Постанова

від 10.11.2023 по справі 400/847/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/847/20

Головуючий І інстанції: Лісовська Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Миколаївського національного аграрного університету на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 30.03.2023р.) у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Миколаївського національного аграрного університету про застосування заходу реагування у сфері державного нагляду,-

В С Т А Н О В И В:

18.02.2020р. ГУ ДСНС у Миколаївській області звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до МНАУ, в якому просило суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи об`єкта - гуртожитку Вознесенського коледжу МНАУ, розташованого за адресою: вул. Пушкінська, 54, м. Вознесенськ, Миколаївська область, експлуатації його будівель, споруд та приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 17.12.2019р. по 18.12.2019р. позивачем було проведено позапланову перевірку приміщень, за адресами: вул. Пушкінська, 54, м. Вознесенськ, Миколаївська область, під час якої було перевірено додержання відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, та, як наслідок, складено акт від 18.12.2019р. за №286. Порушення, зафіксовані у вказаному акті перевірки є такими, що впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, а також неможливістю її ефективної ліквідації та рятуванню людей, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Провадження у справі зупинялося для усунення відповідачем виявлених порушень.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023р. (ухваленим у відкритому судовому засіданні) позов ГУ ДСНС у Миколаївській області - задоволено. Застосовано до МНАУ захід реагування у вигляді повного зупинення роботи об`єкта - гуртожитку Вознесенського коледжу МНАУ, розташованого за адресою: вул. Пушкінська, 54, м. Вознесенськ, Миколаївська область, експлуатації його будівель, споруд та приміщень до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, МНАУ 29.03.2023р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.03.2023р. та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

15.06.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МНАУ та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

02.11.2023р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Наказом від 12.12.2019 р. № 612 призначено проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) закладу відповідача (а. с. 15-16).

У грудні 2019р. позивачем було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю), за результатами якого складено акт від 18.12.2019р. за №286, в якому зафіксовані численні порушення вимог чинного законодавства. Ряд виявлених порушень, на думку перевіряючих, є особливо небезпечними та створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Повторна перевірка відповідача була проведена у квітні 2021р., що підтверджується актом від 26.04.2021р. за №140.

Так, як вбачається зі змісту акту перевірки від 26.04.2021р. №140, в ньому зафіксовано, що 9 порушень із 15 виявлених порушень «Правил пожежної безпеки в Україні» (затв. наказом МВС України від 30.12.2014р. за №1417) залишаються неусуненими, а саме:

- допускається зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах, зокрема виходи до горищ в навчальному корпусі та в будівлі гуртожитку не заповнені протипожежними люками ІІ типу розміром не менше ніж 0,6 м х 08 м (порушено п.2.3 розділу ІІІ Правил);

- дерев`яні конструкції покриттів усіх будівель та навісів не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (порушено п.2.5 розділу ІІІ Правил);

- висота у просвіті евакуаційного виходу, що веде зі спортивної зали до коридору менше ніж 2 м (порушено п.2.23 розділу ІІІ Правил, п.7.2.7 ДБН В.1.1-7-2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»);

- сходові клітки, коридори та інші шляхи евакуації не забезпечено евакуаційним освітленням (порушено п.2.31 розділу ІІІ Правил);

-з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів та кабелів у розподільчих коробках не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів у відгалужувальних та з`єднувальних коробках усіх будівель (порушено п.1.6 розділу IV Правил);

- приміщення електрощитової не відокремлене від суміжних приміщень протипожежними дверима (порушено п.1.24 розділу IV Правил);

- будівлі та приміщення об`єкту не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»: системою пожежної сигналізації та системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, у приміщенні кухні (в будівлі їдальні) автономною системою локального пожежогасіння, приміщення котельні не обладнане автоматичною системою пожежогасіння (порушено п.1.2 розділу V Правил);

- територію закладу не забезпечено пожежним щитом (стендом) (порушено п.3.11 розділу V Правил);

- частина наявних переносних вогнегасників не пройшли технічне обслуговування (порушено п.3.17 розділу V Правил).

Позивачем зазначено, що виявлені порушення є такими, що впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, а також неможливістю її ефективної ліквідації та рятуванню людей.

Наведені вище обставини і стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Окрім того, Вознесенське РУП ГУ НП в Миколаївській області листом від 02.02.2023р. за №3815/59-2023 повідомило, що інформація про ушкодження будівлі гуртожитку внаслідок бойових дій не надходила.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, адже подальша експлуатація відповідного об`єкта - гуртожитку Вознесенського коледжу МНАУ, із виявленими порушеннями, створює реальну та невідворотну загрозу життю та здоров`ю людей.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з наведеними висновками та вважає, що суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового регулювання даних спірних правовідносин, який полягає в наступному.

Згідно з ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки і відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007р. №877-V.

