграш на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з фактичних обставин викладених у позові, декларантом до кожної митної декларації надано повний та достовірний пакет документів, необхідний для підтвердження митної вартості товару за основнім методом, а саме: зовнішньоекономічний контракт № 6-4-2023 від 06 квітня 2023 року з додатками, декларації митної вартості, рахунки -інвойси, транспортні документи, тощо.

Проте зі спірних рішень вбачається що на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість Товару, а саме: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші Платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість Товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, коносамент, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності вище зазначених документів, падати додаткові документи:

-прайслисти;

-копію митної декларації країни відправлення

-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Стосовно відсутності документів для підтвердження фактурної вартості декларантом, таких як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, то звертаємо увагу, що такі документи було надано Відповідачу в повному обсязі, проте не взято останнім до уваги, а також, звертаємо увагу суду, що основним документом, який встановляє істотні умови поставки є зовнішньоекономічний договір (контракт).

Відповідно до частини четвертої статті б Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (стаття 2 Закону). Частиною першою етапі 14 цього Закону суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності дозволено самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків та інших умов його виконання.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 6-4-2-23 від 06.04.2023 року терміни оплати визначені так: 30 % вартості протягом 10 днів з моменту виставлення інвойсу, залишок - 70% протягом 10 днів після відвантаження. Крім того, банківські документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями банківських документів, датою проведення розрахунків за товар та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом банківських документів, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Такий висновок зроблений Верховним Судом 03.04.2018 у справі №809/322/17, 17.07.2019 у справі № 809/827/17, 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, який в силу частини п`ятої етапі 242 КАС України мас бути врахований судом при застосуванні норм права у спірних правовідносинах.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 в справі №1.380.2019.001438 дійшов висновку про те, що строк оплати за товар не може впливати на визначення митної вартості товару це покликання не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

З огляду на це, митний орган може витребувати тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку, а не всі можливі. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що не спростовують сумнів митного органу щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Крім того, станом на сьогоднішній день Товар поставлений згідно МД оплачений повністю (платіжні інструкції додаються).

Також слід зазначити, що у відповідності до ч. 3 статті 53 МК України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість Товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації є додатковими документами, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак митний орган не вказав жодної із обставин вказаної вище, що зумовлюють необхідність подання додаткових документів. З повідомлень відповідача надісланих декларанту в порядку консультування вбачається, що вимога надати додаткові документи залежить від наявності та подання декларантом документів передбачених частиною 2 статті 53 МК України - «у разі відсутності вище зазначених документів». Як зазначалося вище позивач надав повний та достовірний пакет документів у відповідності до ч. 2 статті 53 МК України у зв`язку з чим в останнього не виникло обов`язку надавати додаткові документи.

Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою с наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Слід наголосити на тому, що головною-рисою актів індивідуальної дії є їхня гранична чіткість, яка проявляється у чіткому формулюванні конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою індивідуальних питань, що виникають у сфері правозастосування; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю у своїх рішеннях зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі. які передбачені ст. 53 МК України. Попадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окремо варто зауважити, що митним органом витребувались у декларанта додаткові документи без зазначення які з відомостей вони можуть підтвердити, що в свою чергу не може узгоджуватись з наданими митному органу законом повноваженнями (висновок ВАС України викладений в ухвалі від 01.10.2015 року у справі №808/5762/13-а).

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, ми гне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суду постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 наголосив, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить саме на платнику податків. Суд також назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких мит ний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

До подібного висновку дійшов і Верховний (іуд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15, вказавши що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У справі № 820/263/17, ВерховнийСуд також наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості, товарів є iмперативною умовою.

Отже, відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є підставою для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості незаконним.

Відтак, митні органи можуть здійснювати витребування лише конкретних документів (що дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості) для підтвердження митної вартості товарів лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у правдивості поданих відомостей і при цьому визначати конкретний перелік обставин, що є причиною для сумнівів у таких справах.

Так, у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 820/307/17 Верховний Суд, у якості підстави для визнання незаконним та скасування рішення Митного органу, зазначив, що митним органом не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення Документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вилинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи/або помилковим.

Наведене свідчить, що рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в Документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

При цьому, якщо рішення про коригування митної вартості складене формально та обмежується лише посиланнями на норми законодавства, без опису конкретної ситуації, воно може бути визнане судом протиправним. Так, Верховний Суд у постанові від 04.1112021 р. у справі № 120/2634/19-а звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про Коригування такої, вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою йбіо виникнення.

Суд зазначає, що з повідомлень митного органу неможливо встановити, які саме документи від декларанта додатково вимагались. Адже у повідомленнях контролюючий орган просив надати документи серед яких: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Також, додатково повідомляємо, що відповідальність за попадання окремих документів, на які є вказівка у зовнішньоекономічному контракті, інвойсі чи CMR, лежить на продавцеві (відправникові) товару. Відсутність цих документів не має будь-якого значення на обчислення митної вартості товару та не впливає на числові значення цього показника.

Кількість товару, його вага та загальна сума поставленого товару відповідає кількості та сумі, зазначеної Товариством у митних деклараціях та інвойсах, які є визначальними для митної вартості товару.

Джерелом інформації для визначення митні вартості при винесенні рішень про коригування митної вартості використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено та застосовано резервний метод. При цьому митний орган не застосовує другорядні методи, а саме: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. А за основу для обрахунку митної вартості взято до уваги інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення технічної солі як подібного (аналогічного) товару.

Відповідно до пункту 2.1Правил заповнення, рішення про коригуванні митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 (далі - Правила) у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки під час визначення митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов постачання, комерційних умов тощо.

Водночас митниця всупереч цим Правилам не наводить жодних пояснень щодо коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов постачання, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Аналогічну позицію викладено Верховним Судом, наприклад, у постанові від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а (№ К/9901 /3036/18), у постанові від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17 (№ К/9901/4472/17), у постанові від 30.06.2022 № 280/1824/19 (№ К/9901/16470/20).

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 № 2040/6019/18 (№ К/9901/8839/19) вказав, що наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються па принципах автономії волі та свободи , договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціпу (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги постачань, сезонність, наявність знижок тощо), що безпосередньо не свідчить про наявність порушень із боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Отже, вищенаведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не па достовірних відомостях.

Таким чином у митного органу не було правових підстав для відмови у випуску товарів за митними деклараціями, в яких митну вартість визначено за основним методом та прийняття відповідних карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки декларантом подано достатні та достовірні документи па підтвердження заявленої вартості за ціною договору.

Прийняття незаконних рішень призвело до порушення майнових прав та інтересів Позивача, за захистом яких останній звернувся з цим позовом.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 2684,00 грн. згідно квитанції від 06.09.2023 року.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA403030/2023/000218/2 від 01.08.2023 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 403030/2023/000479 від 01.08.2023 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA403030/2023/000219/2 від 01.08.2023 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 403030/2023/000480 від 01.08.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал" за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Держмитслужби сплачений судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, відповідно до квитанції від 06.09.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал" (місцезнаходження/місце проживання: с. Чистилів,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,47705 код ЄДРПОУ/РНОКПП 25348709);

відповідач:

- Тернопільська митниця (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43985576).

Головуючий суддяПодлісна І.М.