У відповідності до ч.5 ст.4 Закону №877-V, виробництво (виготовлення) чи реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

При цьому, відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював таке призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

За змістом ч.ч.6,7 ст.7 Закону №877-V, за результатами здійснення планового чи позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого було виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або ж часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Як передбачено п.12 ч.1 ст.67 КЦЗ України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей;

Згідно з ч.1 ст.68 КЦЗ України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями ст.70 КЦЗ України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск, а також реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від вимог, визначених нормативно-правовими актами або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів відносно захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або ж непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню і майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або ж часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, ухваленим у справі за позовом центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого було виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Так, у розглядуваному випадку спірним є питання доцільності обрання виключного заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації гуртожитку Вознесенського коледжу МНАУ, розташованого за адресою: вул. Пушкінська, 54, м. Вознесенськ, Миколаївська область, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених в акті перевірки.

Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у світлі доводів учасників справи та наявних в матеріалах цієї справи доказів, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що захід реагування у вигляді повного (або ж часткового) зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг є виключним (крайнім) заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

При цьому, поняття загрози життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям, що лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, серед інших, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Відповідно до ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

При обранні відповідного заходу реагування позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування, але й ті, які існують на час ухвалення судового рішення.

У протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей, у зв`язку із чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.10.2019р. у справі №810/4274/17, від 21.02.2020р. у справі №815/6365/17, від 30.09.2020р. у справі №580/34/19, від 01.12.2021р. у справі №826/9226/16 та від 16.06.2022р. у справі №640/10140/20.

На підставі цього колегія суддів зауважує, що особливістю даного спору є те, що суб`єктом господарювання, який перевірявся органом державного контролю на предмет дотримання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, є освітній заклад - структурний підрозділ МНАУ (Вознесенський фаховий коледж МНАУ), а рішення суду про застосування заходів реагування, яке наразі є предметом апеляційного перегляду, прийняте в умовах дії воєнного стану.

Загальновідомим є той факт, що вторгнення російської федерації в Україну зумовило критичне навантаження на освітню систему, що пов`язано зі знищенням та руйнуванням освітніх закладів. Також, у зв`язку із появою великої кількості внутрішньо переміщених громадян в Миколаївській області, яка є відносно безпечною порівняно з іншими південними регіонами, безперебійна робота закладів освіти саме цієї області є важливою в умовах війни.

З огляду на викладене, при застосуванні заходу реагування, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне проаналізувати та дослідити, які фактично порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки залишилися неусунутими відповідачем і, з урахуванням цього, вирішити питання доцільності обрання заходу реагування, який був би пропорційним наслідкам, до яких можуть призвести такі порушення.

Так, як зазначає ГУ ДСНС у Миколаївській області у відзиві на апеляційну скаргу, апелянтом на момент апеляційного перегляду даної справи, не усунуто 4 із 15 виявлених (зазначених у позові) порушень, а саме:

- дерев`яні конструкції покриттів всіх будівель та навісів не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують I групу вогнезахисної ефективності;

- сходові клітки, коридори та інші шляхи евакуації, не забезпечено евакуаційним освітленням;

- приміщення електрощитової не відокремлене від суміжних приміщень протипожежними дверима;

- будівлі та приміщення об`єкту, не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту», а саме системою пожежної сигналізації та системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей, в приміщенні кухні (в будівлі їдальні) автономною системою локального пожежогасіння, приміщення котельні не обладнане автоматичною системою пожежогасіння.

Таким чином, як вбачається із матеріалів даної справи та, фактично, не заперечується жодним чином апелянтом, на час розгляду справи в судах обох інстанції відповідачем було усунуто лише частину виявлених під час перевірки порушень.

Проаналізувавши зміст наданих апелянтом документів, а саме: накладної від 14.12.2020р. №159 (щодо купівлі вогнегасників у кількості 20 штук) та видаткову накладну від 16.03.2020р. №2 (щодо купівлі певних будівельних матеріалів), колегія суддів наголошує на тому, що зазначені докази жодним чином не спростовують наявність порушень станом на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а свідчать лише про наміри відповідача виконати певні роботи в майбутньому та не свідчать про повне усунення ним порушень.

Окрім того, лише факт купівлі відповідних товарів не свідчить про усунення порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені вище обставини, доходить висновку про те, що в гуртожитку Вознесенського коледжу МНАУ, розташованого за адресою: вул. Пушкінська, 54, м. Вознесенськ, Миколаївська область, фактично продовжують існувати суттєві порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що загрожують життю і здоров`ю людей. Як уже зазначалося вище, даний об`єкт належить до категорії об`єктів з масовим перебуванням людей, а його протипожежний стан беззаперечно не відповідає вимогам законодавства відносно створення безпечних умов для перебування людей.

Судова колегія вважає, що розгляд справи знаходиться у площині виявлення наявності підстав для застосування судом заходів реагування, які, у свою чергу, встановлені під час розгляду справи за позовом органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки про застосування заходів реагування. Водночас, виходячи з суті виявлених ГУ ДСНС у Миколаївській області під час перевірки порушень, вони є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, що є неприпустимим з урахуванням того, що згідно з КЦЗ України, пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. Однак, встановлені у справі порушення, безперечно, в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, адже стосуються, зокрема, протипожежних норм.

Пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, а й при наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Отже, враховуючи, що на час розгляду цієї справи порушення вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки відповідачем не усунуто в повному обсязі, судова колегія вважає обґрунтованим твердження позивача про існування обставин, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, відповідно, є обґрунтованими вимоги позивача про застосування до відповідача певних заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації об`єкту, оскільки виявлені перевіркою порушення, у разі виникнення пожежної небезпеки, будуть нести реальні, а не вірогідні негативні наслідки.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень, тобто вказаний захід має спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в закладі охорони здоров`я.

Захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та відповідно ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

Щодо доводів апелянта про те, що Вознесенський фаховий коледж МНАУ, згідно зі «Статутом МНАУ» (затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 21.12.2016р. №1581) та «Статутом МНАУ» у новій редакції (затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 30.03.2023р. №316), наказом Міністерства освіти і науки України від 12.05.2020р. №617 веде окремий баланс, має реєстраційний рахунок в органах Державної казначейської служби з правом мати код мережі, мати печатку та штамп, тощо, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1.9.3 Статуту МНАУ 2016р., коледжі є структурними підрозділами МНАУ без права юридичної особи або ж відокремленими структурними підрозділами МНАУ з окремими правами юридичної особи, що мають майно, передане їм Університетом в оперативне управління, здійснюють діяльність, пов`язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації за спорідненими спеціальностями, і мають відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. У коледжах здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та освітнього ступеня бакалавра. Коледжі мають право надавати освітні послуги, пов`язані із здобуттям професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до підготовки робітничих професій.

Коледжі готують фахівців на базі повної загальної середньої освіти з присвоєнням освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та освітнього ступеня бакалавра і на основі базової загальної середньої освіти з присвоєнням освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти.

Такі коледжі мають самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України, своїм найменуванням; штампи та бланки структурних підрозділів із своїм найменуванням, власну символіку та атрибутику, зареєстровану відповідно до чинного законодавства України.

Також, згідно з п.п.1.13 Статуту МНАУ 2023р., МНАУ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків та відділеннях Державної казначейської служби України, герб, прапор, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням; може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді, виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності Університету.

Як передбачено п.п.1.14 цього Статуту, основними структурними підрозділами Університету є: факультети, кафедри та бібліотека.

Відокремленим структурним підрозділом МНАУ є «Вознесенський фаховий коледж МНАУ». Фаховий коледж Університету має право відповідно до ліцензії забезпечувати здобуття профільної середньої освіти професійного та академічного спрямування, професійної (професійнотехнічної) та/або початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти відповідно до законодавства. Фаховий коледж має повноваження, права, обов`язки, цілі, завдання, принципи діяльності, передбачені Законом України «Про фахову передвищу освіту» та іншими актами законодавства, для закладу фахової передвищої освіти, якщо його право на провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти зазначено в ліцензії Університету та якщо основним видом діяльності Фахового коледжу є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти.

Відокремлений структурний підрозділ МНАУ самостійно веде внутрішньогосподарський та бухгалтерський облік, складає баланси і звітність та подає їх до МОН, МНАУ, іншим визначеним законодавством органам і установам.

Аналізуючи наведені положення Статуту (у відповідних редакціях), колегія суддів звертає увагу на те, що відокремлений структурний підрозділ «Вознесенський фаховий коледж МНАУ» являється відокремленим структурним підрозділом Університету з окремими правами юридичної особи, має самостійний баланс, а також рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України, своїм найменуванням, штампи та бланки структурних підрозділів із своїм найменуванням, власну символіку та атрибутику, зареєстровану у відповідності до чинного законодавства України. У той же час, створений підрозділ (коледж) безпосередньо підпорядкований ректорові МНАУ, що визначає напрями основної діяльності, порядок фінансово-господарської діяльності, структуру управління та умови використання матеріально-технічної бази, умови оплати та стимулювання праці, призначає та звільняє їх керівників.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що жодними положеннями вказаних Статутів не було передбачено можливості відокремленого структурного підрозділу Вознесенського фахового коледжу МНАУ бути позивачем або ж відповідачем у суді, належним відповідачем у справі, на переконання колегії суддів, є саме МНАУ, який, у даному випадку, повинен привести гуртожиток Вознесенського коледжу МНАУ, розташований за адресою: вул. Пушкінська, 54, м. Вознесенськ, у належний стан та у відповідність до вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського національного аграрного університету - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 10.11.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко